10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/17300/24
адміністративне провадження № К/990/40118/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу представника Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо неврахування "індексації грошового забезпечення", як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення", передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо неврахування "індексації грошового забезпечення", як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XXVII Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623;
- зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 "грошової допомоги на оздоровлення" передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням "індексації грошового забезпечення" як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №360/7243/21;
- зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XXVII Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, з урахуванням "індексації грошового забезпечення" як обрахункової величини, в тому числі, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №360/7243/21.
За результатом розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2024 року, яке залишив без змін Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02 вересня 2025 року, позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення, як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 рік;
- зобов'язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, як обрахункової величини.
У задоволенні іншої частини позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив.
02 жовтня 2025 року до Верховного Суду від представника позивача надійшла касаційна скарга, в якій її автор просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень представник позивача зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджував про неврахуваннями судами попередніх інстанцій правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 19 березня 2020 року по справі №620/3346/19, від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19, від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 предметом розгляду яких було також включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру безпосередньо "одноразової грошової допомоги при звільненні".
Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року залишив цю касаційну скаргу без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги, із зазначенням підстав оскарження судових рішень (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).
В цій ухвалі Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Верховний Суд наголосив, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
21 жовтня 2025 року на виконання вимог зазначеної ухвали до Верховного Суду надійшла заява про уточнення касаційної скарги, в якій представник позивача, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у тих самих постановах Верховного Суду, уточнивши, що йдеться про висновок з питання застосування законів України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Оцінюючи надану скаржником заяву, Суд дійшов висновку, що вимог ухвали від 08 жовтня 2025 року він не виконав, оскільки, продублювавши ті ж постанови Верховного Суду, що були зазначені у попередній редакції касаційної скарги та перелічивши назви нормативно-правових актів, заявник касаційної скарги, попри вимогу Суду, так і не вказав конкретних норм права (пункт, частина, стаття), висновок з питання застосування яких у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд, однак суди застосували саме ці норми права інакше.
Варто зазначити, що відтворення загальних підходів (висновків) Верховного Суду поза зв'язком із конкретними правовідносинами та нормами, якими ці відносини врегульовано, не утворюють підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а лише вказують на незгоду з позицією судів попередніх інстанцій.
Також, в ухвалі від 08 жовтня 2025 року Суд указував на потребу обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У розглядуваному випадку спір виник між позивачем як особою, що проходила службу цивільного захисту та 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій в оспорюваних судових рішеннях послуговувалися нормами спеціального законодавства, в тому числі, підзаконними нормативно-правовими актами, якими саме ці відносини врегульовано, зокрема нормами Кодексу Цивільного захисту України, Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.
У справах, на які послався скаржник (№620/3346/19, №820/3423/18, №240/10130/19), питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) з урахуванням положень відповідних Інструкцій, залежно від конкретних обставин (Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260).
Посилання скаржника щодо застосовності правового підходу, висловленого Верховним Судом у справах №638/9697/17, №638/5794/17, №643/11749/17, правовідносини в яких виникли з приводу обчислення розміру пенсії, Суд відхиляє, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, а отже, не є релевантним до спірних правовідносин.
З огляду на наведене, на думку Суду, скаржник не продемонстрував подібності спірних правовідносин та їх нормативного регулювання у цій справі порівняно зі справами, на неврахування судами висновків Верховного Суду в яких він послався.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, не усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу представника Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
І.В. Желєзний
Судді Верховного Суду