Справа 127/34947/25
Провадження 1-кс/127/13562/25
06 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року.
Скарга мотивована тим, що 03 листопада 2025 року слідчим СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_4 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02.07.2025 року, у зв'язку з встановленою відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Зокрема, у вищезазначеній постанові, слідчий вказує, що в даному випадку не міститься ознак кримінального правопорушення, оскільки між сторонами, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, що підлягає вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства.
Однак, слідчим не враховано, що предметом вказаного кримінального правопорушення є автомобіль Mitsubishi Lancer НОМЕР_1 VIN НОМЕР_2 , який на підставі Рішення суду по справі №127/1368/20 від 28.03.2023 р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації, є власністю ОСОБА_5 .
Відтак, слідчий виносячи оскаржувану постанову не взяв до уваги, що спір щодо права власності на вказане майно вже був вирішений в рамках цивільного судочинства, і право власності на автомобіль остаточно закріплено за ОСОБА_5 . А будь-яке подальше незаконне розпорядження цим майном іншою особою автоматично виходить за межі "цивільно-правового спору про поділ" і набуває ознак кримінального правопорушення, оскільки відбувається заволодіння чужим майном, право власності на яке юридично підтверджене.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Статтею 25 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будьякі недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів остаточного вирішення справи, а тому провадження має закриватися лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Однак, на переконання заявника, слідчим не було вчинено всіх необхідних та можливих слідчих (розшукових) дій для повного та об'єктивного дослідження обставин, і відповідно його висновки ґрунтуються на неповному з'ясуванні фактів.
Зокрема, в рамках даного кримінального провадження, представником ОСОБА_5 до слідчого неодноразово подавалися клопотання, а саме щодо визнання автомобіля речовим доказом у кримінальному провадженні та накладення на ньго арешту, долучення доказів до матеріалів кримінального провадження. Натомість, слідчий у задоволенні згаданих клопотань відмовив, а з власної ініціативи не вчинив жодних слідчих (розшукових) дій з метою встановлення події кримінального правопорушення.
Заявник вважає, що слідчий, який здійснював досудове розслідування, у порушення вимог ч. 1 ст. 223, п. 1 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України щодо всебічності, повноти дослідження всіх обставин кримінального провадження, не у повній мірі встановив обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, не у повному обсязі провів слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання доказів та їх перевірку щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просив слідчого суддю скаргу задовольнити та скасувати постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року.
Адвокат ОСОБА_8 під час судового розгляду скаргу підтримав за обставин викладених у ній, слідчому судді пояснив, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, в рамках вказаного кримінального провадження не було допитано жодних осіб, не надано доручення оперативним співробітникам певного районного відділу поліції для встановлення місцезнаходження осіб, які телефонують ОСОБА_5 та спонукають останню до вчинення певних дій з приводу переоформлення транспортного засобу, не встановлено усіх обставин кримінального правопорушення, окрім того постанова винесена не на офіційному бланку та не містить малого Герба України, а тому просив слідчого суддю скаргу задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 заперечила проти задоволення скарги, слідчому судді пояснила, що на даний час нею повно та всебічно проведено досудове розслідування, 01.09.2025 було надано доручення оперативним працівникам з метою встановлення місцезнаходження транспортного засобу Mitsubishi Lancer та встановлено, що дане авто перебуває у власності ОСОБА_5 , разом з тим вона неодноразово намагалась зв'язатися із ОСОБА_7 проте останній на зв'язок не виходив, а під час спілкування із сестрою ОСОБА_7 остання повідомила, що ОСОБА_7 на даний час знаходиться поза межами міста Вінниці і вона його повідомить як тільки він з'явиться, окрім того нею в ході досудового розслідування встановлено існування рішення суду про поділ майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , в тому числі і вказано транспортного засобу, а тому встановлено, що між останніми виникли цивільно-правові відносити, з урахуванням вказаних обставин прийнято законне та обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження, а тому просила слідчого суддю відмовити у задоволенні скарги. Додатково надала слідчому судді матеріали кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року для їх дослідження судом.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; 9-1) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Слідчим суддею з в ході судового розгляду встановлено, що заявник оскаржує постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року, оскільки вважає її необґрунтованою, невмотивованою та передчасною.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року, вбачається, що 02.07.2025 до відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла ухвала Вінницького міською суду Вінницької області №127/14859/25 про зобов'язання внесення відомостей в ЄРДР на підставі скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 .
За даним фактом було розпочато досудове розслідування, внесене до Єдиного реестру досудових розслідувань за № 12025020020000559, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що автомобіль «Mitsubisi Lancer», з д.н.з. НОМЕР_1 . 2007 року випуску, був придбаний у період перебування подружжя у шлюбі, тобто є об'єктом спільної сумісної власності відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України.
Так, на підставі рішення суду від 23.12.2019 р. справа №127/20114/19 між ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 було розірвано шлюб, зареєстрований 25.08.2007 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області актовий запис 2134.
Також рішенням суду від 01.02.2023 справа №127/1368/20, вирішено визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та поділити на:
- 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
- 1/2 гаража № 131. який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « Світлана», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 автомобіля «Mitsubisi Lancer». 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_5 ;
- 1/2 автомобіля «Hyundai Getz 1.2» 2003 року випуску, зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_7 ;
- випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_5 ;
Також варто зазначити, що об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняються його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. При шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконливість є результатом впливу на нього шахрая, а саме введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
Шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідних спосіб
Тобто, в даному випадку не міститься ознак кримінального правопорушення, оскільки між сторонами, а саме між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, що підлягає вирішенню виключно в порядку цивільного судочинства, оскільки цивільно-правові відносини - це майнові та особисті немайнові відносини, які врегульовані нормами цивільного права. Вони виникають між Юридично рівними учасниками, якими є фізичні та юридичні особи, а також держава. Ці відносини ґрунтуються на принципах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їхніх учасників.
Таким чином, орган досудового розслідування дійшов висновку, що в даному випадку в діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Слідчий суддя, з огляду на обставини встановлені під час судового розгляду, вважає обґрунтованим висновок слідчого про відсутність, в даному конкретному випадку, відсутній в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим під досудового розслідування кримінального провадження проведено усі необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування слідчі дії, в результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства підставами вважати діяння саме кримінально караним є наявність в таких діяннях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, з врахуванням пояснень учасників судового розгляду приходить до висновку, що слідчим СВ ВП №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_4 повно та всебічно проведено досудове розслідування кримінального провадження, здійснено перевірку обставин кримінального правопорушення, та прийнято законне та обґрунтовано рішення про закриття кримінального провадження, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги заявника у поданій скарзі є необґрунтованими та недоведеними.
Крім того, подана до суду заявником скарга є необґрунтованою і з тих причин, що не містить додатків у повному обсязі підтверджуючих обґрунтування викладені у скарзі.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року є необґрунтованою та безпідставною, тому слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 303, 306, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого СВ відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12025020020000559 внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя