Справа № 725/6097/25
Провадження № 2-о/727/353/25
24 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
за участю: секретарів судового засідання - Вакарчук Т.Р., Макогон А.
представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Третьякової Я.Ю.
заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, порядку окремого провадження, залі суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє адвокат Третьякова Я.Ю.; заінтересовані особи: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 9; код ЄДРПОУ: 45265077) про встановлення юридичних фактів утримання неповнолітньої дитини та проживання з нею однією сім'єю, -
Короткий зміст заяви.
Заявник ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Третьякова Я.Ю.; заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради звернувся до суду із заявою про встановлення юридичних фактів утримання неповнолітньої дитини та проживання з нею однією сім'єю.
В обгрунтування заяви вказує на те, що 05.03.2024 року було зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 . Заявник посилається на те, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сім'єю: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що ОСОБА_2 , яка є матір'ю дітей має проблеми зі станом здоров?я, зокрема проходила курс психо-емоційної корекції внаслідок алкогольної інтоксикації у ГО «РЦ «Реформація». Вказує на те, що біологічний батько дитини ніколи не з?являвся до сина ОСОБА_5 та не брав жодної участі у його утриманні та вихованні, аліменти не сплачував. Заявник зазначає, що ОСОБА_5 називає та визнає його батьком, між ними склалися теплі родинні відносини, у сім?ї панує злагода, любов, повага один до одного. Стверджує, що він опікується дитиною, утримує матеріально та повністю виконує обов?язки, покладені на батька. Заявник вказує на те, що в даний час він проходить службу у лавах ЗСУ та має постійний дохід, якого вистачає на утримання сім?ї, за місцем проживання характеризується позитивно, має гарний стан здоров?я, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичні засоби, на обліку у ПНД не перебуває, судимості не має. Посилається на те, що встановлення факту утримання трьох неповнолітніх дітей є важливим для нього, оскільки від цього залежить виникнення та/або зміна низки його особистих та майнових прав, зокрема вказує на те, що даний факт необхідно встановити з метою звільнення з військової служби.
Просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснює утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не є його біологічним сином, та проживає з ним однією сім?єю.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
24.08.2025 року заінтересована особа ОСОБА_2 скерувал до суду письмову заяву в якій зазначила, що не заперечує проти встановлення в судовому порядку юридичного факту утримання та проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 з її неповнолітнім сином ОСОБА_5 . Пояснила, що заявник ОСОБА_1 повністю утримує дитину та активно бере участь у вихованні сина, несе всі фінансові витрати, пов'язані з харчуванням, придбанням одягу, лікуванням, відпочинком, побутовими потребами, та навчанням ОСОБА_5 . Зазначила, що біологічний батько ОСОБА_5 ніколи не виявляв інтересу до участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_5 , аліменти не сплачував.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Третьякова Я.Ю., заявлені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , у судовом засіданні також підтримала повністю заявлені вимоги про встановлення факту утримання та проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 з її неповнолітнім сином ОСОБА_5 , та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статтей 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Судом встановлено, що 05.03.2024 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.12).
Заявник ОСОБА_1 вписаний в свідоцтво багатодітної сім?ї Серії НОМЕР_4 від 12.04.2024 року (а.с.13-14). З свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 19 червня 2018 року, виданого Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, вбачається, що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №1427. Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.16).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 04 січня 2012 року, виданого Чернівецьким міським відділом ДРАЦС, вбачається, що ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №19. Батьками дитини є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.17).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 13 березня 2019 року, виданого Чернівецьким міським відділом ДРАЦС, вбачається, що ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис №584. Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.18).
Згідно з довідкою про склад сім?ї та реєстрації №25/74 від 14.06.2025 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19-20).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов встановлено факт спільного проживання та ведення спільного господарства від 10.04.2024 року. Проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло знаходиться на 3-му поверсі 5-поверхового будинку, який складається з 2 кімнат площею 42,6 м2. Квартира складається з 2 кімнат, у яких є окремі спальні місця для дітей та дорослих. Кімнати мебльовані. Умови проживання задовільні. Для дітей створені необхідні умови для сну, відпочинку, підготовки домашнього завдання (а.с.21).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має проблеми зі станом здоров?я, що підтверджується довідкою від 30.09.2024 року №7070 ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» (а.с.22).
Згідно з довідкою вих. №21/05-1 від 21.05.2024 року, ОСОБА_2 з 18.05.2024 року проходила курс психо-емоційної корекції внаслідок алкогольної інтоксикації у ГО «РЦ «Реформація» (а.с.23).
Як вбачається з довідки від 29.09.2024, виданої травмпунктом ЧЛШМД, ОСОБА_2 було проведено хірургічну обробку рани (а.с.24)ю
Як вбачається з Виписки ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» №5361, ОСОБА_2 , 1992 року народження, перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 30.09.2024 по 07.10.2024 р. (а.с.25).
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_8 від 05.06.2024 року №2356, ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії у складі НОМЕР_9 прикордонної комендатури швидкого реагування, а саме з 17 квітня 2024 року по теперішній час виконує завдання в зоні ведення активних бойових дій на території Харківської області (а.с.26).
Згідно зі службовою характеристикою від 25 червня 2025 року, ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, дисциплінований, сумлінно виконує службові обов'язки, завдання виконує своєчасно та якісно (а.с.29).
Як вбачається з витягу з інформаційно-аналітичної системи МВС України станом на 23.06.2025 р., щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність судимості або розшук - відсутні (а.с.30). Як вбачається із заяви ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дитина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 . Із тексту заяви вбачається, що ОСОБА_9 особисто знайома з ОСОБА_1 та дитиною, може підтвердити, що ОСОБА_1 забезпечує дитину всім необхідним для життя та виховання (а.с.32).
Відповідно до заяви ОСОБА_10 , яка проживає у АДРЕСА_3 , остання підтвердила, що дитина ОСОБА_5 , постійно проживає за вказаною адресою разом із ОСОБА_1 . ОСОБА_10 особисто знайома з ОСОБА_1 і може підтвердити, що останній забезпечує дитину всім необхідним для життя та виховання (а.с.33).
Як вбачається з заяви ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , дитина ОСОБА_5 , постійно проживає за вказаною адресою разом із ОСОБА_1 . ОСОБА_11 також особисто знайома із заявником та може підтвердити, що останній забезпечує дитину всім необхідним для життя та виховання (а.с.34).
Відповідно до заяви ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , дитина ОСОБА_5 , постійно проживає за вказаною адресою разом із ОСОБА_1 (а.с.35).
На підтвердження факту переказу заявником ОСОБА_1 дружині ОСОБА_2 , останньою надано роздруківку з банку про рух коштів на 119 аркушах та довідкою про рахунок monobank від 27.08.2025 року (а.с.53-113).
У судових засіданнях під присягою були допитані свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що проживає в будинку з 1997 року. Із 2016-2017 року ОСОБА_13 та ОСОБА_14 почали проживати разом. ОСОБА_13 бачить раз у 2-3 дні, ОСОБА_14 бачила тиждень тому. ОСОБА_14 з сином ОСОБА_13 бачила у дворі через вікно. У яких родинних відносинах перебувають, свідку невідомо, конфліктів не чула.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що приблизно 8-9 років проживає по сусідству з ОСОБА_14 . За її словами, ОСОБА_14 проживає з ОСОБА_13 , двома маленькими дітьми та старшим хлопчиком ОСОБА_15 . Свідок зазначила, що ОСОБА_13 та дітей бачить часто з квартири ОСОБА_14 , однак сина ОСОБА_13 - ОСОБА_16 - разом із заявником давно не бачила. У яких родинних відносинах перебувають ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , свідку невідомо. Зазначила також, що не знає чи утримує ОСОБА_17 , та не пам'ятає з якого часу заявник перебуває в ЗСУ.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що проживає за вказаною адресою з 1985 року. Із ОСОБА_13 знайома близько 10 років, ОСОБА_14 знає 4-6 років. З її слів, ОСОБА_14 з ОСОБА_15 добре спілкується, часто бачить їх разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і двома меншими дітьми у дворі, коли ті гуляють. ОСОБА_13 розповідала свідкові, що у ОСОБА_14 з ОСОБА_15 гарні стосунки. Особисто у квартирі ОСОБА_18 свідок не була, їй невідомо чи вони одружені.
Свідок ОСОБА_19 також пояснила, що знає ОСОБА_13 й ОСОБА_14 близько 5-6 років, родина порядна. Свідок бачила, як ОСОБА_14 приїздить додому, часто гуляє разом із дітьми. Зазначила, що їй невідомо з якого часу ОСОБА_14 перебуває на службі в лавах ЗСУ. Підтвердила, що бачила, як ОСОБА_14 і ОСОБА_15 разом гуляють.
Свідок ОСОБА_9 під час наступного судового засідання пояснила, що знайома з ОСОБА_14 протягом 16 років, із ОСОБА_13 - 10 років. У гостях у них була двічі, востаннє - у липні 2025 року. Зазначила, що ОСОБА_14 поводить себе як батько ОСОБА_15 . Зі слів свідка, до того як ОСОБА_14 приєднався до ЗСУ, вони з ОСОБА_13 мали магазин. Сварок та скандалів не чула. Зазначила, що родина була забезпеченою. Підтвердила, що ОСОБА_13 з ОСОБА_14 проживають однією сім'єю 10 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду за захистом конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції гарантується.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Так, при вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122,125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями учасників справи та свідків, заявник ОСОБА_1 перебуває з 05.03.2024 року у шлюбі з ОСОБА_2 , та є біологічним батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з цим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не є біологічним сином заявника. Заявник ОСОБА_1 наразі проходить службу у лавах Збройних сил України, зокрема як вбачається з довідки ВЧ НОМЕР_8 від 05.06.2024 року №2356, ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії у складі НОМЕР_9 прикордонної комендатури швидкого реагування, з 17 квітня 2024 року по теперішній час в зоні ведення активних бойових дій на території Харківської області. Даний факт підтверджено у судовому засіданні представником заявника, та заінтересованою особою, якою є дружина заявника ОСОБА_2 .
Свої вимоги щодо встановлення факту утримання трьох неповнолітніх заявник мотивував тим, що це необхідно йому для звільнення з військової служби, оскільки інших способів встановлення цього факту чинним законодавством України не передбачено.
Так, абзацом 3 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що військовослужбовці звільняються зі служби, зокрема коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
Згідно підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу), зокрема у разі перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Слід зауважити, що вказана норма стосується лише випадків, коли діти є рідними або усиновленими, тобто перебувають у юридичних відносинах батьківства/усиновлення з військовослужбовцем. Тобто, сам факт фактичного виховання чи проживання однією сім'єю з дитиною, яка не є біологічною чи усиновленою, не породжує для заявника юридичних наслідків у вигляді права на звільнення з військової служби.
Системний аналіз положень СК України та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить, що передбачене підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, стосується військовозобов'язаних, які є батьками таких дітей або їх вітчимом у разі наявності обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 268 СК України, утримувати падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір ОСОБА_2 , яка і зобов'язана утримувати дитину.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 04 січня 2012 року, виданого Чернівецьким міським відділом ДРАЦС, актовий запис №19, вбачається, що батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_20 .
Доказів про позбавлення біологічного батька батьківських прав до суду не надано, як і доказів сплати або несплати аліментів біологічним батьком дитини, що свідчить про те, що він формально залишається зобов'язаним утримувати дитину відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України.
Суду не надано доказів того, що мати дитини - ОСОБА_2 не утримує, неналежно утримує свого сина або не має змоги його утримувати. Не надано доказів і щодо того, що у дитини немає діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати її належного утримання, відповідно до вимог 265, 267 СК України.
Окрім того, самим заявником не подано до суду жодного доказу того, що він здійснював утримання неповнолітнього ОСОБА_5 . Зокрема, пояснення його дружини та свідків підтверджують те, що періодично заявник приїздить додому та проводить час з усією сім'єю, однак докази саме матеріального утримання заявником неповнолітнього ОСОБА_5 у матеріалах справи відсутні.
Так, свідки, допитані судом, підтвердили лише факт спільного проживання заявника з матір'ю дитини та самою дитиною, але не змогли надати відомостей щодо розміру або характеру матеріальної підтримки, витрат на харчування, освіту чи одяг дитини, а також не повідомили про наявність окремого забезпечення дитини виключно заявником.
Заінтересованою особою ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи виписку про рух коштів на її картковому рахунку. Однак, з даної виписки не вбачається, що саме заявником перераховувалися кошти на її рахунок, та були спрямовані саме на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , беручи до уваги те, що у заявника є ще двоє малолітніх дітей, які проживають з матір'ю ОСОБА_2 .
Тобто, оскільки предметом доказування у даній справі є надання ОСОБА_1 утримання саме неповнолітньому ОСОБА_5 , то дані документи не мають належного доказового значення у даній справі.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що для допиту як свідка у судове засідання було викликано дитину, однак неповнолітній ОСОБА_5 , в присутності психолога, відмовився давати покази, скориставшись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, яка гарантує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів.
Дана відмова є реалізацією конституційного права дитини, тому суд не може оцінювати її як доказ проти чи на користь будь-якої сторони. Разом з цим, суд зауважує на тому, що ця обставина свідчить про відсутність безпосереднього підтвердження тверджень заявника з боку самої дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що встановлення факту утримання батьком дитини та проживання однією сім'єю не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України, учасниками справи окремого провадження є заявники та інші заінтересовані особи.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Положеннями статтей 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги пояснення надані учасниками процесу під час розгляду справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про встановлення юридичних фактів, зокрема, факту здійснення утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не є біологічним сином, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись 7, 10, 76, 81, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє адвокат Третьякова Я.Ю.; заінтересовані особи: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 9; код ЄДРПОУ: 45265077) про встановлення юридичних фактів, зокрема, факту здійснення утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не є біологічним сином - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 04.11. 2025 року.
Суддя Слободян Г.М.