нп 2/490/2871/2025 Справа № 490/3839/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 листопада 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в особі свого представника, звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу (заборгованості за спожитий газ) в розмірі 87 761,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Відповідачем, в жовтні 2024 р. було спожито природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 87761,31 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем.
Так, відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» зобов'язано ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, та базової річної пропозиції споживачам, які з 01.05.2022 були включені до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», тому з 01.05.2022 ЕІС-код 56ХМ24А473349885 газифікованого об'єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було включено до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та відкрито на ім'я Споживача ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Отже, Товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт Споживача підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а Споживач в свою чергу зобов'язаний своєчасно оплачувати Товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 являлась власницею відокремленої газифікованої споруди житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу № 2343 від 03.10.2024 року вищевказаний житловий будинок відповідачкою проданий.
Сторона позивача вказує, що в порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідачки було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ в сумі 87 761,31 грн. (станом на дату надсилання вимоги боржнику), яка залишилась незадоволеною відповідачкою. Заперечення щодо сплати боргу відповідачкою не надано. Борг не сплачено. Крім того, як вбачається з наданого акту про факт відключення газопостачання № б/н від 03.10.2024 складеного представником Оператора ГРМ Миколаївська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України", що «восени 2021 року, за адресою АДРЕСА_1 , на вулиці перед будинком було відрізано газопостачання.». Також, з даного акту вбачається, що Оператору ГРМ було відомо, що власником за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 .
Представник позивача стверджує, що оскільки відповідачка не в повному обсязі сплачувала нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання нею своїх зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений Договором строк, що і стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст.187 ЦПК України, ухвалою судді від 21.05.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
18.08.2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловила свою незгоду з позовними вимогами та вказала наступне.
Спірна заборгованість була сплачена 15 листопада 2020 року. У 2017 році за адресою: АДРЕСА_1 було фізично відключено постачання газу через наявність боргу. 15 листопада 2020 року відповідачкою було повністю сплачено суму заборгованості. Відповідачка вказує, що після відключення газопостачання вона зверталася до газопостачальної організації з метою з'ясування умов відновлення постачання. У ході цього звернення їй було повідомлено, що встановлений у будинку газовий лічильник (модель малого круглого типу) є застарілим, не відповідає чинним технічним вимогам та не підлягає подальшій перевірці. У зв'язку з цим, його не можна використовувати для обліку спожитого газу, а відтак і для відновлення постачання. Станом на момент укладення договору купівлі-продажу будинку, зазначений лічильник не використовувався за призначенням та фактично не міг бути використаний, оскільки не мав актуальної перевірки та не відповідав технічним стандартам, визначеним уповноваженим органом.
Також, відповідачка стверджує, що після продажу будинку 03 жовтня 2024 року вона втратила доступ до особистого кабінету, і позивач відповідно не має законних підстав контролювати чи стягувати будь-які суми, що нібито виникли після продажу. З моменту переходу права власності вона не є користувачем, власником чи споживачем природного газу за цією адресою, а тому не може відповідати за будь-які нарахування, здійснені після вказаної дати.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що Акт відключення газу не зберігся з поважних причин. У 2017 році газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було фізично відключено, без її присутності, тому, що з серпня 2016 по листопад 2017 вона не мешкала в будинку, а знаходилась в м. Дніпро в зв'язку з допомогою сину у лікуванні.
За такого, відповідачка вважає, що нарахування після 2020 року є безпідставні. Після оплати заборгованості 15.11.2020 і фізичного відключення у 2017 році відновлення газопостачання не відбувалося, лічильники не обліковували споживання, і жодних послуг надано не було. Нарахування, які з'явились лише у 2024-2025 роках, є безпідставними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, клопотання та заяви по суті спору чи про відкладення розгляду справи не надали. Від відповідачки на електронну пошту суду надійшла заява, в якій просить розглядати справу за її відсутності.
Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 12.12.2006 року була власницею житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12860267 від 12.12.2006, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 394086406 від 09.09.2024, а також витягом з Державного реєстру речових прав № 397631496 від 03.10.2024 року.
За адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
03.10.2024 року ОСОБА_1 вищевказаний житловий будинок продано ОСОБА_3 , що підтверджується Договором купівлі - продажу земельної ділянки та житлового будинку від 03.10.2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тарнопольською Р.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2343.
Згідно Акту про факт відключення газопостачання від 03.10.2024 року, складеного представником Оператора ГРМ Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» та завіреного сусідами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , восени 2021 року, за адресою АДРЕСА_1 , на вулиці перед будинком було відрізано газопостачання. При цьому, в даному акті зазначено, що власницею вказаного будинку буда ОСОБА_1 , яка мешкала в ньому до повномаштабного вторгнення рф. До 03.10.2024 року в будинку ніхто не проживав.
З долученої до матеріалів справи довідки про фінансовий стан споживача, виданої по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що станом на жовтень 2024 року розмір заборгованості за вказаним рахунком становить 87 761,31 грн.
Зі змісту вказаної вище довідки вбачається, що в ній зазначено, зокрема: обсяг спожитого газу, тарифи за використання газу, показники лічильника, сплачені суми.
Крім того, позивачем до позову додано заяву ОСОБА_1 , згідно якої остання визнала борг та зобов'язалася його сплатити.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву, відповідачкою не спростовувався факт подання даної заяви позивачу.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
За змістом п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор ГРМ, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 13 листопада 2015 року зареєстровано юридичну особу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, яке здійснює такий вид економічної діяльності як торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» ,постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з вимогами ст. 633 ЦК України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу та/або факт фактичного споживання природного газу.
Відповідно до ст. ст. 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами/, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 15 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газ побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Таким чином, ціна на природний газ для побутових споживачів Товариства за 1 куб. м становила:
- у серпні 2020 року 3,24139 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ФПВ «ГК «Нафтогаз України» від 03.08.2020р. № 59);
- з вересня 2020 року по жовтень 2020 року 4,69537 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 26.08.2020р. № 64);
- у листопаді 2020 року - 6,33164 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 26.10.2020р. № 92);
- у грудні 2020 року 6,33168 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТПВ «ГК «Нафтогаз України» від 26.11.2020 р. № 98);
- у січні 2021 року 7,21818 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 24.12.2020 р. № 114);
- у січні 2021 року 6,85681 грн. (наказ про зміну ціни газу у січні 2021р. по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 12.02.2021р. № 11);
- у лютому 2021 року 6,85681 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 26.01.2021 р. № 7);
- у березні 2021 року 6,85681 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТПВ «ГК «Нафтогаз України» від 01.03.2021 р. № 19);
- у квітні 2021 року 6,85681 грн. (наказ про встановлення роздрібної ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 30.03.2021р. № 30).
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 07.04.2021 р. № 572:
- з 01 травня 2021 р. по 30 квітень 2022 р. 7,95689 грн. (наказ про встановлення ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 30.04.2021 р. № 38);
- з 01 травня 2022 р. по 30 квітня 2023 р. 7,95689 грн. (наказ про встановлення ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 14.04.2022р. № 95);
- з 01 травня 2023 р. по 30 квітня 2024 р. - 7,95689 грн. (наказ про встановлення ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 28.04.2023р. № 54);
- з 01 травня 2024 р. по 30 квітня 2025 р. (включно) 7,95689 грн. (наказ про встановлення ціни газу по ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 22.04.2024р. № 46).
Накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайт Постачальника за посиланням https://gas.ua/gas-prices-for-home.
Згідно з ч. 1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 162 ЖК України, встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
За змістом частин 1, 2 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України, передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України, передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїі постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
ОСОБА_1 на підтвердження своїх заперечень надано квитанцію від 15.11.2020 року про оплату ТОВ «Миколаївгаз збут» послуг по газопостачанню.
Разом з тим, суд не приймає до уваги даний доказ, оскільки згідно даної квитанції оплати здійснювалася по особовому рахунку № НОМЕР_3 . Разом з тим, згідно матеріалів справи заборгованість ОСОБА_1 в сумі 87761,31 грн виникла перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Суд також критично ставиться до доводів відповідачки про те, що після 2017 року послуга з газопостачання будинку АДРЕСА_1 не надавалася, тому що даний будинок був відключений від газопостачання, оскільки такі твердження не підкріплені жодним доказом та спростовуються Актом про факт відключення газопостачання від 03.10.2024 року.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У даній справі стороною позивача доведено наявність обов'язку ОСОБА_1 , яка фактично користувалася послугами, сплатити за ці послуги, надані відповідно до вимог чинного законодавства.
В свою чергу, відповідачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт відсутності у неї заборгованості за надані позивачем послуги.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідачки заборгованості за спожитий природний газ є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають судові витрати - судовий збір в розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ: 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)суму основного боргу (заборгованості за спожитий газ) за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 87 761,31 грн (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят одна гривня 31 копійка) на рахунок: НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк» м.Києва, МФО 300465.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ: 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) сплаченийсудовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на рахунок: НОМЕР_6 в АБ «УКРГАЗБАНК» м.Києва, МФО 320478.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено: 04 листопада 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова