Номер провадження 22-ц/821/1330/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 694/122/25 Категорія: 304090000 Щербак О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
10 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвокат Хворост Дарія Михайлівна,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 267342915 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Договором встановлено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в сумі 7750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7750,00 грн на її банківську картку.
Позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.
Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021 становить 27 473,20 грн, яка складається з: 7749,34 грн - заборгованість по кредиту; 19723,86 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, та судовий збір.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.05.2025 позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021 у розмірі 27 473,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.
Не погодившись з рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.05.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та прийняте нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що умовами кредитного договору визначено строк кредитування, що становить 30 днів, а також погоджено, що позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом виключно на період строку кредитування.
Однак, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому, позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання ТОВ «Юніт Капітал» не заявляло.
Скаржник, посилаючи на норми матеріального права, зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Скаржник вважає, що позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі сторона відповідача також заперечує щодо дійсності умов договорів факторингу, за якими позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що відступлення прав вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат Хворост Д.М. вказує, що сторона відповідача очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.
14.07.2025 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 27473,20 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.
Щодо розгляду справи по суті спору.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору № 267342915 від 27.02.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит в розмірі 7750,00 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Договору) (т. 1 а.с. 18-19).
Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період) (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
За користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 1.4 Договору): - на період строку, визначеного в п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,57 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (573,05 процентів річних) (пп. 1.4.1); - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах, визначених п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 1,69 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (617,71 процентів річних) (пп. 1.4.2); - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (620,50 процентів річних) (пп. 1.9.3).
Відповідно до п. 1.7 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на таких умовах: - зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пп. 1.7.1); - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти за ставкою 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (839,50 процентів річних) (п.п. 1.7.2).
Проценти в розмірі, визначеному п.п. 1.4 або 1.7.2 Договору нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.8).
У п. 4.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3 та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.4 Договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV93YP2, 27.02.2021 (т. 1 а.с. 19 на звор.).
Отримання відповідачем кредитних коштів за Договором підтверджується платіжним дорученням № ce2146e9-e2bf-4771-8fed-18adebce635a від 27.02.2021 (т. 1 а.с. 30) та випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період 27.02.2021-02.03.2021 (т. 1 а.с. 102).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 (т. 1 а.с. 35-36). Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 (т. 1 а.с. 38). Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021 (т. 1 а.с. 39-41). Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 (т. 1 а.с. 42).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17670,55 грн (т. 1 а.с. 45).
05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1) (т. 1 а.с. 47-48).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Пізніше ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (т. 1 а.с. 50, 51).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27473,20 грн (т. 1 а.с. 52).
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 02/12/24-У, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021 (т. 1 а.с. 54-56).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 27473,20 грн (т. 1 а.с. 57-58).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021, виданої ТОВ «Юніт Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 27473,20 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 7749,34 грн, заборгованості по відсоткам - 19723,86 грн (т. 1 а.с. 62).
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину.
Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7750,00 грн.
У п. 4.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.2 договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), тобто до 28.03.2021 включно.
Матеріалами справи, зокрема, довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 07.09.2023 та розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», наданих до суду стороною позивача, підтверджено, що відповідачкою ОСОБА_1 01.04.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 4044,00 грн (т. 1 а.с. 24, 60).
Однак, умовами кредитного договору передбачена можливість продовження строку дисконтного періоду у разі оплати протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем станом на 28.03.2021 було сплачено проценти за користування кредитними коштами за 30 днів з моменту його отримання, враховуючи вимоги п. 1.4 кредитного договору, суд доходить висновку, що строк дисконтного періоду закінчився саме 28.03.2021.
При цьому, нарахування процентів за користування кредитом за дисконтний період здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,57 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відтак, за період з 27.02.2021 до 28.03.2021 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 3650,25 грн з розрахунку: 7750,00 грн * 1,57 % * 30 днів.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, який відповідачем продовжено не було, нараховував останньому відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи процентну ставку 1,69 % за кожен день користування кредитом, а потім 2,30 % за кожен день користування кредитом.
При цьому, відповідно до умов кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Зазначені обставини підтверджуються позивачем і у відзиві на апеляційну скаргу.
Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.
Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 27.02.2021 до 28.03.2021, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов'язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 7749,34 грн та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування - 30 днів, на підставі процентної ставки 1,57 %, що становить 3650,25 грн.
При цьому, враховуючи, що відповідачкою 01.04.2021 було сплачено на погашення заборгованості 4044,00 грн, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 7355,59 грн.
Щодо відступлення прав вимог за кредитним договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткові угоди, витяги з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Щодо тверджень скаржника про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021, так як договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договори факторингу, колегія суддів зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося.
Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Д.М. слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 7000,00 грн.
В апеляційній скарзі представник Полуянової Я.В. заявила, що сторона відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. До апеляційної скарги додано докази на понесення таких судових витрат.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» в суді першої інстанції здійснював адвокат Тараненко Артем Ігорович, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01 від 03.12.2024, додатковою угодою № 7 від 03.12.2024 до договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01 від 03.12.2024, довіреністю від 04.12.2024, актом прийому-передачі наданих послуг від 03.12.2024.
Аналізуючи надані адвокатом Тараненком А.І. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що позовна заява була складена адвокатом 09.01.2025 та подана до суду першої інстанції і зареєстрована 10.01.2025, при цьому, акт прийому-передачі наданих послуг складений 03.12.2024.
У вказаному акті адвокатом наведено перелік наданих правових та юридичних послуг, серед яких: складання позовної заяви (2 год) - 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 год) - 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту (1 год) - 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника (1 год) - 500 грн.
В акті прийому-передачі наданих послуг сторони підтвердили, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.
Таким чином, враховуючи, що станом на дату складання акта прийому-передачі наданих послуг така послуга, як складання позовної заяви, надана ще не була, колегія суддів вважає, що відшкодуванню може підлягати лише надання таких послуг, як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника, що в загальному розмірі складає 2000,00 грн.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що представником відповідача під час розгляду справи в Шполянському районному суді Черкаської області, у судовому засіданні 05.05.2025 заявлено клопотання про зменшення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, за розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.05.2025 (т. 1 а.с. 134-148).
Колегія суддів враховує, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 7355,59 грн, що складає 26,7 % від заявлених позовних вимог.
Відтак, пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 534,00 грн (2000,00*26,7 %/100 %).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Хворост Дарія Михайлівна, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 42 від 31.03.2025, додатковою угодою № 1 від 12.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 42 від 31.03.2025, ордером серії ВІ № 134716 від 11.06.2025, ордером серії ВІ № 1310929 від 26.06.2025, детальним описом робіт (наданих послуг), актом приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 11.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 42 від 31.03.2025.
Згідно з договором про надання правничої допомоги№ 42 від 31.03.2025 та додатковою угодою № 1 від 12.05.2025 до вказаного договору, вартість юридичного супроводу справи клієнта № 694/122/25 в суді апеляційної інстанції складає 5000,00 грн (фіксована оплата).
Відповідно до акта приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 11.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 42 від 31.03.2025, адвокатом Хворост Д.М. надано ОСОБА_1 такі послуги з правової допомоги: консультація клієнта, написання апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує наявність в матеріалах справи клопотання позивача про зменшення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, однак, вважає за необхідне зазначити, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Однак, враховуючи, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 7355,59 грн, що складає 26,7 % від заявлених позовних вимог, то з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3665,00 грн (5000,00*73,3 %/100%).
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ «Юніт Капітал» було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Під час подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 3633,60 грн.
Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог на суму 7355,59 грн, тобто на 26,7 %, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 646,70 грн (2422,40*26,7%/100%).
За подачу апеляційної скарги, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2663,42 грн (3633,60*73,3%/100%).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни задовольнити частково.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 267342915 від 27.02.2021 в сумі 7355,59 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, які складаються з судового збору в сумі 646,70 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 534,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з судового збору в сумі 2663,42 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3665,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова