справа № 757/3103/25 головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.
провадження № 22-ц/824/15928/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» про видачу трудової книжки, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 трудову книжку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку. Вказаною нормою на роботодавця покладено відповідальність за порушення вимог законодавства щодо своєчасної видачі працівнику трудової книжки. Як вже було встановлено судом Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у справі №757/37381/20-ц відповідачем не було видано позивачу ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було надано суду в якості доказу відсутності у ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» трудової книжки ОСОБА_1 акт № 03/03/2025 від 03 березня 2025 року, складений комісією працівників ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД». Проте, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було надано належної оцінки цьому доказу. Зокрема, у рішенні суду зазначено, що акт № 03/03/2025 від 03 березня 2025 року не підтверджує отримання ОСОБА_1 трудової книжки, а також вказано, що постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у справі № 757/37381/20-ц встановлено факт неотримання ОСОБА_1 трудової книжки. Однак, акт № 03/03/2025 від 03 березня 2025 року було складено з метою засвідчення факту відсутності у розпорядженні відповідача трудової книжки ОСОБА_1 , а не факту її видачі позивачу. Аналогічно, Київський апеляційний суд у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 757/37381/20-ц лише констатував відсутність доказів видачі трудової книжки, а не факт її невидачі відповідачем по справі. Слід зазначити, що позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» у справі № 757/3103/25-ц, вже є третім позовом до ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД», вимоги якого пов'язані з припиненням трудових відносин, попри те, що позивача було звільнено ще 31 липня 2020 року. У справах № 757/37381/20-ц та № 757/15954/24-ц, позивач заявляла вимоги виключно про стягнення грошових коштів, жодних вимог щодо отримання трудової книжки у цих провадженнях не заявлялося. Незважаючи на те, що підставою для звернення до суду у справах № 757/37381/20-ц та № 757/15954/24-ц була саме невидача трудової книжки, позивач звернулась з відповідною вимогою лише через кілька років після припинення трудових відносин. Крім того, зазначає, що з копією наказу про звільнення позивача було ознайомлено 31 липня 2020 року, що підтверджується Актом про відмову в ознайомленні з наказом про звільнення та його отриманні № 31/07 від 31 липня 2020 року. Отже, звернувшись з даним позовом 22 січня 2025 року, позивач в будь-якому випадку пропустила встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, який розпочався в 2020 році. Таким чином, саме з підстав пропуску встановленого статтею 233 КЗпП України строку суд першої інстанції мав би відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про зобов'язання видачі трудової книжки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» на посаді завідувача аптеки І категорії.
Повідомленням ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» № 136 від 30 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з 31 липня 2020 року у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу (аптечного закладу) ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65 (літера А) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Також ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду провізора у структурному підрозділі ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 7 (літера А).
Позивач з повідомленням № 136 від 30 травня 2020 року ознайомилася, про що свідчить її власноручний підпис на вказаному повідомленні.
31 липня 2020 року на підставі наказу (розпорядження) ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» №1/09к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувачки аптеки І категорії на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З наказом ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» №109/к від 31 липня 2020 року позивач відмовилась ознайомлюватись, про що 31 липня 2020 року завідувачем аптеки № 54 Хить М.С., фармацевтом А54 ОСОБА_2 , провізором А54 ОСОБА_3 складено акт про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його отримані.
Листом № 213 від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 направлено копію наказу про звільнення №109/к від 31 липня 2020 року та копію акту про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його отриманні № 31/07 від 31 липня 2020 року.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01 серпня 2020 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 70 718,80 грн., вихідну допомогу не менше 3х місячного середнього заробітку при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а також 2 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» про стягнення оплати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у справі №757/37381/20-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 298 168,78 грн., а також 500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано його обов'язок щодо видачі трудової книжки. Позивач зверталася до відповідача з заявою про видачу трудової книжки. У відповіді на отриману від ОСОБА_1 заяву відповідач зазначив, що трудову книжку видано наручно в день звільнення позивача. Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такої обставини відповідачем суду не надано. Складений працівниками відповідача 31 липня 2020 року акт не містить інформації про видачу трудової книжки позивачеві, а містить лише інформацію про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом № 109/к віл 31 липня 2020 року про звільнення та отримання його копії. Суд не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача має тривалий характер.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила зобов'язати відповідача видати трудову книжку.
Відповідач, заперечуючи проти позову надав суду акт № 03/03/2025 від 03 березня 2025 року про відсутність трудової книжки ОСОБА_1 у розпорядженні ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД».
Також, в матеріалах справи міститься лист № 213 від 28 серпня 2020 року ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД», з якого вбачається, що на звернення ОСОБА_1 відповідачем була надана відповідь, що трудову книжку видано ОСОБА_1 у день її звільнення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 03.11.2021 у справі № 387/326/20, реалізація права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов'язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника.
Тобто, за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, працівник не повинен ухилятися від їх отримання.
Колегія суддів погоджується, з доводами апеляційної скарги, що будучи звільненою 31 липня 2020 року, позивач звернулась з відповідною вимогою лише через кілька років після припинення трудових відносин, що свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 .
Згідно пункту 5.1 частини 5 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.
Відповідно до пункту 5.3 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Аналіз пункту 5.3 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок свідчить, що на роботодавця не покладено обов'язок самостійно збирати дані про попередні місця роботи робітника (про які у роботодавця немає відомостей) при оформленні дубліката трудової книжки, а роботодавець лише повинен сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж роботи працівника, що передував влаштуванню на це підприємство.
За приписами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому спосіб захисту позивачем має бути обрано такий, який реально поновлює порушене право.
В даному випадку відсутність доказів отримання трудової книжки позивачем та факт відсутності трудової книжки у відповідача вказує лише на неможливість її видачі позивачу, незалежно від причин, з яких трудова книжка відсутня в роботодавця.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач позбавлений можливості видати позивачу трудову книжку, якої у нього немає. За таких обставин, як позивач так і суд залишили поза увагою, що зобов'язання відповідача видати документ, який у нього відсутній, ніяким чином не поновить права позивача та не буде сприяти їх захисту, оскільки не призведе до наявності трудової книжки в ОСОБА_1 .
Очевидним є факт, що відсутність трудової книжки у працівника та роботодавця, свідчить про її втрату, а відтак право позивача може бути поновлене виключно вирішенням питання про видачу дубліката.
З такою заявою позивач до відповідача не зверталася.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що у розпорядженні ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» відсутня трудова книжка позивача, про що свідчить наданий суду акт № 03/03/2025 від 03 березня 2025 року, складений комісією працівників ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД», колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доказів на спростування інформації зазначеної в даному акті, матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
При подачі апеляційної скарги ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» сплатило судовий збір в оскаржуваній частині рішення у розмірі 1 816,80 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» про видачу трудової книжки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД», місце знаходження: м. Львів, вул. Сяйво, 127, ідентифікаційний код 13838294 судовий збір у розмірі 1 816,80 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.