Справа № 131/561/25
Провадження № 1-кс/131/355/2025
"06" листопада 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м. Іллінці Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Якимівка Оратівського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
Старший слідчий СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, а саме до 13 грудня 2025 року включно.
В обгрунтування клопотання вказано, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020250000028 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263, ч.ч.1,2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.5 ст.407 КК України.
В межах даного кримінльного провадження 13.09.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України. 28.10.2025 року ОСОБА_5 оголошено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області №131/561/25 від 13.09.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 10 листопада 2025 року, включно.
05 листопада 2025 року керівником Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, саме до 13 грудня 2025 року.
При цьому, зазначено, що у кримінальному провадженні на даний час проведено негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких необхідно розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження, оскільки за їхньої відсутності неможливо належним чином завершити досудове розслідування, а для вчинення процедури розсекречення матеріалів НСРД необхідна значна кількість часу. В матеріалах НСРД наявні факти, які вказують на причетність до вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Після ваконання вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, тобто ознайомити з матеріалами досудового розслідування учасників даного римінального провадження, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Результати вищевказаних слідчий дій мають суттєве значення для повного та всебічного розслідування кримінального правопорушення, також для судового рзгляду, скільки без належного виконання вимог ст.290 КПК України обвинувальний акт не підлягає направленню до суду.
Вказане свідчить про те, що в даному кримінальному провадженні необхідно здійснити ряд процесуальних та слідчих дій, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_5 .
Слідчий зазначає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли на теперішній час. Як зазначає слідчий, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, з огляду на тяжкість можливого покарання з метою уникнення кримінальної відповідальності чим буде перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення та в майбутньому продовжувати свою злочинну діяльність, спрямовану на вчинення інших суспільно небезпечних злочинів.
З огляду на викладене, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на переконання слідчого, продовжують існувати. При цьому, застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зокрема в частині вчинення підозрюваним дій пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненням інших кримінальних правопорушень, а також може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, що суттєво вплине на хід проведення досудового розслідування.
З огляду на викладене, застосування більш більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти ризикам, зазначеним в копотанні, оскільки є недостатньо суворими, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також забезпечити належну його поведінку. У зв'язку з викладеним слідчий просив продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою в межах строку досудового розслідування.
В ході розгляду слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримала.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання, просив продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. Зазначив, що завершити досудове розслідування кримінального провадження з об'єктивних причин до завершення строку дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо, а ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_6 , не заперечили відносно задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказали, що підозрюваний ОСОБА_5 проходив військову службу, отримував поранення та на даний має намір продовжити свою службу в лавах Збройних Сил України в зв'язку із чим вони звернулися до слідчого із відповідним клопотанням. Крім того, просили визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020250000028 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263, ч.ч.1,2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.5 ст.407 КК України.
ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
13.09.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України. 28.10.2025 року ОСОБА_5 оголошено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області №131/561/25 від 13.09.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 10 листопада 2025 року, включно.
Отже, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 10.11.2025 року, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Окрім того, постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025020250000028 до трьох місяців, саме до 13 грудня 2025 року.
Сторона обвинувачення наголошує, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування. Так, зокрема, у цьому кримінальному провадженні, з метою виконання завдань кримінального провадження, необхідно провести слідчі та процесуальні дії направлені на розсекречування результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій та виконання вимог ст.290 КПК України, тобто ознайомити з матеріалами досудового розслідування учасників даного кримінального провадження, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України, необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій. Виконання зазначених дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025020250000028 обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
У той же час, оскільки на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов'язують слідчого суддю з'ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов'язку встановлення вини конкретної особи.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Із наданих матеріалів вбачається, що наведені в повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 28.10.2025 року обставини та долучені до клопотання докази вказують на причетність ОСОБА_5 до подій, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження та відповідно до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, що виправдовує подальше розслідування.
При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні. За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в повідомленні про підозру дії ОСОБА_5 склад кримінальних правопорушень та чи правильно вони кваліфіковані за ч.5 ст. 407, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Разом з тим, під час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею перевірялась наявність обґрунтованості підозри у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
Станом на день проведення судового засідання з розгляду клопотання слідчому судді не надано достатніх належних доказів усунення або зменшення ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, а також обставин, які перешкоджають триманню обвинуваченого під вартою. При цьому, стороною обвинувачення доведено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Слоев проти України», «Фельдман проти України»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Зазначені висновки ЄСПЛ корелюються з положенням ст. 178 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що він має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, раніше не судимий. Вказані обставини хоча і свідчать про наявність у підозрюваного соціальних зв'язків, проте не свідчать про такий ступінь їх стійкості, який би зміг нівелювати ризик переховування від суду та правоохоронних органів, з огляду на обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що встановлений під час застосування запобіжного заходу ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, оскільки ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може покинути територію України або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, з огляду на відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, відсутні стримуючі фактори, які можуть запобігти настанню цього ризику.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Отже, суворість покарання, передбаченого за кримінальні правопорушення, за вчинення яких підозрюється ОСОБА_5 в сукупності з даними про його особу та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, як умовлянням, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за її допомогою погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. При цьому, згідно зі встановленою Кримінальним процесуальним кодексом України процедурою отримання показань у кримінальному провадженні, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий суддя вважає, що не виключається на даний час і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 .
Враховуючи обставини вчинення правопорушень, тяжкість покарання за злочини, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України, під час прожодження служби отримував поранення, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, яка стверджується доданими до клопотання матеріалами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, а також встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому вважає необхідність у продовженні застосованого щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обґрунтованою. Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування (продовження застосування) до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надано.
За таких обставин слідчий суддя вважає клопотання про продовження строків тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкість в умовах воєнного стану, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Щодо позиції строни захисту про можливість продовження проходження ОСОБА_5 військової служби слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
З аналізу ч. 1 ст. 616 КПК України встановлено, що правом ініціювати перед судом зазначене питання наділений виключно прокурор за зверненням обвинуваченого. При цьому, у прокурора відсутній обов'язок звертатися до суду з таким клопотанням, а передбачено лише його право звернутися до суду з таким клопотанням за наявності відповідних підстав.
Таким чином, вказаними нормами визначено порядок вирішення питання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 197, 199, 309, 369-376,400 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Якимівка Оратівського району Вінницької області, проживаючому по АДРЕСА_1 , громадянину України, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, на 38 днів, тобто до 13 грудня 2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання - з 17 години 25 хвилин 12 вересня 2025 року (відповідно до протоколу затримання).
Дата закінчення строку тримання ОСОБА_5 під вартою - 13 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 13 грудня 2025 року, включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений та оголошений 10 листопада 2025 року.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10