Справа № 347/1387/25
11.11.2025 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від Косівського РВП ГУНП у Івано-Франківській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої монтером ТОВ «Леоні» в м. Коломия, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП,
За змістом протоколу серія ВАД № 254974 від 03.07.2025 року вбачається, що 09.03.2025 року близько 17:40 год в с. Хімчин, вул. Бандери мати ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: неповнолітній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу).
ОСОБА_1 на виклик до суду не прибула, повідомлена про час та місце судового засідання шляхом надсилання смс-повідомлення. Зважаючи на те, що судом вжиті всі можливі заходи для забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, взяти участь у розгляді справи відносно неї, враховуючи правила ст.ст. 268, 277 КУпАП, у зв'язку з тим, що в справі є достатні дані про обізнаність особи зі своїми правами, про місце розгляду справи в суді, суд розглянув дану справу у відсутності адмінпритягуваної в межах розумного строку на підставі наявної в матеріалах справи сукупності доказів.
Так, практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За змістом ч.1 ст.277 КУпАП: справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Отже, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, вчергове подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із продовженням досудового розслідування по вказаному факту ДТП, не подала письмових заперечень проти протоколу суддя вирішила розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173 - 4 цього Кодексу.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суду надано письмові докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 254974 від 03.07.2025 року (а.с.1), рапорт (а.с.2), копії супровідних листів про направлення матеріалів (а.с.3,4), постанову про закриття кримінального провадження (а.с.5-8), копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.9), копію паспорта ОСОБА_2 (а.с.10), рапорт (а.с. 11).
Адмінпритягувана зверталась до суду із клопотаннями про відкладення розгляду цієї справи у зв'язку із судовим провадження щодо розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, долученої до протоколу.
17.09.2025 року, 22.10.2025 року та 10.11.2025 року вона ж звернулась до суду із клопотаннями про відкладення розгляду цієї справи у зв'язку із скасуванням зазначеної постанови про закриття кримінального провадження та продовженням досудового розслідування.
Вивчивши матеріали справи судом встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, мало місце 09.03.2025 року.
Згідно долученої до матеріалів справи постанови про закриття кримінального провадження від 28.06.2025 року, вбачається, що кримінальне провадження №12025091190000078 від 09.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України слідчим СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Баранським Д.П. закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли до суду 09.07.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з наступних підстав.
Згідно з ч.8 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
В той же час, оскільки станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення минуло понад три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження то на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.
Натомість, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За змістом ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП: орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо, які орган (посадова особа) оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173 - 4 цього Кодексу.
В даному випадку судом не встановлено події, а саме - вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а в діях ОСОБА_1 - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, оскільки надані на розгляд матеріали не містять доказів вчинення зазначених у протоколі дій ОСОБА_1 вніслідок вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КУпАП.
П.1 ч.1 ст.247 КУпАП: провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 254974 від 03.07.2025 року, не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, тому, оцінивши надані суду докази, суддя вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. ч.8, 38, 221, п.7 247, 251, 252, 268,277,280,283,284,287,289 КУпАП, суддя
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 3 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Д.С. Драч