Справа № 209/4475/25
Провадження № 2/209/1704/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору,
ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з первісним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості за договором позики № 75715928 в розмірі 12399,60 грн., з яких 3660 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8739,60 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 29 травня 2021 року відповідач уклав з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договір позики № 75715928, який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланим на номер його мобільного телефону, відповідно до якого ТОВ «1БАНК» надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 3660 грн. на строк 30 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування позикою. Відповідач своїх зобов'язань за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 12399,60 грн., яка складається з: 3660 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8739,60 грн. - сума заборгованості за відсотками. 19 листопада 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" було укладено договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступило на користь ТОВ "Фінпром Маркет" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року. у сумі 12400,08 грн., з яких: 3660 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8740,08 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Ухвалою від 27 червня 2025 року було відкрито провадження у справі за первісним позовом та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а також у АТ КБ "ПриватБанк" було витребувано докази.
14 липня 2025 року представник відповідача Осипенко А.В. подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним пункт 2.3. договору позики № 75715928 від 29 травня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ; застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності зазначених пунктів кредитного договору під час вирішення первісного позову; відмовити у задоволенні вимоги первісного позивача про стягнення витрат на правничу допомогу; вирішити питання про судові витрати (судовий збір), пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На обгрунтування зустрічного позову зазначено, що 29 травня 2021 року TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75715928, за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 3660 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% в день (фіксована), дата надання позики - 29 травня 2021 року, дата повернення - 28 червня 2021 року, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%. Позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який його невід'ємною частиною. За умовами додатку № 1 до договору, реальна річна процентна ставка позикодавцем визначена у розмірі 29653,85%. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним вище договором за період з 29 травня 2021 року по 28 травня 2025 року становить 12399,60 грн., з яких 3660 грн. - заборгованість за тілом позики, 8739,60 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Тобто нараховані первісним позикодавцем відсотки за користування кредитом, які фактично заявлені до стягнення більше, а ніж у два рази перевищують розмір заборгованості. Визначений TOB «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» у змісті кредитного договору розмір процентів (29653.85% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 2.3 договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції! у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога про нарахування та сплату процентів за договором споживчого кредиту, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст.509, ч.ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні гротові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Згідно з ч. 3 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносив та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем процентів за прострочення повернення кредиту. Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №754/6091/18 (провадження № 61-11473св19). У межах зазначеної вище справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недійсності зазначених вище умов договору укладеного між кредитором та позичальником з підстав не відповідності положень кредитного договору зазначеним вище вимогам закону. Свобода договору, право споживача відмовитися від укладення поговору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, не звільняє позивача від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів. З підстав зазначеного вище, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним пункт 2.3 договору позики № 75715928, укладеного 29 травня 2021 року між ним та TOB «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності цих пунктів правочину. Зважаючи на розмір тіла кредиту, заявлений позивачем до стягнення (3660 грн), задоволення позовних вимог про стягнення відсотків є можливим у розмірі, що не перевищує 1830 грн., тобто не більше, ніж 50% від тіла боргу. За умовами договору позики № 75715928, строк кредиту визначено 30 днів, із терміном повернення кредиту та нарахованих процентів 28 червня року. Сторони у договорі про надання споживчого кредиту передбачили процентну ставку, як плату за користування кредитом, у вигляді процентної ставки 1,99 % в день на протязі 30 днів з дня укладення договору. щодо заявлених позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу, зазначив, що з позовом у цій справі від імені первісного позивача, звернулася не адвокат Ткаченко Ю.О., яка нібито складала цей позов, а директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В., саме за допомогою її цифрового підпису був підписаний первісний позов, що ставить під сумнів дійсність надання правничих послуг адвокатом у межах цієї справи. Крім того, заявлені витрати в частині правового аналізу обставин спірних правовідносин не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення документів, проведення їх аналізу не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та подання позову, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом. Крім того, спірні правовідносини стосуються справи, яка є малозначною, тобто не є складною, містять усталену судову практику, більше того, позивач є юридичною особою, яка подає безліч одноманітних (ідентичних) позовів у рамках інших справ. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Зважаючи на те, що оспорюваний договір укладено сторонами 29 травня 2021 року, а урахуванням вимог законодавства, якими обумовлено правові підстави для зупинення перебігу позовної давності, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не пропущено строк для звернення із цим зустрічним позовом.
29 липня 2025 року від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли витребувані докази.
04 серпня 2025 року від представниці позивача Ґедзь О.В. надійшла заява, у якій вона зазначила, що ознайомившись із зустрічною позовною заявою відповідача, вважає за необхідне направити до суду заперечення, оскільки договір позики № 75715928 від 29 травня 2021 року укладений в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». До моменту укладення договору відповідачеві надавалася можливість ознайомитись з умовами договору та правилами надання грошових коштів у позику, які розміщені на веб-сайті позикодавця, відповідачем було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчене вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора (Одноразовий ідентифікатор: hzRiMjihw7) в якості особистого підпису договору. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором відповідач засвідчив, що погоджується з 'усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору він мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Підписавши договір, відповідач підтвердив, що вивчив умови договору та правила надання грошових коштів у позику, а їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняв надані позикодавцем грошові кошти. Під час укладення договору відповідачем було вчинено певну сукупність дій спрямованих на отримання позики від TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», крім того ОСОБА_1 самостійно визначив для себе необхідний обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з позикодавцем у договірні відносини на умовах, визначених правилами. В договорі зазначено про умови надання позики, в тому числі: сума позики - 3660 грн.; строк, на який надається позика - 30 днів; дата повернення позики (останній день) - 28 червня 2021 року; базова процентна ставка у день - 1,99%; розмір процентів акційних у день - 1,99%; процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%. Жодних інших змін до договору не здійснювалося. Позивач вважає твердження представника відповідача, щодо недобросовісної поведінки позивача та необхідності подання зустрічного позову такими, що не відповідають дійсності, що не відносяться до предмету спорі та є спробою уникнути виконання своїх зобов'язань за договором. Відповідачеві до укладення договору була надана уся споживча інформація. Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами договору позики з моменту підтвердження електронним и одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті, доступ до якого здійснив з використанням унікального логіну та пароля особистого кабінету. Отже, підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. Таким чином, твердження представника відповідача про те, що кредитний договір за своїм змістом є несправедливим, оскільки платіжні зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високими, є безпідставними. При добросовісному виконанні зобов'язання відповідачем не настали б негативні наслідки, пов'язані з простроченням боргу. Крім того, сам відповідач зазначає у зустрічній позовній заяві номер телефону НОМЕР_1 . яка співпадає з номером телефону відповідача у договорі позики за 2021 рік, шо у свою чергу додатково підтверджує належність зазначеної електронної пошти відповідачу. Що стосується твердження відповідачів про визнання пункту 2.3 договору не дійсним, позивач зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Вищенаведений договір позики було укладено 10 серпня 2021 року, а строк кредитування закінчувався через тридцять днів з моменту його укладення, тобто до набрання чинності вищевказаного закону. Тож встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки в розмірі 1,99% є справедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», чинній на день виникнення правовідносин і не суперечить встановленим обмеженням, передбаченим ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування». Щодо нарахування процентів за договором позики № 75715928 від 29 травня 2021 року зазначила, що відповідно до п. 5.2. договору позики № 75715928, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Отже, доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами, є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача. Щодо витрат позивача на правничу допомогу зазначила, що згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги вбачається, що адвокат Ткаченко Юлія Олегівна не була зобов'язана подавати до суду позовну заяву, а мала лише підготувати та скласти її, а підписання позовної заяви та подання її до суду залишається безпосередньо за позивачем. Просить суд залишити без розгляду зустрічну позовну заяву.
Ухвалою від 26 серпня 2025 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Фінпром Маркет" про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору, об'єднано її в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання у справі.
12 вересня 2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
17 вересня 2025 року представниця позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет».
02 жовтня 2025 року представник позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 .
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 29 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75715928, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) hzRiMjihw7 на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , НОМЕР_1 та відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3660 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , на строк 30 днів та зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 28 травня 2021 року, сплатити проценти за кожен день користування позикою в розмірі 1,99 % та проценти за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 %. Ці обставини підтверджуються копією договору з додатком (а.с. 11 оберт - 12), платіжною інструкцією (а.с. 9, 26), правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (а.с.12 оберт - 23), довідкою про ідентифікацію (а.с. 24), паспортом споживчого кредиту (а.с. 16-18), довідкою про переказ коштів (а.с. 25), довідкою АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку за карткою № НОМЕР_2 , емітованою на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 93, 94).
Факт отримання від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» коштів за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року в сумі 3660 грн. також визнається ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі N 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі N 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Також судом встановлено, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року в розмірі 12400,08 грн., що підтверджується копією договору факторингу з додатками (а.с. 27 оберт - 35), реєстром прав вимоги (а.с. 35 оберт - 36).
ТОВ «Фінансова компанія управління активами» виконало свої зобов'язання за договором факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року, що підтверджується актом сверки взаємних розрахунків (а.с. 37).
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року в розмірі 12400,08 грн., що підтверджується копією договору факторингу з додатками (а.с. 31-45), реєстром прав вимоги (а.с. 46 оберт - 47).
ТОВ «Фінпром Маркет» виконало свої зобов'язання за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 46).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання за договором позики № 75715928 від 29 травня 2021 року, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 6-8), у нього утворилась заборгованість в розмірі 12399,60 грн., з яких 3660 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8739,60 грн. - сума заборгованості за відсотками. З 26 вересня 2021 року, тобто після спливу 120 днів з дня укладення договору, нарахування відсотків за договором № 75715928 від 29 травня 2021 року не здійснювалось.
Суд не приймає твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 щодо надмірних відсотків за користування позикою, оскільки у кредитному договорі, при його укладенні, були зазначені всі істотні умови надання позики, ОСОБА_1 своїм електронним підписом у вигляді цифрового ідентифікатору у договорі засвідчив, що свідомо погодився на отримання коштів саме на умовах, що визначені договором, без будь-яких застережень. Також ОСОБА_1 не заперечується факт отримання ним кредитних коштів в розмірах, зазначених у первісному позові, та його готовність повернути кошти в тому розмірі, який був ним отриманий, що підтверджує наявність його волі на укладення договору та отримання ним коштів.
Щодо посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на надвисоку відсоткову ставку за понадстрокове користування позикою, суд зазначає наступне:
Як встановлено з розрахунку заборгованості за договором позики № 75715928 від 29 травня 2021 року (а.с. 6-8), як під час дії договору позики (30 днів), так і під час строку, передбаченого п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ознайомлення з якими ОСОБА_1 підтвердив при укладення договору, тобто на протязі 90 днів, проценти за користування позикою нараховувались по стандартній відсотковій ставці в розмірі 1,99 % на день, а не 2,70 %, тобто не у підвищеному розмірі.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладені договір позики та договори факторингу відповідають вимогам закону, зобов'язання по договору позики ОСОБА_1 у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», тож позовні вимоги за первісним позовом є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з урахуванням задоволення у повному обсязі позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за договором, з останнього підлягає стягненню сума сплаченого ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення зі ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 3500 грн., суд зазначає наступне:
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_1 , за встановлених судом обставин, суд не вбачає підстав для визнання недійсним пункту 2.3. договору позики № 75715928 від 29 травня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (ЄДРПОУ 433311346, юридична адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75715928 в розмірі 12399 (дванадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 60 копійок, з яких 3660 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8739,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятьсот) гривень.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (ЄДРПОУ 433311346, юридична адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик