Березівський районний суд Одеської області
11.11.2025
Справа № 497/1520/25
Провадження № 2/494/889/25
11.11.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Станілевич А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 103433894 від 09.01.2024 у розмірі 23866,50 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103433894, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 7000,00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
28.05.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 09.01.2024. Згідно даного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103433894 від 09.01.2024 року
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» вимушене звернутися із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15.09.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначає, що не звертався до первісного кредитора ТОВ «Мілоан», кредитних коштів не отримував і не використовував. Заперечує отримання та підписання примірника кредитного договору. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора.
Разом з відзивом подав клопотання про витребування оригіналів письмових доказів.
Ухвалою суду від 02.10.2025 частково задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів, витребувано оригінали наступних доказів для огляду та їх копії для приєднання до матеріалів справи, а саме:
-оригінал Договору про надання кредиту № 103433894 від 09.01.2024 р. позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з усіма додатками і додатковими угодами до нього - з електронними підписами обох сторін у дату укладення;
-докази надсилання одноразового ідентифікатора, фактичного підписання та надання позичальнику ОСОБА_1 примірників підписаних Договору про надання кредиту № 103433894 від 09.01.2024 р., додатків та додаткових угод до нього у дату їх укладання;
-оригінал заявки та видачу кредиту за вищевказаним кредитним договором від позичальника ОСОБА_1 ;
-докази ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з іншими документами по цим кредитним правовідносинам до моменту укладення договору під підпис;
-первинний документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 від кредитора по вищевказаному Договору про надання кредиту № 103433894 від 09.01.2024 р. із зазначенням повних реквізитів платника та отримувача;
-виписка з банківського рахунку кредитора за дату Договору про надання кредиту № 103433894 від 09.01.2024 р. щодо фактичного перерахунку грошових коштів від кредитора позичальнику ОСОБА_1 по Договору про надання кредиту № 103433894 від 09.01.2024,
-докази фактичної оплати згідно Договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 року.
15.10.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2025 року позивачем надано паперові копії електронних доказів (назвавши їх при цьому оригіналами електронних доказів) а саме: Договору про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року та додатки до Договору; анкету-заяву на кредит № 103433894 від 09.01.2024 року; копію LogFile застосування коду щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину, паспорт споживчого кредиту №103433894. .
Щодо виконання вимог ухвали суду від 02.10.2025 року в частині надання первинного документу щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику представник позивача зазначає, що факт перерахування ТОВ "Мілоан" кредитних коштів за кредитним договором №103433894 від 09.01.2024 року, не може підтвердити належними доказами, оскільки дана інформація міститься в особових рахунках, відкритих в АТ «Райффайзен Банк», яку просить витребувати у останнього, так як дана інформація містить банківську таємницю. Відповідно представником позивача було подано клопотання про витребування доказів.
21.10.2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив.
Звертає увагу, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету даний Договір не був би укладеним. Окрім того, засоби зв'язку, які вказані у Договорі №103433894 від 09.01.2024 року, оскільки номер телефону, вказаний у відзиві на позовну заяву, як контакт Відповідача повністю ідентичний до номера телефону, що вказаний у Договорі №103433894 від 09.01.2024 року.
Вважає, що дотримано всіх умов правомірності Договору № 103433894 від 09.01.2024, передбачених законодавством, та що вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення Договору та погодження Відповідача з умовами Договору шляхом його підписання. У свою чергу позивачем було надано усі необхідні докази на підтвердження укладення Договору.
Ухвалою суду від 22.10.2025 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів. Витребувано Акціонерного товариства Райффайзен Банк» докази, а саме:
- інформацію чи була емітована банківська картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період 08.01.2024 -10.01.2024 на підтвердження надання первинним кредитором ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7000 грн. за кредитним договором №103433894 від 09.01.2024 року.
11.11.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 року від АТ «Райффайзен Банк» до суду надійшла витребувана інформація.
Представник позивача до зали судового засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 09.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, та заповнив анкету заяву на кредит № 103433894, в якій зазначив свої особисті дані, а саме: ПІБ, РНОКПП, дату народження, стать, вік, номер мобільного телефону, номер паспорта у формі картки, адресу реєстрації та фактичного проживання, місце роботи, розмір щомісячного доходу. Вказані в анкеті заяві відомості відповідають встановленим судом, серед іншого копією паспорта ОСОБА_1 та його особистими заявами.
Анкета заява № 10433894 також містить відомості про бажану суму кредиту 7000,00 грн. та строк кредитування з 09.01.2024 року по 24.01.2024 року, а також, опис процесу оформлення та розгляду заяви з позначенням дати та часу здійснення дій задля отримання кредиту.
09.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», іменується в подальшому Кредитодавець або Товариство, від імені якого діє генеральний директор Вініченко Олексій Віталійович, з однієї сторони, та громадянин(ка) України ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , зареєстрований (на) за адресою (місце проживання): АДРЕСА_1 , іменується в подальшому Позичальник, та номер мобільного телефону НОМЕР_4 , з другої сторони, разом іменуються як Сторони, уклали цей договір про споживчий кредит, з наступними умовами.
За цим договором кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 гривень.(п. 1.2. договору).
Пунктом 1.3. Договору, передбачено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.01.2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.01.2024 року у (рекомендована дата платежу).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.04.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.01.2024 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 23.04.2024 року (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4. договору).
Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2376,50 грн. В грошовому виразі та 122627.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 16866,50 грн. в грошовому виразі та 7008.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 9376,50 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 23866,50 гривень. (п. 1.5. договору).
Комісія за надання кредиту: 833,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,90 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1543,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,47 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 14490,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5. договору).
Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414951*23 (п. 2.1. договору).
Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (пп.2.2.2 договору).
Пунктом 2.3 передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачене).
Пунктом 3.2.6 договору передбачена можливість позикодавця відступити право вимоги за вказаним кредитом.
Пункт 6 договору передбачає наступний порядок укладення договору.
Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
6.2. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, меседжери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника. засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника.
6.3. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, серед іншого, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.
Укладення Кредитодавцем Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично с еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.
Вказані особисті дання позичальника, а саме дата народження, серія та номер паспорта, РНОКПП та адреса проживання, номер телефону, співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, а саме у поданих відповідачем заявах та відзиві.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року є Графік платежів за договором про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року є Паспорт споживчого кредиту № 103433894, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Зазначені у паспорті споживчого кредиту відомості відповідають відомостям, що містяться в анкеті-заяві та договорі.
Довідкою б/н від 14.10.2024 року, наданою ТОВ «Мілоан» для ТОВ «Кредит-капітал» підтверджується, що договір про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 896945, що був направлений позичальнику 09.01.2024 року о 14:20:40 на телефонний номер НОМЕР_4 .
Також судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало, що підтверджуєтеся платіжним дорученням № 80319821 від 09.01.2024, ТОВ «Мілоан» (код 40484607) з дебетного рахунку НОМЕР_5 (банк платника Приватбанк) переказало ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на кредитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 7000,00 грн. Призначення платежу - кошти згідно договору 103433894.
Окрім того, вищевказане підтверджується наданою АТ «Райффайзен Банкк», на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 року, інформацією, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_6 , на яку здійснено переказ коштів: 09.01.2024 о 14 год 20 хв. у сумі 7000,00 грн, безготівкове зарахування TENG*TOV Miloan.
Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір про споживчий кредит, розміщений на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа № 280/4456/20), від 09.02.2023 (справа № 640/7029/19)).
Вказані особисті данні позичальника ОСОБА_1 , а саме дата народження, серія та номер паспорта, РНОКПП та адреса проживання, номер телефону, співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, а саме відповідають наявній у поданих відповідачем заявах та відзиві інформації.
Зазначену інформацію первісний кредитор міг отримати лише від відповідача.
Разом з цим, АТ «Райффайзен Банк» на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 року, надав 11.11.2025 року інформацією, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_6 , на яку здійснено переказ коштів: 09.01.2024 о 14 год 20 хв. у сумі 7000,00 грн, безготівкове зарахування TENG*TOV Miloan.
Сторона відповідача жодними належними та допустимими доказами не спростувала надходження вказаних коштів у сумі 7000,00 грн, з типом та деталями операції: безготівкове зарахування TENG*TOV Miloan, не від первісного кредитора, а від будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи.
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов'язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновків, що доводи позивача, щодо укладення договору про споживче кредитування з відповідачем ОСОБА_1 та надання первісним кредитором коштів у кредит ОСОБА_1 , є більш переконливими та вірогідними.
Таким чином, доводи сторони відповідача, викладені у відзиві не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є менш переконливими.
Окрім того, доводи сторони відповідача, викладені у відзиві, щодо отримання вказаних грошових коштів від іншої фізичної чи юридичної особи не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Окрім того, суд звертає увагу, що анкета-заява на кредит №103433894 є лише заявкою та пропозицією, та не являється договором, яким остаточно погоджено умови надання кредиту. Тому її зміст може містити суперечності у порівнянні з договором про споживчий кредит № 103433894, який був підписаний сторонами.
Відповідач неодноразово посилався на норми ЗУ «Про захист прав споживачів», а також на позиції Верховного Суду, що ґрунтуються на нормах даного закону.
Суд звертає увагу відповідача, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки на спірні правовідносини поширюються вимоги саме ЗУ «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017, адже спірний кредитний договорі було укладено 09.01.2024, саме під час дії цього закону.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доводи відповідача, відносно того, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до статті 13 ЗУ «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання представника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Доводи відповідача про те, що у матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_1 було належним чином ідентифіковано при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, отже, відсутні докази підписання ним кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором є необґрунтованими, оскільки суд встановив, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, який без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без зазначення особистої інформації відповідачем ОСОБА_1 не міг бути укладений.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Вищезазначені висновки відповідають викладеним у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа № 263/3470/20).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023, справа № 204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, тому позикодавцем правомірно та обґрунтовано нараховано комісію за надання кредиту, відповідно до умов договору.
Таким чином, враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновків, що доводи позивача, щодо укладення договору про споживче кредитування з відповідачем ОСОБА_1 та надання первісним кредитором коштів у кредит ОСОБА_1 , є більш переконливими та вірогідними.
У той час, як доводи сторони відповідача, викладені у відзиві, на підтвердження того, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є менш переконливими.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Пунктом 3.2.6 договору передбачена можливість позикодавця відступити право вимоги за вказаним кредитом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Судом встановлено, що 28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №108-МЛ/Т у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» передає, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає, за плату належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23866,50 грн, з яких 7000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16033,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 833,0 грн - заборгованість за комісією.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року здійсненого ТОВ «Мілоан» станом на 20.05.2025, здійсненого за період з 09.01.2024 по 23.04.2024, остання становить 23866,50 грн.
Відповідно до ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Так, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із вищенаведених розрахунків заборгованості ОСОБА_1 , за договором про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року, здійсненого ТОВ «Мілоан» станом на 20.05.2025 року, здійсненого за період з 09.01.2024 по 23.04.2024, в сумі 23866,50 грн, з яких 7000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 16033,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 833,00 грн - заборгованість за комісією.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо заборгованості за кредитом доведені повністю, та ОСОБА_1 мав погасити заборгованість за тілом у розмірі 7000,00 грн, за процентами за користування кредитом в межах строку кредиту у загальному розмірі 16033,50 грн, заборгованість за комісією 833,00 грн. Загальний розмір заборгованості за цими складовими становить 23866,50 грн.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 103433894 від 09.01.2024 року у загальному розмірі 23866,50 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах строку кредиту у розмірі 16033,50 грн, заборгованість за комісією 833,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10534 від 28.05.2025. Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України .
Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 23866,50 грн.
Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 23866,50 грн.
Оскільки, вимоги позивача задоволено повністю, то сплачений судовий збір за пред'явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 2422,40 грн.
На підставіст.ст.512,514,526,530,549,610-612,629,1048,1050,1054 ЦК України та керуючисьст.ст.7,12,13,81,141,263,265,279, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 103433894 від 09.01.2024 року у розмірі 23866 (двадцяти трьох тисяч вісімсот шістдесяти шести) гривень 50 копійок, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000,00 гривень, простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 16033 гривень 50 копійок, прострочена заборгованість за комісією 833 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Панчишин А.Ю.