10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/534/25
адміністративне провадження №П/990/534/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним нормативно -правового акту,
02 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя, у якій він просить суд:
«• Визнати моє право на виконання зобов'язання Вищої ради правосуддя діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України) - (далі: право на законослухняність).
• Визнати протиправним та таким, що суперечить закону і не може застосовуватись з моменту його прийняття, пункт 121 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням ВРП № 83/0/15-22 від 25.01.2022 року, як частини Положення, затвердженого рішенням ВРП № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 року., - у частині, що передбачає визначення судді засобами автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) - (далі дії).
Зазначений пункт згодом набув нумерації пункту 130 згідно з рішенням ВРП № 700/0/15-24 від 7 березня 2024 року.
• Визнати протиправним та таким, що суперечить закону і не може застосовуватись з моменту його прийняття, рішення ВРП №162/0/15-23 від 28.02.2023 року «Про відтермінування набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС».- (далі дії).
• Визнати порушення моїх прав на законослухняність суб'єкта владних повноважень та на суд, встановлений законом (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), внаслідок дій ВРП, що створили нормативну невизначеність і сприяли незаконному визначенню складу суду поза межами ЄСІТС.;
• визнати нанесення мені відповідачем моральної шкоди через порушення моїх прав;
• стягнути на мою користь із державного бюджету України грошову суму у розмірі 20 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди;»
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Стосовно заявлених позивачем вимог до Верховного Суду, колегія суддів вказує таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Верховний Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, за результатами розгляду справи суд може:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Щодо позовних вимог:
«Визнати моє право на виконання зобов'язання Вищої ради правосуддя діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України) - (далі: право на законослухняність).
Визнати порушення моїх прав на законослухняність суб'єкта владних повноважень та на суд, встановлений законом (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), внаслідок дій ВРП, що створили нормативну невизначеність і сприяли незаконному визначенню складу суду поза межами ЄСІТС.;
визнати нанесення мені відповідачем моральної шкоди через порушення моїх прав.»,
колегія суддів зазначає, що наведені позовні вимоги не узгоджуються з визначеними статтею 245 КАС України способами судового захисту, а також виходять за межі повноважень адміністративного суду.
Адміністративний суд розглядає спори щодо законності конкретних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а не встановлює існування або відсутність певних прав поза межами таких рішень чи дій.
В цій частині, позовні вимоги позивача спрямовані не на оскарження конкретного рішення, дії чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, а фактично - на визнання існування певного права («права на законослухняність») та встановлення факту його порушення, що не є предметом адміністративного судового розгляду.
З огляду на це, враховуючи встановлену неузгодженість між предметом позову та обраним позивачем способом захисту порушеного права, колегія суддів доходить висновку про необхідність уточнення позивачем вимог поданої ним позовної заяви, з урахуванням імперативних положень статті 245 КАС України.
Виконання вказаних вимог насамперед зумовить забезпечення завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб'єкта владних повноважень та дозволить перевірити вчинення відповідачем у справі дій:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- привести зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до положень статті 245 КАС України з урахуванням мотивів цієї ухвали Суду.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 245, 248, 266 КАС України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про протиправним нормативно -правового акту залишити без руху.
Встановити позивачу строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
О.Р. Радишевська
І.В. Желєзний
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду