Справа № 541/4127/25
Номер провадження3/541/1234/2025
07 листопада 2025 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Морозовська О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої оператором ТОВ «НОВА ПОШТА», перебуваючої у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15 жовтня 2025 року близько 11 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мати не створила належний догляд за сином, син покинув своє місце проживання, що могло призвести до нещасного випадку та мати не забезпечила належного нагляду за дитиною, допустила її самостійне перебування в громадському місці без супроводу дорослих, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення визнала, пояснила, що має сина віком 2 роки. Дитина гуляла у дворі, поки вона готувала їжу і через дірку в хвіртці син виліз і сам пішов в сторону магазину, де йому купують іграшки. Просила суворо не карати, закрити провадження за малозначністю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 395264 від 15.10.2025 року (а.с. 1), копією рапорту помічника чергового миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Боса Є.В. від 15.10.2025 року (а.с. 2), копією письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 15.10.2025 року (а.с. 3, 4) та матеріалами справи в їх сукупності.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Необхідно зазначити, що стаття 184 КУпАП спрямована на забезпечення належного виховання дітей в сім'ї, здійснення постійного нагляду за ними з боку батьків та осіб, що їх заміняють, припинення випадків невиконання деякими громадянами батьківських обов'язків.
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 СК України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини.
У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Заслухавши пояснення правопорушника, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, її вина доведена, а отже вона повинна нести відповідальність передбачену законом.
Будь-яких обставин, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, при розгляді справи не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує вимоги ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд зазначив, що при призначенні покарання для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Згідно з положеннями статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Отже, враховуючи наведене, дані про особу ОСОБА_1 , щодо якої відсутні в матеріалах справи відомості про притягнення до адміністративної відповідальності раніше, а також те, що вчинене правопорушення не завдало будь-якої значної шкоди іншим особам, державному або громадському порядку, а також не призвело до тяжких наслідків і не становить великої суспільної шкідливості, а тому є малозначним, вважаю можливим, на підставі ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
На думку суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи. Судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 184, 221, 251, 252, 268, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та звільнити її від адміністративної відповідальності, на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. А. Морозовська