10.11.2025 Справа № 756/10792/25
Унікальний номер 756/10792/25
Провадження номер 2/756/6078/25
10 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2025 року позивач ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Онишко В.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , шляхом зарахування на рахунок представникаОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) борг за розпискою від 19 січня 2024 року в розмірі 573023,28 грн, що еквівалентно 13718,53 дол США, з яких: 530971,82 грн - сума боргу; 34326,91 грн - інфляційне збільшення; 7724,55 грн - 3% річних та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 19 січня 2024 року між ОСОБА_3 та громадянином Японії ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до розписки ОСОБА_3 зобов'язався повернути належні позивачу грошові кошти в розмірі 13908,83 дол США до 15 січня 2025 року. Станом на 10 липня 2025 року вказана сума еквівалентна 580971,83 грн. В розписці зазначено, що грошові кошти мають бути повернуті через представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . Після написання розписки, відповідач повернув частину позики в розмірі 50000,00 грн., решта 530971,82 грн не повернута.
Посилаючись на положення ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення та три відсотки річних за несвоєчасне повернення коштів.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 липня 2025року відкрито
загальне позовне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду на 25 серпня 2025 року.
13 жовтня 2025 року від третьої особи надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду на 10 листопада 2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 10 листопада 2025 року підтримала заявлені позовні вимоги, з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві, наполягала на їх задоволенні, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судові засідання призначені на 25 серпня, 15 жовтня, 10 листопада 2025 року не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Копія позовної заяви з додатками, ухвала суду про відкриття провадження по справі та судові повістки надсилалась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Проте судова кореспонденція повернута без вручення, із зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суду не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Встановлені судом обставини
Судом встановлено, що в борговій розписці від 19 січня 2024 року зазначено, що ОСОБА_3 , генеральний директор ТОВ «Кінокомпанія «Джет Буплет» зареєстрований АДРЕСА_1 , отримав від громадянина Японії Джунічі Коваки президента благодійного фонду «Japan Offspring Fund» кошти в сумі 26157 доларів США для створення телевізійного серіалу. На початковому етапі реалізації проекту було витрачено 9500 доларів США. На його рахунку залишилося 16657 доларів США. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота зі створення серіалу припинилася, а згодом прийняте рішення про повне зупинення проекту. У зв'язку із чим, інвестор прийняв рішення про повернення коштів, які залишилися на рахунку, з метою їх подальшої передачі жителям Житомирської області,які постраждали від обстрілів російських окупаційних військ. ОСОБА_3 погодився та зобов'язався повернути кошти в сумі 16657 доларів США про що повідомив інвестора. Вирішено передавати кошти інвестору частинами через представника в Україні. Станом на 19 січня 2024 року ОСОБА_3 повернув 2748,17 доларів США. Цією розпискою засвідчує, що зобов'язується повернути залишок коштів у сумі 13908,83 доларів США інвестору ОСОБА_6 , через його представника в Україні ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до 15 січня 2025 року. Розписка написана власноруч. (а.с.17-18).
Довіреністю від 02 серпня 2017 року ОСОБА_6 уповноважив громадянина України ОСОБА_4 представляти його інтереси, як президента благодійного фонду «Japan Offspring Fund» перед іншими громадянами, в усіх судових інстанціях, подавати та отримувати будь-які документи, вирішувати фінансові питання щодо діяльності Фонду на території України в тому числі передавати та отримувати грошові кошти від його імені, тощо.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе боргових зобов'язань, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Застосовані судом норми діючого законодавства, мотиви та висновки суду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц провадження № 14-446цс18 від 16 січня 2019 року відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається умовами укладеного договору позики від 19 січня 2024 року ОСОБА_3 зобов'язався до 15 січня 2025 року повернути грошові кошти в сумі 13908,83 доларів США.
При зверненні до суду з позовом, представник позивача визначила розмір заборгованості, в еквіваленті до гривні за курсом НБУ станом на 10 липня 2025 року в розмірі 580971,82 грн. з урахуванням сплачених 50000,00 грн, розмір заборгованості становить 530971,82 грн.
Суд також не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат за позикою, з наступних підстав.
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Оскільки умовами укладеного договору, передбачено повернення позики в іноземній валюті, розмір заборгованості визначений позивачем за курсом НБУ, на дату звернення, то позичальник вже отримав компенсацію від знецінення національної валюти.
Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 інфляційного збільшення в розмірі 34326,91 грн - задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
З огляду на обсяг заявлених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 15 січня 2025 року по 10 липня 2025 року в сумі 7724,55 грн., виходячи з розміру заборгованості 530971,82 грн.
В суду відсутня інформація про дату зарахування відповідачем 50000,00 грн в рахунок погашення боргу. Тому з урахуванням, положення ст.13 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги в частині визначення розміру 3% річних за користування коштами є доведені, а тому підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За звернення до суду з позовом позивача сплачено судовий збір в розмірі 5730,23 грн, що підтверджується квитанцією від 15 липня 2025 року. З урахуванням часткового задоволення заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 5386,96 грн.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правої допомоги №1867 від 27 березня 2025 року, додаток№1 до договору, акт про надану допомогу в якому визначений обсяг та вартість наданих послуг, квитанцію про сплату за надані послуги з надання правової допомоги за договором від 27 січня 2025 року в сумі 1000 доларів США, що складає 41470,00 грн.
Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Враховуючи що відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомгу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 38704,69 грн, пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 625,1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-82, 133, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , про стягнення коштів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь громадянина Японії ОСОБА_2 , шляхом зарахування на картковий рахунок представника в Україні ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) суму позики 530971,82 грн, 3% річних 7724,55 грн, судові витрати зі сплати судового збору 5386,96 грн та витрати на правничу допомогу 38704,69 грн., що разом становить 582788,02 грн.,
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя І.С. Шролик