Номер провадження: 11-сс/813/2099/25
Справа № 522/9316/24 1-кс/522/5712/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
03.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2025, якою в межах к/п № 420222000000001567 від 08.11.2022 стосовно:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, одруженого, головного інженера КП «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було частково задоволене клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_11 та стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що:
- слідчий суддя не встановив особу підозрюваного та не перевірив правильність його анкетних даних, вказавши, що підозрюваний ОСОБА_10 має вищу освіту, що не відповідає дійсності, а також, не встановив його сімейний та майновий стан;
- відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих йому злочинів, адже до вересня 2024 року він обіймав посаду механіка, яка не має ознак спеціального суб'єкта, передбаченого конкретним складом злочину та не може кваліфікуватися як «службова особа». В посадові обов'язки механіка входило обслуговування техніки та її ремонт, що не передбачало можливості впливати на управління майном КП. Крім того, для кваліфікації інкримінованих злочинів не вистачає однієї з ключових умов - завданої шкоди будь-якій третій особі;
- відповідно до протоколу обшуку від 10.10.2025 всі генератори, якими ніби то заволодів підозрюваний у зговорі з іншими особами, в ході обшуку виявили на території КП;
- заявлені та встановлені ризики к/п носять суто формальний характер, а докази, надані слідчим жодним чином не підтверджують обґрунтованість пред'явленої підозри. Підозра була пред'явлена ОСОБА_10 10.10.2025 та незважаючи на його достеменну обізнаність з обставинами злочинів, які йому інкримінуються, він самостійно прибув в судові засідання до суду 1-ої інстанції на розгляд клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу 10.10.2025 та 13.10.2025. Наявність доказів на підтвердження міцних соціальних зв'язків додатково підтверджує відсутність бажання у підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду;
- кримінальне провадження розпочате 08.11.2022 та впродовж тривалого часу в ході розслідування проводились обшуки та вчинялись необхідні слідчі дії для зібрання доказів по справі, отже у слідства було достатньо часу для встановлення кола свідків, вилучення доказів та проведення експертиз, що нівелює можливість підозрюваного знищити чи/або спотворити будь-які докази. Так само відсутні будь-які відомості щодо вчинення підозрюваним тиску на свідків;
- слідчий суддя визначаючи розмір застави безпідставно встановив об'єм майна, належного підозрюваному, адже будинок та земельна ділянка насправді належать дружині підозрюваного, а окрім того, в матеріалах к/п відсутні матеріали оцінки або експертного висновку майна, на підставі яких можливо було встановити дійсну вартість вказаного майна. Дохід підозрюваного за 9 місяців 2025 року складає 387 421 грн, що є невеликими доходом на сім'ю в складі чотирьох осіб. Вказане свідчить про непомірність визначеного розміру застави;
- 10.10.2025 слідчий суддя розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу головному інженеру КП Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» гр. ОСОБА_12 та обрав йому запобіжний захід у виді домашнього арешту, що може свідчити про упереджене ставлення до підозрюваного ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_10 є головним інженером КП «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», яке забезпечує життєдіяльність м. Одеси в умовах щоденних обстрілів по об'єктам критичної інфраструктури, в тому числі по електромережам міста, та має унікальний досвід та на теперішній час відсутня особа з числа трудового колективу цього КП чи іншого, яка здатна замінити головного інженера, а його відсутність ставить під загрозу нормальне та ефективне функціонування КП.
З врахуванням викладеного захисник ОСОБА_8 просить змінити оскаржувану ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у виді домашнього арешту з 00 год по 05 год. з покладенням на нього відповідних обов'язків.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Так, згідно із п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, у тому, що він, перебуваючи на посаді механіка КП «ОЕЕМП» на початку 2023 року за попередньою змовою із директором, головним інженером цього КП та іншими невстановленими особами, діючи умисно з метою розтрати чого майна шляхом зловживання службовою особою здійснив пособництво шляхом сприяння у вчиненні кримінального правопорушення іншими учасниками та приховуванні слідів кримінального правопорушення, що полягало в розтраті майна службовими особами, а саме переданні декількох електрогенераторів, які надійшли в порядку гуманітарної допомоги та перебували у віданні КП «ОЕЕМП», третім особам для використання у власних потребах (забезпечення ведення підприємницької діяльності (ресторани, мийка) та приватного житлового будинку).
Згодом, 10.10.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: пособництво в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; пособництво в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Всупереч твердженням сторони захисту, апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження в їх сукупності, а саме: розпорядженням міського голови № 509к від 29.05.2024; наказами № 65-к від 04.06.2024, № 81-к про призначення на посаду механіка ОСОБА_10 , № 2-к від 10.02.1999, № 137 від 24.12.2022, № 30/1 від 05.02.2023, № 19/1 від 13.01.2023, № 110 від 30.10.2023; рішенням № 84 від 27.12.2022; актами проведення ідентифікаційного (фізичного) огляду товарів та інших предметів, що отримані у якості гуманітарної допомоги від 24.12.2022, 13.01.2023, 05.02.2023; інвентаризаційним описом № 1 від 01.11.2023; протоколами обшуку від 12.06.2024; протоколом огляду від 13-14.06.2024; протоколами допиту свідка від 20.06.2024; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 від 02.05.2025.
Отже, з врахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання про наявність в діях ОСОБА_10 ознак складу інкримінованих злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів, на підставі оцінки яких можливо буде дійти висновку стосовно наявності або відсутності в діях підозрюваного ознак складу інкримінованих йому злочинів.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо того, що підозрюваний обіймав посаду механіка, яка не має ознак спеціального суб'єкта, передбаченого конкретним складом злочину та не може кваліфікуватися як «службова особа», адже по-перше, за диспозицією ст. 191 КК України суб'єктом злочину може бути як службова особа, так і приватна особа, а по-друге, за обставинами цього к/п дії ОСОБА_10 додатково кваліфіковані як пособника за ч. 5 ст. 27 КК України.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що з об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Відшкодування шкоди або повернення майна є пом'якшувальною обставиною, однак не виключає факту вчинення особою відповідного злочинного діяння, з огляду на що відповідні доводи захисника відхиляються апеляційним судом. Окрім того, відповідні обставини підлягають оцінці під час розгляду судом обвинувального акту стосовно особи.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, які караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відповідно, останній з яких є особливо тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім загрози суворості можливого покарання, апеляційний суд зауважує, що інкриміновані злочини, в тому числі особливо тяжкий, були вчинені в умовах воєнного стану в скрутний для держави час, в умовах постійних обстрілів та періодичних відключень світла, що блокує нормальну життєдіяльність міста.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на обставини вчинення інкримінованих діянь (пособництво в переданні третім особам в приватне користування електрогенераторів, наданих територіальній громаді в якості гуманітарної допомоги), наявність інших учасників діяння відповідно до матеріалів к/п, стадію розслідування кримінального провадження, що обумовлює необхідність проведення слідчих дій, допиту свідків, проведення експертиз тощо, на підставі чого апеляційний суд констатує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, інших учасників в цьому ж к/п; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, з огляду на специфіку інкримінованих злочинів та обставини їх вчинення в умовах воєнного стану, апеляційний суд враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За результатами дослідження обставин даної справи, підстави для застосування підозрюваному ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу не встановлені. Наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, сімейного стану (одружений та має двох дітей), колективне звернення працівників та керівників комунальних підприємств м. Одеси, суспільна підтримка не нівелюють вище зазначених ризиків та більш того, ці обставини не стали стримуючими факторами для підозрюваного для імовірно вчинення інкримінованих злочинів.
Недоліки змісту ухвали слідчого судді в частині ідентифікаційних даних підозрюваного не вплинули на правильність та обґрунтованість висновків слідчого судді щодо обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому доводи захисника в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Водночас, апеляційний суд враховує посилання захисника на те, що підозрюваний був обізнаний про існування кримінального провадження та впродовж тривалого часу не здійснював спроб переховуватися від органу досудового слідства/суду або ж впливати на свідків чи перешкоджати к/п іншим чином, однак апеляційний суд зауважує, що впродовж досудового розслідування 2022-2024 років ОСОБА_10 не мав статусу підозрюваного, натомість на даній стадії к/п йому пред'явлена підозра, яка на теперішній час є обґрунтованою, що може слугувати чинником для вчинення підозрюваним відповідних дій з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж пом'якшення призначеного можливого покарання.
Крім іншого, апеляційний суд звертає увагу, що предметом апеляційної перевірки є ухвала слідчого судді про застосування ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому апеляційний суд в цьому апеляційному провадженні не перевіряє обставини та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу іншому фігуранту к/п ОСОБА_12 . Сам лише факт обрання одному фігуранту к/п запобіжного заходу в певному виді не може бути підставою для обрання всім підозрюваним однакового запобіжного заходу, оскільки на прийняття відповідного судового рішення впливає сукупність факторів, передбачених ст. 194 КПК України в кожному конкретному випадку окремо.
Отже, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта. При цьому, будь-яких доказів упередженого ставлення слідчого судді до підозрюваного та його захисників апеляційному суду надано не було, обґрунтованих та переконливих доводів щодо цього не зазначалось.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. (рішення ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
В контексті наведеного, апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
За обставинами даної справи слідчий суддя визначив підозрюваному заставу в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає обставинам цього к/п, а також особі підозрюваного.
Зокрема, апеляційний суд враховує посилання сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_10 впродовж 2022-2024 років був обізнаний про розслідування цього кримінального провадження, однак не вчиняв будь-яких спроб переховуватися від органу досудового розслідування/суду, сумлінно з'являвся на виклики слідчого та суду, доказів зворотного прокурором та слідчим не надано.
Окрім того, за матеріалами к/п генератори були повернуті та на теперішній час знаходяться на території КП «ОЕЕМП», що підтверджується протоколом обшуку від 10.10.2025.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності значних грошових активів на рахунках чи в готівці у підозрюваного, що може надати йому можливість сплатити заставу у встановленому слідчим суддею розмірі. Наявність майна, зокрема у співвласності, сама по собі не свідчить про наявність безперешкодної можливості в підозрюваного сплатити суму застави, адже таке майно не виділене в натурі, а крім того процес відчуження майна може тривати значний період часу, з врахуванням воєнного стану, що впливає на реальну вартість майна.
При цьому, апеляційний суд враховує пояснення захисника в судовому засіданні щодо того, що будинок, в якому проживає підозрюваний із сім'єю був пошкоджений внаслідок ворожого обстрілу, що також підтверджує його матеріальний стан, який виключає можливість скористатися альтернативним запобіжним заходом.
На переконання апеляційного суду, встановлення альтернативного запобіжного заходу у виді застави має забезпечити підозрюваному/обвинуваченому реальну можливість скористатися таким альтернативним запобіжним заходом, а не бути формальним виконанням вимог процесуального законодавство та по своїй суті ефемерним.
В контексті вище наведеного, з врахуванням фабули цього к/п, обставин вчинення інкримінованих злочинів, кваліфікацію дій ОСОБА_10 як пособника, особи підозрюваного, відомостей щодо його майнового та сімейного стану, на переконання апеляційного суду, визначення підозрюваному застави в 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в межах розміру, встановленому законом, є достатнім, обґрунтованим та виправданим з метою виконання завдань кримінального провадження та забезпечення належної поведінки підозрюваного,
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати підозрюваному ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити йому альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та у разі внесення застави покласти на нього відповідні обов'язки.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2025, якою стосовно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно, із визначенням застави- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити частково.
Застосувати стосовно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 08.12.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_10 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 03.11.2025, заставна сума за ОСОБА_10 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави у зазначеному розмірі підозрюваного ОСОБА_10 звільнити з-під варти та, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього строком до 08.12.2025 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з Одеської обл. без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні визначеними слідчим;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному ОСОБА_10 наслідки невиконання приписів ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4