Справа № 289/1658/25
Номер провадження 2/289/1145/25
10.11.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10.09.2025 представник позивача «ФК «ПАРІС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 43641,60 грн., яка складається з: 21076,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6482,63 грн. - заборгованість за процентами; 13846,20 грн. - заборгованість за комісією; 22,37 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня); 405,19 грн. - 3%річних за користування грошовими коштами за період з 28.10.2021 по 23.02.2022; 1808,98 грн. - інфляційні втрати за період з 28.10.2021 по 23.02.2022, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.05.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір №0031720 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідачу було надано споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 30769,23 грн. на строк 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого кредиту. В день підписання вказаної заяви відповідач отримав платіжну картку, що підтверджується його розпискою; грошові кошти в сумі 30769,23 грн. були зараховані 21.05.2019 на картковий рахунок клієнта.
28.10.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1, на підставі якого позивач отримав право вимоги до відповідача за Заявою-договором №0031720 від 21.05.2019 на загальну суму 41427,43 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту: 21076,23 грн., заборгованість за процентами 6482,63 грн., заборгованість за комісією 13846,20 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) 22,37 грн.
На дату звернення до суду відповідач грошові кошти, отримані в кредит, не повернув та інші платежі, передбачені умовами договору не сплатив. Станом на 01.09.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 41427,43 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту: 21076,23 грн., заборгованість за процентами 6482,63 грн., заборгованість за комісією 13846,20 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) 22,37 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання в сумі 41427,43 грн., керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції, нараховано: 405,19 грн. за користування грошовими коштами за період 28.10.2021 по 23.02.2022; 1808,98 грн. інфляційних втрат за період 28.10.2021 по 23.02.2022, таким чином загальна сума до стягнення складає 43641,60 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 12.09.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 10.10.2025 (а.с.60), копію ухвали направлено сторонам, однак направлена відповідачу як на адресу зареєстрованого місця проживання, так і на адресу фактичного проживання відповідача кореспонденція повернулася до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.69,70), в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 10.11.2025 (а.с.65).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, зокрема шляхом надіслання повістки про виклик до суду на зареєстроване місце проживання та на адресу його фактичного проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73,74), причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1ст. 280, ст. 281 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що судом протокольно постановлено ухвалу.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що 21.05.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір № 0031720 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с.27).
Відповідно до заяви про надання споживчого кредиту сума кредиту становить 30769,23 грн. Строк дії кредиту - 24 місяці. Процента ставка, фіксована - 18,00 % річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 2,5 % від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 3 % від суми наданого кредиту.
Додатком № 1 (а.с.27 на звороті), який є невід'ємною частиною Заяви-договору № 0031720 вiд 21.05.2019 визначаються такі деталі: складовi загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за його користування, суми комісійної винагороди та iншi платежі за договором.
Наявність підпису відповідача у вказаній вище Заяві-договору № 0031720 вiд 21.05.2019, а також Графіку платежів та розрахунку загальної вартості споживчого кредиту для споживача (а.с.27 на звороті), Паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с.28), свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з усіма умовами кредитування.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 0031720 вiд 21.05.2019 підтверджується меморіальними ордерами № 2961 та № 2962 від 21.05.2019 (а.с.38) та відповідачем не спростований.
28.10.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги №28/10/2021-1 (а.с.29-31).
Відповідно до п. п. 1.1, 3.1 договору про відступлення права вимоги №28/10/2021-1 від 28.10.2021, первісний Кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними договорами зазначеними в Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід'ємною частиною, які укладені між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» та боржниками. Права вимоги за Кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Акт прийому-передачі прав вимог і документів до Договору про відступлення прав вимоги №28/10/2021-1 від 28.10.2021 підписано сторонами 28.10.2021 (а.с.32).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору №28/10/2021-1 від 28.10.2021 про відступлення прав вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» від АТ «РВС Банк» перейшло право вимоги за договором № 0031720 вiд 21.05.2019, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.32 на звороті - 34), в реєстрі вимог ОСОБА_1 вказаний під порядковим №141, загальна сума заборгованості 46020,46 грн. (а.с.35-37).
Позивачем надано суду розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №0031720 від 21.05.2019 станом на 01.09.2025 у розмірі 41427,43 грн., яка складається з: 21076,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6482,63 грн. - заборгованість за процентами, 13846,20 грн. - заборгованість за комісією, 22,37 грн. - заборгованість за пенею (а.с.42-48); а також нараховано 1808,98 грн. - інфляційні втрати за період 28.10.2021 по 23.02.2022; 405,19 грн. - штрафні санкції 3% річних за період 28.10.2021 по 23.02.2022 (а.с.49), а загальна заборгованість становить 43641,60 грн.
28.10.2021 від ТОВ «ФК «ПАРІС» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення цінним листом (а.с.50,51-52).
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином судом встановлено, що з метою отримання кредиту ОСОБА_1 підписав заяву-договір №0031720 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 21.05.2019, а також графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту, в яких зазначено суму кредиту, тип, порядок нарахування та розмір процентів, комісії та неустойки.
Відтак, ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» погодили усі істотні умови кредитного договору, визначені ст. 1054 ЦК України.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 частково виконував свої зобов'язання за кредитним договором, що вказує на прийняття ним умов кредитування. Доказів на спростування вказаного рахунку або надання власного розрахунку відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 21076,23 грн.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 в справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 в справі № 202/4494/16, від якої наразі не відступлено, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «Паріс» просить стягнути з ОСОБА_1 також заборгованість по процентах у розмірі 6482,63 грн. за період з 21.05.2019 по 28.10.2021.
Разом з тим, відповідно до заяви-договору №0031720 від 21.05.2019 про надання банківської послуги кредит у сумі 30769,23 грн. був наданий строком на 24 місяці, тобто до 21.05.2021, а тому після закінчення строку кредитування первинний кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
Із розрахунку заборгованості по відсотках вбачається, що за період з 21.05.2021 по 28.10.2021 кредитором було безпідставно нараховано відсотки у розмірі 1692,20 грн. Отже, розмір заборгованості за відсотками становить 4790,43 грн. (6482,43 грн. - 1692,20 грн.), які підлягають стягненню.
Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 22,37 грн., оскільки умовами договору пеня не передбачена.
У підписаній позичальником Заяві-Договору №0031720 від 21.05.2019 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлено разову комісію при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Отже, суд вважає, що встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту є нікчемною, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставною та вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.
За таких обставин рішення суду приходить до висновку, що загальна сума боргу до стягнення становить 25866,66 грн. (із розрахунку 21076,23 грн. тіло кредиту + 4790,43 грн. проценти), то відповідно до положень ст. 625 ЦК України із вказаного розміру заборгованості підлягає стягненню 3% річних в сумі 253,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1129,20 грн., а всього сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором №0031720 від 21.05.2019 становить 27248,86 грн., а відтак заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.53), як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 43641,60 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1512,49 грн. (27248,86*2422,40/43641,60).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Передславинська, 37, офіс 535, код ЄДРПОУ 38962392) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» заборгованість за Кредитним договором №0031720 від 21.05.2019 у розмірі 27248,86 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок вісім грн. 86 коп.) та судовий збір в розмірі 1512,49 грн. (одна тисяча п'ятсот дванадцять грн. 49 коп.), а всього 28761,35 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят одна грн. 35 коп.).
У іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО