Справа № 180/1982/25
2/180/984/25
04 листопада 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Нанічкіної Н.М.
з секретарем судового засідання Лебедєвою І.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мотуз Олександра Володимировича звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів в розмірі 50000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Позов обґрунтовано тим, що під час роботи на підприємстві відповідача з ОСОБА_1 стався нещасний випадок. У Акті Н-1 зазначено діагноз позивача: забита рана голови, ЧМТ, струс головного мозку, перелам грудної клітки. Згідно довідки МСЕК від 05.08.2020 року позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 10%. Станом на 23.07.2024 року позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%. У зв'язку із вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, відчуває болі, не може повернутися до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання. Все це постійно і негативно позначилося на його душевному та фізичному стані.
Ухвалою від 26.09.2025 року відкрито провадження по справі.
13.10.2025 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що для настання матеріальної відповідальності відповідача перед ОСОБА_1 відсутні умови, а саме: наявність прямої дійсної шкоди, протиправність дій або бездіяльності відповідача, причинний зв'язок між протиправним правопорушенням свого обов'язку і шкодою, що наступила, вина сторони (винні дії). Також, Актом про нещасний випадок, пов'язаного з виробництвом, за формою Н-1 від 28.02.2019 року, однією з осіб, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, є підземний машиніст електровозу 3-го розряду щахти № 8 ОСОБА_1 , який не дотримався вимог інструкції з охорони праці. Позивач не оскаржував висновки, викладені в Акті про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за Формою Н-1 від 28.02.2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 погодився, що нещасний випадок стався з ним саме у зв'язку з його недбалістю про особисту безпеку.
23.10.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив задовільнити позовні вимоги у повному обсязі; з аргументами та доводами відповідача не погоджуються.
Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
05.02.2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК», отримав травму на виробництві відповідача.
Згідно з Актом 2/2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, затвердженим 28.02.2019 року, 05.02.2019 року головний інженер шахти ОСОБА_2 через гірничого майстра ОСОБА_3 видав наряд підземному машиністу електровоза 3-го розряду шахти № 8 АТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_1 на доставку по гірничим виробкам шахти матеріалів, порожніх вагонеток та гірничої маси на головний ствол та порожніх вагонів під завантаження. О 19-10 годині люковий ОСОБА_4 завантажив на вузлі перевантаження п'ятнадцять вагонеток рудою і приблизно о 19-15 годині ОСОБА_1 , зачепивши до електровозу 7КР-600 № 3 состав з рудою, попрямував на головний ствол через транспортну збійку. Через уклон, який перевищував гранично допустимі показники, електровоз з составом почав набирати швидкість. Механічними гальмами скористатися ОСОБА_1 у короткий проміжок часу не встиг, тож намагався гальмувати состав за допомогою противключення двигуна, але той продовжував рух та набрав швидкість. О 19-20 годині ОСОБА_1 , не в змозі загальмувати состав, запанікував та вистрибнув з електровозу, вдарившись при цьому об оклад головою та знепритомнів. ОСОБА_4 , проходячи по виробці, побачив, що ОСОБА_1 непритомний лежить на людському ходку, підбіг до нього, привів останнього до тями та повідомив про те що сталося гірничого майстра ОСОБА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомогли ОСОБА_1 підвестись і виїхати на поверхню вентиляційним стволом. На поверхні ОСОБА_1 було надано першу медичну допомогу та машиною швидкої допомоги підприємства доставлено в КЗ «Марганецька ЦМЛ» ДОР». Причинами нещасного випадку є: основна - технічні: незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, територій. Супутні - організаційні: невиконання посадових обов'язків, невиконання вимог інструкції з охорони праці, устаткування. Діагноз ОСОБА_1 : забійна рана голови, ЧМТ, струс головного мозку, перелом грудної клітки (а.с.16-18).
Оглядом МСЕК первинним від 05.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності (а.с.20).
Оглядом МСЕК повторним від 06.10.2021 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності у розмірі 10% (а.с.21).
Оглядом МСЕК повторним від 29.09.2022 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності у розмірі 10% (а.с.22).
Оглядом МСЕК повторним від 23.07.2024 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності у розмірі 10% (а.с.23).
Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153, ст.13 Закону України «Про охорону праці», не забезпечено ОСОБА_1 безпечних умов праці, що призвело до травмування останнього в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
Внаслідок травми позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров'я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.
Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішенняушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво і йому встановлено 10% втрати професійної працездатності.
ОСОБА_1 після отримання травми зазнає головного болю, запаморочення, зниження пам'яті, заніміння в правій нозі, порушення сну, біль у міжлопатковій ділянці, хиткість при ходьбі.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачеві внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Стійку втрату працездатності встановлено ОСОБА_1 з 05.08.2020 року. Отже, з цієї дати у нього виникло право на отримання виплати за моральну шкоду.
Суд не приймає доводів відповідача, що відсутні такі умови виникнення в АТ «Марганецький ГЗК» зобов'язання на відшкодування моральної шкоди, як «неправомірні дії чи бездіяльність» та «вина», оскільки при розслідуванні нещасного випадку встановлено, що основними причинами нещасного випадку є незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, територій. Дії чи бездіяльність позивача та інших осіб визнані лише супутніми причинами настання нещасного випадку.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в 50000 грн. є співмірним моральним стражданням та підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Також у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.
Дата складення повного тексту судового рішення 10.11.2025 року.
Суддя: Н. М. Нанічкіна