Справа № 131/561/25
Провадження № 1-кс/131/354/2025
"06" листопада 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м. Іллінці Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новодмитрівка Новоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України,
Старший слідчий СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, а саме до 13 грудня 2025 року включно.
В обгрунтування клопотання вказано, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020250000028 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263, ч.ч.1,2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.5 ст.407 КК України.
В межах даного кримінльного провадження 13.09.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України. 28.10.2025 року ОСОБА_5 оголошено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області №131/561/25 від 13.09.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 листопада 2025 року, включно, та одночасно визначено підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб строком за умови внесення якої на підозрюваного покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
05 листопада 2025 року керівником Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, саме до 13 грудня 2025 року.
При цьому, зазначено, що у кримінальному провадженні на даний час проведено негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких необхідно розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження, оскільки за їхньої відсутності неможливо належним чином завершити досудове розслідування, а для вчинення процедури розсекречення матеріалів НСРД необхідна значна кількість часу. В матеріалах НСРД наявні факти, які вказують на причетність до вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Після ваконання вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, тобто ознайомити з матеріалами досудового розслідування учасників даного римінального провадження, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Результати вищевказаних слідчий дій мають суттєве значення для повного та всебічного розслідування кримінального правопорушення, також для судового рзгляду, скільки без належного виконання вимог ст.290 КПК України обвинувальний акт не підлягає направленню до суду.
Вказане свідчить про те, що в даному кримінальному провадженні необхідно здійснити ряд процесуальних та слідчих дій, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_5 .
Слідчий зазначає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли на теперішній час. Як зазначає слідчий, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, з огляду на тяжкість можливого покарання з метою уникнення кримінальної відповідальності чим буде перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення та в майбутньому продовжувати свою злочинну діяльність, спрямовану на вчинення інших суспільно небезпечних злочинів.
З огляду на викладене, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на переконання слідчого, продовжують існувати. При цьому, застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зокрема в частині вчинення підозрюваним дій пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненням інших кримінальних правопорушень, а також може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, що суттєво вплине на хід проведення досудового розслідування.
З огляду на викладене, застосування більш більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти ризикам, зазначеним в копотанні, оскільки є недостатньо суворими, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також забезпечити належну йому поведінку. У зв'язку з викладеним слідчий просив продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою в межах строку досудового розслідування.
В ході розгляду слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримала.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання, просив продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, при цьому просив визначити заставу у розмірі, що була визначена слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу. Зазначив, що завершити досудове розслідування кримінального провадження з об'єктивних причин до завершення строку дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо, а ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні клопотання та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання сторони захисту, ризики, наведені прокурором, не підтверджені належними та допустимими доказами. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, на думку сторони захисту, є надуманим та ґрунтується виключно на припущеннях, а не на матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020250000028 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263, ч.ч.1,2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.5 ст.407 КК України.
ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
13.09.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України. 28.10.2025 року ОСОБА_5 оголошено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області №131/561/25 від 13.09.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 листопада 2025 року, включно, та одночасно визначено підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб строком за умови внесення якої на підозрюваного покладено обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 10.11.2025 року, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Окрім того, постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025020250000028 до трьох місяців, саме до 13 грудня 2025 року.
Сторона обвинувачення наголошує, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування. Так, зокрема, у цьому кримінальному провадженні, з метою виконання завдань кримінального провадження, необхідно провести слідчі та процесуальні дії направлені на розсекречування результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій та виконання вимог ст.290 КПК України, тобто ознайомити з матеріалами досудового розслідування учасників даного кримінального провадження, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України, необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій. Виконання зазначених дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025020250000028 обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
У той же час, оскільки на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов'язують слідчого суддю з'ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов'язку встановлення вини конкретної особи.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Із наданих матеріалів вбачається, що наведені в повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 28.10.2025 року обставини та долучені до клопотання докази вказують на причетність ОСОБА_5 до подій, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження та відповідно до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, що виправдовує подальше розслідування.
При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні. За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в повідомленні про підозру дії ОСОБА_5 склад кримінальних правопорушень та чи правильно вони кваліфіковані за ч.ч. 1,2 ст. 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Разом з тим, під час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею перевірялась наявність обґрунтованості підозри у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. До того ж ухвала слідчого судді була переглянута в апеляційному порядку та за результатами перегляду, колегії суддів дійшли висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.263 КК України.
Станом на день проведення судового засідання з розгляду клопотання слідчому судді не надано достатніх належних доказів усунення або зменшення ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, а також обставин, які перешкоджають триманню обвинуваченого під вартою. При цьому, стороною обвинувачення доведено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Слоев проти України», «Фельдман проти України»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Зазначені висновки ЄСПЛ корелюються з положенням ст. 178 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що він не працевлаштований, проте має місце проживання, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Вказані обставини хоча і свідчать про наявність у підозрюваного соціальних зв'язків, проте не свідчать про такий ступінь їх стійкості, який би зміг нівелювати ризик переховування від суду та правоохоронних органів, з огляду на обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість.
Підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, востаннє 24.05.2021 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України. Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 був раніше судимим за умисний злочин, на шлях виправлення не став та знову вчинив нові умисні тяжкі злочини, які класифікуються як тяжкі злочини, та у разі визнання його винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень йому загрожує покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що встановлений під час застосування запобіжного заходу ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, оскільки ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може покинути територію України або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, з огляду на відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, відсутні стримуючі фактори, які можуть запобігти настанню цього ризику.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Отже, суворість покарання, передбаченого за кримінальні правопорушення, за вчинення яких підозрюється ОСОБА_5 , в сукупності з даними про його особу та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, як умовлянням, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за її допомогою погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. При цьому, згідно зі встановленою Кримінальним процесуальним кодексом України процедурою отримання показань у кримінальному провадженні, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий суддя вважає, що не виключається на даний час і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 .
Враховуючи обставини вчинення правопорушень, тяжкість покарання за злочини, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України, під час прожодження служби отримував поранення, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх, раніше судимий, підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, яка стверджується доданими до клопотання матеріалами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, а також встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому вважає необхідність у продовженні застосованого щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обґрунтованою. Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування (продовження застосування) до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надано.
За таких обставин слідчий суддя вважає клопотання про продовження строків тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею Іллінецького районного суду Вінницької області визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00грн.
Підстав для зменшення розміру застави судом не встановлено, оскільки такий розмір застави відповідає характеру та ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, обставинам їх вчинення, особі підозрюваного, його матеріальному стану, є достатньою і необхідною для забезпечення виконання останнім, в разі звільнення з-під варти, раніше визначених процесуальних обов'язків, та не є завідомо непомірною для підозрюваного.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 197, 199, 309, 369-376,400 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новодмитрівка Новоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованому по АДРЕСА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , громадянину України, строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, на 37 днів, тобто до 13 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання - з 14 години 30 хвилин 12 вересня 2025 року (відповідно до протоколу затримання).
Дата закінчення строку тримання ОСОБА_5 під вартою - 13 грудня 2025 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Іллінецького районного суду Вінницької області: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401; Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , справа №131/561/25, провадження 1-кс/131/273/25.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 положення ч.8 ст.182 КПК України, згідно з якими, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_5 визначити термін їх дії, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, на строк дії даної ухвали.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Вінницька установа відбування покарань №1».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Вінницька установа відбування покарань №1» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, про що повідомити Іллінецький районний суд Вінницької області.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Строк дії ухвали визначити до 13 грудня 2025 року, включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений та оголошений 10 листопада 2025 року.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10