нп 2/490/820/2025 Справа № 490/9109/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., за участі представника позивача Вірченко І.П., відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про про зобов'язання проведення перерахунку плати за теплову енергію та виконання обов'язків при укладенні індивідуального договру про надання послуги з теплопотсачання теплової енергії,-
15 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 184 872,68 грн за послуги з теплопостачання за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року .
В обгрунтування позову посилаються на те, що 01.10.2021 року на офіційному сайті позивача була опублікована інформація щодо затвердження постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договру приєднання, текст типового індивідуального договру про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Відповідач протягоом 30 днів з дня опублікування не прийняв рішення про вибір моделі договріних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч.5 ст. 13 ЗУ "Про житлов-комунальні послуги".
Протягом зазначених опалювальних періодів відповідачеві позивачем у відповідності до рішень ММР про початок та закінчення опалювальних сезонів та рішень виконкому ММР "Про встановлення тарифів на транспортування , постачання теплової енергії та послуг з теплопостачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" - було надано теплову енергію на опалювальну площу 207,4 кв.м. нежитлового приміщення відповідача за адресою: вул. Лягіна (Героїв Рятувальників) 26-а м. Миколаєва згідно правовстановлювальних документів. Для з'ясування дійсної опалювальної площі відповідач представників ТЕЦ в своє приміщення не пустив, про що складено відповідний Акт 01.02.2024 року.
Самовільне втручання в систему опалення заборонено. Самовільне відключення приміщення від опалення заборонено. Відповідач відповідно до діючого законодавства, а саме Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України від 26 липня 2019 року №169 (надалі - Порядок №169) не надав позивачу належних документів щодо відключення нежитлових приміщень від опалення. На підтвердження того, що в приміщеннях відповідача є опалення - надають копію Акта від 05.02.2024 року.
Нарахування вартості наданих послуг з врахуванням плати за абонентське обслуговування здійснювалося у відповідності до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затв. Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затв.нказом Міністерства регілнального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
Відповідачеві неодноразово надсилалися претензії та розгорнуті розрахунки , проте такі претензії залишені без задоволення, що і змусило позивача звернутися до суду.
Ухвалою суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
27.11.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що 01.12.2010 між ним як споживачем та Миколаївською ТЕЦ як виконавцем був укладений розроблений теплопостачальною організацією договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3202, додатком №1/1 якого теплова енергія поставлялася до опалюваних приміщень з максимальним тепловим навантаженням 0,0026 Гкал/год., об'ємом системи теплоспоживання0,035 м.3, постачанням теплової енергії в межах 5,135 Гкал/рік з поквартальним та помісячним розподілом теплової енергії, що відповідало площі цих приміщень в 68,54 кв.м. з забезпеченням постачання до них теплової енергії. Цей договір був пролонгований неодноразово і до 2022 року сторони виконували свої обов'язки за договором як правило своєчасно та у належному обсязі.
З 2022 року, позивач, зловживаючи своїм монопольним становищем на ринку постачання теплдової енергії в м.Миколаєві, діючи з ціллю отримання надприбутків, почав порушувати закондавство та ущемлювати права споживачів.
Опублікував 01.10.2021 року формуляр типового публічного довгору приєднання за відсутності публікації його істотних умов - усвідомлював що така публікація не є укладанням договору, умисно приховав від споживачів обов'язок оприлюднення зазначених умов як обов'язкової підстави акцептування такого договору.
Договір № 3202, на який посилаєтьяс позивач, не був ніде опублікований , ні розміщений на офіційних веб-сайтах МТЕЦ та ММР, як і не розміщені його індлдивідуальні умови.
На неоднорахзові пропозиції надати догворі , складений у відповідності до вимог закону - МТЕЦ повторно надіслало йому формуляр типового догору. Отже, з лситопада 2021 року позивач ухиляється від укладення з ним індивідуального договру про надання послуги з постачання теплової енергії .
крім того, з 2022 року позивач визначає обсяги наданої енергії на власний розсуд і в значно завищених розмірах , не у відповідності до обсягів, визначених догвором № 3202 від 01.12.2010 року - наслідком чого стало поставленян йому зайвих 1,43 Гкал , а вже в 2023 році - 2,886 Гкал.
Крім того, на підставі поданої ним заяви , уповноваженими позивачем особи, згідно виданого ним наряду 17.11.2010 року відключили радіатори у семи приміщеннях належного йому офісного приміщення в будинку АДРЕСА_1 , залишивши опалювальними приміщення, площею, визначеною ними як 68,54 кв.м., про що був складений відповідний Акт.
Коли він повідомив позивача про наявні розбіжності та висловив сумнів у його доброчесності , позивач не лише відмовився надати запитувану інформацію , але і змінив в односторонньому порядку умови догвору та змінив перерахунок обсягу поставленої теплової енергії, визначивши опалювальну площу у 207,4 кв.м., достовірно знаючи , що таке споживання відсутнє. Крім того, обсяг теплової енергії здійснювався без врахування залежності від середньомісячних температур зовнішнього повітря, визначених ДСТУ -НБВ 1.1-27:2-10.
Наслідком постачання теплової енергії у надлишкових обсягах стало не лише створення завищеної температури у приміщенні ,але і потягло завищену сплату теплвоої енергії, яку він не замовляв.
За такого, з 2022 року він сплачує теплову енергію згідно зробленим ним розрахунком за 54,9 кв.м. опалювальної площі з мкситмальним тепловим навантаженням 0,0026 Нкал/год - як-то визначеного Договором 2010 року, а не з врахуванням надмірного теплового навантаження у 0,004855Гкалгод .
Отже, вимоги позивача про стягнення з нього завищеної суми оплати з метою отримання надприбутку- є незаконними.
27.11.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про зобов'язання проведення перерахунку плати за теплову енергію та виконання обов'язків при укладенні індивідуального договру про надання послуги з теплопостачання теплової енергії, в якому просить:
1)Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснити перерахунок кількості та вартості поставленої теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 за опалювальні періоди 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р., 2023-2024 р.р., потребу в якій визначити згідно з п.2.2.4 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); з урахуванням
- площі опалювального приміщення 54,9 кв.м.
- максимального теплового навантаження опалювального нежитлового приміщення 0,0026 Гкал/год.,
- нормативної температури внутрішнього повітря приміщення 18о С;
- розрахункових температур зовнішнього повітря (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010)
- щомісячних середніх показників температури зовнішнього повітря в м.Миколаєві
- з виключенням плати за опалювання місць загального користування будинку
АДРЕСА_2 ) Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» при укладенні з ОСОБА_1 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 керуватися п.5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, п.25 Правил користування тепловою енергією, п/п.1, 2 п.6, п.8 формуляру типового індивідуального договору про надання послуги (затв.постановою КМ України від 21 серпня 2019 р. № 830, актом про відключення опалювальних приладів від 17.11.2010 р., технічним паспортом від 26.12.2019 р. щодо площі опалювального приміщення 54,9 кв.м..
В обгрунтування позову посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.09.2002 №41-А та свідоцтва №689 від 26.11.2002, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області йому на праві власності належать нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 206,3 кв.м. (наразі-207,4 кв.м.) до яких, відповідно до укладених до листопада 2010 договорів з первісним позивачем, поставлялася теплова енергія.
У 2010 році ним було прийнято рішення про здійснення реконструкції та ремонту частини приміщень у належному йому нежитловому приміщенні з тимчасовим відключенням постачання теплової енергії від цієї частини приміщень.
Внаслідок підписання відповідних актів за дозволом та погодженням з уповноваженим представниками МТЕЦ частина належних йому нежитлових приміщень була відключена від теплопостачання - і залишилася опалювальна площа 54,9 кв.м., але позивач визначив як 68,5 кв.м.
Згідно з п.2 розд. ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг «норма споживання теплової енергії у будівлі протягом опалювального періоду розраховується як співвідношення нормативного споживання теплової енергії будівлею за опалювальний період до загальної опалювальної площі будівлі» та розраховується за наведеною Методикою формулою. Цей же пункт містить формулу нормативного теплового навантаження будівлі.
П.5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії на виконавця покладено обов'язок з забезпечення постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам.
Пунктом 4 Правил наданняпослуги з постачаннятепловоїенергіївизначено, щотеплоносійподається в обсязівідповідно до теплового навантаженнябудівлі. Значеннятемпературитеплоносія повинно відповідатитемпературному графікутепловоїмережі (в частинітемпературиподавального трубопроводу).
Витрати теплової енергії на теплопостачання опалювальних приміщень обчислюються за Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько- побутові потребі в Україні (КТМ 204 Україна 244-94) затвердженими Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 (надалі-Норми).
Так, п. 2.2.4. Норм встановлена формула потреб витрат в теплоті на опалення житлових та громадських споруд, які розраховуються за даними максимальних погодинних витрат теплоти на опалення (максимальне теплове навантаження), усередненої температури внутрішнього повітря (приймається рівною 18оС), середньої температури зовнішнього повітря за відповідний період, розрахункової температури зовнішнього повітря, кількості годин роботи систем опалення на добу, тривалості опалювального періоду.
За таких обставин, нормативними актами визначені правила, відповідно до яких відповідач за зустрічним позовом має за обов'язокпоставлятитепловуенергію у кількості та якості, яківключають в себе та враховуютьнормиспоживаннятепловоїенергіїбудинком/приміщенням, нормативнетепловенавантаженнябудинку/приміщення, необхіднівитратитеплоти на їхопалення, температурний режим повітря, температурнийграфіктепловоїмережітощо.
Всупереч визначеному законом обов'язку з поставки споживачеві теплової енергії у кількості, що відповідає встановленим правилам, відповідач за зустрічним договором з січня 2022 року постачає у значно завищених обсягах, які не замовлялися позивачем за зустрічним договором та не відповідають як умовам, визначеним додатком №1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3202 від 01.12.2010 р., так і розрахунку потреб в тепловій енергії, визначеними відповідно до 2.2.4. Норм.
Так, відповідно до виставлених відповідачем за зустрічним договором рахунків за спожиту в 2022 році теплову енергію, ним за 5 місяців опалювального сезону поставлено позивачеві 5,129 396 Гкал. теплової енергії. Відповідно до його ж розрахунку нарахувань за поставлену теплову енергію, позивачеві поставлено 7,118 489 Гкал. При цьому, згідно з додатком №1 до вищевказаного договору 2010 року, обсяг теплової енергії мав бути поставлений в межах 4,542 Гкал. Натомість, здійсненим у відповідності до п.2.2.4 Норм позивачем за зустрічним позовом розрахунком потреб опалювальних приміщень з урахуванням відомостей щодо середньомісячних зовнішніх температур повітря, наданих Миколаївським ЦГМ, ці потреби складали 3,698 617 Гкал.
Таким чином, у опалювальному сезоні 2022 р. відповідачем за зустрічним договором поставлено позивачеві 1, 430779 Гкал. теплової енергії у першому випадку, 3,419872 у другому, яка не замовлялася та обсяги якої безпідставно значно завищені та не відповідають діючому законодавству.
За опалювальний сезон 2023 р. відповідач виставив рахунки за спожиту теплову енергію в обсязі 6,285 633 Гкал, що перевищує обсяги постачання теплової енергії відповідно до додатку №1 вказаного договору на 1,743 663 Гкал., а розрахункові норми витрат теплової енергії на 2,886829 Гкал. .
Таким чином, за два опалювальні сезони 2022-23 р.р. відповідач поставив надлишкову теплову енергію до опалювальних приміщень в обсязі, що складає не менш ніж 4,317608 Гкал..
Забезпечуючи постачання теплової енергії у необгрунтовано завищених обсягах, відповідач самовільно визнав за собою право на постачання її у кількості, що має забезпечити температуру внутрішнього повітря приміщень «не менш як 18о С», тобто обмеживши себе у постачанні теплової енергії лише вказаним мінімумом.
Однією з умов щодо предмету типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії має бути постачання виконавцем споживачеві послуги відповідно до теплового навантаження будинку (п.5 Договору), «…у відповідній кількості та якості» (п.8, п.43 Договору). При цьому, якість послуги визначається п.6 Договору, відповідно до якого температура теплоносія повинна відповідати температурному графіку теплової мережі в частині температури подавального трубопроводу. Відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, температурний графік теплової мережі - розрахункові значення температури теплоносія, які залежать від кліматичних умов (стосовно розрахункової зовнішньої температури повітря для системи опалення), після джерела теплопостачання на вході в теплову мережу споживача теплової енергії і після його повернення від споживачів;
Відповідно до умов формуляру типового договору та нормативних актів, теплопостачальне підприємство прийняло на себе обов'язок з поставки та продажу теплової енергії а споживач- обов'язок використовувати та розраховуватися за неї за умови забезпечення поставленою тепловою енергією в опалювальний період нормативною температурою приміщення.
У зв'язку з цим, відповідач за зустрічним позовом повинен мати розрахунок теплової енергії, яка забезпечить нормативну внутрішню температуру приміщення залежно від визначених ДСТУ-НБВ.1.1-27:2-10 середньомісячних зовнішніх температур і постачати теплову енергію в обсязі, необхідному для забезпечення вказаної нормативної температури внутрішнього повітря в 18оС з огляду на реальний температурний режим зовнішнього повітря та теплового навантаження будинку (приміщень) (КТМ 204 244-94).
У відповідності до п.4 Ліцензійних умовпровадження господарської діяльності з постачання теплової енергії «При провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог: 1) забезпечувати споживачів тепловою енергією відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, згідно з умовами договорів та стандартів;
Ці умови, крім іншого, мають своєю метою убезпечити споживача (покупця) від зловживання теплопостачальним підприємством наявною можливістю постачання споживачеві енергоресурсів в обсягах, які ним не замовлялися за договором і не є необхідними, тобто з метою, що суперечить як договору, так і законодавству.
Відповідно до таблиці 2.2. Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94) середня розрахункова температура повітря у спальних кімнатах, вітальнях (з урахуванням того, що будинок АДРЕСА_3 є житловим), приміщеннях, що найбільш наближені за функціональним призначенням до належних мені (п.8 таблиці) становить 18о С., а при визначенні групових норм приймається рівною 18оС (п.2.2.4 Норм…). Ця норма підтверджується п.43 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. П.1 розд.VIII Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг уточнено, що нормативна температура внутрішнього повітря у опалюваних приміщеннях житлових будинків, спроектованих до 2005 (до яких відноситься будинок АДРЕСА_4 збудований у 1959 році) - визначена як 18 С.
У 2023-2024 опалювальному році відповідачеві за зустрічним позовом ним повідомлялося про значне перевищення внутрішньої температури приміщень, на що він, всупереч своїм обов'язкам, визначеним п.п. 34-35 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої види і водовідведення, не реагував.
За таких обставин, постачання відповідачем теплової енергії в обсязі, що забезпечує внутрішню температуру повітря приміщення 18о С (а не «не менше ніж 18о С») є однією з ознак якості наданої послуги, що мала б бути зазначена у індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії, чи додатках до нього, але умисно всупереч вимогам закону, прихована від споживача та систематично порушується.
Відповідач ним неодноразово повідомлявся що, як вибірковим так і повним порівнянням середньомісячних температур зовнішнього повітря з температурами, визначеними ДСТУ-НБВ.1.1-27:2-10 виявлено систематичне постачання теплової енергії у обсязі значно вищому, ніж встановленому законом для забезпечення належних мені приміщень теплом. На його пропозицію пояснити вказаний факт- роз'яснень надано не було.
Заходів щодо зниження внутрішньої температури повітря шляхом постачання теплової енергії у обсягах визначених законом, відповідач не вжив до цього часу.
Посилання відповідача по зустрічному позову на наявну можливість позивача самостійно регулювати обсяг теплової енергії є безпідставними та суперечать ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» .
Протягом існування договірних відносин між ним та відповідачем , бездоговірного постачання ним теплової енергії, не зважаючи на систематичне відхилення від кількісних та якісних показників поставленої теплової енергії, жодного разу перерахунок здійснений не був, а заяви про його здійснення ігнорувалися.
Наслідком постачання теплової енергії у надлишкових обсягах стало не лише створення завищеної температури внутрішнього повітря в належних йому опалюваних приміщеннях, але й спричинило суттєву шкоду майну у вигляді надлишкових витрат, понесених ним у вигляді сплати за поставлену теплову енергію у 2022-2024 роках, в обсягах, що значно вищі за передбачені законом та яку він не замовляв.
Крім того, відповідно до Правил користування тепловою енергією для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Обсяг спожитої теплової енергії визначається за показами вузла обліку і заноситься до журналу обліку споживання теплової енергії.
Таким чином, допустимими доказами факту споживання будинком по АДРЕСА_3 є акт ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про прийняття приладу комерційного обліку в експлуатацію та відомості показів вузла обліку, що містяться в журналі обліку споживання теплової енергії.
У зв'язку з цим МТЕЦ зобов'язана здійснити перерахунок кількості та вартості поставленої теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 за опалювальні періоди 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р., 2023-2024 р.р., потребу в якій визначити згідно з п.2.2.4 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); з урахуванням - максимального теплового навантаження опалюваного нежитлового приміщення 0,0026 Гкал/год., - нормативної температури внутрішнього повітря приміщення 18о С; - розрахункових температур зовнішнього повітря (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2-10); - щомісячних середніх показників температури зовнішнього повітря в м.Миколаєві.
Вважає, що добросовісність споживача теплової енергії щодо сплати за поставлений її обсяг має бути співмірним добросовісності постачальника енергії щодо її постачання у обсягах, визначених законом.
03.12.2024 року представником позиваача ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" подана відповідь на відзив , в яких з запереченнями відповідача повністю не погоджуються. Позивач не погоджується з твердженням Відповідача про відсутність договірних зобов'язань, у разі не підписання останнім договору на постачання теплової енергії. В позовній заяві детально розписано порядок укладення індивідуальних договорів, які є публічними договорами приєднання «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон 2189)
Щодо нарахування Відповідачу за спожиту теплову енергію варто зазначити, що нарахування за теплову енергію всім абонентам проводиться відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії №830 (далі 830 Правила) та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 з внесеними змінами наказом міністерства від 28 грудня 2021 року № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429)
Наголошують, що всі приміщення Відповідача знаходяться в системі будинку і підключенні до опалення. Якщо Відповідач і відключав свої пррміщення від опалення, то це було зроблено незаконно. Існує Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води ( Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169).
У позивача відсутній вищезазначений акт - тому правових підстав для не нараховування за послуги з постачання теплової енергії у МТЕЦ - відсутні.
Також звертають увагу суду на те, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар .
07.12.2024 року відповідачем ОСОБА_1 подані заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що доводи позивача щодо наявності договірних зобов'язань між ним та відповідачем, як і його твердження про відсутність відомостей про відключення ним нежитлових приміщень відповідача є безпідставними та предметом розгляду первинної позовної заяви та зустрічного позову.
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" про повернення зустрічного позову відповідачеві - відмовлено.
Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про про зобов'язання проведення перерахунку плати за теплову енергію та виконання обов'язків при укладенні індивідуального договру про надання послуги з теплопотсачання теплової енергії.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про про зобов'язання проведення перерахунку плати за теплову енергію та виконання обов'язків при укладенні індивідуального договру про надання послуги з теплопостачання теплової енергії об'єднано в одне провадження з первісним позовом ПрАТ "МТЕЦ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .
Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в загальне позовне провадження цивільної справи за вказаними первісним та зустрічним позовами.
Призначено підготовче судове засідання на 12.02.2025 року. Роз'яснено ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" право надати відзив на зустрічний позов .
18 грудня 2024 року представником ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначають, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не заперечує, що в 2010 році тимчасово, на період реконструкції приміщень нежитлові приміщення були відключені від опалення. Відповідно 17.11.2010 був складено акт який фіксує відключення приладів опалення в приміщеннях №1,2,4,5,6,7,14. Вентеля які встановлені на подавальному та зворотному трубопроводі закриті та опломбовані представником ТЕЦ. Для того щоб вказані приміщення були відключені від централізованого опалення, треба зробити ізоляцію труб відповідно до СНіП. Під час реконструкції за стан пломб та дотримання рекомендацій акту обстеження при опломбуванні вентилів відповідальність несе власник приміщення, а після завершення ремонтних робіт стан перевіряється представниками Товариства та складається додатковий акт. Станом на 01.03.2024 жодному представникові Товариства неможливо перевірити стан системи опалення приміщень у зв'язку із їх недопущенням споживачем ОСОБА_1 . Технічних умов на відключення приміщень від загальної системи опалення Товариство не надавало.
Станом до 2019 року діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 та Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. №4, з урахуванням змін, що внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. №169.
Проте відповідний протокол згідно зазначеного порядку позивачем не надано. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення. Затвердженого акту міжвідомчою комісією на адресу МТЕЦ надано не було. З 27.09.2017 втратило чинність рішення виконкому міської ради від 24.07.2009 № 1571 «Про надання погоджень при переведенні окремих квартир у багатоквартирних будинках на влаштування автономних систем опалення та гарячого водопостачання» на підставі рішення виконавчого комітету ММР № 821 від 27.09.2017.
В 2019 році набрав чинності новий порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води»(далі - Порядок № 169).
На сьогодні, відключення споживачів від мережі централізованогоопалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади - що ОСОБА_1 дотримано не було, отже він відключився від централізованого опалення самовільно.
Нарахування за послуги постачання теплової енергії , починаючи з опалювального періоду з листопада 2021 року по квітень 2024 року проводилося у відповідності затверджених тарифів, які розміщені на офіційному сайті та є у вільному доступі. Власник нежитлових приміщень зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг .
Що стосується площ приміщень які належать ОСОБА_1 , то згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 13.02.2024 загальна площа приміщень була змінена з 207,4 м.кв. на 206,3 м.кв. Тому загальна площа приміщень, яка була використана Товариством для розрахунків станом на 12.02.2024 включно ще раз підтверджується документально та складає 207,4м.кв.
Таким чином, розрахунок теплових потоків, наданий раніше на адресу Товариства вважається недійсним. Починаючи з 2021 року діє інший розподіл теплової енергії в багатоквартирному будинку, в т. в нежитлових приміщенням які вбудовані в ці будинки і які знаходяться в єдиній системі опалення. Договір який діяв до 01.11.2021 є недіючим. В одному будинку не може бути різні моделі договірних відносин по одній комунальній послузі. (більш детально розписано в позовній заяві та Відповіді на відзив в первісному позові.) Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії повинно здійснюватися згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 з внесеними змінами наказом міністерства від 28 грудня 2021 року № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429) (далі - Методика). Ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/ будинку послуг, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. До Відповідача застосовується вищезазначена методика та неодноразово надавались роз'яснення щодо методики та порядку нарахування.
Що стосується значно завищених обсягів, за які пише відповідач ОСОБА_1 , то відповідно до Порядку оформлення претензії споживачем згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України “Про житлово комунальні послуги». Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151. Цей Порядок визначає, що виконавець зобов'язаний здійснити перерахунок плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог встановлених цим же Порядком. Зокрема, сума до сплати за централізоване опалення буде знижена на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20° C до 14° C). При температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12° C плата за централізоване опалення не нараховується (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14° C).
Жодного разу Відповідач не звертався до Позивача щодо якості послуги. Звертаю увагу суду що законодавством передбачена відповідальність саме на неналежну якість теплової енергії в бік зменшення. Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем. Межа експлуатаційної відповідальності - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів. Межею балансової та експлуатаційної відповідальності між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та ОСОБА_1 є зовнішня поверхня стін будівель. Споживачі самі регулюють температуру у своїх будинках. Враховуючи вищевикладене у Позивача є законне право нараховувати за послуги теплопостачання, тому, просимо первісний позов задовольнити в повному обсязі а в зустрічному позові відмовити в повному обсязі
Також протягом лютого 2025 року відповідачем ОСОБА_1 неодноразово подавалися клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які були задоволені судом.
12 лютого 2025 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 надав заяву про зміну позову за зустрічною позовною заявою , в якій просить прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову, якою зобов'язати ПрАТ "МТЕЦ" опублікувати текст договру про надання послуги з теплопостачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_5 , що належать ОСОБА_1 в "особистому кабінеті юридичної особи" , зареєстрованому на ім'я ОСОБА_1 на офоіційному веб-сайті потачальника теплової енергії без обмеження доступу споживача ОСОБА_1 до тексту договору. Доповнення новою вимогою вважати п.5 зустірчної позовної заяви.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.02.2025 року повернуто ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позову за зустрічною позовною заявою від 12.02.2025 року. Відкладено підготовче засідання в зв'язку з надмірним навантаженням суду до 02.04.2025 року , про що повідомити сторони.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.10.2025 року представником позивача Вірченко І. надано письмові заперечення, в яких зазначено, що інформація, яка міститься у відповіді ТОВ «ПМУК», а саме що управляюча компанія не має доступу до лічильника та те що лічильник тепла перебуває на балансі Миколаївської ТЕЦ не відповідає дійсності та чинному законодавству України.
Вузол обліку теплової енергії по адресі АДРЕСА_3 встановлено у 2016 році за сприянням Департаменту житлово-комунального господарства ММР та не знаходиться на балансі ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ». Його обслуговування здійснюється відповідно до пункту 1 Статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 р. № 2119-VIII: «Обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону…» Монтаж приладів вузла комерційного обліку здійснено у відповідності до вимог п.7.2.43 діючих «Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж» (за наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), у якому визначено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися вузлом обліку теплової енергії, який має бути встановлений на межі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем, у даному випадку у підвальному приміщенні житлового будинку, який обслуговується ТОВ «Перша Миколаївська Управляюча Компанія», тобто представники управляючої компанії мають доступ до вузла обліку теплової енергії та до його показів.
Також інформації, що опалення підключено тільки в трьох кімнат, а в інших кімнатах прилади опалення відключенні ще раз підтверджує факт того що ОСОБА_2 самовільно, не маючи на це законні підстави відключив приміщення від централізованого опалення. Наголошуємо Шановний суд, що всі приміщення відповідача знаходяться в системі будинку і підключенні до опалення. Якщо відповідач і відключав частину своїх приміщень від опалення, то це було зроблено незаконно.
Що стосується звернення ОСОБА_3 до ТЕЦ щодо організації перевірки його приміщень, а саме стану ремонту, то повідомляємо що представники ТЕЦ не уповноважені оцінювати стан ремонту приміщень і взагалі не зрозуміло для чого ТЕЦ знати який ремонт у власника приміщень.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та заперечував проти задволення зустрічного з підстав, викладених у заявах по суті прави.
Відповідач в судовому засідання підтримав вимоги зустрічного позову та заперечував проти задволення первісного підстав, викладених у заявах по суті прави. Долучив письмову промову в судових дебатах.
Щодо вимог зустрічного позову - його доводи є аналогічним викладеним в зустрічному позові.
Щодо заперечень проти первісного позову , звернув увагу суду на те, шо нарахування відповідачем боргу в сумі 184 972,68 грн. складається з суми, визначеної ним як вартість теплової енергії, реально не поставленої до нежитлових приміщень, належних відповідачеві на праві власності.
Первісний позивач залишив поза увагою принцип обов'язковості договору і стабільності цивільних правовідносин, відповідно до якого після укладення договору сторони зобов'язані виконувати його на узгоджених умовах і жодна сторона не може самостійно змінювати чи скасовувати зобов'язання іншої сторони без її згоди. Цей принцип закріплений ст.ст.525, 629, 651 ЦК України і не може бути порушений первісним позивачем.
Питання недопущення порушення прав співвласників будинку законодавством врегульовано шляхом визначення порядку узгодження втручання в систему теплопостачання та теплоспоживання.
Так, п.4.5. Правил користування тепловою енергією затв. 28.10.1999 спільним наказом Міністерства енергетики України та Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України №307/262 було визначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання та теплоспоживання з метою зміни їх конструкції або схеми теплопостачання забороняється.
П.7.7. цих Правил на споживача покладена відповідальність за самовільне без погодження з енергопостачальною організацією переобладнання систем опалення будинків та інших об'єктів теплоспоживання (заміна та збільшення числа нагрівальних приладів, встановлення їх на балконах, лоджіях та ін.).
Конструкція норм Правил дозволяє дійти висновку, що поняття «система теплоспоживання» є тотожним поняттю «система опалення та інші об'єкти теплоспоживання». З огляду на це, самовільними ці дії визнавалися виключно за відсутності однієї умови- без погодження енергопостачальної організації.
03.10.2007 року постановою КМ України №1198 затверджені Правила користування тепловою енергією, абзацом 6 пункту 3 якої уточнено поняття самовільного втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання як будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією.
Таким чином, загальним правилом є те, що внесення будь-яких змін в систему теплопостачання та теплоспоживання об'єкта є правомірним за умови їх погодження з теплопостачальною організацією, у зв'язку з чим при дотриманні цієї вимоги, такі зміни не є самовільним втручанням.
Разом з цим, законодавець, шляхом прийняття спеціальних норм визнав, що у деяких випадках отримання лише погодження теплопостачальної організації на зміну системи теплопостачання та теплоспоживання, є недостатнім.
Так, Постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, п.п. 24 та 25 якої споживачам надавалося право відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
П.26 Постанови визначалися умови, за наявності дотримання яких передбачалася можливість відключення споживачів від мереж централізованого опалення.
Аналіз тексту Постанови, як і назва розділу «Відключення від мереж централізованого опалення… багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів» свідчить про те, що вказана норма регулювала порядок реалізації відмови споживачів від централізованого опалення виключно багатоквартирних будинків.
На виконання цієї Постанови, 22.11.2005 р наказом №4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України був затверджений Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який 06.11.2007 р. замінений на Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
З прийняттям вказаних нормативних актів, у кінці 2007 року була введена процедура відключення від теплопостачання багатоквартирних будинків, як спеціальна норма, що передбачала не лише необхідність отримання на те погодження теплопостачальної організації, у якості загального правила, але і виконання окремої, спеціальної процедури, визначеної законом.
Подальшими змінами порядку відключення споживачів від мереж опалення (Наказ Мінрегіонрозвитку, будівництва та ЖКГ України №169 від 26 липня 2019 р.) введена процедура відключення власників житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків.
Роз'ясненням Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.12.2006 «Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень» нежитлове приміщення- приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Таким чином, спеціальний порядок узгодження змін у діючі системи теплопостачання і теплоспоживання, як і будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта з 2007 року стосувався житлових будинків а з 2019 року стосується окремих квартир та нежитлових приміщень як самостійних об'єктів цивільно-правових відносин. Таке відключення передбачає: - постійну основу (відмова споживачів від послуг централізованого опалення); мету- улаштування індивідуального опалення, як системи, яка розташована в окремому приміщенні в межах квартири чи нежитлового приміщення та призначена для обслуговування даної квартири (приміщення), як самостійного об'єкта цивільно-правових відносин.
З огляду на це, питання збільшення або зменшення кількості секцій опалювальних пристроїв, обмеження або тимчасова відмова від теплопостачання в окремі приміщення житлового чи нежитлового приміщення, як частин цих самостійних об'єктів цивільно-правових відносин, відсутність стаціонарного індивідуального опалення та улаштування тимчасового індивідуального опалення, інші зміни проектного рішення, що не пов'язані з остаточною відмовою від теплопостачання до окремих нежитлових приміщень, має вирішуватися не у Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання - а шляхом узгодження цього питання з теплопостачальною організацією у відповідності до вимог абзацу 6 пункту 3 Правил користування тепловою енергією.
З метою проведення реконструкції та ремонту деяких з належних йому приміщень нежитлового приміщення, на його замовлення був розроблений «Проект реконструкції системи опалення офісних приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 » який, крім іншого, містить розрахунки теплових потоків системи опалення та теплотехнічних розрахунків огороджуючих конструкцій.
Вказаним проектом були розраховані теплові потоки теплових приборів (батарей), відкрито прокладених трубопроводів у приміщеннях, що мали бути тимчасово відключені від теплоспоживання з метою економії ресурсів на час реконструкції та ремонту приміщень.
Улаштування постійного індивідуального опалення проектом не передбачалося, т.я. температурний режим приміщень, що підлягали відключенню від теплоспоживання мало бути забезпечено (і забезпечується до цього часу) тимчасовими засобами опалення.
Розрахунок температурного режиму приміщень був здійснений для оцінки теплопостачальною організацією можливості та, за наявності такої, вжиття заходів до уникнення розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири та нежитлові приміщення, перерозподілу теплоносія.
Таким чином, враховуючи, що передбачалося тимчасове відключення теплопостачання від частини приміщень нежитлового приміщення, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, не передбачалося улаштування постійного індивідуального опалення для вказаного приміщення, процедура відключення теплових приборів у частині приміщень не підпадало під процедури, визначені Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання у редакції 06.11.2007.
У той же час, вона полягала у отриманні погодження теплопостачальної організації.
Натомість його дії, як споживача теплової енергії по тимчасовому відключенню від постачання теплової енергії до частини приміщень у належному нежитловому приміщенні відповідали вимогам та духу закону з наступних підстав.
Так, у відповідності до ст.ст.1,3 Закону України «Про звернення громадян» він мав право на звернення з заявою- зверненням до ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», як підприємства, до функціональних обов'язків та статутної діяльності якого відноситься розгляд заяви із проханням про сприяння реалізації закріплених чинним законодавством його соціально-економічних та особистих прав та інтересів.
Згідно з вимогами ст.15 того ж Закону підприємство зобов'язане об'єктивно і вчасно розглянути заяву, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання.
Ним була подана відповідна заява з доданим до неї Проектом реконструкції системи опалення офісних приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Направлена ним до ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» заява полягала у вирішенні питання про можливість тимчасового, на час реконструкції та ремонту, відключення від теплопостачання частини з належного йому приміщення, відповідала поняттю звернення, була розглянута вказаним підприємством, яким було прийняте рішення про її задоволення шляхом відключення частини належних йому приміщень.
На виконання цього рішення, воно було реалізоване представниками ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» шляхом відключення ними вказаних приміщень від теплопостачання, про що ними складено необхідні документи, що є належними доказами факту погодження з теплопостачальною організацією внесення змін в систему теплопостачання належного мені приміщення, житлового будинку та реалізації цих змін самою теплопостачальною організацією.
Так, за його заявою та доданим до неї Проектом реконструкції системи опалення офісних приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до наряду виданого ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», датованого 17 листопада 2010, представниками позивача здійснено відключення постачання теплової енергії до кабінетів (приміщень) №№1,2,4,5,6,7,14 з забезпеченням постачання теплової енергії до приміщень №№8-13 площею 54,2 кв.м. (з 30.09.2019- 54,5 кв.м., з 26.12.2019- 54,9 кв.м.). Того ж дня між первісним позивачем та ним був підписаний акт, затверджений першим заступником голови правління ВАТ «МТЕЦ» яким підтверджено відключення опалювальних приборів та їх опломбування пломбами Миколаївської ТЕЦ №3.
Відключення опалювальних приборів здійснено шляхом закриття та опломбування вентилів на теплопроводах, що підтверджує тимчасовий характер відключення постачання теплової енергії, відсутність намірів відмовитися від її постачання у подальшому та відмову від влаштування постійної індивідуальної системи опалення.
З урахуванням внесених змін в реально опалювану площу його приміщень, 01.12.2010 між ним, як споживачем та Миколаївською ТЕЦ, як виконавцем, був укладений розроблений теплопостачальною організацією договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3202, додатком №1/1 якого теплова енергія поставлялася до опалюваних приміщень з максимальним тепловим навантаженням 0,0026 Гкал/год., об'ємом системи теплоспоживання0,035 м.3, постачанням теплової енергії в межах 5,135 Гкал/рік з поквартальним та помісячним розподілом теплової енергії, що відповідало площі цих приміщень в 54,2 кв.м. з забезпеченням постачання до них теплової енергії. Таким чином, договір обмежив постачання теплової енергії до приміщень площею 54,2- 54,9 кв.м. заявленими величинами, які складали: січень-1,077 Гкал, лютий-0,973 Гкал, березень-0,821 Гкал, квітень- 0,301 Гкал, жовтень- 0,292 Гкал, листопад-0,696 Гкал, грудень- 0,975 Гкал..
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не надала доказів того, що здійснені нею ж зміни призвели до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення чи інших негативних змін для споживачів будинку, що підтверджує обгрунтованість рішення та дії теплопостачальної організації.
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» листом №439-Ю від 27.03.2023 підтвердило наявність архівних документів, відповідно до яких у грудні 2010 була відключена від системи центрального опалення будинку частина нежитлових приміщень, площею 137,76 кв.м..
У зв'язку з цим, доводи первісного позивача щодо відсутності документів, що підтверджують факт відключення частини приміщень від теплопостачання є неправдивими - адже внесення будь-яких змін в систему теплопостачання та теплоспоживання об'єкта допускається та не є самовільним за умови, що цей об'єкт не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, не пов'язаний з улаштуванням постійної індивідуальної системи опалення та за наявності погодження з теплопостачальною організацією.
Не є, також, самовільним втручанням, припинення теплопостачання самою теплопостачальною організацією, якою була ВАТ «Миколаївська ТЕЦ».
Підтвердженням відсутності самоуправних дій споживача та теплопостачальної організації є укладення ними відповідного договору на постачання теплової енергії.
Є помилковими посилання первісного позивача на судову практику з цього питання, оскільки правовідносини, які виникли по справах, вказаних ними не є тотожними правовідносинам, що виникли у справі, яка є предметом розгляду, обставини по рішенням цих судів повністю відрізняються від обставин цієї справи.
Свої вимоги первісний позивач мотивує відомостями щодо укладення договору про надання послуги постачання теплової енергії №3202 з 01.11.2021. На думку первісного позивача саме вказаний договір мав передбачати постачання теплової енергії на всю площу належного мені нежитлового приміщення 207,4 кв.м..
Між тим, листом №439-Ю від 27.03.2023 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» повідомило, що з 01.11.2021 між товариством та ОСОБА_1 діє індивідуальний договір №3202 про надання послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 за яким проводиться нарахування умовно-змінної частини тарифу пропорційно загальній опалювальній площі приміщення 68,54 кв.м.
Листом №1145-Ю від 07.09.2023 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» підтвердило, що за договором №3202 проводяться нарахування за обсяг теплової енергії на опалення на опалювану площу-68,54 кв.м..
Листом №1391-Ю від 17.11.2023 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» підтвердило, що відповідно до інформації, наявної у товариства, загальна площа нежитлових приміщень, власником яких є ОСОБА_1 , складає 207,4 кв.м. з яких 68,54 кв.м.- опалювана, 138,86 кв.м.- відключена від системи опалення будинку.
Розрахунком нарахувань за відпущену теплову енергію до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за період з 11 листопада 2021 року по 30 вересня 2023 року площа споживання за договором №3202/1 визначена як 68,54 кв.м.; за договором №6055/1-138,86 кв.м..
Листом №16-Ю від 05.01.2024 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» повідомило, що в січні 2024 по індивідуальному договору №3202 буде виконаний перерахунок за період з 01.11.2021 де для розрахунків буде використана загальна площа приміщень 207,4 кв.м. .
14.02.2024 листом №132-Ю ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» направило додатковий рахунок за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну площу нежитлових приміщень 207,4 кв.м. за період з листопада 2021 по січень 2024.
Тобто, за твердженням позивача, що неодноразово підтверджувалося ним у листуванні, існує договір №3202, укладений 01.11.2021 за яким до лютого 2024 проводилися нарахування за обсяг теплової енергії на опалення на опалювану площу-68,54 кв.м..
Таким чином, позивач за первісним позовом, до лютого 2024 року визнавав факт правомірного постачання теплової енергії відповідно до умов договору №3202 від 01.11.2021 на опалювану площу 68,54 кв. м., але з 01.01.2024 всупереч ст.525 ЦК України, якою заборонена одностороння відмова від зобов'язань чи зміна умов зобов'язань, будучи достовірно обізнаним про відключення ним у 2010 р. опалювальних приборів в частині нежитлових приміщень та їх опломбування ним, в односторонньому порядку здійснив перерахунок обсягу поставленої теплової енергії починаючи з 2021 року змінивши опалювальну площу з 54,9 кв.м. (68,54 кв.м.) до 207,4 кв.м., чим штучно збільшив обсяг поставленої теплової енергії та плату за неї з листопада 2021 по березень 2024 до 50, 957 Гкал. вартістю 184 972,68 грн..
При цьому, первісний позивач залишив поза увагою, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт) є її реальність.
Нарахування відповідачем боргу в сумі 184 972,68 грн. складається з суми, визначеної ним як вартість теплової енергії, реально не поставленої до нежитлових приміщень, належних відповідачеві на праві власності.
Первісний позивач залишив поза увагою принцип обов'язковості договору і стабільності цивільних правовідносин, відповідно до якого після укладення договору сторони зобов'язані виконувати його на узгоджених умовах і жодна сторона не може самостійно змінювати чи скасовувати зобов'язання іншої сторони без її згоди. Цей принцип закріплений ст.ст.525, 629, 651 ЦК України і не може бути порушений первісним позивачем зазначеним вище чином.
Причиною відмови 01.02.2024 у допуску «комісії» до належних йому приміщень стали вимоги ст.24 Закону України «Про теплопостачання», відповідно до яких обов'язок споживача з допуску представників теплопостачальної організації до відповідного обладнання виникає за умови пред'явлення відповідного посвідчення за наявності доказу виконання ними службових обов'язків. Жоден з членів «комісії» не мав при собі документів, що підтвердили б їх повноваження на проведення перевірки та предмету перевірки. При цьому, двоє з них (юристконсульт та представник управляючої компанії) взагалі не мали посвідчень, а працівники управляючої компанії та ВКЗ СТЕ ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_4 відмовилися від участі у складанні акту та у його підпису. Відповідно до вказаних ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» тверджень, на час прибуття «комісії» йому була відома площа належних мені приміщень у 207,4 кв.м. щонайменше з 17.11.2023 (лист №1391-Ю від 17.11.2023) тобто два з половиною місяці. У зв'язку з цим прибуття «комісії» не було пов'язане з встановленням площі приміщень. Не було пов'язане прибуття «комісії» і з встановленням факту від'єднання чи приєднання приміщень до теплопостачання, т.я. на дату її прибуття позивачем вже було прийнято рішення про «приєднання» та здійснення перерахунку вартості поставленої теплової енергії з огляду на площу 207,4 кв.м.( лист №16-Ю від 05.01.2024)
Крім того, зазначені первісним позивачем у акті обставини ні за яких умов не є підставою для односторонньої зміни ним договірних умов постачання теплової енергії взагалі, та одноосібної зміни опалюваної площі відповідача, зокрема.
Первісним позивачем не доведено факт отримання ним теплової енергії у обсязі, вартість якої складає суму позовної заяви-184 872,68 грн., у зв'язку з чим є не доведеним сам факт наявності шкоди. Ним не доведено протиправність його дій а, відтак, наслідок його дій з несплати вартості теплової енергії, яку він не отримував, не є протиправним. У зв'язку з цим, не доведено його вину у взаємовідносинах між первісним позивачем та мною, як споживачем теплової енергії.
З огляду на вказане, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» повинно здійснити перерахунок кількості та вартості поставленої теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 за опалювальні періоди 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р., 2023-2024 р.р. з урахуванням площі опалюваного приміщення 54,9 (68,54) кв.м.
Також відповідач заперечує факт перебування з МТЕЦ в договріних відносинах, відмінних від договру, укладеному в 2010 році.
Веб-сайти Миколаївської міської ради та первісного позивача не містили та не містять до цього часу жодного з індивідуальних договорів, які відповідали б вказаним нормативним актам та вимогам типового договору, у т.ч. договору з відповідачем.
Таким чином первісний позивач, здійснивши один з визначених законом необхідних етапів переходу на нові договірні відносини зі споживачами, які не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин - публікацію формуляру типового договору, ухилився від публікації самого договору та істотних його умов, визначених законом та договором цього виду, чим спотворив закон та представив цю обставину мені, як споживачеві, як факт укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Листом №439-ю від 27.03.2023 первісний позивач на його запит повідомив, що з 01.11.2021 між ним і мною діє індивідуальний договір №3202, як публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії до належних мені нежитлових приміщень.
Договір №3202, на який посилається у своєму позові первісний позивач, як на укладений, всупереч ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не розміщений ні на офіційному веб- сайті Миколаївської міської ради, ні на веб-сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» у якості індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, як не розміщені і його істотні умови.
У зв'язку з відсутністю тексту вказаного договору та його істотних умов на веб-сайтах визначених законом установ, на його вимогу первівсний позивач листом №1391-ю від 17.11.2023 надав ОСОБА_1 для підпису проект індивідуального договору №3202, який не містив відомості ні про загальну площу належних мені нежитлових приміщень взагалі, ні про опалювану площу нежитлових приміщень, ні відомостей щодо теплового навантаження будинку та належного мені нежитлового приміщення (п.п.5,6 проекту договору, п.5 Правил…), ні ознак якості послуги відповідно до умов договору -температури теплоносія, температурного графіку теплової мережі, тиску теплоносія (п.6 проекту договору), обсягів теплової енергії, що має поставлятися (п.8 проекту договору п.5 Правил…), максимального теплового годинного навантаження нежитлового приміщення, місячного, квартального річного обсягу постачання теплової енергії (п.25 Правил користування тепловою енергією).
За таких обставин, позивач проігнорував вимоги ст.638 ЦК України за якою укладеною є угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
На його пропозицію надати договір, складений у відповідності до вимог закону- листом №653-Ю від 30.09.2024 р. позивачем повторно надіслано формуляр типового договору без зазначення в ньому будь-яких умов.
На таку ж пропозицію, надіслану листом 16.10.2024, позивач не відреагував.
Своєю бездіяльністю у вигляді відмови від укладання договору з визначенням істотних його умов, відповідач порушив гарантоване ч.4 ст.4 Закону України «Про захист прав споживача» право позивача, як споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість та якість. Крім того, саме приховування від відповідача істотних умов договору надало можливість первісному позивачеві одноосібно змінити умови договору у частині опалюваної площі нежитлового приміщення.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Тобто, індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, вважається укладеним за умови наявності публікації його тексту з вміщеними в ньому вимогами до якості та обсягу відповідних послуг згідно із законодавством та іншої необхідної інформації в ньому, на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті теплопостачальної організації.
За таких обставин на даний час між ним та позивачем індивідуальний договір, як публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії до вказаних спірних нежитлових приміщень не укладений.
Факт відмови позивача за первісним позовом укласти договір призвів до свавілля при визначенні обсягу теплової енергії, що підлягає постачанню відповідачу, порушення моїх прав , як споживача, на отримання послуги виключно у межах визначених законом.
Позивач за первісним позовом безпідставно посилається на його обовязок оплачувати поставлену теплову енергію незалежно від наявності, чи відсутності договору між ним, як теплопостачальною організацією та ним як споживачем.
Крім того, позивач за первісним позовом, з посиланням на Правила надання послуги з постачання теплової енергії, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, вимагає від нього сплату за опалення місць загального користування будинку за цією адресою. Між тим, відповідач приховав від суду те що, відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення «у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку».
Листом №356-Ю від 07.05.2024 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» повідомило, що у нього відсутні відомості про заходи з утеплення будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компанія» частково утеплені лише зовнішні частини стін будинку. Таким чином докази утеплення вказаних місць у будинку АДРЕСА_1 відсутні.
Посилання позивача на наявність обов'язку споживача теплової енергії оплачувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб, а не потреб на опалення місць загального користування, - є помилковим.
Згідно положень ЖК України та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», термін « місця загального користування» охоплював приміщення, призначені для забезпечення та експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців- колясочні, комори, сміттєзбірнікамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери, приміщення для розміщення теплових пунктів, електрощитових, вентиляційні камери тощо.
Саме тому, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення посилалися на утеплення місць загального користування, як підставу для сплати за їх опалення.
Прийняття у 2017-2019 роках численних нормативних актів, якими поняття «місця загального користування» було замінено «загальнобудинковими потребами» не змінило суті та правового змісту як поняття, що існувало до прийняття нових актів так і нового поняття. Тобто, при зміні термінології в нових нормативних актах змінилися слова (формулювання), але не змінився правовий зміст терміну (тотожність правового інституту). За таких обставин, що «місця загального користування», що «загальнобудинкові потреби», як інститут Правил є тотожними за своєю суттю, у зв'язку з чим дія Правил, у частині правового змісту «місця загального користування» є ідентичним «загальнобудинковим потребам».
З урахуванням того, що Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення втратили чинність 02.02.2022, позивач за первинним позовом має за обов'язок здійснити перерахунок нарахованої ним плати за опалення місць загального користування (загальнобудинкових потреб) шляхом скасування цих нарахувань по лютий 2022.
При чому, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що затвердило Методику розподілення, надало право теплопостачальній організації обиратина свій розсудз трьох можливих варіантів обчислення обсягу спожитої у будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, той, який дозволяє уникати отримання інформації, необхідної для здійснення реальних об'єктивних розрахунків.
Маючи безспірну можливість отримання проекту будинку або доступу довідомостей щодо загальної площі місць загального користування та допоміжних приміщень, характеристик будинку та житлових та нежитлових приміщень, теплопостачальна організація ухилилася від отримання цих відомостей та, як наслідок того, від здійснення об'єктивного розрахунку обсягу спожитої теплової енергії на вказані потреби, обравши способом визначення цього обсягу задіяння п.8 розд.ІV Методики: вирахування частки у 25 відсотків від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку (лист ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» №439-ю від 27.03.2023).
Також ОСОБА_1 надано власний розрахунок такої складової - як витрати на загальнобудинкові потреби на опалення.
Так як обсяг загальнобудинкових потреб у тепловій енергії є складовою частиною тепла, отриманого приміщеннями, опалюваними централізованим опаленням, загальний обсяг отриманої ними теплової енергії з застосуванням вказаного коефіцієнту зменшується за рахунок збільшення обсягу теплової енергії, нарахованої на приміщення з індивідуальним опаленням.
З огляду на відомості, викладені у листі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» №439-Ю від 27.03.2023 (а.31-32), загальний обсяг спожитої будинком теплової енергії, площею 2413,74 кв.м. (1919,3+494,44) у грудні 2022 склав 43,9266 Гкал.
1.Загальнобудинкові потреби на опалення для всіх приміщень будинку з урахуванням коефіцієнту склали 14, 7701359 Гкал., з яких 9,675 для приміщень, підключених до мережі опалення і 5,095 Гкал для приміщень з індивідуальним опаленням.
Загальний обсяг спожитої теплової енергії приміщеннями, підключеними до мережі опалення площею 1581,04 (1444 кв.м.+137,04) складає 43,9266 Гкал- 5,095 Гкал= 38,8316 Гкал.
2.Загальнобудинкові потреби на для всіх приміщень будинку без коефіцієнту склали 10, 981601 Гкал., з яких 7,193131 для приміщень, підключених до мережі опалення і 3,78847 Гкал для приміщень з індивідуальним опаленням.
Обсяг спожитої теплової енергії приміщеннями, підключеними до мережі опалення площею 1581,04 складає 43,9266 Гкал- 3,78847 Гкал= 40,13813 Гкал.
Тобто, за рахунок безпідставного введення коригуючого коефіцієнту, на приміщення, відключені від мережі централізованого опалення лише за грудень 2022 нараховано 1,30653 Гкал на суму 5624,43 грн. за рахунок зменшення обсягу та вартості тепла на приміщення, підключені до мережі опалення.
Таким чином, як обчислення потреб на опалення з застосуванням 25% від обсягу спожитої теплової енергії будинком, так і застосування коригуючого коефіцієнту є явно безпідставним а, щодо коефіцієнту- ще й дискримінаційним стосовно власників приміщень, відключених від мережі опалення. За вказаних обставин, п.8 розд. ІV Методики в частині надання права теплопостачальній організації вираховувати загальнобудинкові потреби у тепловій енергії у відсотках від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення суперечить ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а п.9 розд. ІV Методики, окрім вказаного Закону, суперечить ст.24 Конституції України.
Посилаючись на ст. 9 Конституції України , положення Європейської Конвенції з прав людини, ст. 17 ЗУ « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначив, що особлива увага судами приділяється т.з. «пілотним» чи «квазі-пілотним» рішенням ЄСПЛ, які вказують на системну проблему чи усталене тлумачення певної ситуації у державі. При цьому, акцент у рішенні Суду йде не стільки на конкретні обставиниіндивідуальноїсправи, скільки на ситуаціюізоцінкоюзастосуванняпевноїнормичинаціональної практики. Саме такі рішення, які містять усталену правову позицію ЄСПЛ, мають бути прикладом для застосування незалежно від того стосовно якої з держав-учасниць і коли прийнятоте чи іншерішення.
До числа таких рішень відноситься рішення у справі Стрезовський та ін.. проти Північної Македонії (StrezovskiandOthersv. NorthMacedonia) (заяви №14460/16 та 7 інших).
ОСОБА_1 надано власний переклад вказаного рішення, а саме :
" Заявники, які є власниками квартир, відключених від мережі централізованого опалення, що постачає тепло до їхніх відповідних житлових будинків (т.з. непрямі споживачі) скаржилися на те, що зобов'язання сплачувати приватним постачальникам тепла постійну плату за опалення, запроваджене державою, порушило їхнє право на мирне користування своїм майном (квартирами) згідно зі статтею 1 протоколу №1.
Суд дійшов двох висновків:
Суд визнав, що зобов'язання сплачувати постійну плату за опалення, покладене на заявників, чиї квартири були відключені від системи централізованого теплопостачання, можна розглядати як таке, що переслідувало законну мету забезпечення безпечного, надійного та ефективного теплопостачання.
Між тим, загальний підхід, розроблений національними судами, ґрунтувався виключно на передумові, що заявники, як непрямі споживачі, використовують тепло, яке розподілялося в будівлі через районну мережу.
У зв'язку з тим, що заявники вимагали вжиття заходів та пропонували докази, що стосуються об'єктивної оцінки цієї передумови з огляду на індивідуальні характеристики квартир, суди проігнорували ці клопотання та не врахували аргументи заявників. Вони не проводили розгляду оскаржуваних фактичних питань, постановивши, що «всі (відключені) квартири в будівлі, підключеній до мережі централізованого теплопостачання, (зобов'язані) сплачувати постійну плату незалежно від їхнього розташування або складу чи конструкції внутрішньої системи. Відповідно, індивідуальні обставини, пов'язані з квартирами заявників, не відіграли жодної ролі в судовому розгляді їхніх позовів.
Хоча Суд визнав вище, що загальний захід, в принципі, можна вважати таким, що відповідає загальним інтересам, той факт, що також існував приватний інтерес комерційного характеру, не можна ігнорувати. За таких обставин як держави, так і суди у своїй наглядовій ролі повинні пильно стежити за тим, щоб заходи подібні до того, що розглядається, не призводили до дисбалансу, який накладає надмірний тягар на заявників (як власників відключених одиниць), водночас дозволяючи приватним постачальникам тепла отримувати потенційно невиправданий прибуток. Саме в таких контекстах ефективні процесуальні гарантії стають незамінними.
Беручи до уваги вищезазначені міркування, Суд не може погодитися з твердженням Уряду про те, що існували достатні процесуальні гарантії при застосуванні національними судами закону щодо сплати постійної плати за опалення. Суд вважає, що в цьому провадженні було необхідно точно встановити факти, оскаржувані заявниками, шляхом перевірки їхніх аргументів щодо рівня централізованого опалення, що забезпечується в будівлі, яку нібито використовували їхні одиниці. Лише після перевірки всіх відповідних факторів національні органи влади змогли б провести об'єктивну оцінку «непрямого» використання опалення в кожному окремому випадку.
Суд вважає, що держава- відповідач, не зважаючи на свою свободу розсуду, не досягла необхідного справедливого балансу між задіяними інтересами та не досягла зусиль для забезпечення належного захисту прав.
З огляду на викладене, Суд вважає, мало місце порушення права заявників на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Протоколу №1 ".
Вважає, що це судове рішення стосується не лише опалення місць загального користування житлового будинку а і піднятого вище питання про необхідність перерахунку зайвого постачання теплової енергії - тому просить вирішити справу з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ..
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення , загальною площею 206,3 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі Договру купівлі-продажу від 27.09.2002 року нежтлових приміщень, проданих на аукціоні , проведеним регіональним віділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області.
Згідно Договору та технічного паспорту на приміщення - , приміщення є частиною першого поверху літер А-5 і складається з приміщень : № 3,3а, 4, 5,5а, 7,8,11,11а,12, 12а, 13 , коридори 1, 3 23 та 3 9 - перебувають у спільному корситуванні.
На момент провеедння останньої інвентаризації КП ММБТІ від 20.08.209 року - загальна площа склаадє 207,4 кв.м.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , власником нежитлових приміщень , загальною площею 207,4 кв.м. , за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 - право власнсоті зареєстрвоано 01.10.2019 року.
Як вбачається з Єдиного реєстру адвокатів та інших відкритих джерел, ОСОБА_1 працює адвокатом (індивідуальна адвокатська діяльність), його робочим місцем є : 54017, м. Миколаїв, р-н Центральний, вул. Лягіна, буд. 26, літ. А.
Матеріалами справи підтверджується і таке не спростоване відповідачем , що нежитлові приміщення ОСОБА_1 розташовані на першому поверсі та в межах капітальних стін житлового будинку по АДРЕСА_3 . Це приміщення відповідно до технічних характеристик теплових мереж всього багатоквартирного будинку знаходиться в єдиній системі теплоспоживання житлвого будинку , який обладнано єдиним вузлом обліку теплової енергії.
Згідно Акту від 01.02.2024 року , складеного представниками ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", споживач ОСОБА_1 відмовив у наданні доступу до систем теплопостачання будинку , з знаходяться у вказаному нежитловому будинку, отже встановити фактичний стан систем опалення у цьому нежитловому приміщенні , наявність чи відсутність систем опалення у представника Миколаївська ТЕЦ не надано можливості.
ОСОБА_1 під час судового засідання не заперечував цей факт недопуска, мотивуючи тим, що так звана комісія прийшла до нього без попередження, н, намагаючись потрапити в приміщенян не надаливідповідного наказу чи розпорядження керівництва ТЕЦ про направленян цих осіб для провеедння перевірки з посиланням на відповідні їх повноважєенян та відповідні нормативні акти. Отже, оскілльки у нього не було можливості пересвідчитися в законності цієї перевірки - він не зобов'язаний був їх лопускати до власного приміщення.
Як пояснив ОСОБА_1 , в судових дебатах - причиною відмови у допуску «комісії» до належних мені приміщень стали вимоги ст.24 Закону України «Про теплопостачання», відповідно до яких обов'язок споживача з допуску представників теплопостачальної організації до відповідного обладнання виникає за умови пред'явлення відповідного посвідчення за наявності доказу виконання ними службових обов'язків. Жоден з членів «комісії» не мав при собі документів, що підтвердили б їх повноваження на проведення перевірки та предмету перевірки. При цьому, двоє з них (юристконсульт та представник управляючої компанії) взагалі не мали посвідчень, а працівники управляючої компанії та ВКЗ СТЕ ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_4 відмовилися від участі у складанні акту та у його підпису. Відповідно до вказаних ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» тверджень, на час прибуття «комісії» йому була відома площа належних мені приміщень у 207,4 кв.м. щонайменше з 17.11.2023 (лист №1391-Ю від 17.11.2023) тобто два з половиною місяці. У зв'язку з цим прибуття «комісії» не було пов'язане з встановленням площі приміщень. Не було пов'язане прибуття «комісії» і з встановленням факту від'єднання чи приєднання приміщень до теплопостачання, оскільки на дату її прибуття позивачем вже було прийнято рішення перерахунок вартості поставленої теплової енергії з огляду на площу 207,4 кв.м.( лист №16-Ю від 05.01.2024)
Згідно Акту від 05.02.2024 року , складеного представником ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" та директором ТОВ "Перша Миколаївська управляюча компанія" - 05 лютого 2024 року на МТЕЦ надійшла скарга на відсутність опалення по стояку з 02 лютого від мешканця квартири АДРЕСА_6 .Було здійснено обстеження підвалу та горища будинку і зроблено висновок, що опаленян по стяку відсутнє внасділок самовільного відключення на першому поверсі в приміщенні адвокатської фірми ФОП ОСОБА_1 . Доступу до приміщення не було надано, проте після дзвінка мешканця будинку адвокату - опалення відновлено.
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , в ті дні дійсно була аварійна ситуація, через застарілість стояків вони стали пропускати воду- отже він був вимушений перекрити циркулювання води по них та усунути аварію за власний кошт. Отже, він навпаки допоміг мешканцям будинку та попередив більш серйозні проблеми, ніж відсутність опаленян на декілька днів.
Судом встановлено, що позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаної квартири в період з 12.11.2020 року по 31.12.2023 року, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.
ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" надано відповідні Накази "Про нарахування за спожиту теплову енергію для категорії "інші споживачі" та Накази про зміну розміру нарахування - за весь вказаний період.
ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" надано відповідні копії рішень виконкому ММР " Про встановлення тарифів на транспортування , постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" та відповідні рішення про внесення змін до наведено рішення виконкому ММР - за весь вказаний період.
В матеріалах справи надано копії рішень виконкому ММР про початок опалювального періоду у житловому фонді м. Миколаєва та інших об'єктах та рішення про закінчення опалювального сезону в опалювальних періодах 2021-2024 років.
Також позивачем надано Наряди про підключення дддо системи опалення будинку за адресою АДРЕСА_1 , абонент ТОВ "ПМУК" - також за весь зазначений період.
Позивачем надано копії Відомостей споживання теплової енергії споживачам - за адресою АДРЕСА_1 також за всі зазначені опалювальні періоди - де зазначено помісячне споживання теплової енергії цим будинком, підписані директором управляючої компанії за цією адресою.
З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за вказаний період з листопада 2021 року станом на 07 серпня 2024 на суму 255 477,28 грн, з розрахунку опалювальної площі 207, 4 кв.м., з яких ОСОБА_1 сплачено 70 604,60 грн.
Сума наданих послуг складається з :
умовно-змінна частина - 238 844,59 грн
по постанові КМУ № 1209 - 305,42
умовно-постійна частина - 15 350,17 грн
абонентська плата 977,10 грн.
Відповідачем не надано жоказів того, що вказаний період він сплатив іншу суму платежів, чи що позивачем не враховані певні сплачені ним платежі, отже суд вважає встановленим, що за спірний період ОСОБА_1 сплачено 70 604,60 грн. за послуги теплопостачання.
Як пояснив ОСОБА_1 під час розгляду справи, ним сумлінно та своєчасно сплачувалися послуги з теплопостачання з розрахунку 54,9 кв.м. опалювальної площі.
Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії сторонами не підписано, що не заперечується сторонами.
ОСОБА_1 надано копію листа від 23.10.2025 року до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» з пропозицією перевірки виконання вимог МТЕЦ , викладених у Акті від 17.11.2010 року, проте такої перевірки не відбулося.
На підставі звернення ОСОБА_1 до ТОВ "Перша Миколаївська управляюча компанія" від 15.09.2025, представниками зазначеного підприємства 22.09.2025 обстежено вказане нежитлове приміщення, за наслідками чого складено акт, яким підтверджено факт відключення приладів опалення у приміщеннях, вказаних у акті від 17.11.2010, наявність опломбування запірної арматури на радіаторах, наявність ізоляції на трубопроводах згідно з приписом ТЕЦ та приладів тимчасового опалення.
Так, ОСОБА_1 надано суду копію проекту Реконструкції системи опалення офісних приміщень в житловому будинку по АДРЕСА_1 ( розрахунок теплових потоків системи опалення і теплотехнічний розрахунок огороджувальних конструкцій), проведеного на замовлення ОСОБА_1 ЗАТ "Миколаївський Діпроміст" в 2010 році.
Суд звертає увагу, що цей проект не погоджений взагалі ніким. При цьому з нього вбачається, що здійснено певні розрахунку теплових потоків в приміщеннях №№ 8,9 та 10. Але що з іншими приміщеннями за цією адресою - взагалі не визначено (!).
Відповідно до наряду, виданого ВАТ «Миколаївська ТЕЦ'від 17 листопада 2010, представниками ВАТ «Миколаївська ТЕЦ здійснено відключення згідно листа ( проект додається) від системи опалення кабінетів (приміщень) №№1,2,4,5,6,7,14 .
Копію цього листа суду не надано ні позивачем, ні відповідачем, отже підстави такого відключення наразі достовірно встановити неможливо.
Того ж дня між представниками ВАТ «Миколаївська ТЕЦ" та ОСОБА_1 був підписаний акт, затверджений першим заступником голови правління ВАТ «МТЕЦ», згідно якого:
"Згідно листа проведено відключення опалювальних приборів в приміщеннях № 1,2,4,5,6,7,14 . Вентелі встановлено на подаючому і зворотьомк теплопровідах , закриті та опломбувані пломбами Миколаївської ТЕЦ №3.Відповідальність за збереження пломб несе власник приміщення.
Для того, щоб вказані площі були повністю відключені від централізованого опалення і внесені зміни в договірні умови необхідно виконати теплову ізоляцію транзитних стояків і відвовід від цих стояків до вентилів на опалювальних приборах .Ізоляційні роботи мають відповідати СНіП.
Крім того, необхідно передбачити заходи , що підтримують загальний теплвий баланс житлового будинку в період проведення робіт по реконструкції приміщень, що знаходяться в власності спложивача."
01.12.2010 між ОСОБА_1 та Миколаївською ТЕЦ, як виконавцем, був укладений розроблений теплопостачальною організацією договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3202 - терміном дії на один рік з можливістю пролонгації на такий же термін , якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією зі сторін. Згідно Додатку №1/1 "обясяги постачання теплової енергії споживачу" до цього Договору теплова енергія поставляється в період з 01.12.2010 по 01.12.2011 року о опалюваних приміщень з максимальним тепловим навантаженням 0,0026 Гкал/год., об'ємом системи теплоспоживання0,035 м.3, постачанням теплової енергії в межах 5,135 Гкал/рік з поквартальним та помісячним розподілом теплової енергії.
Суд звертає увагу, що ні в договорі, ні в додатку взагалі в жодному пункті не зазначена площа опалювального приміщення - отже твердження відповідчаа ОСОБА_1 , що цей договір обмежив постачання теплової енергії до приміщень площею 54,9 кв.м. - є хибними .
Крім того, згідно п. 2 Додатку передбачено, що тариф підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних затрат Енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії з подальшим уточненням взаємних розрахунків .
Отже, твердження відповідача ОСОБА_1 , що ці договори обмежили обсяг постачання теплової енергії заявленими величинами, які складали: січень-1,077 Гкал, лютий-0,973 Гкал, березень-0,821 Гкал, квітень- 0,301 Гкал, жовтень- 0,292 Гкал, листопад-0,696 Гкал, грудень- 0,975 Гкал - на всі роки вперед - також є хибними.
Щодо наданих ОСОБА_1 даних з Миколаївського обласного центру з гідрометеорології за періоди 2020-2024 років та наданого ним помісячного розрахунку птреб опалювальних приміщень з урахуванням відомостей щодо середньомісячних зовнішніх темератур повітря та вимог п.2.2.4 КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року - то суд позбавлений можливості надати ним належну оцінку.
Так, по-перше, це розрахунок зроблено позивачем виходячи з обсягів постачання, визначених Додатком 1/1 та опалювальної площі 54,9 кв.м. ( як він сам зазначає по тексту зустрічної позовної заяви).
По-друге- суд не має спеціальних знань в галузі проведення розрахунків обсягів теплової енергії, необхідної для опалення певних об'єктів нерухомості, в кореляції та когерентністю з середньомісячною температурою повітря.
Тим більше, що при вказаному розрахунку, позивачем вочевидь не зазначено такі ввідні дані, як-то матеріал усіх огороджувальних конструкцій (стін, вікон, підлоги, стелі, даху), коефіцієнт теплопровідності матеріалів, різницю між внутрішньою та зовнішньою температурою, а також додаткові фактори як-от орієнтація будинку, вітряність та наявність мостиків холоду, а отже не доведено обгрунтованість кореляції обсягів теплової енергії з зовнішньою температурою, але без врахування тепловтрат належних йому приміщень та інших зовнішніх факторів.
Крім того, позивачем надано докази, що розрахунки наданої споживачам теплової енергії здійснювалися у відповідності до тарифів, визначених на відповідний опалювальний період у встановленому законом порядку - відповідними уповноваженими ораганами, а не безпосередньо самою теплопостачаючою організацією.
Відсутність у МТЕЦ повноважень щодо самостійної зміни поточних тарифів на оплату неодноразово роз'яснена ОСОБА_1 у відповідях численних на його звернення- претензії.
Так, в матеріалах справи міститься численнне листування ОСОБА_1 з ПрАТ МТЕЦ, згідно якого споживачеві неодноразово надсилалися претензії про сплату заборгованості : від 19.02.2024 року на суму 22 916,99 грн.( складаються з абоненентського обслуговування та обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення).
27 березня 2023 року на звернення ОСОБА_1 МТЕЦ надано відповідь, в якій зазнчаена загальна сума заборгованості за період з 01.11.2022 року по 01.03.2023 року - 18527,29 грн , які складаються з заборгованості за оплату на загальнобудинкові потреби, та 53 896,74 грн заборгованості на оплату теплової енергії на оплення безпосередньо нежитлових приміщень,що належать споживачу..
У відповіді міститься детальне пояснення наведени розрахунків та пояснення алгоритму нарахування , додані помісячні розрахунки. При цьому зазначено, що нарахування умовно-змінної частини тарифу проводиться відповідно фактичних показань загальнобудинкових приладів обліку пропорційно загальній опалювальній площі приміщення , що дорівнює 68,54 кв.м.
07 вересня 2023 року на звернення ОСОБА_1 МТЕЦ надано відповідь, в якій зазнчаена загальна сума заборгованості за період з 01.11.2022 року по 01.09.2023 року - 14 622,5 грн , які складаються з заборгованості за оплату на загальнобудинкові потреби - з урахуванням корегування згідно архівних даних товариства про відключення у листопаді 2010 року частини нежитлових приміщень площею 138,86 кв.м. від системи централізованого опалення .Таким чином, проводяться нарахування за обсяг теплової енергії на опалення на опалювальну площу 68,54 кв.м. та за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на загальну площу 138,86 кв.м. Також 3 103,63 грн станом на 01.09.2023 року рахувалася заборгованості за послугу постачання теплової енергії за договором № 3202.
Згідно відповіді 17.11.2023 року - також зазначено, що відповідно до інформації, наявної в товаристві, загальна площа нежитлових приміщень, власником яких зазначео ОСОБА_1 , за вказаною адресою, складає 207,4 кв.м., з яких 68,54 кв.м. опалювальна, 138,86 кв.м. - відключнена від системи опалення будинку.
Протягом цього часу ОСОБА_1 вів листування з приводу надання йому договору
№ 6055 , заперечував наявність укладання індивідуального довгору та не визнавав нараховану заборгованість.
Як зазначаає позивач, ОСОБА_1 надсилалися на підписання ексземпляри індивідуального договору про надання послуги постачання теплової енергії № 3202 - на опалювальну площу та № 6055 - на загальнобудинкові потреби.
Сторонами не заперечується, що вказані договори споживачем ОСОБА_1 не підписані та поверталися позивачеві на "опрацювання" з викладеними письмовими зауваженнями..
Згідно листа МТЕЦ про надання інформації ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року - повідомлено, що належні останньому нежитлові приміщення не обладнані до теперішнього часу вузлом розподільнгого обліку теплової енергії , тому з 01.11.2021 року діють типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та відповідно до ст. 17 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 10 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з теплопотсачання теплової енергії здійснюється згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затв.Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 з внесеними змінами від 28.12.2021 № 358 .
В п. 10 Методики зазначено: Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, площею 207,4 кв.м. за вищевказаною адресою - отже в січні 2024 року по індивідуальному договору № 3202 буде виконано перерахунок за період з 01.11.2021 року, де для розрахунків буде використана загальна площа приміщень 207,4 кв.м., а індивідуальний договір № 6055 буде закрито. Про суму перерахунку буде повідомлено додатково.
Протягом січня -лютого 2024 року ОСОБА_1 писав численні звернення до ПрАТ "МТЕЦ" з вимогами надати додаткові відомості, провести перерахунок, відмову від користування електронним кабінетом, заперечення проти збільшення опалювальної площі, проти підптисання довгору, кореляції до даних гідрометеорології тощо.
Листом від 14.02.2024 року Товариство повідомило відповідача про відсутність підстав для перерахунку обсягів теплової енергії , оскільки відсутні умови виконанян розділду УІІ Методики розподілу на надано перерахунок заборгованості за листопад 2021 -січень 2024 на загальну опалювальну площу 207,4 кв.м. на загальну суму 151 113,39 грн.
Листом від 08.05..2024 року Товариство повідомило відповідача про застосування теплового навантаження 0,004855 Гкал/год, яке розраховано при формуванні тарифів на теплову енергію. Звернуто увагу на те, що в 2010 році було споживачем надано розрахунок теплових потоків системи опалення згідно проекту реконструкції - проте ним не надано жодного документу , який підтверджує фактичне проведення реконструкції системи опалення в нежитлових приміщеннях та не надано проект розрахунку теплового навантаження після проведення реконструкції.
Також додано розрахунок помісячний та відомості про початок та кінець опалювальних сезонів за вказаний період, акти наданих послуг.
Як вбачається з вказаного розрахунку - останні оплати проведені в вересні 2023 року - 8000 грн, в жовтні 2023 року - 3000 грн та в березні 2024 року - 4686,96 грн .
В вересні та жовтні 2023 року ОСОБА_1 нараховано по по 427 грн 89 коп. умовно-постійної частини та абонентської плати.
В листопаді 2023 року нараховано 2863,39 грн
В грудні 2023 року нараховано 12 849, 63 грн.
В січні 2024 року ОСОБА_1 нараховано загалом 18 359,53 грн.
Влютому 2024 року ОСОБА_1 нараховано загалом 16 763,12 грн
В березні 2024 року ОСОБА_1 нараховано загалом 12 462,68 грн
В квітні і 2024 року ОСОБА_1 нараховано загалом 1 108,04 грн.
В травні 2024 року також велося листування , рузультатом якого стало те, що Товариство повідомило ОСОБА_1 про те, що відсутній пакет документів на відключенян зазначенного нежитлового прриміщення від системи уцентралізованго опалення та відмовлено у задоволенні його претензій з посиланням в тому числі на попередні чиленні відповіді.
Аналогічні дії відбувалися і в вересні-жовтні і 2024 року ( пропозиція укласти договір і надання розрахунків детальних з боку МТЕЦ - відмова споживача і вимога провести перерахунок).
Як підтверджується матеріалами справи, вузол обліку теплової енергії по адресі АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 встановлено у 2016 році та не перебуває на балансі ПрАТ «МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ». Відповідно до п.1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» , обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону.
Монтаж приладів вузла комерційного обліку здійснено у відповідності до вимог п.7.2.43 діючих «Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж» (за наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), у якому визначено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися вузлом обліку теплової енергії, який має бути встановлений на межі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем, у даному випадку у підвальному приміщенні житлового будинку який обслуговується ТОВ «Перша Миколаївська Управляюча Компанія».
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону «Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.» Відповідно до ч.3.ст.4 Закону вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).
Представники управляючої компанії підписували акти про допуск в експлуатацію та опломбування вуздла комерційного обліку ,встановленого за адресою АДРЕСА_3 , зняття показів вузла обліку теплової енергії.
За такого суд не може прийняти до уваги надані ОСОБА_1 письмові пояснення від управляючо компанії, що начеб-то вони не мають доступу до вузла обліку теплової енергії . Згідно наданого позивачем листа директора ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компанія №61 від 22.09.2025 з доданими фотографіями - на сходових клітинах під'їздів будинку по АДРЕСА_3 прилади опалення розташовані тільки на першому поверсі, утеплення ззовні лише в 9-ти квартирах, регулювання споживання теплвоої енергії не проводиться, мережа теплопостачання оснащена лічильником обліку тепла, який знаходиться на балансі МТЕЦ. Показники з лічильника знімають представники ТЕЦ , доступу до лічильника представник Товариства не мають, відомості про обсяги спожитої енергії знаходяться в ТЕЦ.
В приміщенні ФОП ОСОБА_1 опалення підключено тільки в трьох кімнатаха, загальною площею 54,9 кв.м., в інших кімнатах придади опалення відключені, апірна арматура на радіаторах опломбована, трубопроводи заізольовані.
Також надано акт, складений заступником директора та головним бухгалтером ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компані2 від 22.09.2025 - приміщення ФОП ОСОБА_1 , знаходиться на першому поверсі 5-поверхового житлового будинку, який обслуговує ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компанія". Загальна площа приміщення 206,3 кв.м., складається з 13 приміщень. Опалення підключене тільки в трьох кабінетах, загальною площею 54,9 кв.м. В інших приміщеннях придади опалення відключені, запірна арматура на радіаторах опломбована, трубопроводи заізольовані згідно припису ТЕЦ.
Суд звертає увагу, що вказані фото надані ОСОБА_1 в дуже поганій якості- навіть в Електронний суд вони завантажені не в якості електронного доказу (оригінального фото), а в копіях- отже взагалі неможливо визначити - чи то є різні фото , зроблені в усіх 10 кабінетах, які, за його ствердженням, відключені від системи теплоостачання, чи то дублюючі фото з різних ракурсів одих радіаторів/труб.
Крім того, з огляду на протиречиві відомості у вказаних акті та листі управляючої компанії ( щодо відсутності доступу до вузла обліку, щодо площі приміщень тощо) суд не може прийняти вказані документи яв якості належних та допустимих доказів по справі у відповідності до вимог ст. 76-79 ЦПК України.
Щодо наданого ОСОБА_1 в якості доказу копії Розрахунку ( зробленого інженером -сантехніком ТОВ НДСК Проєкт) та висновку про максимальне теплове навантаження та розрахункову витрату тепла від існуючих приладів опалення для офісних приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Лягіна, 26-а, складені на підставі аналізу розрахунків виконаних за методиками ЗАТ «Миколаївський Діпромісто» в 210 році та МП «Азімут» в 2003 році - то на підтвердження чого надано цей доказ навіть не пояснено самим позивачем за зустрічним позовом.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
З рахунків на оплату, сформованих позивачем, вбачається, що до складу нарахувань для оплати відповідачем включено: - спожита теплової енергія (умовна змінна складова) на опалювальну площу приміщень, - теплову енергію на загальнобудинкові потреби (ЗБП); - абонплату.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію щодо здійсненого нарахування: найменування послуги, адреса точки обліку, споживання у гігокалоріях, тариф.
Так, у процесі розгляду справи відповідач не погоджувався з нарахуваннями позивачем плати за послугу з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) за період листопад 2022 року по квітень 2024 року.
Так, у зв'язку з набранням чинності ЗУ 1060-ІХ від 01.05.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-УІІІ та враховуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.11.2018 №2119- VIII, змінився порядок розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг.
Порядок такого розподілу визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (надалі- Методика).
З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять «загальногобудинкові потреби на функціонування системи» та «витрати тепла на загальнобудинкові потреби» введено поняття «загальнобудинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов'язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.
Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, на споживача покладено обов'язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі займаного приміщення.
Згідно з п. 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Позивач з 01.11.2022 проводив розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вказаної вище Методики, а саме: пункту 8 розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Згідно з п.9 розділу IV Методики визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (..б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту X відкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 р. IV Методики).
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, де в основі наступні вихідні дані: визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал; коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою, де вихідними даними є опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м. кв.; загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м.кв.
Отже, визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, визначається за формулами, при обчисленні яких застосовуються вихідні дані, залежно від обставин.
Загальний облік споживання теплової енергії у житловому будинку по АДРЕСА_3 здійснюється на підставі показників вузла комерційного обліку , прийнятого на комерційний облік у встановленому порядку - що підтверджується матеріалами справи ( як було вже зазначено вище судом) .
Належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення є частиною житлового багатоквартирного будинку, який в цілому приєднаний до мереж постачання теплової енергії та має загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії.
У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що загальний обсяг споживання теплової енергії на опалення будинку АДРЕСА_7 визначено згідно із показами вузла комерційного обліку та відповідно тарифів, визначених відповідними рішеннями ММР.
Таким чином, облік споживання теплової енергії у будинку АДРЕСА_7 , нарахування плати за теплову енергію, в тому числі й плати за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, здійснювався МТЕЦ відповідно до вимог законодавства, на підставі показників вузла комерційного обліку, прийнятого на комерційний облік у встановленому законом порядку, нарахування плати за теплову енергію проведено відповідно до встановлених тарифів та згідно з приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.
Зворотнього відповідач не довів.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон №417), згідно з якою власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 5 Закону №417 встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2023 року по справі №920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 висловив позицію, згідно з якою співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач, приміщення якого обладнано індивідуальною системою опалення має оплатити надані послуги на забезпечення фукціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) централізованого опалення виконавцю послуг.
Отже, у відповідача, як власника нежитлових приміщень у вказаному будинку існують права та обов'язки щодо утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та щодо плати за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення будинку.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.
Наведеним спростовуються доводи відповідача з посиланням на відсутність укладеного між сторонами спору договору.
Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначено Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (надалі- Правила) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 ( надалі - Методика).
Абзацом 4 п.24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
Таким чином, у відповідача, як власника нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_3 у період з листопада 2022 року по квітень 2024 року виникло зобов'язання оплатити надані послуги теплопостачення, й в тому числі на загальнобудинкові потреби на опалення, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики.
Щодо позиції відповідача, що частина належних йому нежитлових приміщень відключена від централізованої системи опалення суд зазначає наступне.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, у редакції чинній на час відповідних правовідносин, (далі - Правила №630), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, у редакції чинній на час відповідних правовідносин (далі - Порядок №4).
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 21липня 2005року №630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з пунктом 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).
За п. 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Жодних доказів того, що на час звернення до ТЕЦ з листом в 2010 році існував будь-який проект, та взагалі перевірена наявність технічної можливості такого відключення - відповповідачем ОСОБА_1 суду не надано .
Суд ще раз наголошує, що будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення - але при цьому наявність технічної можливості не поставлення теплової енергії позивачем відповідачу останнім не доведена.
Вищезазначений Порядок втратив чинність та набув чинності новий Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України від 26 липня 2019 року №169 (надалі - Порядок №169).
Згідно Порядку 169 для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника та надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Відповідно п. 8 Розділу ІІІ Порядку 169 Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (п. 9 Розділу ІІІ Порядку 169)
Відповідно до абз. 2 п. 10 Розділу ІІІ Порядку 169 до заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Пунктом 13 Розділу ІІІ Порядку 169 передбачено, що після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин у справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.
Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 липня 2009 року №1571 було надано дозвіл міжвідомчим комісіям адміністрацій районів міста надавати погодження на відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирах житлових будинків, мешканці яких не отримують якісні послуги з теплопостачання та гарячого водозабезпечення, що підтверджено відповідними актами, а також технічними висновками житлово-експлуатаційних служб, тепло-, газо-, енергопостачальних підприємств і організацій про можливість влаштування приладів індивідуального опалення і гарячого водопостачання у квартирі .
Вказане вище рішення, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 вересня 2017 року №821 було визнано таким, що втратило чинність.
На підтвердження правомірності дій з відключення від мережі централізованого опалення та відсутності у частині нежитлових приміщень централізованого опалення, ОСОБА_1 було надано до суду Наряд та Акт від 17.11.2010 року про відключення визначених приміщень від системи централізованого опалення - з метою проведення реконструкції. Наданим ним проектом реконструкції ( суд ще раз наголошує: не погодженим в установленому законом порядку) - передбачено наявність опалення лише в трьох приміщеннях з 13 наявних у власності.
Крім того, як зазначив сам ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях таке відключення не було на постійній основіта не було з метою улаштування індивідуального опалення.Направлена ним до ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» заява полягала у вирішенні питання про можливість тимчасового, на час реконструкції та ремонту, відключення від теплопостачання частини з належного йому приміщення, відповідала поняттю звернення, була розглянута вказаним підприємством.
Інших доказів щодо відключення належного відповідачу нежитлового приміщення від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.
Отже, встановлене свідчить про те, що ОСОБА_1 не дотримано визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури відключення та не надано до суду акту встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж, а також відключення здійснено у період припинення дії міжвідомчих комісій.
Таким чином, суд виходить з того, що відключення частини належних відповідачу приміщень здійснено не у відповідності до діючого на той час законодавства та без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.
За такого, в зв'язку з порушенням процедури відключення належних відповідачу приміщень від мережі централізованого опалення, - відсутні підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц (провадження № 61-17067св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц (провадження № 61-23337св18), від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17 (провадження № 61-38460св18), від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17 (провадження № 61-21125св19), та від 1 грудня 2021 року у справі № 607/25229/18 (провадження № 61-13855св19).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), підстав відступу від них суд не вбачає.
Співвласники приміщень цього багатоквартирного житлового будинку до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин, а тому, з 01.11.2021 діє індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (на офіційному веб-сайті: http://ntec.vk.ua/ опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення), а відтак з1 листопада 2021 року нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до: Закону України "Про житлового-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189- VIII; Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830; Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.
Відповідно до п. 2 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
Згідно п. 4 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Пунктом 5 Договору встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 8 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п.11 та п.12 Договору).
Відповідно до п. 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з
-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 (офіційний вісник України, 2019р, №71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р,№1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно п. 31 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 33 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору).
Відповідно до п. 44 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.
В матеріалах справи наявні відповідні рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради , які знаходиться в загальному доступі, якими вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання та рішення , якими вирішено закінчити опалювальний сезон , наряди підключення систему опалення за адресою АДРЕСА_1 - з 2021 по 2024 роки, а також рішення про встановлення тарифів на певний період.
Щодо посилання відповідача на те, що відключення здійснювалося виключно на час ремонту та реконструкції нежитлових приміщень, а отже мало тимчасовий характер- то таке суперечить як принципу добросовісності учасників цивільних правовідносин ( саме по собі поняття " на період ремонту" не передбачає тривалість таких відносин понад 15 років в принципі - так ОСОБА_1 , є власником цих приміщень 23 роки, з яких лише 8 років не перебував в стадії незавершеного ремонту) ) , так і діям самого споживача , який не те що не наводить жодних доказів наявності такого ремонту чи його продовження, але і наполягає на продовженні правовідносин шляхом зобов'язання ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль» укласти з ним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_3 - саме з урахуванням Акту про відключення опалювальних приладів від 17.11.2010 року та Технічного паспорту від 26.12.2019 року щодо площі опалювального приміщення 54,9 кв.м. ( при цьому незрозуміло , яким чином технічний паспорт,складений просто при проведенні поточної інвентаризації нежитлових приміщень встановлює опалювальну площу і яким чином це встановлено саме техніком КП ММБТІ) . Така позиція споживача щодо «відключення опалювальних приміщень від системи централізованого опалення тимчасово на час проведення ремонту» і використання цього «тимчасового відключення» протягом десятиріч - точно суперечить принципу добросовісності та розумності та не може бути законною підставою для виправдання ухилення від оплати наданих послуг.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерствабудівництва,архітектури тажитлово-комунальногогосподарства Українивід 22листопада 2005року №4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.
Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.
Самовільне чи незаконне відключення квартири від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.
Так, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (пункт 2.5 Порядку №4).
Пунктами 2.6, 2.7 вказаного Порядку №4, по закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від мереж централізованого опалення, на час виникнення відповідних правовідносин, є відповідний акт постійно діючоїміжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство станом ні на листопад 2010, ні на листопад 2021 року не передбачало.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц, від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17, від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17, від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 607/25229/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19.
Отже, твердження ОСОБА_1 про фактичне неотримання послуги суд відхиляє як безпідставні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювальних сезонів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Встановивши наявність порушеного права ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення, а неправильне відключення чатини приміщень від мереж центрального опалення не є підставою для припинення нарахування платежів позивачем.
Доводи відповідача за первісним позовом щодо не взяття судом до уваги того, що він не є споживачем послуг, які надаються ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», тобто не є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 на площі майже 150 кв.м. , оскільки у вказані приміщення фізично не подається теплоносій, а відтак не повинен сплачувати за послугу, яку не отримує фактично, не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства єдобросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобтовідповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, як підтверджується матеріалами справи, позивач ПрАТ МТЕЦ вів грунтовне, змістовне та численне листування з відповідачем та надавав неодноразово письмові відповіді на претензії останнього - до листопада 2023 року, в яких послідовно зазначав, що в архівних даних Миколаївської ТЕЦ виявлено документи, що з грудня 2010 року, частина приміщень, належних відповідачу, площею 137, 76 кв.м. була відключена від системи централізованого опалення та нарахування умовно-змінної частини провадиться відповідно фактичних показань приладів обліку пропорційно загальній опалювальній площі приміщення , що дорівнює 68,54 кв.м.
І лише вперше, листом № 16-Ю від 05.01.2024 року ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно вимог чинного законодавства буде проведено перерахунок заборгованості, де для розрахунків буде використана загальна площа приміщень у 207, 4 кв.м., оскільки споживачем в установленому законом порядку не були надані відомості про опалювальну площу та не встановлено вузол обліку - проте зазначено, що такий перерахунок буде проведено з 01.11.2021 року.
Отже, саме з січня 2024 року ОСОБА_1 було повідомлено позивачем про нарахування плати з постачання теплової енргії на всю площу нежитлових приміщень та роз'яснено, що МТЕЦ не може надалі визнавати відключення частини приміщень таким, що відповідає вимогам законодавства.
При цьому, коли ОСОБА_1 останнього разу отримував у відповідь на свою претензію лист від МТЕЦ від 07 вересня 2023 року - то Товариством була зазначена загальна сума заборгованості за період з 01.11.2022 року по 01.09.2023 року - 14 622,5 грн, які складалися з заборгованості за оплату на загальнобудинкові потреби - з урахуванням корегування згідно архівних даних товариства про відключення у листопаді 2010 року частини нежитлових приміщень площею 138,86 кв.м. від системи централізованого опалення . Роз'яснено, що проводяться нарахування за обсяг теплової енергії на опалювальну площу 68,54 кв.м. та за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби на загальну площу 138,86 кв.м. Також 3 103,63 грн станом на 01.09.2023 року рахувалася заборгованості за послугу постачання теплової енергії за договором № 3202.
При цьому ОСОБА_1 зазначав (і таке не спростовано при розгляді справи в суді), що його заява 2010 року до ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» полягала у вирішенні питання про можливість тимчасового, на час реконструкції та ремонту, відключення від теплопостачання частини з належного йому приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, така заява була МТЕЦ задоволена шляхом відключення частини належних йому приміщень.Відключення опалювальних приборів здійснено шляхом закриття та опломбування вентилів на теплопроводах.
ОСОБА_1 стверджував, що в нього були відсутні наміри відмовитися від теплопостачання у подальшому та налаштувати постійну індивідуальної системи опалення - чому також відповідає характер тимчасового відключення: на радіаторах, а не на вводі.
Але з січня 2024 року йому неодноразово роз'яснювалося , що ним не надано жодного документу ,який підтверджує фактичне проведення реконструкції системи опалення в нежитлових приміщеннях та не надано відповідного проекту теплового навантаження.
Після цього, відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом і протягом більше року не вчинив жодних дій на приведення системи опалення належних йому приміщень та відносин з теплопостачальною організацією у відповідіність вимогам чинного законодавства .
При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що посилаючись на те, що належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення є окремим об'єктом цивільних прав, ОСОБА_1 помилково ототожнює поняття " окремий об'єкт цивільних прав" з " відокремленим об'єктом нерухомості" - оскільки належні йому нежитлові приміщення є частиною багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та система опалення цих приміщень є частиною загальної системи централізованого опалення всього будинку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останні оплати ОСОБА_1 проведені в вересні 2023 року - 8000 грн, в жовтні 2023 року - 3000 грн та в березні 2024 року - 4686,96 грн .
В вересні та жовтні 2023 року ОСОБА_1 нараховано по по 427 грн 89 коп. умовно-постійної частини та абонентської плати.
В листопаді 2023 року -нараховано 2863,39 грн
В грудні 2023 року -нараховано 12 849, 63 грн.
В січні 2024 року ОСОБА_1 - нараховано загалом 18 359,53 грн.
Влютому 2024 року ОСОБА_1 - нараховано загалом 16 763,12 грн
В березні 2024 року - нараховано загалом 12 462,68 грн
В квітні і 2024 року - нараховано загалом 1 108,04 грн.
Таким чином, фактично МТЕЦ визнавалося часткове відклчення споживача від системи централізованого опалення протягом цих 13 років поспіль і аж до січня 2024 року - і таке підтверджується не лише рахунками за спожиту теплову енергію, які направлялися споживачу протягом цих років, але і неодноразово підтверджувалося Товариством в листуванні з споживачем. Отже останній мав легитимні очікування ,що його обов'язок зі сплати послуг на адресу МТЕЦ обмежується лише цими 68 кв.м. і що надавач послуг визнає та виконує також ті домовленосі , які були досягнуті між ними в листопаді-грудні 2010 року.
З 2021 року МТЕЦ також не вживало дієвих заходів щодо приведення їх догворіних відносин у відповідності до змін чинного законодавства і протягом всього 2022-2023 років визнавало ненадання послуг на частину належних відповідчаеві приміщень площею 138 кв.м.
Враховучи вищенаведені висновки суду та керуючись принципом добросовісності та принципом заборони суперечливої поведінки , суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 , виник обов'язок сплатити МТЕЦ заборгованість за надані послуги з теплопостачання в повному обсязі - тобто за всю належну йому площу нежитлових приміщень 207,4 кв.м.- з січня 2024 року- тобто з того часу, як надвач послуг чітко та зрозуміло повідомив споживача про необіхідність унормувати їх правовідносини відповідно до вимог законодавчого регулювання. За період з листопада 2021 по грудень 2023 року ОСОБА_1 мав обгрунтовані сподівання , що МТЕЦ визнає його обмежене споживання опалювальною площею лише в 68 кв.м.
За такого, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 48 693,37 грн. , яка обгрунтовано нарахована МТЕЦ за опалювальний період січня - квітня 2024 року на всю площу належних йому нежитлових приміщень , на час розгляду справи не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, не спростований відповідачем у процесі судового розгляду.
Так, станом на 01.09.2023 року позивачем була нарахована споживачеві заборгованість за опалювальну площу 3 103,63 грн та 14 622,5 грн. заборгованості за оплату на загальнобудинкові потреби.
За цей період ОСОБА_1 сплачено в вересні та жовтні 2023 року 11 000 грн, та в березні 2024 року - 4 686,96 грн .
При цьому, ОСОБА_1 також мав оплатити надані послуги з теплопостачання за опалювальний період вересень-грудень 2023 року , які нараховувалися МТЕЦ на опалювальну площу 68 кв.м.- проте розмір таких нарахувань позивачем суду не надано.
Оскільки суд позбавлений можливості перевірити розмір заборгованості ОСОБА_1 , за період з листопада 2021 по грудень 2023 року , нараховану на за існуючими на той час фактичними нарахуваннями, на які погоджувалися обидві сторони правовідносин - то суд вважає, що з урахування здійсненої ним оплати 15 687 грн, ці послуги були фактично оплачені.
Оскільки відповідач не визнавав свій обов'язок сплачувати витрати на загальнобудинкові потреби, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача підтверджену останнім заборгованість у розмірі 14 622,5 грн заборгованості за оплату на загальнобудинкові потреби.
Враховуючи те, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартості теплової енергії за період з листопада 2022 року по вересень 2023 року на загальнобудинкові потреби, та заборгованості з січня 2024 - по квітень 2024 року, до складу якої входить й нарахування за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби у будинках, у яких знаходяться його нежитлові приміщення, підлягає до частквого задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 63 315,87 грн. загальної заборгованості.
ОСОБА_1 не спростовано надані теплопостачальною організацією розрахунки заборгованості з надання послуг теплопостачання за період з січня по квітень 2024 року, як і заборгованості станом на 01.09.2023 року.
Отже, позовні вимоги ПрАТ ««Миколаївська теплоелектроцентраль» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог зустрічного позову про зобов'язання ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» укласти з ОСОБА_1 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії , керуючись я п.5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, п.25 Правил користування тепловою енергією, п/п.1, 2 п.6, п.8 формуляру типового індивідуального договору про надання послуги (затв.постановою КМ України від 21 серпня 2019 р. № 830, актом про відключення опалювальних приладів від 17.11.2010 р., технічним паспортом від 26.12.2019 р. щодо площі опалювального приміщення 54,9 кв.м.
Щодо відсутності підстав для "керування" актом про відключення опалювальних приладів від 17.11.2010 р., технічним паспортом від 26.12.2019 р. щодо площі опалювального приміщення 54,9 кв.м. - судом докладно обгрунтовано вище в мотивувальній частині.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово комунальні послуги» (далі - Законом № 2189-VІІІ)
Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023. Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
01.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання , текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (відповідчаа) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, позивачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення позивача, які належать йому на праві власності підтверджуються рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення позивача.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.
Більш того, протягом дворічного листування з МТЕЦ з приводу укладення цього індивідуального договору - ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що розуміє всі ці вимоги законодавства, проте категорично з нмии не погоджується, маючи власне тлумачення діючого законодавства.
Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021 року, у зв'язку з чим є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати позивачем наданих позивачем послуг.
Наведене свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо вимог зустрічного позову зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснити перерахунок кількості та вартості поставленої теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 за опалювальні періоди 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р., 2023-2024 р.р., потребу в якій визначити згідно з п.2.2.4 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); з урахуванням :
- площі опалювального приміщення 54,9 кв.м.
- максимального теплового навантаження опалювального нежитлового приміщення 0,0026 Гкал/год.,
- нормативної температури внутрішнього повітря приміщення 18о С;
- розрахункових температур зовнішнього повітря (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010)
- щомісячних середніх показників температури зовнішнього повітря в м.Миколаєві
- з виключенням плати за опалювання місць загального користування будинку АДРЕСА_1
Щодо відсутності підстав для перерахунку нарахування плати за послуги з теплдопостачання з урахуванням лише площі опалювального приміщення 54,9 кв.м. та максимального теплового навантаження опалювального нежитлового приміщення 0,0026 Гкал/год. ( щодо безпідставності відключенян від системи централізованого опалення та відсутності підстав застсоування проекту реконструкції ат розрахунку ЗАТ "Діпроміст" теплового навантаження від 2010 року ) та з виключенням плати за опалювання місць загального користування будинку - суд наводив обгрунтування вище у мотивувальній частині.
Відповідно Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №984 від 13.10.2021 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 22.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-мінною частиною та умовно постійною частиною тарифу. Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для полуги з постачання теплової енергії.
Надані позивачем рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).
Також нарахування відповідачем за зустрічним позовом провадилось у відповідності до вищезазначеної Методики та у відповідності до тарифівів, затверджених ММР на певний опалювальний період, - отже підстави для проведення перерахунку з врахуванням " нормативної температури внутрішнього повітря приміщення 18о С; розрахункових температур зовнішнього повітря (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010) та щомісячних середніх показників температури зовнішнього повітря в м.Миколаєві ( про відсутність доведеності прямого наслідкового зв'язку та обов'язковості кореляції цих перемінних показників судом зазначадлося вище ) - відсутні.
З врахуванням наведеного, у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю .
Щодо посилання ОСОБА_1 на обов'язкове врахування судом при розгляді даної справи рішення ЄСПЛ у справі Стрезовський та ін.. проти Північної Македонії (StrezovskiandOthersv. NorthMacedonia) (заяви №14460/16 та 7 інших) - то суд в зв'язку з відсутністю офіційного перекладу даного рішення суду на державну мову - позбавлений можливості визнасити релевантність вирішених судом питань до дійсних правовідносин сторін.
Навіть якщо просто перекласти за допомогою простого перекладача ст. 1 цього рішення " Стаття 1 P1 • Контроль за використанням майна • Встановлений державою постійний збір, що сплачується приватним постачальникам тепла власниками квартир, відключених від системи централізованого теплопостачання, яка постачає їхні житлові будинки • Держава зобов'язана забезпечити, щоб оскаржуваний захід не накладав надмірного тягаря на заявників, водночас дозволяючи приватним постачальникам тепла отримувати потенційно невиправданий прибуток • Відсутність об'єктивної оцінки непрямого використання опалення в кожній окремій справі • Нездатність національних судів досягти необхідного справедливого балансу між задіяними інтересами шляхом застосування достатніх процесуальних гарантій" - передбачає не лише вирішення певного питання матеріального права, але і допущені процесуальні порушення судами при розгляді справи.
Крім того, сам позивач за зустрічним позовом посилається на наступний переклад " ... у зв'язку з тим, що заявники вимагали вжиття заходів та пропонували докази, що стосуються об'єктивної оцінки цієї передумови з огляду на індивідуальні характеристики квартир, суди проігнорували ці клопотання та не врахували аргументи заявників. Вони не проводили розгляду оскаржуваних фактичних питань, постановивши, що «всі (відключені) квартири в будівлі, підключеній до мережі централізованого теплопостачання, (зобов'язані) сплачувати постійну плату незалежно від їхнього розташування або складу чи конструкції внутрішньої системи. Відповідно, індивідуальні обставини, пов'язані з квартирами заявників, не відіграли жодної ролі в судовому розгляді їхніх позовів".
Проте сам позивач в даній справі і не посилається на індивідуальні характеристики своїх приміщень ( які, до речі, знаходяться всередені будинку) чи особливості внутрішніх конструкцій - як-то наведено у цьому рішенні ЄСПЛ.
До того ж, позивачем надано, вочевидь, лише деякі цитати з рішення, тоді як саме рішення є досить об'ємним, отже суд не може прийняти до уваги лише певниі твердження, які відокремлені від загального контекту та викладення обгрунтованої думки ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1009 грн. 00 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог ( 30 відсотків від суми позову).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 257, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 288-289 ЦПК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
У задо воленні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про про зобов'язання проведення перерахунку плати за теплову енергію та виконання обов'язків при укладенні індивідуального договру про надання послуги з теплопотсачання теплової енергії - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрваний за адресою АДРЕСА_8 , ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, Каботажний спуск, 18 м. Миколаїв, ЄДРПОУ 30083966), боргу за спожиту теплову енергію за адресою АДРЕСА_3 , за період з 01.11.2021 року по 30.04.2024 року у сумі 63 315 ( шістдесят три тисячі триста п'ятнадцять ) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 1009 ( одна тисяча дев'ять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Гуденко