Справа № 339/220/25
Номер провадження 1-кп/339/23/25
11.11.25 м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018090000000226 від 20 березня 2018 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.185 КК України,
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочин) передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
11 листопада 2025 року прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави термін якого закінчується 24 листопада 2025 року з урахуванням ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ч.5 ст. 185 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 12 років, враховуючи, що обвинувачений після скоєння крадіжки виїхав за межі України, не працює, та продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив зменшити розмір застави, оскільки сума 242 240 грн. є занадто великою для обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про його обгрунтованість, виходячи з наступного.
У відповідності із вимогами ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При цьому суд ураховує, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згодом, ухвалою суду від 26 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів по 24 листопада 2025 року включно. Визначено одночасно щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240.00грн.
Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Ризиками, які дають підстави продовжити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід вважати те, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а, відтак, може уникати кримінального переслідування; усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину, міцність його соціальних зв'язків, зокрема, відсутність офіційного роботи та джерел доходів.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Виходячи із змісту ч.ч.3-5 ст.199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст.177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На теперішній час ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків залишаються на попередньому рівні, оскільки останні судом ще не допитані, а тому існує можливість незаконного впливу на них.
Суд зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які є достатніми для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 та вважає, що інші запобіжні заходи не здатні гарантувати їх належну процесуальну поведінку та здійснення своїх процесуальних обов'язків, а тому, клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню.
Також, суд враховує, що будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду стороною захисту не надано, у зв'язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначений ухвалою суду від 26 вересня 2025 року розмір застави у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240.00 грн необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 331, 372 КПК України суд
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу по 09 січня 2026 року включно.
Визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 26289647, МФО 820172, банк одержувача ДКСУ м.Київ, (IBAN) UA158201720355259002000002265.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк до 09 січня 2026 року включно обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1