Справа № 187/1583/25
2/0187/600/25
"05" листопада 2025 р.
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
До Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Грибанов Денис В'ячеславович із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач зазначив що 18.09.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2134426, за яким позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики .
Раніше, 14.06.2021 між клієнтом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Позивач зазначив, що договір факторингу автоматично пролонгується на кожен наступний рік.
Так відповідно до Реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 до зазначеного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 926.00 грн, з яких: 13 146.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40.60 грн - сума заборгованості за відсотками; 7000.00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 3 739.40 грн - комісія за надання позики.
Позивач стверджує, що всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок клієнта ні на рахунок фактора.
За наведеного, позивач просить суд: прийняти до розгляду позовну заяву та розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження. Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики № 2134426 в розмірі 23 926.00 грн з яких: 13 146.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40.60 грн - загальна заборгованість за відсотками; 7 000.00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою; 3 739.40 грн- комісія за надання позики. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копію зазначеної ухвали надіслано учасникам справи.
29.10.2025 до суду повернуто відправлення адресоване відповідачу (конверт) з довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Тож, сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надано, зокрема клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.
З наданих позивачем доказів, судом встановлено наступне.
18.09.2024 між позикодавцем Товариством з Обмеженою Відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924) та позичальником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір позики № 2134426.
За договором позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та комісію за надання позики.
Тож, сума позики - 14 000.00 грн; строк позики - 30 днів; денна процентна ставка становить - 0,01%; комісія за надання - 26.71% від суми позики; кредит надається у безготівковій формі з використанням платіжної картки - 5168-74хх-хххх-9660; повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється згідно із графіком платежів.
Додатком №1 до зазначеного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
14.06.2021 між клієнтом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924) та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) укладено договір факторингу № 14/06/21. За умовами договору фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Наявні додатки до зазначеного вище договору факторингу, зокрема додаткові угоди: №2 від 28.07.2021; №7 від 13.06.2022; № 48 від 21.02.2025; акту прийому-передачі реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 за даним договором.
У реєстрі боржників № 43 зазначено ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 23 926.00 грн.
Представником позивача додано розрахунок заборгованості за договором позики № 2134426 від 18.09.2024 за період з 21.02.2025 по 31.07.2025, у якій також зазначено суму загальної заборгованості - 23 926.00 грн.
Додано правовстановлюючі документи ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Тож, суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що передбачено ст. 509 ЦК України.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
У ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Таким чином судом встановлено, що 18.09.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2134426.
Договір же факторингу № 14/06/21 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено ще 14.06.2021 тобто більше ніж за 3 роки до підписання договору між первісним кредитором та відповідачем.
Так з доданих позивачем доказів зокрема з копії Договору факторингу № 14/06/21 вбачається, що його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 у 2021 році в цьому договорі не вказано.
Оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З цих підстав суд визнає неналежним доказом, на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ ««1 безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача права вимоги за договором позики № 2134426, наданий позивачем договір факторингу.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що до позовної заяви не додано належних доказів перерахування коштів за договором позики від позикодавця до позичальника та складеного первісним кредитором розрахунку заборгованості.
Отже, враховуючи викладене вище, а саме те, що право вимоги від первісного кредитора перейшло до нових кредиторів ще 14.06.2021, а сам договір позики укладено лише у 2024 році, тобто більше, ніж через 3 роки після укладення договору факторингу, суд вважає, що зазначене взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у первісного кредитора до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).
За наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2134426 укладеним 18.09.2024 від первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача ТОВ ««ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Тож, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу не підлягає стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273, 354-355, 365 ЦПК України, статтями 202, 208, 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач - Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014; місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А. Караул