Справа №760/18762/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5665/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, -
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існує ризик того, що останній може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Також, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження за даних обставин перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області. Крім того, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Також, судом враховано особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на розгляді Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, рішення по суті якого судом не прийнято, обвинувачений не одружений, постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , має доньку 2005 року народження, здійснює волонтерську діяльність, позитивно охарактеризований відповідно до численних подяк, мати ОСОБА_6 є особою пенсійного віку, обвинувачений має вищу освіту та кваліфікацію лікаря, що у своїй сукупності вказує на наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків. Однак, наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків не нівелює та не зменшує ризики.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою з покладенням відповідних обов'язків.
Зазначає, що обвинувачений не може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки раніше перебував під дією запобіжного заходу у вигляді застави, не порушував покладенні на нього обов'язки, не має на меті та можливості знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки такі речі та документи передані до суду. Також, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка та іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні відсутній, оскільки всі свідки допитані судом. ОСОБА_6 не має на меті вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки не має жодного умислу на це, кримінальна поведінка йому не властива.
Вказує, що ОСОБА_6 має намір вступити на службу до підрозділів Сил оборони України, останній за фахом є лікарем, має вищу освіту медичного спрямування, є придатним до несення військової служби в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Солом'янського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 301 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 20 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 взяв до увагу дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, його репутацію та дані, які його характеризують.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави ОСОБА_6 , оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_6 місцевий суд врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції вірно встановлено про наявність та реальність ризиків ухилення обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, що обумовлено як специфікою вчинених злочинів так і даними про особу обвинуваченого в їх сукупності. Твердження сторони захисту про відсутність вказаних прокурором та встановлених судом першої інстанції ризиків є надуманими, оскільки спрямовані на поліпшення становища обвинуваченого, яке в свою чергу може негативно вплинути на хід розгляду кримінального провадженні по суті.
Доводи захисника про те, що обвинувачений за фахом є лікарем, має вищу освіту медичного спрямування, є придатним до несення військової служби в умовах воєнного стану, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, та не спростовують висновків суду про ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя