справа №369/15809/24 Головуючий у І інстанції - Козак І.А.
апеляційне провадження №22-з/824/1423/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
10 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за заявою ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 про визнання судового наказу про стягнення аліментів на малолітніх дітей таким, що не підлягає виконанню,-
установив:
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року із заявою про визнання судового наказу про стягнення аліментів на малолітніх дітей таким, що не підлягає виконанню, стягувач: ОСОБА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишено без змін
24 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 -адвокат Ступак Т.О. подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява обґрунтована тим, що у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вона, як представник ОСОБА_1 , вказувала про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які очікуємо понести складав 20000 грн. витрат на надання правничої допомоги.
Нею здійснювалося повне представництво та правовий супровід клієнта в суді апеляційної інстанції, що охоплювало підготовку, участь у судових засіданнях, аналіз процесуальних документів, реагування на дії опонента, підготовку правових позицій та процесуальних документів, а також контроль за рухом справи до моменту набрання рішенням законної сили.
Вказує, що первісно заявлений розмір правничої допомоги було визначено у 20000 грн., виходячи з очікуваної участі її, як адвоката, в одному судовому засіданні та середнього обсягу підготовчої роботи.
Однак, у ході розгляду справи її складність зросла, відбулося кілька судових засідань, опонент неодноразово подавав нові доводи, заяви про відкладення та зупинення розгляду справи, що потребувало додаткової підготовки адвоката, підготовки заперечень, правових аналізів і додаткових пояснень.
У зв'язку з цим, фактичні витрати на правничу допомогу збільшилися та становлять 30000 грн.
Просила суд, ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000грн.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією.
Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При перегляді справи в апеляційному порядку, першою заявою по суті спору, був відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року, який містив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витратна правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи,23 жовтня 2025 року, за погодженням сторін, в Додатковій угоді до Договору про надання правової допомоги №29/3 від 29 березня 2022 року було встановлено фіксовану вартість послуг Адвоката по справі №369/15809/24 в суді апеляційної інстанції, яка складає 30000, яка підлягає сплаті по факту отримання рішення суду яке набрало законної сили.
Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги є ордер №1131608 серія ВІ від 01 лютого 2023 року, в якому вказано, що підставою для його видачі є договір про надання правової допомоги №29/03 від 29 березня 2022 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Ступак Т.О. подані копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги №29/03 від 29 березня 2022 року; Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №29/03 від 29 березня 2022 року (розцінки за послуги з надання правової допомоги); Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 23 жовтня 2025 року; ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; детальний опис робіт по справі; акт приймання-передачі виконаних робіт.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_1 - адвокат Ступак Т.О. просила стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000 грн. витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі30000 грн., понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, є завищеним, з огляду на наступне.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15 вересня 2021 року у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і в п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також застосувавши правові висновки Верховного Суду, щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року №640/16093/21).
За вказаних обставин та з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі - 15000 грн., оскільки цей розмір судових витрат доведений та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137, 141, 268, 270, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба