Справа № 465/9974/25
Провадження 2-о/465/380/25
Іменем України
10.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - Ванівського Ю.М.
при секретарі судового засідання - Лозинського Т.- Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка подана в її інтересах адвокатом Водопийко Христиною Тарасівною, заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
представник заявниці звернулася до суду з даною заявою, відповідно до якої зазначила, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності заявниці на підставі Договору дарування (подарувала бабця - ОСОБА_3 ).
В даній квартирі проживають та зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 (бабця Заявниці), ОСОБА_2 (мати заявниці), ОСОБА_4 (дядько Заявниці) та ОСОБА_1 (Заявниця).
На протязі останніх 10 років ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно Заявниці - своєї доньки ОСОБА_1 та своєї матері ОСОБА_3 (бабці Заявниці).
Так, 30.01.2025 року було винесено рішення Франківського районного суду м.Львова у справі №465/624/25, відповідно до якого заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено повністю. Незважаючи на вищевказане рішення суду ОСОБА_2 неодноразово порушувала дію обмежувального припису, що підтверджується вироком Франківського районного суду м.Львова. Також 02.06.2025 року Франківським районним судом м.Львова була винесена постанова у справі №465/584/25, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопоуршення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Не зважаючи на вищевказане рішення суду ОСОБА_2 , продовжує вчиняти домашнє насильство відносно своєї доньки, ОСОБА_1 , а відтак остання вимушена звертатися до суду.
Ухвалою суду від 07.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник заявниці в судове засідання не з'явилась.
Заявник в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, заяву просила задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про проведення розгляду справи без її участі, а також зазначила, що з прийнятим рішенням буде згідна.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Cуд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить до таких висновків.
Згідно з ч. 3ст. 294 ЦПК України,справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно матеріалів справи квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 27.07.2023 року.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30.01.2025 року у справі №465/624/25 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав з покладенням на неї таких обов'язків:
- заборонено ОСОБА_2 перебувати в місця спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Вироком Франківського районного суду м.Львова від 06.06.2025 року (справа №465/4796/25) ОСОБА_2 визнано винуватою у пред'явленому їй обвинувачені за статтею 390-1 КК України та призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно з ч.2, 3 ст.59-1 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Франківського районного суду м.Львова від 22.05.2025 року, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 8 (вісім) місяців.
Згідно з ч.2, 3 ст.59-1 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Крім цього, постановою Франківського районного суду м.Львова від 02.06.2025 року (справа №465/584/25) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.
Згідно зі статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1.ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батько (п.4 ч. 2ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.1ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновків про те, що заявниця обґрунтовано звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищені судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявниця дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .
На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного, фізичного та економічного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Тож, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства, ризики, вік постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд дійшов висновку про необхідність покладення на ОСОБА_2 наступних обов'язків на строк шість місяців: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В силу вимог ч.3 ст.350-5ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючисьст.ст.247,259,263-265,268,350-1,350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка подана в її інтересах адвокатом Водопийко Христиною Тарасівною, заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав з покладенням на неї таких обов'язків:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місця спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України).
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Ванівський Ю.М.