Справа № 357/10771/25
1-кп/357/969/25
10.11.2025 м.Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у кримінальному провадженні № 12024111030003995, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 та клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 ,
сторони кримінального провадження: прокурор спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник - адвокат ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), обвинувачений ОСОБА_4 ,
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12024111030003995, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 14.11.2025 включно, без визначення розміру застави, а стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби строком на два місяці, тобто до 16.11.2025. У зв'язку з тим, що до вказаного терміну прийняти остаточне рішення по справі не представляється можливим, прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів без можливості внесення застави та про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту строком на два місяці із продовженням покладених на нього відповідних обов'язків.
При цьому прокурор посилається на продовження існування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м'яких запобіжних заходів забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики зазначені у ст. 177 КПК України, які стали підставою застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років та враховуючи що ОСОБА_3 не одружений, немає стабільного джерела доходу, тобто не обтяжений міцними соціальними зв'язками, усвідомлення можливості настання вкрай несприятливих наслідків може спонукати його змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, представника потерпілого, свідків у кримінальному провадженні - обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 відомі адреси проживання свідків та потерпілої у вказаному кримінальному правопорушенні та які вказують на його причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 має можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні, зокрема шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України - вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання за вчинення корисливого злочину проти власності, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, спочатку вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з якою уклав контракт (ч. 5 ст. 407 КК України), а після чого знов вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про відсутність у нього будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень.
На обгрунтування клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м'яких запобіжних заходів, забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Позиції сторін.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Він є одруженим, тоді як прокурор невірно зазначає у клопотані про те, що він є неодруженим. Він самовільно не залишав військову частину, після отримання кантузії він просто перебува дома, де і був затриманий, тому що нікуди було повертатися, так як його військова частина розформована. У нього є згода командира 59 бригади, він готовий іти воювати, він хоче бути корисним для держави, хоче отримувати заробітну плату та відшкодувати потерпілій завдану шкоду. Крім того, у нього є хвора мати, яка нічого не бачить і потребує його стороннього догляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 підтримала думку свого підзахисного та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт. Вказала на те, що її підзахисний в розшуку не перебував, визнає свою вину і цивільний позов. Відомостей про те, що обвинувачений самовільно залишив військову частину прокурор не надав. Відповідно до характеристики, наданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений позитивно характеризується за за місцем утримання під вартою Крім того, надала суду клопотання командира військової частини НОМЕР_2 № 940/34667 від 21.09.2025 ОСОБА_10 , у якому він просить розглянути питання про скасування запобіжного заходу та призначити покарання не пов'язаного з позбавленням волі для подальшого продовження ОСОБА_3 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , на вакантній посаді стрілця штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_2 , згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності та злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» № 3902-ІХ, враховуючи, суспільно-політичну ситуацію в державі, і гостру нестачу особового складу у військовій частині, нагальність та необхідність виконання завдань покладених на Державу з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Просила врахувати вказане клопотання при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_9 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений період доби.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію сторони захисту.
Мотиви суду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як щодо раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо них запобіжних заходів.
Наявність ризиків та їх обгрунтованість.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Отже, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених до втечі.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особами обвинувачених та характером кримінального правопорушення у вчиненні якого вони обвинувачуються, суд дійшов висновку про існування ризику того, що остані можуть переховуватися від суду.
Суд суд вважає переконливим і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки обвинувачений ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів злочину проти власності, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.11.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі та 07.06.2024 умовно-достроково звільненим від відбування покарання, для проходження військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_1 на невідбутий строк 3 роки 1 місяць, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, спочатку вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з якою уклав контракт (ч. 5 ст. 407 КК України), а після чого знов вчинив новий умисний злочин проти власності. Вказане свідчить про злочинну спрямованість особи підозрюваного та вперте небажання стати на шлях виправлення та високий ризик можливої протиправної поведінки обвинуваченого у майбутньому.
Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 зважаючи на те, що він будучи засудженим 12.11.2024 Білоцерківським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки, достовірно знаючи про покладення на нього судом відповідних обов'язків передбачених пп. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, повністю ігноруючи їх, при цьому усвідомлюючи наслідки їх невиконання, не зробив для себе належних висновків і вчинив новий тяжкий злочин проти власності. Вказне свідчить про наявність у нього морального бажання та схильності до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема корисливих.
Також прокурором в судовому засіданні доведено ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки ознайомившись з матеріалами досудового розслідування обвинувачені володіють інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, потерпілої, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно них, у зв'язку з чим остані можуть безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.
При цьому суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до чч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, судом встановлено наявність реальних ризиків, які і на даний час не зменшились, а продовжують існувати.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.
Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
У відповідності до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суддею встановлені та враховуються такі відомості про його особу: він неодружений, утриманців не має, непрацюючий, тобто не має офіційного джерела доходу, має місце реєстрації та місце проживання, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, за що відбував реальну міру покарання, новий злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , його особу, соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я, майновий стан, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду, незаконний вплив на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому наразі є достатні підстави для продовження строку тримання під вартою. Непродовження застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м'якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки. Адже, на переконання суду, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на них процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Документів, які свідчать про неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою, суду не надано.
В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Суд позбавлений можливості прийняти до уваги клопотання командира військової частини НОМЕР_2 про скасування запобіжного заходу для подальшого продовження ОСОБА_3 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності та злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» № 3902-ІХ, з огляду на таке.
Так, вказаним Законом внесено зміни до ст. 401 КК України та визначено порядок звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які під час дії воєнного стану вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, при умові, якщо вони добровільно звернулися із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби. Оскільки із обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024111030003995, від 24.12.2024, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується не у вчиненні кримінального правопорушення, проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України, а обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, то застосування у даному випадку положень вказаного Закону є неможливим.
Крім того, вказаним Законом внесено зміни до ст. 616 КПК України, відповідно до вимог якої у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Отже, Законом № 3902-ІХ передбачено право обвинуваченого, який під час судового розгляду тримається під вартою, на зверненя до прокурора про ініціювання перед судом питання про скасування запобіжного заходу для продовження/проходження військової служби за контраком. Із викладеного слідує, що саме прокурор, а не командир військової частини, має ініціювати перед судом питання про скасування запобіжного заходу для продовження/проходження обвинуваченим, який тримається під вартою, військової служби за контраком.
Із вищенавденого, суд не знаходить законних підстав для задоволеня клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під варотою на домашній арешт.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 х 80), що становить 242 240.00 грн.
З огляду на встановлення судом ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не змешилися та продовжують існувати, підлягає задовленню клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу судом не встановлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд,
Задовольнити клопотаня прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 строку запобіжного заходу.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 08.01.2026 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:
Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи де він утримується під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із місця проживання та реєстрації без дозволу прокурора, або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; уникати спілкування із свідками по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілою ОСОБА_16 .
У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Продовжити раніше обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 20:00 год по 06:00 год наступного дня, строком на два місяці, тобто до 10.01.2026 включно.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першою вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для виконання направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення, а обвинуваченими з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 11.11.2025 о 09-20 год.
Суддя ОСОБА_17