30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.09.2025 задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організовані злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 07.11.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив поновити строк на ____________________________________________________________________________________
Справа № 761/37389/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7716/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити розмір застави 300 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Апелянт зазначав, що він не був присутнім при оголошенні повного тексту ухвали слідчого судді, яка була направлена йому на електронну адресу лише 22.09.2025, у зв'язку з чим вважав поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що при розгляді клопотання слідчий суддя проігнорував наданий стороною захисту Висновок експерта № 4563 за результатами проведення судової лінгвістичної семанто-текстуальної експертизи, складений 29.04.2025 судовим експертом Національного наукового центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким фактично обґрунтовано відсутність в діях ОСОБА_6 ознак правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Також апелянт вказував на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких, на переконання захисника, є лише припущеннями сторони обвинувачення.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою, слідчий посилався на те, що органу досудового розслідування необхідно провести тимчасовий доступ до речей і документів, що знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 та до речей і документів, що знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 .
Однак, підозрюваний жодним чином не може знищити, сховати, або спотворити будь яку із речей чи документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 чи ІНФОРМАЦІЯ_3 , що додатково спростовує наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею не зазначено, на яких свідків та з якого приводу ОСОБА_6 може чинити тиск, та не наведено доказів, які б це підтверджували.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінальної діяльності прокурор взагалі не обґрунтовував та лише процитував статті КПК України.
Ризик продовження злочинної діяльності ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки усі матеріали, пов'язані з інкримінованими діями, вже вилучені. ОСОБА_6 вже звільнився з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », діяльність вказаного товариства припинена у зв'язку з арештом рахунків та забороною видаткових операцій, доказів наміру або можливості ОСОБА_6 продовжувати її немає.
Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що проведення необхідних слідчих дій стане неможливе у разі, якщо відносно ОСОБА_6 буде застосовано запобіжний захід із визначенням розміру застави та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_6 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною та малолітнім сином, що є вагомими стримуючими факторами, які не дозволяють ОСОБА_6 вчиняти дії з метою переховування. ОСОБА_6 раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_6 є патріотом України, який з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає Збройним Силам України, допомагає фінансово та організовує збори для українських військових у соціальних мережах.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого або застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити підозрюваному розмір застави.
Апелянт зазначав, що договір про надання правової допомоги з ОСОБА_6 було укладено лише 25.09.2025 і лише після цього, а саме 29.09.2025 він, як захисник ОСОБА_6 , отримав копію повного тексту оскаржуваної ухвали.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри, і слідчий суддя не взяв до уваги, що позиція обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджуються доказами.
Повідомлення про підозру не відповідає вимогам кримінального процесуального закону і не містить усіх необхідних елементів складу злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_6 .
Своїми діями ОСОБА_6 жодним чином не посягав на суверенітет України, її територіальну цілісність та недоторканість, конституційний лад та будь-які національні інтереси України.
ОСОБА_6 до 07.03.2024 займав посаду економіста ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та фактично просто здійснював пошук перевізників товарів по Україні, не підписавши за весь час своєї роботи жодних організаційно-розпорядчих та господарсько-фінансових документів від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по ланцюгу поставок товарів до вказаних у підозрі іноземних поставок.
Також, сторона обвинувачення не довела існування жодного із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчий суддя передчасно дійшов висновку про наявність таких ризиків.
ОСОБА_6 є законослухняним громадянином, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні дружину та малолітню дитину, що вказує на відсутність ризику переховування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, слідчий суддя порушив вимоги ст. 183 КПК України, не визначивши підозрюваному розмір застави.
На думку апелянта, враховуючи майновий стан підозрюваного, відсутність реальних ризиків, справедливим та співмірним буде визначення ОСОБА_6 застави у розмірі від 80 до 300 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які в повній мірі зможуть запобігти заявленим ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягають задоволенню, а апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За правилами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути продана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого розглянуто 09.09.2025 за участю підозрюваного та його захисника ОСОБА_7 , із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 15.09.2025 у відсутності учасників судового провадження, та відомості про направлення копії ухвали слідчого судді учасникам у матеріалах справи відсутні.
Як зазначили апелянти, на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді їм не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, а повний текст ухвали отримано захисником ОСОБА_7 22.09.2025, а захисником ОСОБА_8 29.09.2025. Апеляційні скарги подано захисником ОСОБА_7 24.09.2025, а захисником ОСОБА_8 06.10.2025 (понеділок).
Згідно висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її вступну та резолютивну частини, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає обгрунтованими вказані доводи захисників про поважність причин пропуску ними строку апеляційного оскарження, а тому пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із матеріалів судового провадження, 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000657 від 19.07.2024 за підозрою: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Як зазначено у клопотанні, згідно викладених в ньому обставин ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи на виконання спільного злочинного плану, з корисливих мотивів, з метою завдання шкоди Україні, забезпечили обіг електронних компонентів - продукції ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на території російської федерації, у тому числі організували передачу електронних компонентів підприємствам державного сектору економіки та військово-промислового комплексу російської федерації, зокрема: ООО « ІНФОРМАЦІЯ_7 », АО « ІНФОРМАЦІЯ_8 », АО « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ООО « ІНФОРМАЦІЯ_10 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », АО « ІНФОРМАЦІЯ_12 » у вигляді електронного обладнання, на загальну суму коштів 114 444 344 російських рублів.
Згідно даних протоколу затримання від 20.01.2025, цього ж дня о 12 год. 13 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
20.01.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, вчиненому організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 21.01.2025 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.03.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 18.03.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 20.04.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 17.04.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 15.06.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 12.06.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 20.07.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 16.07.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 13.09.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 14.07.2025 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до десяти місяців, тобто до 20.11.2025.
05.09.2025 старший слідчий в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організовані злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії тримання під вартою на 60 діб, тобто до 13.11.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.09.2025 задоволено частково клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 07.11.2025 включно.
Із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про часткове продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, його особливу небезпеку та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення такого ризику, як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч.ч. 6, 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення підозрюваному розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисників в апеляційних скаргах про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінальних правопорушень в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, посилання апелянтів на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 не грунтується на достатній сукупності доказів та не містить усіх елементів складу злочину, доводи про відсутність у діях підозрюваного посягання на суверенітет України, її територіальну ціліснінсть та недоторканість, конституційний лад та будь-які національні інтереси, оскільки він, будучи на посаді економіста ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " фактично лише здійснював пошук перевізників товарів по України, а також посилання на наявність доказів, зокрема висновку судової лінгвістичної семанто-текстуальної експертизи, який, на думку захисників, підтверджує відсутність у діях підозрюваного ознак злочину, є передчасними.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінальних правопорушень, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисників на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками та іншими учасниками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, та даних про особу підозрюваного.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною та малолітнім сином, раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, ураховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків. При цьому, слідчий суддя належним чином умотивував вказаний висновок, а відтак доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 132, 193, 194, 199 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196-197 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року.
Апеляційні скарги захисниківОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3