Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 570/29/24
Провадження № 11-кп/4815/189/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника-адвоката - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023180000000308 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, вдівця, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за апеляційними скаргами представника потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 та захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року, -
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначено покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.
На підставі 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням - іспитовим строком в три роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: повідомляти органи з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 12309, 84 грн. процесуальних витрат на залучення експертів та вирішено питання щодо арештованого майна і речових доказів у кримінальному провадженні.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_6 14 серпня 2023 року о 14 год. 40 хв, керуючи легковим автомобілем «Honda Civic» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул. Дубенській в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області зі сторони вул. Весняна в напрямку вул. Музиківська, проявив неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вулиць «Дубенська - Шевченка» даного населеного пункту, перед виїздом з другорядної дороги на перехрестя не дав дорогу вантажному самоскиду «МАN TGS 32.400» р.н. НОМЕР_2 , що рухався головною дорогою по вул. Шевченка в напрямку автодороги М06 «Київ - Чоп», і допустив зіткнення з цим самоскидом, водій якого не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
В результаті ДТП пасажир автомобіля «Honda Civic» ОСОБА_12 померла на місці пригоди, а інша пасажир - малолітня ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
У поданих апеляційних скаргах:
Захисник-адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій, покликається на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 основного та додаткового покарання. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, потребує лікування після ДТП, офіційно працевлаштований, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду, являється активним донатором ЗСУ, що свідчить про можливість призначення покарання у виді 4-х років позбавлення волі без додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке погіршить процес реабілітації та лікування обвинуваченого, його матері та доньки, що потребує тривалого проміжку часу й зусиль.
Просить вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України й призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в два роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Представник потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, просить з врахуванням щирого розкаяння ОСОБА_6 , який повністю визнав свою вину, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілим, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, займається лікуванням ОСОБА_8 (дочки обвинуваченого) та проходить реабілітацію після ДТП в медичних закладах, пом'якшити призначене покарання.
Вказує, що призначене судом додаткове покарання порушує інтереси та права малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , яка п'ять днів на тиждень проходить курси реабілітації, а, відтак, позбавлення обвинуваченого, котрий являється її батьком, і особисто здійснює поїздки з донькою до медичного закладу, права керування транспортними засобами терміном на два роки значно погіршить реабілітацію, лікування та транспортування дитини до медичних закладів.
Просить вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України й призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням - іспитовим строком в два роки.
До початку апеляційного розгляду захисник та обвинувачений змінили свої апеляційні вимоги, просять вирок суду в частині призначеного покарання змінити, виключити з вироку призначення додаткового покарання, а в решті вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання апеляційних вимог з урахуванням внесених змін, прокурора, який просить відхилити подані у провадженні апеляційні скарги та залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах апелянтів, колегія суддів приходить до наступного.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не оспорюється в апеляційних скаргах й ніким з учасників апеляційного розгляду.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України та роз»яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, віднесеного законом до тяжких злочинів, скоєних з необережності, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, думку потерпілих, у яких відсутні будь-які претензії до обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив ОСОБА_6 основне покарання в межах закону, звільнивши від його відбування з випробуванням - іспитовим строком на три роки, належним чином вмотивувавши прийняте рішення, що не оспорюється стороною захисту.
За роз»ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року» Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), у кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати і питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно вироку, суд призначив ОСОБА_6 і додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», застосовувати до винного додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами слід у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає альтернативу можливості застосування чи не застосування додаткової міри покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 вчинив ДТП з необережності, на момент якої перебував за кермом у тверезому стані, з місця пригоди не зникав, раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, що не знайшло заперечень з боку сторони обвинувачення.
При апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_6 , щиро розкаюючись у вчиненому, зазначив, що протягом досудового розслідування та судового розгляду не чинив перешкод слідству та суду, добровільно відшкодував потерпілій стороні завдану шкоду, займається суспільно - корисною працею, утримує і виховує неповнолітню доньку - 2018 року народження, яка у ДТП втратила матір і внаслідок отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за станом здоров'я потребує тривалої реабілітації.
Ствердив, що постійно займається лікуванням доньки ОСОБА_8 , котра проживає з ним і яку декілька разів на тиждень возить автомобілем на курси реабілітації до медичних закладів, і позбавлення його права керування транспортним засобом унеможливить необхідну реабілітацію дитини, яка не може самостійно пересуватися іншим чином, та повсякденну допомогу у вирішенні питань її утримання й виховання, з чим погоджується і потерпіла сторона, навівши щодо додаткового покарання, яке просить виключити з вироку, відповідні доводи в апеляційній скарзі.
Поведінка ОСОБА_6 , що до якого відсутні негативні характеризуючі дані, протягом більш, як дворічного періоду часу з моменту ДТП, свідчить про його щире каяття, належне дотримання своїх процесуальних обов'язків та належне виконання батьківських обов'язків щодо догляду за неповнолітньою донькою - потерпілою у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, характеристики особи ОСОБА_6 та позиції потерпілої сторони, на думку колегії суддів, обвинуваченому можливо не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає вимогам закону та буде слугувати інтересам дитини.
Що ж стосується твердження представника потерпілих про призначення ОСОБА_6 надто суворого основного покарання та терміну іспитового строку, то такі твердження не є переконливими і обвинувачений та сторона захисту в судовому засіданні погодилися з вироком суду в цій частині.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 з урахуванням внесених змін - задовольнити.
Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2024 щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - змінити.
Виключити з вироку призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3