Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9754/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
10 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9754/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про судовий захист цивільного права та інтересів, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М. в м. Житомирі,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просила:
- -визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо вчинення 22 випадків порушення законодавства;
-стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 200 000 гривень моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 22 липня 2021 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами № Д-596, № Д-597, № Д-598, № Д-599, у яких просила: здійснити обстеження земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 (садівництво); АДРЕСА_1 (житлове будівництво); АДРЕСА_2 (гаражний кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Крім того, просила забезпечити її обов'язкову участь у проведенні обстежень та надати правовий аналіз документів, отриманих під час обстеження, а також документів, наданих нею особисто. За результатами проведених обстежень були складені акти від 18 січня 2022 року: № 996-ДК, № 995-ДК, № 994-ДК. Зазначала, що дії відповідача при проведенні обстежень та складанні актів є незаконними й не відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, вказувала на наступні порушення: недотримання строків розгляду заяв від 22 липня 2021 року; незаконну відмову у виконанні вимог, викладених у двох із чотирьох заяв; відмову відображати в актах: площу земельних ділянок; категорію земель; цільове призначення; межі ділянок; проведення обстежень без її участі, всупереч вимозі; ненадання правового аналізу документів; складання актів низької якості; незаконне включення до актів: висновків; плану-схеми земельної ділянки, яка не відповідає затвердженій містобудівній документації м. Житомира. Загалом позивачка вказує на 22 порушення, допущені при складанні вказаних актів. Такі дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області є незаконними, внаслідок чого вона зазнала душевних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивач оцінює в 200 000,00 гривень.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції незаконно змінив суть предмету позовної заяви. Вказує, що При розгляді питання про відкриття провадження у справі необхідно розглянути та врахувати суть вчинених 22 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, якими відповідач порушив цивільні права та інтереси позивача, тобто виникли правовідносини між сторонами які мають приватно-правовий характер. Судом не враховано суть вимоги позовної заяви про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів. Відповідач вчинив 22 випадки порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, тобто вчиняв незаконні рішення, дії і жодним Законом України Головне управління Держгеокадастру, як суб'єкт владних, управлінських функцій не надано при здійсненні владних повноважень.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву у якій просила здійснити обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , вільної, яку бажає отримати ОСОБА_1 . Вимога 2 - обов'язкова участь ОСОБА_1 у проведенні обстеження. Вимога 3 - обстеження земельної ділянки проводити після проведення обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_2 , самовільне будівництво 210 гаражів по АДРЕСА_1 під садівництво та під житлове будівництво для встановлення законних меж вільної земельної ділянки. Вимога 4 - надати правовий аналіз документів отриманих під час проведення обстеження земельної ділянки та документів наданих ОСОБА_1 додатково під час проведення обстеження.
18 січня 2022 року Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області складено Акти: № 995-ДК, № 994-ДК про обстеження земельної ділянки.
Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення №15).
Відповідно до п.3 Положення №15 основними завданнями Держгеокадастру є, в т.ч. реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 55 п.4 Положення №15 встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №15).
У відповідності до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016. за №1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Пунктами 117 та 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення: 1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку. Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 22.07.2021 про здійснення обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачем було складено Акти: № 995-ДК, № 994-ДК з численними порушенням законодавства, та строки розгляду заяви, внаслідок чого, порушено її права та заподіяно моральну шкоду.
Водночас вимоги про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень підлягають розгляду лише за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16, провадження № 11 1123апп19).
Оскільки позивачка оскаржує дії суб'єкта владних повноважень та просить відшкодувати завдану їй шкоду і звернулася до суду із позовом про захист свого інтересу при розгляді звернень щодо обстеження земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими та справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. На час звернення до суду з позовом між сторонами речові приватно-правові відносини не виникли і захист інтересу в отриманні земельної ділянки у власність ще не реалізовано.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №180/1560/16-а (провадження №11-1123апп19) висловлювала правову позицію про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Крім того, суд першої інстанції вірно роз'яснив позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді