Справа № 725/6570/25
Провадження № 2/727/2539/25
24 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
за участі секретаря судового засідання - Макогон А.А.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.07.2021 року між ним, ОСОБА_3 (позикодавцем) та ОСОБА_4 (позичальником) було укладено Договір позики №09/07/2021. Зазначає, що згідно з пунктом 1.2 договору, сума позики становила 5 440 000 грн 00 коп., що еквівалентно 199 368,18 доларів США за курсом Національного банку України. Вказує на те, що 09.07.2021 року позичальник отримала суму позики у повному розмірі, що підтверджено розпискою, власноруч складеною ОСОБА_4 . Відповідно до пункту 2.1 договору, повернення позики мало бути здійснено до 10 липня 2022 року. Зазначає, що 01.07.2022 року було укладено додатковий договір до договору позики, яким підтверджено суму боргу - 199 368,18 дол. США - та продовжено строк повернення позики до 31 грудня 2025 року. Вказує на те, що відповідач здійснювала часткове повернення суми позики у період з 30.11.2023 по 24.06.2025 р. Посилається на те, що 19.07.2025 року між сторонами було укладено договір про розірвання договору позики №09/07/2021, яким було погоджено, що сума неповернутої позики становить 179 544,01 доларів США, остаточне повернення має бути здійснено до 25.07.2025 року, позичальник сплачує позикодавцю проценти за користування сумою позики у розмірі 5% річних. Вказує на те, що у встановлений строк ОСОБА_4 не виконала зобов'язання щодо повернення зазначеної суми позики, у зв'язку з чим він звертається до суду з позовом про стягнення неповернутої частини позики та відсотків за користування нею.
Просить стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 179 544,01 доларів США, проценти за користування сумою позики у розмірі 39 499 доларів США 44 центи, та судові витрати.
Рух по справі та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.09.2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розляду за правилами загального позовного провадження.
11.09.2025 року представником позивача ОСОБА_3 , адвокатом Кухарук В.О., на електронну адресу суду скеровано додаткові пояснення у справі. Вказав на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була досягнута домовленість щодо спільного інвестування грошових коштів в об'єкт нерухомості, а саме квартиру в місті Києві, з метою подальшого продажу такої квартири та отриманням прибутку. Зазначив, що умовами інвестування було: пошук об'єкта нерухомого майна (квартири) здійснюється спільними зусиллями сторін; перевірка об'єкта та супровід угоди з купівлі-продажу об'єкта покладається на ОСОБА_3 ; частка фінансової участі ОСОБА_3 оформлюється договором позики; грошові кошти передаються в готівковій формі; придбання квартири планується на 2021 рік, продаж квартири - на 2022 рік. Вказує на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після погодження об'єкта інвестування з ОСОБА_3 , придбала у власність за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначає, що у 2023 році сторонами було прийнято спільне рішення про здійснення ОСОБА_4 передачі квартири в оренду, та повернення ОСОБА_3 за рахунок орендних платежів частини вкладених ним коштів в об'єкт інвестування. Посилається на те, що такий механізм повернення грошових коштів був прийнятним до прийняття сторонами рішення про розірвання Договору позики, та узгодження одноразового повернення всієї суми, яка залишалась неповернутою за Договором позики. Вказує на те, що 19.07.2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання Договору позики, яким сторонами погоджено дострокове розірвання Договору позики, узгоджено суму позики, яка підлягає достроковому поверненню, в розмірі 179 544,01 доларів США, та визначено строк здійснення такого повернення - до 25.07.2025 року. Зазначив також, що сторонами до укладення Договору про розірвання Договору позики 19.07.2025 було укладено Угоду про врегулювання розбіжностей від 19 липня 2025 року, якою визначено, що після повернення грошових коштів, які були внеском в об'єкт інвестування за Договором позики, припиняються правовідносини, пов'язані зі спільним інвестуванням в об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 . Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.09.2025 року представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Гордієнко Н.П. направлено до суду відзив на позовну заяву. Відповідач підтвердила, що нею та позивачем було підписано Договір про розірвання договору позики №09/07/2021 від 09.07.2021 року. Зазначила, що відповідно до умов цього договору сторони погодили, що повне повернення суми позики має бути здійснене до 25 липня 2025 року (п. 1.2) та станом на момент укладення договору про розірвання залишок неповернутої суми позики становив 7 516 969,19 грн, що еквівалентно 179 544,01 доларам США (п. 1.4). Відповідач надала розрахунок часткових повернень коштів за договором позики № 09/07/2021, за яким загальна сума сплачених коштів становить 800 000 грн. (19 824,17 USD). Зазначила, що залишок боргу, який позивач вимагає стягнути - 179 544,01 USD, щодо чого вона немає заперечень. Разом з цим, відповідачка вважає, що вимога про стягнення 39 449,44 доларів США як процентів є явно неспівмірною та фактично перевищує очікуваний інвестиційний прибуток від угоди з огляду на повномасштабне збройне вторгнення РФ в Україну. Посилається на те, що вимога про стягнення відсотків створює для неї надмірний фінансовий тягар, який суперечить принципу справедливості. Просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування сумою позики у розмірі 39 499 доларів США 44 центи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.09.2025 року закрито підготовче провадження про справі.
07.10.2025 року представником позивача ОСОБА_3 , адвокатом Кухарук В.О., направлено на електронну адресу суду додаткові пояснення по справі. Щодо заперечення відповідачкою вимоги про стягнення відсотків у розмірі 39 499 доларів США 44 центи, вказує на те, що сторонами за обопільною згодою встановлено розмір відсотків за користування внеском у спільне інвестування позивача у розмірі 5 % річних. Також, на думку позивача, застосування аналогії закону в даному випадку є неприпустимим та недоречним з огляду на неподібність правовідносин та наявність правового регулювання правовідносин, щодо яких виник спір між сторонами. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Кухарук В.О., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на позицію викладену у додаткових поясненнях по справі.
Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Гордієнко Н.П., у судовому засіданні підтримала свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Зокрема, просила відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування сумою позики у розмірі 39 499 доларів США 44 центи.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статтей 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.07.2021 року було укладено Договір позики №09/07/2021, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 440 000 гривень. Відповідно до пункту 2.1 Договору, строк повернення позики визначено до 10 липня 2022 року. Згідно з пунктом 3.1, позика надається у повному розмірі в момент підписання договору (а.с.6).
Відповідно до розписки від 09.07.2021 року, ОСОБА_4 підтвердила, що отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5 440 000 гривень згідно Договору позики №09/07/2021 від 09.07.2021 року (а.с.6 на звороті).
Як вбачається з Додаткового договору до Договору позики №09/07/2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , документом внесено зміни до первісного договору, а саме відповідно до пункту 1.1 Додаткового договору, сума позики уточнена та становить 199 368,18 доларів США 18 центів (5 440 000 грн.) на дату укладення. Згідно з пунктом 1.2, строк повернення позики продовжено до 31 грудня 2025 року. Інші умови договору залишено без змін (а.с.7).
19.07.2025 року між сторонами було укладено Договір про розірвання Договору позики №09/07/2021. Відповідно до пункту 1.2, повне повернення суми позики має бути здійснене в строк до 25.07.2025 року (включно). Відповідно до пункту 1.4 Договору, станом на момент укладення Договору про розірвання сума неповернутої позики становить 751 696,19 грн, що еквівалентно 179 544,01 доларів США. Відповдіно до пункту 1.3 Договору, за весь період користування сумою позики позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмір 5% річних (а.с.7 на звороті).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, сума позики становить 199 368,18 доларів США; залишок суми позики 179 544,01 доларів США; проценти нараховані за період з 09.07.2021 р. по 25.07.2025 р. у розмірі 39 449,44 доларів США (а.с.5 на звороті).
Відповідно до розписок від 30.11.2023 р., 28.12.2023 р., 31.01.2024 р., 29.02.2024 р., 29.03.2024 р., 30.04.2024 р., 31.05.2024 р., 28.06.2024 р., 31.07.2024 р., 30.08.2024 р., 30.09.2024 р., 31.12.2024 р., 31.01.2025 р., 28.02.2025 р., 31.03.2025 р., 30.04.2025 р., 31.05.2025 р., 30.06.2025 р. відповідачкою ОСОБА_4 повернуто позивачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 800 000,00 грн., що еквівалентно 19 824,17 доларів США (а.с.8-17).
Згідно до квитанцій АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 13.01.2025, 30.01.2025, 18.02.2025, 28.03.2025, 27.04.2025, 23.05.2025, 24.06.2025 року, відповідачкою ОСОБА_4 було повернуто позивачу ОСОБА_3 - 800 000 грн. 09 грудня 2024 року - 80 000 грн (безготівковий переказ), 13 січня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 30 січня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 18 лютого 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 28 березня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 27 квітня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 23 травня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ), 24 червня 2025 року - 40 000 грн (безготівковий переказ) (а.с.87-90).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Згідно зст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей (частина 2 статті 1046 ЦКУ).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було досягнуто домовленостей щодо спільного інвестування грошових коштів в об'єкт нерухомості - квартиру в місті Києві, з метою подальшого продажу такої квартири та отриманням прибутку. Умовами інвестування було: пошук об'єкта нерухомого майна (квартири) здійснюється спільними зусиллями сторін; перевірка об'єкта та супровід угоди з купівлі-продажу об'єкта покладається на ОСОБА_3 ; частка фінансової участі ОСОБА_3 оформлюється договором позики; грошові кошти передаються в готівковій формі; придбання квартири планується на 2021 рік, продаж квартири - на 2022 рік.
Правовідносини співінвестування між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були оформлені договором позики від 09.07.2021 № 09/07/2021.
Судом встановлено, що 19.07.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання Договору позики, яким сторонами погоджено дострокове розірвання Договору позики, узгоджено суму позики, яка підлягає достроковому поверненню, в розмірі 179 544,01 доларів США, та визначено строк здійснення такого повернення - до 25.07.2025 грн.
Так, судом було встановлено, що на виконання спільних домовленостей ОСОБА_4 15.07.2021 за спільні кошти з ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна1573649380361).
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 із пропозицією припинити існуючі правовідносини щодо спільного інвестування та вийти з проєкту. З цією метою між сторонами було укладено Угоду про врегулювання розбіжностей від 19.07.2025, якою сторони врегулювали питання повернення внеску ОСОБА_3 , зробленого у рамках договору позики №09/07/2021 від 09.07.2021.
Відповідно до положень вказаної Угоди сторони домовилися про припинення правовідносин зі спільного інвестування в об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта - 1573649380361) та домовились, що повернення коштів має бути оформлене додатковою угодою до договору позики, де мали бути визначені конкретні строки та порядок повернення.
Так, у відповідності до умов цього договору сторони погодили, що повне повернення суми позики має бути здійснене до 25 липня 2025 року (п. 1.2) та станом на момент укладення договору про розірвання залишок неповернутої суми позики становив 7 516 969,19 грн, що еквівалентно 179 544,01 доларам США (п. 1.4), що і є однією з вимог позивача.
Вказані обставини визнані відповідачем ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідачка ОСОБА_4 зазначила, що немає заперечень щодо вимоги позивача в частині повернення суми позики в розмірі 179 544,01 доларів США.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. У відповідності до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення процентів за користування сумою позики у розмірі 39 449,44 доларів США.
Так, як було встановлено судом, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики №09/07/2021 від 09 липня 2021 року, відповідно до якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 440 000 грн. У подальшому сторони уклали додатковий договір, яким суму позики визначено в еквіваленті 199 368,18 доларів США та продовжено строк її повернення до 31 грудня 2025 року.
19 липня 2025 року, між сторонами було укладено договір про розірвання договору позики, яким сторони погодили дострокове припинення дії попереднього договору, визначивши суму заборгованості у розмірі 179 544,01 дол. США та встановивши кінцевий строк повернення до 25 липня 2025 року. Пунктом 1.3 вказаного договору сторони передбачили нарахування 5% річних за користування сумою позики.
Позивачем окрім стягнення основної суми боргу було також заявлено вимогу про стягнення процентів за користування позикою у сумі 39 449,44 дол. США, посилаючись на п. 1.3 договору про розірвання.
Відповідач у відзиві на позов заперечила проти нарахування процентів, вказуючи, що сторони мали фактичні інвестиційні правовідносини, а не класичну позику. Вважає, що сплата відсотків за користування коштами є несправедливою та не відповідає реальним обставинам справи.
У відповідності до частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд звертає увагу на те, що положення статті 1048 ЦК України застосовуються до класичних позикових правовідносин, де позичальник отримує кошти у власне розпорядження для особистого користування. Разом з цим, у даному випадку, передача коштів мала економічний зміст, у сторін була спільна мета, яка полягала в інвестуванні, що підтверджується як умовами договору, так і поясненнями сторін.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо вона є надмірною або неспівмірною з наслідками порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 3 ЦК України, основними засадами цивільного законодавства є добросовісність, справедливість і розумність.
Таким чином, суд, беручи до уваги суму заявлених процентів, дійшов висновку, що така вимога є неспівмірною з реальними наслідками користування коштами відповідачем, тим більше що позивач не довів факту реального утримання або використання цих коштів відповідачем для власних цілей протягом спірного періоду.
Відповідно до ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ для ефективного захисту прав та інтересів осіб. Оскільки позивач не довів факт укладення реального договору позики шляхом передачі коштів, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Положеннями статтей12,13ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів у їх сукупності, беручи до уваги позицію сторін по справі, з урахуванням наведених норм закону, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76-83,130,131,
141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість, а саме грошовий еквівалент 179 544 доларів США 01 центів.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 15 140,00 гривень, документально підтверджений платіжною квитанцією №8952-6887-0412-7756 від 28.07.2025 року (а.с.5).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 04.11.2025 року.
Суддя Слободян Г.М.