10.11.2025 Справа № 756/10777/25
Унікальний номер 756/10777/25
Номер провадження 2/756/6071/25
10 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Льовочкіної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів фінансових послуг шляхом припинення дії, яка порушує право та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» припинити нарахування відсотків та пені за Договором про іпотечний кредит № 572 від 20 вересня 2007 року; зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором з урахуванням положень ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов'язань не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором; зобов'язати відповідача списати відсотки за користування кредитним коштами, які були нараховані після 07 грудня 2014 року; стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 20 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» укладено Договір про іпотечний кредит № 572.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» укладено Договір іпотеки.
У листопаді 2024 року позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1 від 08 квітня 2021 року, відкритого на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Чуловського В.А. №7818 вчинено 07 грудня 2014 року, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2007 року та на підставі Договору іпотеки із застереженням про забезпечення вимог іпотекодержателя; за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета іпотеки пропонує задовольнити вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла в наслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 17 грудня 2012 року по 14 жовтня 2014 року, а саме заборгованість за кредитом 66073, 52 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 83626, 38 грн. та суми плати за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., що разом становить 153199, 90 грн.
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року у справі №756/1765/25 визнано виконавчий напис нотаріуса №7818 таким, що не підлягає виконанню. В межах справи №756/1765/25 відповідач надав розрахунок заборгованості, згідно якого загальна заборгованість позивача становить 603340,76 грн, що на переконання сторони позивача суперечить положенням ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування», та не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором. Вважає, що розмір відсотків за користування кредитним коштами не може перевищувати половини від суми заборгованості за наданим кредитом.
Посилаючись на те, що кредитор прийняв рішення достроково вимагати від позивача повернення кредитних коштів шляхом звернення до нотаріуса для видачі виконавчого напису, змінив строк виконання кредитного зобов'язання, а відтак після 07 грудня 2014 року кредитор втратив право на нарахування процентів, пені за умовами договору.
Окрім того, посилаючись на п.15,п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивач вважає, що з 12 березня 2020 року позичальник звільнена від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також обов'язку сплатити неустойку (пені, штрафу) за таке прострочення.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року справу передано судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, визначено, що спір підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого розгляду на 25 серпня 2025 року.
За клопотанням представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунок заборгованості ОСОБА_2 .
На виконання вимог ухвали, представник відповідача 27 жовтня 2025 року надала розрахунок заборгованості.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 28 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 05 листопада 2025 року.
В судовому засіданні 05 листопада 2025 року представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав та мотивів зазначених в позовній заяв, наполягав на їх задоволенні.
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилалась на невірно обраний позивачем спосіб захисту.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Вислухавши позицію представників сторін, дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 20 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір про іпотечний кредит № 572.
Відповідно до умов укладеного договору пункти 2.1.-2.3,2.6 банк надає позичальнику кредит у сумі 75750,00 грн. для придбання нерухомості у власність: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 17,00% річних в гривнях; щомісячна комісійна винагороди за управління кредитними коштами в розмірі 1% річних від виданого кредиту.
Згідно з п. 2.5. кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку Додаток № 1, в якому зазначено, що платежі вносяться з 29 жовтня 2007 року по 29 серпня 2027 року в розмірі 316, 00 грн. щомісячно та 19 вересня 2027 року в розмірі 226, 00 грн.(а.с.30-35).
Пунктом 2.4. кредитного договору передбачено кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 19 вересня 2027 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.3. Договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є 60 календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений Договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним.
Відповідно до п. 5.3.2. Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, комісійної винагороди за надання кредиту, суму неустойки і збитків, передбачених договором, про що зобов'язаний письмово повідомити позичальника (поштою з повідомленням, при явці останнього в банк, вручення банком особисто позичальнику під розписку) протягом 15 днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим Договором забезпечується заставою однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.26-29).
21 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» укладено Договір іпотеки з застереженням про забезпечення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Банковською О.Ю.
Приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. 07 грудня 2014 року вчинено виконавчий напис №7818, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2007 року та на підставі Договору іпотеки з застереженням про забезпечення вимог іпотекодержателя, передано в іпотеку в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета іпотеки пропонує задовольнити вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла в наслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 17 грудня 2012 року по 14 жовтня 2014 року, а саме заборгованість за кредитом 66073, 52 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 83626, 38 грн. та суми плати за вчинення виконавчого напису - 3500, 00 грн., що разом становить 153199, 90 грн. (а.с.22-23).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20.
Суд, дослідивши рішення наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановив, що рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року у справі №756/1765/25 визнано виконавчий напис нотаріуса №7818 таким, що не підлягає виконанню.
Як зазначено в мотивувальній частині судового рішення: « ТОВ «Кредитні ініціативи» не надав доказів направлення боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, чим позбавив його можливості ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу в судовому порядку, або виставити заперечення кредитору.
Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, факт звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» до боржника ОСОБА_2 з досудовою вимогою, чи до суду з позовом про стягнення заборгованості (до вчиненя виконавчого напису нотаріуса), тобто зміни строку виконання основного зобов'язання не встановлено, суд не має достатніх доказів для висновку про вчинення виконавчого напису нотаріуса з пропуском визначеного законом строку.
Встановлене судом порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, що стосується обов'язку стягувача надіслати боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, яке відповідач не спростував, є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.»
Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для припинення нарахування відповідачем відсотків та пені за договором про іпотечний кредит, списання відсотків, які нараховані після 07 грудня 2014 року, обов'язок відповідача здійснити перерахунок заборгованості сукупного обсягу неустойки, яка не може перевищувати половини одержаної в позику суми.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили за цим договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати відсотків.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо твердження сторони позивача про зміну відповідачем строку виконання кредитних зобов'язань шляхом звернення до нотаріуса зі заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса, суд погоджується з даними доводами, з наступних підстав.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, оскільки статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Тлумачення вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Як встановлено судом з виконавчого напису нотаріуса №7818 вчиненого 07 грудня 2014 року запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у розмірі заборгованості за кредитом -66073,52 грн, заборгованість за відсотками -83626,38 грн. З дослідженого судом договору про іпотечний кредит 572 від 20 вересня 2007 року та графіку погашення кредиту встановлено, що станом на 07 грудня 2014 року поточний розмір заборгованості не міг перевищувати 27176,00 грн. (86 платежів по 316 грн).
Отже, приходжу до переконання, що ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв'язку із порушенням позичальником графіку погашення заборгованості, скористалось правом, передбаченим п.5.3.2 договору вимагати дострокової сплати заборгованості, звернувшись до приватного нотаріуса із вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки достроково в рахунок погашення всієї заборгованості за кредитом. Даним виконавчим написом установлено, що строк платежу за зобов'язаннями настав 27 липня 2012 року.
Суд приходить до переконання, що вчинення виконавчого напису нотаріуса в даній справі потягло зміну строку виконання основного зобов'язання з 19 вересня 2027 року (п.2.4 договору) на 07 грудня 2014 року.
Іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи» сам обрав такий спосіб захисту, як дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі Договору іпотеки із застереженням про забезпечення вимог іпотеко держателя від 21 вересня 2007 року.
Аналогічні висновки містяться у постанові ОП КЦС від 09 грудня 2019 року у справі №357/5125/16-ц, в постанові ВС від 13 березня 2023 року у справі №554/9126/20, які відповідно до положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин. Заперечення сторони відповідача, що вчинення виконавчого напису нотаріуса не змінює строк виконання кредитного зобов'язання суперечить вищенаведеним висновкам суду.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється в разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Даний висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Тобто, вчинення виконавчого напису у даній справі потягло зміну строку виконання основного зобов'язання, а тому нарахування ТОВ «Кредитні ініціативи» відсотків, пені з 08 грудня 2014 року за умовами договору суперечать вимогам чинного законодавства.
Звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання ТОВ «Кредитні ініціативи» припинити дії у формі неправомірного нарахування відсотків та пені, а також зобов'язати відповідача списати відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані за Договором про іпотечний кредит №572 після 07 грудня 2014 року, зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом певного факту - відсутності заборгованості та або зменшення її розміру, однак такі доводи можуть розглядатися судом лише при наявності відповідного спору про стягнення заборгованості за кредитним договором. Водночас, як встановлено в судовому засіданні ТОВ «Кредитні ініціативи» не зверталося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд звертає увагу на заперечення сторони відповідача щодо неналежно обраного позивачем способу захисту.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43) та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
Верховний Суд тлумаченням статей 14, 16 ЦК України зробив висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
На підставі дослідженої практики Верховного Суду, яку в порядку частини 4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин, приходжу до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ТОВ «Кредитні ініціативи» припинити дії у формі неправомірного нарахування відсотків та пені, а також зобов'язання відповідача списати відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані за Договором про іпотечний кредит №572 після 07 грудня 2014 року, а також зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням положень ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права. Нарахування позивачу відсотків, пені є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів фінансових послуг шляхом припинення дії, яка порушує право та зобов'язання вчинити дії, не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що при відмові в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, ст. 2,10, 13,18, 43, 44, 76-81, 89, 141, 89, 267 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів фінансових послуг шляхом припинення дії, яка порушує право та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя І.С. Шролик