Провадження № 11-кп/821/500/25 Справа № 700/840/24 Категорія: ст. 126-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_7 на вирок Лисянського райсуду Черкаської обл. від 2.04.2025 р. у кримінальному провадженні № 12024250360001243 від 18.09.2024 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянин України,
українець, має середню спеціальну освіту,
не одружений, не працює, пенсіонер, інвалід
війни 3 групи, має на утриманні особу похи-
лого віку - матір, ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, зареєс-
трований:
АДРЕСА_1 , проживає:
АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 1261 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 , наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України, направлено обвинуваченого для проходження програми для кривдників.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 1732 КУпАП, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 Конституції України, відповідно до якої кожна людина має право на особисту недоторканість, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство, що проявляється у словесних образах нецензурними словами потерпілої ОСОБА_1 , з якою проживає в одному будинку, що призвело до порушення її соціального і соціально - психологічного функціонування, спричиняючи їй виражені психологічні страждання у вигляді: переживань, почуття пригніченості, емоційної напруги, тривоги та невпевненості.
Так, 13.10.2023 р. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки, з якою раніше перебували у шлюбі, ОСОБА_1 дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав та ображав останню нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю. Також, він 1.11.2023 р. ,о 21:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав та ображав останню нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю. За свої протиправні дії, відповідно до постанови Лисянського райсуду Черкаської обл. від 12.12.2023 р., ОСОБА_8 був притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
Він же, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 11.11.2023 р. о 18:10 год. порушив тимчасовий заборонний припис від 1.11.2023 р. серії АА 355549. За свої протиправні дії, відповідно до постанови Лисянського райсуду Черкаської обл. від 25.01.2024 р., ОСОБА_8 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
Окрім цього, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 22.08.2024 р. приблизно о 14:30 год. ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 дії психологічного характеру, а саме ображав останню нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Згідно висновку судово - психіатричного експерта № 616 від 1.11.2024 р., до скоєння відносно ОСОБА_1 протиправних дій у неї не відмічалося проявів психічних розладів. На період скоєння відносно ОСОБА_1 протиправних дій, психотравмуючий характер ситуації у зв'язку з їх скоєнням, у неї виникли розлади адаптації з переважанням інших емоцій (F-43.23 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). Вказані розлади адаптації з переважанням розладів інших емоцій зберігаються у ОСОБА_1 до теперішнього часу і знаходиться у причинному зв'язку із скоєними відносно неї протиправними діями. Ситуація, яка досліджується за кримінальним провадженням, для підекспертної ОСОБА_1 має істотно психотравмувальний характер. Внаслідок скоєння проти неї протиправних дій ОСОБА_1 зазнала психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в її емоційному стані, в порушенні якості повсякденного життя.
Таким чином, дії ОСОБА_8 кваліфіковані судом за ст. 1261 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
Не погоджуючись з вироком суду лише в частині не встановлення терміну дії обмежувального заходу, прокурор Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок стосовно ОСОБА_8 в частині застосування до обвинуваченого обмежувального заходузгідно п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України через неправильне застосування судом першоїінстанції закону України прокримінальну відповідальність.
Винести ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у відповідності до ч. 3 ст. 911 КК України на строк 3 місяці.
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_8 програми для кривдників та контроль за виконанням програми для кривдників останнім покласти на органи місцевого самоврядування.
В решті вказаний вирок суду першої інстанції просив залишити без змін.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, апелянт вважає, що вирок стосовно обвинуваченого є незаконним і підлягає зміні через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 911 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених КК України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місяця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала віддомашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Частиною 3 ст. 911 КК України передбачено, що заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
При призначенні покарання суд першої інстанції у резолютивній частині вироку при застосуванні обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України, не встановив строк такого заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7.12.2017 р. № 2229-VIII з відповідними змінами, суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Вирішуючи питання щодо застосування обмежувального заходу відносно ОСОБА_8 судом не вирішено питання щодо організації його виконання, а саме не покладено здійснення контролю за виконанням програми для кривдників ОСОБА_8 на органи місцевого самоврядування.
Обвинувачений ОСОБА_8 надав апеляційному суду заяву про розгляд справи без його участі, аналогічну заяву подала і потерпіла ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив задовольнити її із вказаних у ній мотивів, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався не в повному обсязі.
Так, відповідно до змісту вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції повністю визнав свою вину. З огляду на це, кримінальне провадження було розглянуте судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.
З урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, окрім того прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевірялися, відповідно до вимог ст. 404 КПК України.
У зв'язку з цим апеляційним судом вказаний вирок перевіряється лише в частині неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 911 КК України, обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Всупереч вимогам ст. 911 КК України, суд першої інстанції при призначенні покарання та при застосуванні обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України, не встановив строк дії такого заходу, що є неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та підставою для зміни вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Окрім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо застосування обмежувального заходу відносно ОСОБА_8 не вирішив питання щодо організації його виконання, а саме не поклав здійснення контролю за виконанням програми для кривдників ОСОБА_8 на органи місцевого самоврядування.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не дотримався вимог закону, оскільки повинен був, відповідно до вимог ч. 3 ст. 911 КК України, встановити строк проходження програми для кривдників, яка була застосована місцевим судом як обмежувальний захід до особи, яка вчинила домашнє насильство, та вирішуючи питання щодо застосування обмежувального заходу місцевий суд повинен був покласти здійснення організації та контролю за виконанням програми на відповідний орган.
Проте з наявних в матеріалах кримінального провадження документів апеляційний суд не може однозначно визначити який саме орган місцевої державної адміністрації чи орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченого має повноваження для організації його виконання та контролю за виконанням програми для кривдників, а тому пропонує суду першої інстанції визначити такий орган в порядку виконання судового рішення.
В решті вказаний вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 є слушними, тому що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають до задоволення, а вирок місцевого суду до зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Лисянського райсуду Черкаської обл. від 2.04.2025 р. стосовно ОСОБА_8 - змінити.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
В решті вирок суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді