Справа № 753/8540/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6469/2024
6 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року (суддя Кулик С.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
у серпні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, необхідну для повного відновлення порушених прав у розмірі 310 943,56грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 15 лютого 2022 року о 13:20 год., відповідачка, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, на перехресті не надала перевагу у русі його автомобілю Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі на дозволяючий сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення автомобілів, що призвело до їх механічного пошкодження. Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року відповідачку визнано винною у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач посилався на те, що в ході оформлення матеріалів ДТП, співробітниками поліції було встановлено, що відповідачка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, відтак він подав відповідну заяву до МТСБУ про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Позивач зазначав, що згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 № 31964 вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 440 943,56грн. 26 травня 2022 року МТСБУ виплатило йому 130 000грн, що є граничним розміром відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки різницю між вартістю відновлювального ремонту та сплаченим розміром страхового відшкодування, що становить 310 943,56грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Аніщенко К.М. просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та не надання наявним в матеріалах справи доказам належної правової оцінки.
Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП апеляційним судом, беззаперечно доводить відсутність вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Представник позивача вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта № 113/23 від 7 червня 2023 року, згідно якого причиною виникнення цієї дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія ОСОБА_2 , що не відповідали вимогам п. п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, тоді як в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху не вбачається.
Крім цього, представник позивача посилається та правовий висновок, неодноразово висловлений Верховним Судом, відповідно до якого не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою звільнення джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновками судової експертизи, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Конюшко Д.Б. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що постановою судді Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року, якою ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, скасовано, провадження по справі закрито, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Також представник відповідачки зазначає, що позивач у поданій апеляційній скарзі фактично обґрунтовує позовні вимоги іншими підставами, ніж ті, на які він посилався під час розгляду справи судом першої інстанції, і доказами, які були відхилені апеляційним судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Моторно (транспортне) страхове бюро України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», свого представника у судове засідання неодноразово не направило, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела розгляд справи у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Аніщенко К.М., які апеляційну скаргу підтримали, представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Конюшка Д.Б., який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 15 лютого 2022 року на перехресті вул. А. Ахматової та вул. Урлівської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , під керування позивача
ОСОБА_1 , та Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування відповідачки ОСОБА_2 .
Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №237981 від 15 лютого 2022 року, згідно якого водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 16.6, 16.11 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року ОСОБА_2 була визнана винною у порушенні пункту 16.11 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, та її було притягнуто до відповідальності за статтею 124 КУпАП.
При цьому суддя Дарницького районного суду міста Києва, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, дійшов до висновку про відсутність в діях відповідачки порушення п. 16.6 Правил дорожнього руху.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Суддя апеляційного суду зазначив, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням пунктів 16.6, 16.11 ПДР України, матеріали справи не містять.
Відповідно до звіту № 31967 від 22 квітня 2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення МТСБУ (далі - Звіт 31967), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , визначена за вартісним підходом, складає 440 943,56грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу у результаті ДТП, станом на 20 квітня 2022 року становить 176 736,88грн (с.с.104-105 т.1).
Моторно (транспортне) страхове бюро України 26 травня 2022 року перерахувало позивачу регламентну виплату у розмірі 130 000грн (с.с.9 т.1).
Відповідно до висновку експерта № 113/23 від 7 червня 2023 року, складеного судовим експертом Скороходом К.М., за результатами автотехнічного дослідження по матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 753/3862/22 (далі - Висновок 113/23) в даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинна була діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, тоді як водій автомобіля Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху.
Згідно Висновку № 113/23 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, тому технічною причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди слід вважати однобічні дії водія ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху. При цьому, в діях водія автомобіля Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правилам дорожнього руху не вбачається (с.с.167-171 т.1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності постанови суду апеляційної інстанції про відсутність в діях відповідачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тому відсутні підстави для покладення на відповідачку відповідальності за заподіянні позивачу збитки у результаті ДТП.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було уточнено позовні вимоги, не змінено підстави звернення до суду у передбаченому законом порядку, враховуючи постанову апеляційного суду про скасування постанови Дарницького районного суду міста Києва, якою встановлювалася вина відповідачки у вчиненні ДТП, залишено позовні вимоги, які ґрунтувалися на встановленні провини відповідачки у вчиненні ДТП зазначеним рішенням суду.
Проте, повністю погодитися з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 4 та 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
З огляду на викладене, встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов'язковими для суду, що вирішує цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша, пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Разом з тим, свої особливості має порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник
якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, завданої транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті першої цього Закону, яке знаходиться в такому транспортному засобі.
За обставинами справи, на момент настання зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована не була, тому відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ сплатило позивачу 130 000грн регламентної виплати.
Однак, завдана позивачу у результаті ДТП шкода не була відшкодована у повному обсязі.
Враховуючи, що вищезазначені норми матеріального права передбачають право власника пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди, позивач має право пред'явлення вимоги про стягнення різниці між регламентною виплатою та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу до винної у ДТП особи.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
У постанові судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року зазначено, що в діях ОСОБА_2 відсутнє порушення вимог пункту 16.6 Правил дорожнього руху, проте вона була визнана винною у порушенні пункту 16.11 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, та її було притягнуто до відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Разом з цим, зазначеними постановами встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобілів Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , під керування позивача ОСОБА_1 , та Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування відповідачки ОСОБА_2 , у результаті чого був пошкоджений автомобіль, який належить на праві власності позивачу, тобто встановлено, що автомобіль позивача пошкоджено у результаті дій відповідачки ОСОБА_2 .
Отже, для правильного вирішення цієї справи обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини, за яких відбулася зазначена дорожньо-транспортна пригода.
Позивачем суду першої інстанції наданий Висновок 113/23, в якому експертом Скороходом К.М. проаналізовано відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, зроблений відеореєстратором в автомобілі позивача, та зазначено, що автомобіль Audi, рухаючись по вул. А. Ахматової, під'їжджав до перехрестя з вул. Урлівською, на якому увімкнено дозволяючий сигнал світлофору, при цьому автомобіль Volkswagen перебував у нерухомому стані перед виїздом на вул. А. Ахматової, однак в подальшому почав рух по перехрестю зліва на право в напрямку вул. Урлівської та виїхав на траєкторію руху автомобіля Audi, в результаті чого відбулося їх зіткнення.
Судовий експерт Скороход К.М. у Висновку 113/23 зазначив, що в досліджуваних ним умовах мав місце виїзд водія автомобіля Volkswagen на смугу та траєкторію руху автомобіля Audi, відтак небезпека для руху останнього виникла з моменту виїзду автомобіля Volkswagenна його смугу та траєкторію руху.
При цьому, пояснення водія автомобіля Audi ОСОБА_1 , який вказав, що рухався зі швидкістю 50-60 км/год і при виїзді на перехрестя побачив автомобіль Volkswagen на відстані приблизно один метр, не маючи змоги уникнути зіткнення, судовий експерт Скороход К.М. у Висновку 113/23 визнав технічно спроможними.
Враховуючи викладене, судовий експерт Скороход К.М. дійшов висновку про невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху.
Верховним Судом у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц викладено правову позицію, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що наявність постанови судді апеляційного суду про відсутність вини відповідачки в порушенні вимог пунктів 16.6, 16.11 Правил дорожнього руху, унеможливлює повторне дослідження судом даних обставин та доведення вини відповідачки в порушенні вказаних пунктів Правил дорожнього руху.
Разом з тим, за змістом положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, під час розгляду справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , суди були обмежені змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 237981 від 15 лютого 2022 року, які були викладені працівниками поліції.
Разом з цим, позивач не позбавлений можливості доводити, що дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль, сталася у зв'язку із порушенням відповідачкою інших пунктів Правил дорожнього руху, які не були зазначені працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення і які не були предметом оцінки суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Позивачем суду надано висновок експерта Скороход К.М. № 113/23 від 7 червня 2023 року, згідно якого причиною дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль, стало також порушення відповідачкою пункту 10.1 Правил дорожнього руху.
Статтею 106 ЦПК України передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно із частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У Висновку № 113/23 зазначено, що він складений на замовлення ОСОБА_1 для його використання, як доказу при розгляді цивільної справи № 753/8540/22, а також наявна відмітка, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст. 385 КК України за відмову від надання висновку (с.с.167 т.1).
Отже, вказаний висновок експерта є належним доказом у даній справі.
Відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У Висновку № 113/23 судовим експертом Скороходом К.М. зроблено висновок щодо механізму скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за якого в момент наближення автомобіля позивача до перехрестя вулиць А. Ахматової та Урлівської, автомобіль відповідачки не перебував у русі, однак у моменту проїзду позивачем цього перехрестя, виїхав на траєкторію його руху, що й стало причиною зіткнення транспортних засобів.
В матеріалах справи відсутнє судове рішення про притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху, а також про звільнення її від відповідальності за порушення зазначеного пункту ПДР.
Однак, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).
У постанові Верховного Суду від 7 грудня 2023 року у справі № 914/607/23 зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18). Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.»
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на
які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, щомають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Враховуючи, що позивачем був наданий суду першої інстанції належний доказ у підтвердження вини відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль, і вказаний доказ свідчив, що відповідачкою був порушений пункт 10.1 Правил дорожнього руху, що не було предметом оцінки суду при розгляді справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 , вказаний доказ був прийнятий судом першої інстанції, а відтак відповідачка не була позбавлена можливості під час розгляду даної справи доводити свою невинуватість у вчиненні ДТП у зв'язку із порушенням зазначеного пункту ПДР.
Однак, відповідачка своїм правом на спростування наданого позивачем доказу її вини не скористалася.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував наданий позивачем доказ у підтвердження вини відповідачки у вчиненні ДТП та не звернув увагу, що викладені у ньому обставини ДТП та механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не були предметом судового розгляду та не оцінювалися судом при розгляді справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач у зв'язку із отриманням висновку експерта та наявністю постанови Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року повинен був уточнити позовні вимоги та змінити підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується
відповідним способом захисту прав або інтересів, а підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19).
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої йому пошкодженням його автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді за участю відповідачки, що є предметом позову.
Ні висновок експерта, ні постанова Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року на предмет позову не вплинули.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідачки.
Тобто підставою позову було твердження позивача про винність відповідачки у вчиненні ДТП.
При цьому, позивач посилався на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року, як на доказ вини відповідачки.
Оскільки вказаний доказ був скасований постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, позивачем був наданий новий доказ у підтвердження вини відповідачки, який під час судового розгляду спростований не був.
При цьому, надання нового доказу не змінило ні предмету позову, ні його підстав.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач довів під час судового розгляду даної справи вину відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль та завдана йому матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою, яка не надала суду достатні докази у спростування своєї вини.
Відповідно до звіту № 31967 від 22 квітня 2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Audi A8, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 440 943,56грн. 26 травня 2022 року МТСБУ сплатило позивачу 130 000грн, тому з відповідачки підлягає стягненню 310 943грн 56коп.
Відповідачкою зазначений звіт не оспорювався та не наводилися доводи його неправильності, тому колегія суддів вважає його належним та достатнім доказом у підтвердження розміру позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не оцінив надані докази, неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної
заяви у розмірі 3 109,45грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 674,15грн, а всього 7 773,60грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка проживає у АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який проживає у АДРЕСА_2 , 310 943грн 56коп. у відшкодування шкоди та 7 773грн 60коп. судових витрат, а всього 318 717грн 16коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 6 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук