Справа №761/40181/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7765/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, священника, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000664 від 23.07.2024 року,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваногоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначенодо 31 жовтня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого щодо продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного та застосувати заставу, як альтернативу триманню під вартою для підозрюваного ОСОБА_7 у розмірі, що є наближеним до мінімального з передбачених законом у розмірі 80 прожиткових мінімуми для працездатних громадян, або ж обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю та покладенням інших обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, не містить достатнього обґрунтування необхідності продовження найбільш суворого запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_7 , прийнята без урахування всіх обставин справи та даних про особу підозрюваного. В ухвалі не наведено достатніх доказів щодо аргументації наявності ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які б дійсно виправдовували необхідність подальшого тримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятору без альтернативи внесення застави, або застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Також апелянт зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_7 є священнослужителем, ніколи не мав проблем з законом, вів законослухняний спосіб життя, йому 61 рік, він має незадовільний стан здоров'я, ув'язнення може мати руйнівні наслідки для його психологічного, соматичного та фізичного здоров'я.
Повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, в його діях відсутній умисел та мета, щодо інкримінованих йому злочинів.
Ризики наведені у клопотанні є безпідставними, не підтверджуються будь-якими доказами та з плином часу зменшилися.
З огляду на стадію досудового розслідування, термін перебування підозрюваного під вартою, а також обов'язок суду зі сплином часу додатково оцінювати ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту вважає за можливе застосування застави у якості альтернативи триманню під вартою для підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, також зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що 2 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000664 від 23.07.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
31.07.2025 ОСОБА_7 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 109, ч.ч. 1, 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч.ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України.
01.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 28.09.2025.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 16.09.2025 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 31.10.2025.
23.09.2025 старший слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000664 від 23.07.2024 року.
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий зазначив, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_7 від 31.07.2025; протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 31.07.2025 та 15.08.2025; повідомленнями ДВКР від 29.07.2024; 25.07.2025; протоколами допиту свідка ОСОБА_11 від 22.02.2025 та 21.04.2025; протоколом за результатами проведення несласної слідчої (розшукової) дії «аудіо-, відеоконтроль особи» від 02.11.2024 № 17/2/2-4521т; висновком експерта № 9/25 від 16.04.2025 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення, проведеної експертами Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, протоколом за результатами проведення несласної слідчої (розшукової) дії «аудіо-, відеоконтроль особи» від 05.04.2025 № 17/2/2-1275т; висновком експерта № 1258/25-21 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи проведеної екпертами Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України, протокол за результатами проведення несласної слідчої (розшукової) дії «аудіо-, відеоконтроль особи» від 14.04.2025 № 17/2/2-1319т; висновком експерта № 1257/25-21 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи проведеної екпертами Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України, протоколом за результатами проведення несласної слідчої (розшукової) дії «аудіо-, відеоконтроль особи» від 23.04.2025 № 17/2/2-1440т; висновком експерта № 1259/25-21 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи проведеної експертами Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України.
Підставою для продовження застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також слідчий зазначив, що на даний час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин вчинення ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, а також встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, причетних до скоєння злочину, їх ролей та вчинених протиправних дій.
Строк тримання підозрюваного під вартою закінчується 28.09.2025, однак, закінчити досудове розслідування у 2-місячний строк (до 30.09.2025 включно) не виявляється за можливе, оскільки необхідно виконати слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії, без яких неможливо завершити досудове розслідування та скласти обвинувальний акт, зокрема: отримати розсекречені матеріали за результатами проведених негласних (слідчих) розшукових дій; отримати висновок за результатами проведення судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів; допитати свідків, зокрема, ОСОБА_12 та інших з приводу обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення; провести огляд речей, вилучених під час проведення обшуків за місцями проживання та перебування підозрюваного та, за необхідності, призначити інші експертизи; отримати відповіді на скеровані запити, зокрема до ГУНП в Запорізькій області Національної поліції України; скласти та вручити підозрюваному ОСОБА_7 повідомлення про змінену або нову підозру, із врахуванням інших слідчих (розшукових) дій; провести слідчі (розшукові) дії направлені на встановлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначеного кримінального правопорушення; виконати вимоги статті 290 КПК України.
Орган досудового розслідування, повідомивши ОСОБА_7 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності, вважає за необхідне продовжити застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є складність кримінального провадження, необхідність проведення значної кількості першочергових та невідкладних слідчих (розшукових) дій для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, послідовність проведення слідчих та процесуальних дій, проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану.
Специфіка досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження також полягає у тому, що частину запланованих слідчих та процесуальних дій можливо здійснити лише після отримання попередніх результатів і відомостей, які будуть одержані під час їх проведення та аналізу наявних документів і матеріалів, що унеможливлює їх проведення та закінчення до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Результати проведення зазначених процесуальних і слідчих дій мають значення для вирішення питання про доведення вини підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та вирішення питання про його винуватість під час судового розгляду.
У зв'язку з цим виникла необхідність продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні не завершено, ризики, які дали підстави слідчим суддям застосувати запобіжний захід та продовжити строк його, не зменшилися, оскільки є триваючими, а альтернативні запобіжні заходи можуть перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
23.09.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 31 жовтня 2025 року включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що на день розгляду клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочиноми, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_7 , який на даний час обґрунтовано підозрюється в тому числі у вчиненні тяжких злочинів проти основ Національної безпеки України, в умовах воєнного стану, даних про наявність зв'язків поза межами території України, з урахуванням системності інкримінованих дій, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, а тому на думку слідчого судді, будучи не ізольованим від суспільства, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на покарання, яке загрожує в разі визнання винним.
При цьому, враховуючи спосіб вчинення інкримінованих дій, з огляду на обставини підозри, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та причетних осіб у цьому кримінальному провадженні, з урахуванням характеру інкримінованих дій, активної ролі, відведеної ОСОБА_7 .
Також слідчий суддя встановив, що існує ризик вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, якому підозрюється, з урахуванням обставин інкримінованих дій в період воєнного стану.
Крім того, продовжуючи запобіжний захід, слідчим суддею враховано вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про сімейні, соціальні зв'язки та спосіб життя, проте встановлено, що вони не спростовують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не гарантують належну процесуальну поведінку.
Отже, за встановлених обставин, на думку слідчого судді, застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, оскільки наявність вказаних ризиків стосовно підозрюваного, дій до яких він може вдатись, обсяг повідомлення про підозру свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, тяжкості покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначив ОСОБА_7 розмір застави.
Відповідно до абзацу 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні низки злочинів, в тому числі тяжких злочинів, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, відсутність вагомих стримуючих факторів, застосування менш суворих запобіжних заходів, зокрема і застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4