Справа № 727/11555/25
Провадження № 2/727/2731/25
6 листопада 2025 року
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Літвінової О.Г.
при секретарі Цуркані Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково незаконним розпорядження органу приватизації та частково недійсним свідоцтва про право власності на житло,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково незаконним розпорядження органу приватизації та частково недійсним свідоцтва про право власності на житло.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що згідно розпорядження №34,258,41-ж від 03 грудня 1999 року, виданим Департаментом житлового-комунального господарства міської ради в м. Чернівці, його батьку - ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 83,00 кв.м. На квартиру видано свідоцтво про право власності на житло реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 18 жовтня 2001 року згідно якого, квартира АДРЕСА_2 , передано в приватну власність громадянину ОСОБА_2 та членам його сім'ї - ОСОБА_3 (моїй матері) та мені, ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності. Зауважує, що на час видачі свідоцтва, позивач був неповнолітнім, у свідоцтво про право власності на квартиру, його - ОСОБА_1 , було включено без врахування його волевиявлення.
Крім того, зазначає, що під час розгляду питання щодо постановки позивача як військовослужбовця на облік для забезпечення йому стало відомо про через приватизацію квартири АДРЕСА_2 , його батьками, на момент приватизації якої він був неповнолітньої особою, а тому здійснюючи приватизацію квартири на нього, його батьки діяли без усвідомлення мого права на власне волевиявлення, оскільки його участь у приватизації призвела до негативних наслідків та в подальшому звузила використання ним своїх житлових прав.
Таким чином, відповідачі, приватизуючи квартиру АДРЕСА_2 , виконали всі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з нетриманням Положень про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №56 від 15 вересня 1992 року, однак згідно діючого законодавства, вони мали право розпоряджатися майном, а не моїм правом на приватизацію.
Таким чином, батьки здійснивши приватизацію квартири від його імені, фактично позбавили його, після досягнення повноліття, скористатися правом на приватизацію житла за власним вибором у майбутньому.
Вказане позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію самостійно та на отримання житла військовослужбовцем.
З огляду на вищевикладене просить суд визнати частково незаконним розпорядження органу приватизації та частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 18 жовтня 2001 року, на квартиру АДРЕСА_2 , видане на підставі розпорядження органу приватизації №34,258,41-ж від 03.12.1999 року в частині визнання ОСОБА_1 ) співвласником вищезазначеної квартири. Скасувати запис в свідоцтві про право власності на житло від 18 жовтня 2001 року про те, що ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 . Припинити право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження.
Від представника відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якій просить відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначаючи, що до функцій, завдань та повноважень департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради не належить вирішення питання щодо узагальненого контролю, обліку за використанням комунального майна, організація та проведення післяприватизаційної роботи та приватизації майна, а також а також зазначено, що Чернівецька міська рада у даному спорі є неналежним відповідачем, оскільки нею не приймались оскаржувані розпорядження та свідоцтво про право власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2025 року за клопотанням представника позивача залучено до участі в розгляді в якості співвідповідача - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.
17 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, в якій просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив мотивований тим, що вказане житло надавалося з врахуванням потреби у забезпеченні середньою нормою житлової площі сім'ї складом три особи, яке відповідало вимогам житлового законодавства, враховувало інтереси та реалізовувало житлові права позивача, адже без врахування житлових потреб останнього під час забезпечення вказаним житлом членів його сім'ї, родина б отримала квартиру меншої площі. Також зазначили, що приватизації вищевказаної квартири здійснена у відповідності до чинного на той момент законодавства, а тому відсутні підстави для визнання частково незаконним розпоряджень органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідачаДепартаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Управління комунальної власності Чернівецької міської ради в судове засідання не з"явились, подали до суду відзиви, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву в якій визнав всі позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву в якій визнала всі позовні вимоги.
Вислухавши пояснення сторін по справі дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно розпорядження №34,258,41-ж від 03.12.1999 року Департаменту Житлово-комунального господарства міської ради в м. Чернівці ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію квартири, що знаходиться в АДРЕСА_3 , загальною площею 83,00 кв.м.
18.10.2001 року було видано свідоцтво про право власності на житло (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), згідно якого квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_3 , загальною площею 83,00 кв.м. передано на праві спільної власність громадянину ОСОБА_2 та членам його сім'ї - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . (а.с.12)
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
На час спірних правовідносин порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню були визначені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992, який складено відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Зокрема, у пункті 18 вищевказаного Положення зазначено, що за малолітніх та неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
На час приватизації позивач був неповнолітнім, в розумінні ст. 31 ЦК України був фізичною особою з частковою цивільною дієздатністю.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) приватизації підлягає Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
В розумінні ч.2 ст.8 Закону право на одержання у приватну власність житла повинні набувати громадяни, які на законних підставах мешкали у цих квартирах.
Законом передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.
Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.
Родичі позивача, приватизуючи квартиру, виконали всі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з дотриманням Положень про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992, однак згідно діючого законодавства вони мали право розпоряджатися майном, а не правом ОСОБА_1 на приватизацію квартири.
Статтею 27 ЦК України визначено правило згідно якого правовий акт органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним.
З цього виходить, що батько позивача, даючи згоду на приватизацію квартири від імені ОСОБА_1 , фактично позбавив його права, після досягнення ним повноліття, прийняти участь у приватизації державного житлового фонду та скористатися правом на приватизацію житла за його власним вибором у майбутньому.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року по справі № 303/6366/17, порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що приватизація квартири здійснена з порушенням чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства та законних прав на приватизацію ОСОБА_1 , що стало наслідком позбавлення його законного права приватизувати інше житло.
Відтак, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.76-80, 89, 263-265, 271-273, 354, 355 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст.ст.5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково незаконним розпорядження органу приватизації та частково недійсним свідоцтва про право власності на житло -задовольнити.
Визнати частково незаконним розпорядження органу приватизації та частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 18 жовтня 2001 року, на квартиру АДРЕСА_2 , видане на підставі розпорядження органу приватизації №34,258,41-ж від 03.12.1999 року в частині визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) співвласником квартири.
Скасувати запис в свідоцтві про право власності на житло від 18 жовтня 2001 року про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 .
Припинити право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру загальною площею 83,00 кв.м., в будинку АДРЕСА_4 .
Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2
На рішення може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня виготовлення рішення в повному обсязі до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: О.Г.Літвінова