10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №н/240/35772/23
адміністративне провадження №К/990/40819/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, і
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплачувати їй з 15 листопада 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік) на підставі статті 39 Закону України [від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ] «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Вимоги мотивувала тим, що вона є непрацюючою пенсіонеркою, яка постійно проживає в зоні безумовного (обов'язкового) відселення. 17 липня 2018 року Конституційний Суд України виніс Рішення № 6-р/2018, згідно з яким за правилами статті 39 Закону № 796-ХІІ вона за цим законом має право на отримання доплати до пенсії у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік). Однак відповідач відмовив їй нарахувати та виплатити таку доплату, чим, на переконання позивачки, вдався до протиправних дій.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області у вигляді не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15 листопада 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати і виплатити [виплачувати] ОСОБА_1 з 15 листопада 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, визначеного статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не переглядалось.
ГУ ПФУ в Житомирській області подало до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року за нововиявленими обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На думку ГУ ПФУ в Житомирській області, після набрання судовим рішенням законної сили воно почало виконуватися, зокрема, відбувалося нарахування та виплата доплати до пенсії. Утім тоді ж, тобто під час виконання судового рішення, відповідач виявив обставини, які свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 надала суду першої інстанції недостовірні відомості про місце проживання, які не були відомі і не могли бути відомі станом на час ухвалення судового рішення по суті. Наголошує, що обставини щодо місця проживання є визначальними для ухвалення рішення про призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-XII.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишив у силі рішення суду в адміністративній справі № 240/35772/23.
Суд першої інстанції, коли відмовляв у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визнав, що підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України можуть бути обставини про фальшування документів [витягу з реєстру територіальної громади № 2023/009365967 від 15 листопада 2023 року], якими підтверджувався факт реєстрації (проживання) позивачки в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, але лише тоді, коли ці обставини будуть встановлені за наслідками кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024065400001284, або в межах такого кримінального провадження буде встановлений факт не проживання позивачки у період із 15 листопада 2023 року на зазначеній території радіоактивного забруднення.
Суд підкреслив, що в аспекті прав (повноважень), передбачених підпунктами 2, 5, 6, 7, 8, 17 пункту 6 Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2) ГУ ПФУ в Житомирській області на час розгляду справи могло знати про таку обставину, як (не)проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення.
ГУ ПФУ в Житомирській області не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рушення.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, наводить відповідне обґрунтування, яке містить посилання на практику касаційного суду, яка (практика), як її інтерпретує скаржник, доводить слушність і переконливість доводів своєї касаційної скарги. Серед іншого, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув та вирішив справу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) як на встановлену процесуальним законом підставу для касаційного оскарження.
На думку автора касаційної скарги, суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема статті 242 КАС України, без врахування висновків щодо застосування норми права, викладених: у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2019 року, у справі 904/109956/16, від 26 грудня 2022 року у справі № 460/801/20 та від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, щодо визначення нововиявлених обставин.
До того ж скаржник запевняє, що суди першої та апеляційної інстанцій не зважили на те, що вищезазначені докази підтверджують те, що позивачка фактично не проживає і не проживала станом на дату реєстрації місця проживання та дату звернення до суду в населеному пункті, що належить до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106. Наголошує, що судове рішення від 22 березня 2024 року суд ухвалив на підставі недостовірних відомостей, це рішення не основується на правилах частини другої статті 39 Закону № 796-ХІІ, а справа не підпадає під ознаки типової відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18.
Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року касаційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області залишив без руху та надав скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору.
У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржник виконав вимоги, які були в ній зазначені.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України зазначені кошти судового збору зараховані на казначейський рахунок.
Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу [а саме про повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження].
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинами другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, які заразом дають підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України, коли нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз доводів касаційної скарги в аспекті встановлених судами першої та апеляційної інстанцій і викладених в оскаржених судових рішеннях фактичних обставин справи, наданою їм правничою оцінкою в сукупності, дозволяє на стадії ухвалення рішення про можливість касаційного оскарження визнати, що касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області не містить підстав, за яких ця скарга мала б бути повернута без розгляду, чи за яких можливо ухвалити рішення про відмову у відкритті касаційного провадження.
Наведені скаржником аргументи та доводи, викладені в касаційній скарзі, потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів в аспекті проаналізованих підстав, на основі яких подана касаційна скарга у цій справі, вважає за потрібне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій, ухвалених у цій справі.
Оскільки касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області подана у строк, установлений КАС України, із дотриманням передбаченого цим Кодексом порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, а підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження нема, колегія суддів в контексті викладеного підсумовує, що є підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Витребувати із Житомирського окружного адміністративного суду справу № н/240/35772/23 за вищезазначеним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій