Провадження № 11-кп/821/725/25 Справа № 705/1935/24 Категорія: ч. 3 ст. 307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвину-ваченого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.09.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань Черкась-
кої обл., громадянина України, який має зага-
льну повну середню освіту, не працює, од-
ружений, має на утриманні 4 неповнолітніх
дітей, проживає
АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 3.04.2012 р. Уманським міськрайсудом Чер-
каської обл. за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 75 КК
України до 5 років позбавлення волі з іспи-
товим строком 3 роки;
- 21.10.2013р. Уманським міськрайсудом
Черкаської обл. за ч. 2 ст. 185 КК України до
5 років позбавлення волі;
- 25.11.2013р. Уманським міськрайсудом
Черкаської обл. за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК
України до 4 років 6 місяців позбавлення
волі;
- 9.04.2014 р. Придніпровським райсудом м.
Черкаси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року
позбавлення волі
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб до 13.11.2025 р. включно, із заставою 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 196 820 грн., -
В провадженні Уманського міськрайсуду Черкаської обл. знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023250000000089 від 1.03.2023 р. ,за обвинуваченням ОСОБА_8 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 22.11.2024 р. включно, залишено заставу в раніше визначному розмірі 196 820 грн.
При прийняті такого рішення суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому і, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що існує ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість можливо призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, може бути розцінена ним більш небезпечним ніж переховування та втеча. Продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та обвинувачених, які не є його родичами, з метою зміни ними показань на його користь, прийнято до уваги, що не всі свідки допитані, також існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 суд зауважив, що прийняв рішення виходячи не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а у зв'язку із необхідностю уникнення ризиків, оскільки в попередньому судовому засіданні не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також наявності достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним та встановленим ризикам.
Крім того, суд не встановив підстав для зміни раніше визначеного розміру застави, в разі внесення якої обвинувачений підлягатиме звільненню з під варти.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Зазначає, що перебуває під вартою майже два роки, при цьому розгляд справи по суті так і не розпочато.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував що тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності достатніх підстав та за умови належної процесуальної активності суду, а у даній справі засідання фактично обмежуються розглядом питань про продовження запобіжного заходу.
В слідчому ізоляторі, у якому він утримується, відсутнє бомбосховище, що в умовах воєнного стану та постійних ракетних обстрілів створює реальну загрозу життю та здоров'ю та суперечить ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку апелянта суд, продовжуючи тримання під вартою, не навів переконливих аргументів щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176, 177, 178 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених у ній підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
Виходячи з наданих матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, може продовжити злочинну діяльність, є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились і виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо нього на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого до двох місяців та залишаючи розмір застави у раніше визначеному розмірі, а саме 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 196 820 грн., суд першої інстанції врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, та які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких, та згідно санкції статті передбачене покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому суд врахував наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість можливого призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, може бути розцінена ним більш небезпечним ніж переховування та втеча; ризик незаконного впливу на свідків та обвинувачених, які не є його родичами, з метою зміни ними показань на його користь, прийнято до уваги що не всі свідки допитані; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних та не було надано і суду апеляційної інстанції, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Місцевий суд перевірив можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу та дійшов до правильного висновку про одночасне залишення можливості внесення застави, в раніше визначеному та обґрунтованому розмірі (ухвала Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 30.09.2024 р.) 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 196 820 грн., з вказаним висновком погоджується і апеляційний суд, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Враховуючи відсутність даних про втрату ризиків та підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора, суд обґрунтовано зауважив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою доцільно продовжити на шістдесят днів, з можливістю внесення застави, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню зазначених судом ризиків.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, ризик незаконного впливу на свідків та обвинувачених, які не є його родичами, з метою зміни ними показань на його користь, і ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Зазначені судом ризики наразі є реальними, триваючими, запобіжний захід відносно ОСОБА_8 був обраний з можливістю внесення застави, тому при продовженні даного запобіжного заходу судом також визначена можливість внесення застави у раніше визначеному розмірі та вказаний розмір застави достатньо обґрунтований у судових рішеннях від 2.08.2024 р. та 30.09.2024 р., а тому підстав для зменшення розміру застави апеляційний суд не вбачає.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців, з можливістю внесення застави.
Суд першої інстанції, згідно вимог ст. 331 КПК України, розглянув питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою, що відповідає вимогам КПК України і знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно нього строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законодавчих підстав для впливу.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що розгляд справи зводиться лише до продовження строку тримання під вартою, то апеляційний суд зауважує, що зазначені доводи є передчасними.
Згідно довідки про рух розгляду кримінального провадження судом першої інстанції проведено підготовче судове засідання, оголошено обвинувальний акт, але не допитані обвинувачені, свідки, не досліджені письмові докази.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції виходив не з принципу «автоматичного» продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків, суд не встановив, що ризики зменшилися чи відсутні, або наявність достатніх стимулюючих факторів для застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК, апеляційний суд, -
Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.09.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, до 13.11.2025 р. включно, залишено заставу 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 196 820 грн. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді