Справа №404/1220/25 провадження № 2/403/354/25
05 листопада 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 37364 грн. 17 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 21 липня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту рішення - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №014-RO-82-153888722, за умовами якого відповідач зобов'язувався повернути отриманий від банку кредит, сплатити проценти в повному обсязі в строки і на умовах, передбачених договором. Кредитний договір був підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24 липня 2024 року сторони кредитора у договорі позики з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за основною сумою боргу 22417 грн. 49 коп. та заборгованість за відсотками - 14946 грн. 68 коп., а всього 37364 грн. 17 коп..
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.4). Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.70-71).
Ухвалою суд від 16 вересня 2025 року зобов'язано позивача в особі представника надати суду пояснення з приводу листування з АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.91-92).
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 05 листопада 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
21 липня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , як клієнтом, у порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 381207 Заяви-Договору про відкриття поточного рахунку та надання кредит «Кредит готівкою» №014-RO-82-153888722, був укладений кредитний договір (а.с.7-9).
Згідно умов укладеного кредитного договору (пункти 1.1, 1.3, 2.1.1) АТ «Райффайзен Банк Аваль» надає відповідачу послугу фінансового кредиту в розмірі 50702,44 грн. шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта за № НОМЕР_1 , з яких: 48000,00 грн. надаються відповідачу для власних потреб, а 2702,44 грн. - для оплати ним страхового платежу на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя».
За змістом пунктів 2.2, 2.3, 2.4.1, 3.1 Договору: 1) строк кредиту - 13 місяців, тобто з 21 липня 2022 рок по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу; 2) процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 51,90% річних та може бути змінена за згодою сторін; 3) дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 21 число кожного місяця згідно Графіка; 4) сума ануїтетного платежу, яка підлягає договірному списанню 16 числа кожного місяця з карткового рахунку відповідача згідно Графіку, становить 5180,46 грн.; 5) проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту.
Згідно підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 381207 Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (Додаток 1 до кредитного договору), загальна вартість кредиту складає 674334,87 грн., з яких 50702,44 грн. - сума кредиту, а 16732,43 грн. - проценти за користування кредитом. Сума платежу за кожний розрахунковий період, починаючи з 21 липня 2022 року, становить по 5180,46 грн.. Останній платіж 21 серпня 2023 року становить 5269,35 грн. (а.с.12).
21 липня 2022 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 381207 також був підписаний паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с.10-11).
24 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №114/2-72, за яким первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані Реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості); відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п.3.2 договору та з моменту підписання сторонами Реєстру боржників; новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора (пункти 2.1, 2.2, 3.2) (а.с.59-63).
Судом встановлено, що 24 липня 2024 року позивачем було здійснено оплату АТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором відступлення права вимоги (а.с.66).
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №1 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24 липня 2024 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №014-RO-82-153888722 на загальну суму заборгованості 37364,17 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 22417,49 грн., заборгованість за процентами - 14946,68 грн. (а.с.65).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2022 року загальна сума заборгованості відповідача за період з 21 липня 2022 року по 25 липня 2024 року складає 37364,17 грн., з яких заборгованість за кредитом - 22417,49 грн. та заборгованість за відсотками - 14946,68 грн.. Сума внесених відповідачем грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом становить - 28284,95 грн., на погашення процентів - 16405,53 грн. (а.с.57-58).
Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 21 липня 2022 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів (кредиту) у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитний договір №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 381207, надісланого йому АТ «Райффайзен Банк Аваль» на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору позики було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису кредитного договору №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року за допомогою одноразового ідентифікатора 381207 суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17 та від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Відповідно до положень ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (див. постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).
Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (див. постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування факту отримання грошових коштів за кредитним договором, укладеним між ним та первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль», та презумпцію його правомірності, а також презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24 липня 2024 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення договорів) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року, вбачається, що сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) складає 22417,49 грн., а заборгованість за процентами - 14946,68 грн..
Перевіряючи обґрунтованість пред'явленої до стягнення суми заборгованості відповідача за кредитним договором, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що визначений кредитним договором розмір грошових коштів, які були надані відповідачу в якості споживчого кредиту, становить 50702,44 грн..
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума внесених відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів на погашення суми кредиту становить 28284,95 грн..
Отже, розмір заборгованості за наданим кредитом, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складає 22417,49 грн. (50702,44 грн. (сума наданого кредиту) - 28284,95 грн. (сплачені відповідачем кошти)), що відповідає умовам кредитного договору.
За змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18).
В усталеній практиці Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу н е можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Судом по справі встановлено, що визначений п.2 кредитного договору строк кредиту складає 13 місяців - з 21 липня 2022 року і по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу.
Графіком платежів, що є Додатком 1 до кредитного договору, визначена дата останнього платежу, який крім суми кредиту, яка підлягає погашенню, також включає і проценти за користування кредитом, а саме: 21 серпня 2023 року.
Отже, первісний кредитор на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України мав право нараховувати проценти за користування кредитом лише протягом часу, на який він надав кредит відповідачу ОСОБА_1 (з 21 липня 2022 року по 21 серпня 2023 року) та не мав права додатково нарахувати проценти за користування кредитом за період після спливу строку кредитування (після 21 серпня 2023 року), тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума процентів за користування кредитом, що нараховані станом на 21 серпня 2023 року включно складає 4158,74 грн.. Подальше, поза строком кредитування, нарахування первісним кредитором процентів за користування відповідачем кредитними коштами є необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 передбачених ч.2 ст.625 ЦПК України індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за прострочення виконання ним грошового зобов'язання позивачем заявлено не було, обгрунтований розрахунок зазначених сум, як таких, що підлягають стягненню з відповідача, до суду позивачем також не подавався. За вказаних обставин, враховуючи на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин та диспозитивність цивільного судочинства, суд не виходить за межі заявлених позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» позовних вимог та приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 4158 грн. 74 коп., що були нараховані первісним кредитором станом на 21 серпня 2023 року. На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт не виконання відповідачем в повній мірі своїх зобов'язань за кредитним договором №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року щодо повернення процентів за користування кредитом у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 22417 грн. 49 коп. та процентами за користування кредитом в сумі 4158 грн. 74 коп., а всього в загальному розмірі 26576 грн. 23 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2153 грн. 74 коп. (3028 грн. 00 коп. (100%) - 874 грн. 26 коп. (28,872419%), при цьому 28,872419% = 10787 грн. 94 коп. (сума процентів, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1514,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-153888722 від 21 липня 2022 року в загальній сумі 26576 грн. 23 коп. (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень двадцять три копійки).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2153 грн. 74 коп. (дві тисячі сто п'ятдесят три гривні сімдесят чотири копійки).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження (юридична адреса): вул.Симона Петлюри, буд.№30, м.Київ, поштовий індекс 01032, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 10 листопада 2025 року.
Суддя С.Ю.Атаманова