Справа № 180/1773/25
2/180/885/25
30 жовтня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Тананайської Ю.А., за участі секретаря судового засідання Павлович Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/1773/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 21.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 241080413 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТО В «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладали додаткові угоди, що неодноразово продовжували строк дії договору, останній раз до 31.12.2021 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 234 від 20.06.2023 до договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17785 грн.
5.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91280 грн.60 коп.
8.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91280 грн.60 коп.
Просить суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати - сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою від 5.09.2025 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 10 вересня 2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.
3 вересня 2025 року відповідачем надано відзив на позов.
17 вересня 2025 року представником позивача надано додаткові пояснення по позову та просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 20940 гривень, зменшивши позовні вимоги до тіла кредиту.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач надала заяву про розгляд справи без її участі.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згіднозі ст. 89 ЦПК України суд оціню є докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
21 вересня 2021 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договір № 241080413, за умовами якого отримала в кредит грошові кошти в розмірі 22000 грн., строком на 30 днів , до 21.10.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,99 % на день. Договір укладено в електронній формі.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладали додаткові угоди, що неодноразово продовжували строк дії договору, останній раз до 31.12.2021 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 234 від 20.06.2023 до договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17785 грн.
5.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91280 грн. 60 коп.
8.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Ейс» уклали договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 241080413 від 21.09.2021 року як правонаступник кредитора «Манівео швидка фінансова допомога», за договорами факторингу: №28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; № 05/0820-01 від 5.08.2020 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та № 08/07/25-Е від 8.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».
Звертаючись до суду з позовом, позивач доводив, що внаслідок укладання цих договорів до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 241080413 від 21.09.2021 року.
З наведеного слідує, що саме на позивача покладено обов'язок надати докази на підтвердження його правонаступництва за договорами факторингу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження свого правонаступництва, позивач посилався на перехід прав за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» від якого право перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в подальшому передало право вимоги позивачу та надав три договори факторингу та відповідно реєстри права вимоги до них.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.
Відповідно до п. 2.1. Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п.п. 1.3. Договору у під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Отже, строк дії даного договору, з урахуванням п. 8.1 Договору, визначено з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року.
Договором встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання Договору, з 28.11.2018 року і діяло на майбутнє, але в межах строку дії Договору, тобто з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року.
При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір № 241080413 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 21.09.2021 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 .
Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 5 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу №08/07/25-Е від 8 липня 2025 року.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що кредитним договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права вимагати від ОСОБА_1 , сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за кредитним договором від 21.09.2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС», оскільки позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 241080413 від 21.09.2021 року.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено у повному обсязі, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 263-265, 279, 280-281 ЦПК України,
ст.ст. 11, 55, 512, 514, 516-517, 1077, 1078 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: м.Київ, Алматинська буд.8 офіс 310а
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1
Суддя: Ю. А. Тананайська