10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/1883/25
адміністративне провадження № К/990/45214/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гриціва М. І. перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14 липня 2023 року в частині відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений позивачкою банківський рахунок, та зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 травня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14 липня 2023 року в частині відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на її банківський рахунок та зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року на банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
ГУ ПФУ в Одеській області не погодилося з рішенням суду апеляційної інстанцій і 23 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просило його скасувати.
Суддя Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув скаржнику через те, що у касаційній скарзі не були викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
04 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Одеській області через підсистему «Електронний суд» вдруге подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року.
ГУ ПФУ В Одеській області в новій касаційній скарзі зазначило, що повернення [первинної] касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. З цього формулювання можна зрозуміти, що скаржник знав про вимоги процесуального закону щодо форми, підстав та умов, за наявності яких (не)можливе касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій.
Отож, під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною повторною скаргою Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписи частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених приписів процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Після уяснення доводів нової касаційної скарги на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, з огляду на перебіг історії касаційного оскарження ГУ ПФУ в Одеській області судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, суддя-доповідач установив, що автор скарги раніше звертався з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у цій справі (за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області), за результатами розгляду якої Верховний Суд ухвалою від 30 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України повернув скаржнику через те, що у касаційній скарзі не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а звідси - переконався, що ГУ ПФУ в Одеській області достеменно знало (не може не знати) про вимоги процесуального закону щодо форми, змісту, підстав, строків та порядку подання касаційної скарги, за (не)дотримання яких, зокрема, вона не може бути приводом для відкриття касаційного провадження.
Було також встановлено, що, попри наведені вище вимоги процесуального закону, скаржник під час повторного звернення з касаційною скаргою не зазначив передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку в точній відповідності до вимог цієї норми процесуального закону, а це своєю чергою дозволяє вторувати мотивами повернення касаційної скарги, подібними до тих, що були викладені в попередній ухвалі (від 30 жовтня 2025 року) про повернення касаційної скарги.
Отож, як видно зі змісту касаційної скарги, вона містить посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що суди попередніх інстанцій судові рішення ухвалили з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, що, однак, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
До того ж у касаційній скарзі скаржник не конкретизував, не виокремив саме той чи ті випадки, які мають слугувати підставами для перегляду за правилами касаційного оскарження судових рішень у справі за позовом ОСОБА_1 .
Подібним чином автор скарги поставився до необхідності обґрунтування умов допуску до касаційного перегляду цієї справи як справи незначної складності чи як іншої справи, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження.
Вкотре треба нагадати, що з огляду на межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має правоможності встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із приписами КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому брак у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Наведене дозволяє підсумувати, що автор касаційної скарги ретельно не поставився до питання належного оформлення повторної касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суд першої та/або апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їх) ухваленні, навести аргументи на підтвердження слушності своєї позиції, а також зазначити пункт / пункти частини четвертої статті 328 КАС України, які він визначає підставою / підставами касаційного оскарження.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті та про повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гриців