Номер провадження 22-ц/821/1768/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/13978/24 Категорія: 304020000 Пироженко (В.Д.) В. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
04 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Карпенко О.В.,
секретар: Широкова Г.К.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
зацікавлені особи - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИТАРА»;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - адвокат Бойко Артур Сергійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - адвоката Бойка Артура Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИТАРА» про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності,
У листопаді 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації права власності.
Позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, 06.06.2019 їх батько ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка є відповідачем у справі. Від даного шлюбу, подружжя дітей не мало, постійно разом не проживали, зареєстровані також за окремими адресами, спільного господарства не вели, оскільки батько перебував в тяжкому хворобливому стані, постійно перебував на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
09.11.2023 ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.11.2023 (справа № 712/12305/23) шлюб між вказаними особами було розірвано. Постановою Черкаського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Однак, позивачі у даній справі зазначають, що до набрання чинності рішенням суду від 20.11.2023 у справі № 712/12305/23, шлюб між їх батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вже було розірвано 12.12.2023 Черкаським міським відділом ДРАЦС в позасудовому порядку.
У цей же час, під час процесу розірвання шлюбу, у Соснівському районному суді м. Черкаси, 23.11.2023, 24.11.2023 та 01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. укладалися договори дарування майна, що перебувало у власності батька позивачів або на балансі товариств, власником та засновником яких був ОСОБА_7 .
У заяві про зміну підстав позову позивачі зазначили, що детально проаналізувавши отримані в процесі розгляду справи документи, у тому числі, й отримані в межах проведеного досудового розслідування кримінального провадження за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України, а також з урахуванням проведеного Аудиту фінансово-господарської діяльності ТОВ «Черкаситара» та ТОВ «Черкаська виробничо-торгова компанія» були виявлені докази, які слугували підставою для звернення до суду з даною заявою. Як виявилось, перед своєю смертю ОСОБА_7 мав наміри реалізувати задум щодо юридичного оформлення права власності на наступні об'єкти нерухомого майна, а саме: закінчений будівництвом об'єкт, комплекс загальною площею 3494,3 кв.м, який складається, у тому числі, й з торгівельних павільйонів - ОСОБА_8 , П, Р, С, Т, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, що в подальшому не передав його на підставі договорів дарування своїй дружині.
Право власності на зазначене майно було зареєстровано особисто ОСОБА_7 у державного реєстратора Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., про що зроблено відповідний запис у реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.07.2024. Однак, вказаний об'єкт нерухомого майна не може вважатися комплексом будівель та споруд, оскільки не відповідає всім притаманним ознакам та характеристикам об'єктів, до яких належать саме об'єкти нерухомого майна, а всі зазначені у витягу споруди можна класифікувати за технічними характеристиками як тимчасові споруди, проте з метою реалізації свого задуму, ОСОБА_7 звернувся до невстановлених осіб, які на його замовлення виготовили недостовірне свідоцтво про право власності, яке в подальшому і стало підставою для реєстрації речового права на зазначене вище майно.
Таким чином, станом на дату подання нової редакції позовної заяви, є абсолютно очевидним те, що реалізуючи свій злочинний задум, та в процесі підготовки до нього, останній вирішив, з метою мінімізації можливих ризиків та наслідків пов'язаних з викриттям вказаного вище злочину та можливого притягнення до кримінальної відповідальності, у тому числі, й ризиками, пов'язаними з можливою конфіскацією майна вчинити такі дії: здійснити юридичне оформлення розлучення з ОСОБА_4 ; укласти фіктивні договори дарування зазначеного вище майна, з метою уникнення можливих негативних наслідків вчинення ним кримінально караних діянь.
Позивачі звертають увагу суду також на те, що ОСОБА_7 і далі продовжував займатися підприємницькою діяльністю, фактично володів товариствами, а вказані об'єкти нерухомого майна так і не вибули з балансу товариств, що підтверджується висновками Фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» та ТОВ «ЧТВК».
Зазначене слугувало підставою для зміни підстав поданого раніше ними позову, оскільки під час подання первинної позовної заяви позивачі посилались на ст. 230 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину під впливом обману), проте з урахуванням зібраних доказів, вважають, що в даному випадку, всі вказані вище правочини мають ознаки фіктивності, а тому до таких правовідносин доцільніше застосувати ст. 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину).
З урахуванням того, що позивачі є спадкоємцями після померлого ОСОБА_7 , а ТОВ «Черкаситара», ТОВ «Фаворит», ТОВ «Черкаська виробничо-торгова компанія» є їхньою спадщиною і разом зі спадщиною вони прийматимуть всі зобов'язання зазначених товариств, у тому числі, і боргові, є зрозумілим те, що такими діями ОСОБА_4 намагається зберегти за собою отримане шляхом укладення фіктивних правочинів майно.
Отже, позивачі вважають, що належним способом захисту є визнання договорів дарування недійсними із скасуванням проведеної приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. державної реєстрації речових прав на підставі зазначених вище договорів дарування, з одночасним поверненням до реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.
У зв'язку зі зміною підстав позову позивачі просять:
1. Визнати недійсним Договір дарування Квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 541294271101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною зареєстрований в реєстрі за номером: 10245, та скасувати державу реєстрацію права власності.
2. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 0,6567 га з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020 та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2749759871101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10210, та скасувати державну реєстрацію права власності.
3. Визнати недійсним Договір дарування нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310456771101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10225, та скасувати державну реєстрацію права власності.
4. Визнати недійсним Договір дарування нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2302139071101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10235, та скасувати державну реєстрацію права власності.
5. Визнати недійсним Договір дарування комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1440335371101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10240, та скасувати державну реєстрацію права власності.
6. Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 0,6567 га з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020 та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2301808471101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10210, та скасувати державну реєстрацію права власності.
7. Визнати недійсним Договір дарування комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48109271101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10250, та скасувати державну реєстрацію права власності.
8. Визнати недійсним Договір дарування нежилого приміщення, магазин «КООПЕРАТОР», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2747082971080, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023. зареєстрований в реєстрі за номером 10215, та скасувати державну реєстрацію права власності.
9. Визнати недійсним Договір дарування нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310368171101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10230, та скасувати державну реєстрацію права власності.
10. Визнати недійсним Договір дарування нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310532371101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 23.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10220, та скасувати державну реєстрацію права власності.
11. Визнати недійсним Договір дарування комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2122306971101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 24.11.2023, зареєстрований в реєстрі за номером 10302, та скасувати державну реєстрацію права власності.
12. Визнати недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 541294271101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною, зареєстрований в реєстрі за номером: 10245, та скасувати державну реєстрацію права власності.
13. Визнати недійсним Договір дарування квартири тимчасового проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779698771101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 01.12.2023. зареєстрований в реєстрі за номером 10451, та скасувати державну реєстрацію права власності.
14. Визнати недійсним Договір дарування нежитлових будівель, за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925596471101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 01.12.2024, зареєстрований в реєстрі за номером:
АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779486971101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 01.12.2024, зареєстрований в реєстрі за номером 10501, та скасувати державну реєстрацію права власності.
16. Визнати недійсним Договір дарування квартири тимчасового проживання АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779446871101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 01.12.2024, зареєстрований в реєстрі за номером 10446, та скасувати державну реєстрацію права власності.
17. Визнати недійсним Договір дарування квартири тимчасового проживання АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779670871101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною від 01.12.2024, зареєстрований в реєстрі за номером 10456, та скасувати державну реєстрацію права власності.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачі у своїх вимогах щодо визнання договорів недійсними посилалися на той факт, що ОСОБА_7 вчинив фіктивні правочини з метою уникнення можливих негативних наслідків щодо свого майна, з метою мінімізації можливих ризиків та наслідків пов'язаних з викриттям злочину та можливого притягнення до кримінальної відповідальності, проте, суду не було надано жодного доказу того, що при укладенні оспорюваних договорів, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були направлені виключно для мети приховання майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів чи інших боргових зобов'язань. Сам по собі факт укладення оспорюваних правочинів між подружжям не є беззаперечним доказом його фіктивності та відсутності наміру створення правових наслідків.
Висновки Фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» не можуть бути доказами фіктивності договорів дарування, оскільки дані висновки не підтверджують факт оформлення договорів дарування з метою їх фіктивності та уникнення будь-якої відповідальності ОСОБА_7 .
Суд дійшов висновку, що оспорювані договори дарування підписані сторонами правочину, учасники договору досягли згоди з усіх істотних його умов, сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Після укладання оспорюваних правочинів за відповідачем зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, яким вона продовжила користуватись протягом року, до настання смерті дарувальника, заперечуючи фіктивність оспорюваних правочинів, а також вказувала на наявність у неї волевиявлення на настання правових наслідків, які обумовлені цими правочинами.
За таких обставин, посилання позивачів на те, що оспорювані правочини були укладені під час процесу розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не свідчить про фіктивність оспорюваних договорів дарування. Позивачами не надано належних, достовірних і достатніх доказів про те, що договори дарування нерухомого майна були укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Бойко А.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договори дарування від 23.11.2023, 24.11.2023 та 01.12.2023 укладались під час процесу розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і не могли бути спрямовані на реальне відчуження майна, оскільки: передача основних активів відбулася особі, з якою тривав судовий конфлікт; після їх укладення ОСОБА_7 залишився фактичним власником та розпорядником майна; укладені договори були лише засобом уникнення можливого арешту та конфіскації активів у зв'язку з кримінальними ризиками.
Скаржники зазначають, що укладення договорів дарування 23.11.2023 та 24.11.2023, 01.12.2023 було здійснено з порушенням їх спадкових прав, як дітей ОСОБА_7 , які є спадкоємцями першої черги; мало на меті штучне виведення майна зі спадкової маси; не може вважатися добросовісною поведінкою, а отже відповідні правочини підлягають визнанню недійсними; державна реєстрація прав на їх підставі має бути скасована як така, що порушує права спадкоємців та не відповідає законодавству.
В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення, оскільки не дослідив і не оцінив належним чином усі подані докази, обмежився формальною перевіркою договорів та реєстраційних дій, не врахував обставини, які свідчать про фіктивність правочинів і порушення прав спадкоємців.
19 вересня 2025 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_4 - адвоката Стойка А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивач, який вимагає визнання правочину недійсним (фіктивним), повинен довести, що обидві сторони правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, діяли умисно, тобто тягар доказування фіктивності покладається на позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що позивачами не доведено порушення оспорюваними договорами дарування, саме на момент їх укладення, їх прав чи охоронюваних законом інтересів, як заінтересованої особи. Крім того, позивачами не доведено, що при укладенні оспорюваних договорів, дії відповідачки та її чоловіка були направлені виключно для мети приховання майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів чи інших боргових зобов'язань.
Сам по собі факт укладення оспорюваних правочинів між подружжям не є беззаперечним доказом його фіктивності та відсутності наміру створення правових наслідків.
Щодо висновків фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» сторона відповідача зазначає, що такі висновки не підтверджують факт оформлення договорів дарування з метою їх фіктивності та уникнення будь-якої відповідальності ОСОБА_7 . Крім того, висновки від 09.04.2025 та від 20.03.2025, виконані ТОВ «Аудиторська компанія», не є належними доказами у даній справі, оскільки ні вказане товариство, ні його керівник не є суб'єктами аудиторської діяльності, про що свідчить відсутність відповідної інформації в реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності.
Відтак, сторона відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідача, представників позивачів та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.10.1983 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб у Білозірській сільській раді Черкаського району Черкаської області, актовий запис 88, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а.с. 28).
Від даного шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мають доньок: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (т. 1 а.с. 29-31).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно, ОСОБА_9 (мати позивачів) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 32).
06.06.2019 між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 було зареєстровано шлюб у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 703, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 20).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.11.2023 у справі № 712/12305/23 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано. Постановою Черкаського апеляційного суду від 30.01.2024 рішення суду першої інстанції від 20.11.2023 залишено без змін.
12.12.2023 Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видане свідоцтво про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 314.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно, ОСОБА_7 (батько позивачів), помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 32).
Позивачі зазначали, що після смерті їх батька ОСОБА_7 , вони звернулися до Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвої Інни Юріївни з метою оформлення спадкових прав на ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА», проте, виявили, що майно вибуло з власності ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» та з власності їхнього батька на підставі договорів дарування укладених 01.12.2023.
Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю. на підставі 61 Закону України «Про нотаріат» для управління корпоративними правами ТОВ «ЧЕРКАСЬКА ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА», ТОВ «ФАВОРИТ-2003», з числа спадкоємців, було обрано ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами від 08.11.2024, посвідчених зазначеним нотаріусом (т. 1 а.с. 107-109).
Із Виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 634496051098, № 427314709866 та № 129489194020 від 15.11.2024 встановлено, що тимчасово виконуючою обов'язки директора ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА», ТОВ «ФАВОРИТ», ТОВ «Черкаська виробничо-торгова компанія» на строк до вступу спадкоємців являється ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що 23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 541294271101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 10245.
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування земельної ділянки та комплексу будівель, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано земельну ділянку площею 0,6567 га з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020, та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (земельна ділянка) 2749759871101, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (комплекс) 2301808471101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10210 (т. 1 а.с. 68-71).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежитлових будівель, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310456771101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10225 (т. 1 а.с. 58-60).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежитлових будівель, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2302139071101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального кругу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10235 (т. 1 а.с. 61-63).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування комплексу, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1440335371101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10240 (т. 1 а.с. 64-67).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування земельної ділянки та комплексу, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано земельна ділянка площею 0,6567 га з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020 та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2301808471101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10210 (т. 1 а.с. 54-57).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування комплексу, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48109271101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10250 (т. 1 а.с. 72-75).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежиле приміщення - магазин «КООПЕРАТОР», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2747082971080, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10215 (т. 1 а.с. 76-78).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310368171101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10230 (т. 1 а.с. 79-81).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежитлових будівель, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310532371101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10220 (т. 1 а.с. 82-84).
23.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 541294271101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 10245 (т. 1 а.с. 51-53).
24.11.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування комплексу, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано комплекс що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2122306971101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10302 (т. 1 а.с. 85-90).
01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779698771101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 10451 (т. 1 а.с. 42-44).
01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування нежитлових будівель, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано нежитлові будівлі, за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925596471101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. зареєстрований в реєстрі за номером: 10506 (т. 1 а.с. 38-41).
01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779486971101, що був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 10501 (т. 1 а.с. 45-47).
01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779446871101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 10446 (т. 1 а.с. 48-50).
01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 було подаровано квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 779670871101, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 10456 (т. 1 а.с. 35-37).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частиною першою статті 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Згідно із частиною другою статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами першою-п'ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17), від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 27 травня 2024 року у справі № 607/16232/22 (провадження № 61-3677св24) та багатьох інших.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду: від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16, від 13 березня 2019 року у справі № 757/12646/16, від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказано, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 зазначено, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Звертаючись до суду з цим позовом, враховуючи заяву про зміну підстав позову, позивачі посилались на те, що померлий ОСОБА_7 з метою уникнення можливих негативних наслідків вчинення ним кримінально караних діянь, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та за ч. 5 ст. 190 КК України, санкція якої передбачає, у тому числі, конфіскацію майна, здійснив юридичне оформлення розлучення з ОСОБА_4 та вчинив фіктивні правочини дарування майна. Позивачі вважають, що укладення спірних договорів дарування є порушенням їх спадкових прав, як дітей померлого ОСОБА_7 , оскільки, окрім іншого, ТОВ «Черкаситара», ТОВ «Фаворит», ТОВ «Черкаська виробничо-торгова компанія», на балансі яких перебувало спірне майно, що вибуло у зв'язку з укладеними договорами, є їх спадщиною.
Таким чином, позивачі стверджують, що договори дарування укладені з метою приховання майна та унеможливлення здійснення його конфіскації, тобто вони є фраудаторними і спрямованими на фіктивний перехід права власності на майно, що належало їх батьку до його колишньої дружини - відповідачки у справі, тому вважають належним способом захисту визнання таких договорів недійсними на підставі статті 234 ЦК України та скасування державної реєстрації права власності.
Враховуючи викладене вище, оцінюючи докази, надані стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачами не було надано жодного доказу того, що при укладенні оспорюваних договорів дарування, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були направлені виключно на уникнення можливих негативних наслідків, пов'язаних з викриттям злочину та можливого притягнення до кримінальної відповідальності, у тому числі, й ризиками, пов'язаними з можливою конфіскацією майна.
Матеріали справи не містять доказів наявності на момент вчинення спірних правочинів відкритих кримінальних провадження за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України, фігурантом якого був би померлий ОСОБА_7 , про які в своїх процесуальних документах зазначила позивачі. Доводи останніх фактично зводяться до можливого вчинення померлим ОСОБА_7 злочину, можливого вчинення фіктивних правочинів з метою мінімізації можливих ризиків та наслідків пов'язаних з викриттям злочину, та можливого притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто, доводи сторони позивача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодним належним доказом.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, у заявах по суті справи позивачі неодноразово звертали увагу на наявність кримінального провадження № 12025250310000372, внесеного до ЄРДР 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Однак, як вбачається з наданих стороною відповідача доказів, зокрема, ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.05.2025 у справі № 711/3102/25, кримінальне провадження № 12025250310000372, внесене до ЄРДР 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, закрито. У вказаній ухвалі слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування не встановлено фактів та не здобуто будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про незаконне заволодіння майном ОСОБА_7 його дружиною ОСОБА_4 чи іншими особами, шляхом обману чи зловживання довірою (т. 3 а.с. 152-157).
Крім того, у тексті відповіді на відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 13.05.2025, позивачі зазначили про наявність відкритого кримінального провадження № 1202250310001396 від 15.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Вказане інформація вбачається з ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/5406/25, провадження № 1-кс/712/2144/25.
Однак, колегія суддів зазначає, що наявність вказаного кримінального провадження не є підставою для висновку про укладення ОСОБА_7 фіктивних договорів дарування. Разом з тим, зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тобто матеріали справи не містять ані інформації щодо пред'явлення будь-якій особі підозри у вчиненні вказаного злочину, ані вироків щодо притягнення будь-якої особи до кримінальної відповідальності за ст. 366 КК України.
Надаючи оцінку поясненням свідків, які були заслухані в суді першої інстанції, а також письмовим поясненням свідків, колегія суддів зазначає, що жоден свідок не був присутнім при укладенні ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спірних договорів дарування, у поясненнях свідків йдеться про добрі стосунки померлого зі своїми дочками та онуками, відтак, вказані покази не можуть підтверджувати доводи позивачів щодо фіктивності укладених договорів, а відтак не можуть бути покладені в основу рішення, про що правомірно зазначив районний суд.
Щодо наданих стороною позивача Висновків фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЧЕРКАСИТАРА» та ТОВ «ЧЕРКАСЬКА ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ» від 20.03.2025 та від 09.04.2025, колегія суддів зазначає, що зазначені висновки були складені ТОВ «Аудиторська компанія» (код ЄДРПОУ 40647789), однак таке товариство, як і його керівник, відсутні в Реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, а тому вказані висновки, відповідно до ст. 77 ЦПК України, не є належними доказами в справі.
Факт спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 після розірвання шлюбу є волевиявленням сторін та не є однозначним свідченням на користь доводів позивачів про фіктивне розірвання шлюбу з метою відчуження майна задля унеможливлення здійснення його конфіскації.
Крім того, за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 108 СК України).
У спорах про визнання розірвання шлюбу фіктивним належними учасниками судової справи мають бути особи, цивільні права та обов'язки яких можуть змінюватись в залежності від результату розгляду такого спору (наприклад, спадкоємці померлого учасника шлюбу, щодо визнання якого фіктивним відкрите судове провадження). При цьому така особа має згідно із вимогою, зокрема, статті 12 ЦПК України довести відповідний факт.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду про визнання розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 фіктивним відсутнє, відтак твердження позивачів з цього приводу є безпідставними.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували б наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Позивачі оскаржують укладені 23.11.2023, 24.11.2023 та 01.12.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 договори дарування, при цьому, позивачі сторонами таких правочинів не були. Водночас, ЦК України визначає, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, та встановлення, чи порушується суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів зауважує, що позивачами так і не було доведено, які їх права та охоронювані законом інтереси порушили спірні правочини саме на момент їх укладання 23.11.2023, 24.11.2023 та 01.12.2023.
У контексті зазначеного, судова колегія бере до уваги поняття «свобода договору», що передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а також враховує поняття «свобода підприємницької діяльності», яка полягає в самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, що є ключовими засадами цивільного права та господарського права.
Так, судом першої інстанції правомірно встановлено та зазначено, що у кожному із спірних договорів дарування є пункт договору, в якому зазначено, що сторони, що підписалися, підтверджують, що: вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; вони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому. Також в деяких із вказаних договорів, наявний пункт договору, в якому зазначено, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину, а також сторонами засвідчено, що зміст цього договору їм нотаріусом роз'яснено повному обсязі, текст договору прочитаний ними повністю, а також прочитаний їм уголос. Договорами також визначено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту державної реєстрації та прийняття дарунку. Обдарований свідчить, що він дарунок приймає. Прийняття дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, врахувавши вимоги зазначених норм права й встановивши, що позивачі не обґрунтували фіктивності оспорюваних договорів дарування, укладання їх без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами,не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину фактично не виникли ті правовідносини, що передбачені договорами дарування, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки припинення права власності ОСОБА_7 на спірне майно відбулось з волі самого ОСОБА_7 , що була виражена у договорах дарування, укладеними 23.11.2023, 24.11.2023, 01.12.2023, останній, як власник спірного майна та як директор товариств, у власності яких перебувало спірне майно, шляхом свого волевиявлення реалізував правомочності розпорядження майном, тобто визначив їх подальшу юридичну долю, волевиявлення ОСОБА_7 було узгодженим із волевиявленням обдарованої ОСОБА_4 , що прийняла у власність спірне майно та зареєструвала право власності на нього на своє ім'я, у суду, на підставі тих доказів, які надані стороною позивача, відсутні підстави для висновку про фіктивність вказаних правочинів.
Відтак, аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів доходить висновку, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування скаржником не доведено, відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - адвоката Бойка Артура Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИТАРА» про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.В. Карпенко