Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6855/25
Номер провадження2/711/3117/25
10 листопада 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Кобилки Є.О., Овезової Ю.В.,
представника позивача, адвоката Батюка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
25 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батюк Олег Олександрович, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 32 371,97 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а всього 42 371,97 грн. Також позивач просить судові витрати в розмірі 14500 грн стягнути з відповідача (вхідний №29999/25, а.с.1-14).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є власником транспортного засобу марки Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.07.2024 о 10 год 05 хв в м. Черкаси на перехресті вулиць Гетьмана Сагайдачного та Богдана Хмельницького.
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2024 у справі №711/5928/24, відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , було спричинено наступні пошкодження: пошкодженого передній бампер, ліва накладка та решітка бампера, ліва блок-фара, ліве переднє крило та ЛФП зовнішньої поверхні капота.
27.07.2024 позивач направила Черкаському відділенню ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_2 повідомлення про проведення технічного огляду автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 01.08.2024 о 10 год 00 хв на СТО за адресою: м. Черкаси, вул. Квіткова, 4.
Водночас для проведення огляду транспортного засобу позивача судовим експертом Кипою С.М. виникла необхідність у знятті, перед початком огляду та встановлення після огляду, переднього бампера для виявлення всіх можливих пошкоджень з результаті означеної вище ДТП.
Вказані роботи були виконані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , за що позивач сплатила 800 грн.
Також позивач у позові зазначає, що після закінчення огляду транспортного засобу відповідач ОСОБА_2 , яка була присутня під час огляду, відмовилася від підпису протоколу огляду транспортного засобу №033/2024, про що судовим експертом Кипою С.М. була зроблена відповідна відмітка в протоколі.
Згідно висновку судового експерта Кипи С.М. №033/2024 за результатами судової автотоварознавчої експертизи від 03.08.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 без врахування експлуатаційного зносу складників становить 65 172,62 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням експлуатаційного зносу складників становить 33 956,65 грн.
Вартість проведення судової експертизи проведення судової експертизи становить 4500 грн
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220376594 від 15.04.2024, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Перша».
03 вересня 2024 року ПрАТ «СК «Перша» сплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 29 760,04 грн.
Оскільки сплачені страховою компанією грошові кошти в рахунок страхового відшкодування не покрили повний розмір, завданого позивачу матеріального збитку, позивач намагалася врегулювати спір у позасудовому порядку шляхом направлення 03.10.2024 відповідачу вимоги про сплату 31 215,97 грн, що лишилася без належного реагування зі сторони останньої.
У зв'язку з не вирішенням спору у позасудовий спосіб, позивач звернулася до суду з позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану транспортному засобу позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди 23.07.2024, в сумі 32 371,97 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн, а всього 42 371,97 грн. Крім того просить суд стягнути з відповідача судові витрати (витрати на проведення судової експертизи та на професійну правничу допомогу адвоката) в загальній сумі 14500 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача розміру майнової шкоди, позивач зазначає, що з урахуванням висновку судового експерта №033/2024 від 03.08.2024 за результатами судової автотоварознавчої експертизи відповідач ОСОБА_2 має сплатити 31 215,97 грн, що є різницею між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування експлуатаційного зносу (65172,62 грн) та вартістю відновлювального ремонту того ж транспортного засобу з врахуванням експлуатаційного зносу складників (33956,65 грн).
Також з відповідача ОСОБА_2 , як стверджує позивач, підлягають стягненню витрати позивача на проведення огляду автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , на СТО, здійснені ФОП ОСОБА_3 , що становлять 800 грн.
Крім того у зв'язку з необхідністю звернення до страхової компанії ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування збитків позивач витратила 121 грн за відправлення вказаного звернення та 5,00 грн - вартість поштового конверта, а всього 126 грн. Також позивач понесла витрати і на повідомлення ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_2 про проведення огляду транспортного засобу позивача судовим експертом 01.08.2024, що склали 85 грн (вартість поштових послуг з відправки повідомлення ОСОБА_2 ) + 85 грн (вартість поштових послуг з відправки повідомлення ПрАТ «СК «Перша») + 5.00 грн (витрати на придбання поштового конверта), та 55 грн (вартість поштових послуг з відправки вимоги ОСОБА_2 про сплату спричинених збитків), а всього в сумі 230 грн.
Отже, загальний розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, на переконання позивача складає 32 371,97 грн (31 215,97 грн + 800 грн + 126 грн + 175 грн + 55 грн).
Обгрунтовуючи правові підстави та розмір моральної шкоди, позивач посилається на норми п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, а також у мотивувальній частині позову вказує на те, що винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що в наслідок пошкодження автомобіля позивача з вини відповідача, ОСОБА_1 не має можливості використовувати означений транспортний засіб у повсякденному житті, що з урахуванням її фізичного стану (особа з інвалідністю ІІ групи), негативно вплинуло на якість її повсякденного життя.
За весь час відповідач ОСОБА_2 не зробила жодної спроби бодай частково відшкодувати шкоду позивачу, більше того, як стверджує позивач, одразу після ДТП заявила представнику позивача, що не збирається відшкодовувати спричинену шкоду.
З огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 10000 грн в рахунок відшкодування, завданої моральної шкоди.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 30 хв 01 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.80-82).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2025 розгляд справи був відкладений до 09 год 30 хв 03.11.2025 (а.с.149-150).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.11.2025 заяву про уточнення позовних вимог від 08 жовтня 2025 року в справі №711/6855/25, подану представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Батюком Олегом Олександровичем, залишено без розгляду (а.с.163-164).
У зв'язку з наявністю законодавчо визначених умов для проведення заочного розгляду справи, суд 03 листопада 2025 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав (а.с.162).
У судовому засіданні 03 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Батюк О.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково повідомив суд, що наразі автомобіль марки Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 лишається позивачем не відновленим після пошкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.07.2024. Щодо обгрунтування позовної вимоги про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням розміру податку на додану вартість, то пояснив суду, що позивач має для відновлення пошкодженого автомобіля купувати запасні деталі та виконувати відповідні відновлювальні роботи з урахуванням означеного податку, а тому позивачем і заявлена позовна вимога з урахуванням саме податку на додану вартість.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена щоразу належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу місця реєстрації проживання, що зазначена у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1612216 від 28.07.2025 (а.с.79), а саме: АДРЕСА_1 , які щоразу поверталися до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.90, 160).
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з'явилася, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подала, тому суд, заслухавши думку представника позивача адвоката Батюка О.О., який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача як учасника справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/6855/25 за даної явки учасників справи.
03 листопада 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 40 хв 10 листопада 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2024 року в справі №711/5928/24 ОСОБА_2 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_2 23 липня 2024 року о 10 год. 05 хв. в м. Черкаси по вул. Гетьмана Сагайдачного, 33, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті нерівнозначних доріг вул. Г.Сагайдачного та вул. Б.Хмельницького, рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , чим порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає (а.с.18).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07.08.2024 в справі №711/5928/24 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 19 серпня 2025 року (реєстраційний номер рішення: 120866143).
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку з викладеним суд зробив висновок, що постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2024 у справі №711/5928/24 підтверджує ті юридичні факти, що подія ДТП мала місце 23.07.2024 о 10 год 05 хв у м.Черкаси, на перехресті вул. Гетьмана Сагайдачного та вул. Богдана Хмельницького, за участю транспортних засобів: «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та «Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , а також підтверджує той факт, що винною в означеній дорожньо-транспортній пригоді, у встановленому законом порядку, визнана відповідач у справі ОСОБА_2 .
Із копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220376594 від 15.04.2024 суд встановив, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 ; строк дії договору: з 16.04.2024 до 15.04.2025 включно; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн; за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн; розмір франшизи - 0 грн; страховиком є ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (а.с.65).
Крім того, із дослідженої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.11.2012, суд встановив, що власником автомобіля марки «Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_4 , є ОСОБА_1 , тобто позивач (а.с.16).
Із заяви про відшкодування, завданих збитків внаслідок ДТП, що адресована позивачем ПрАТ «СК «Перша», суд встановив, що 25.07.2024 позивач ОСОБА_1 здійснила направлення означеного звернення до страховика ПрАТ «СК «Перша», яким просила страхову компанію відшкодувати їй вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_4 , з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (а.с.22). Вартість поштових послуг з надсилання означеної заяви на адресу ПрАТ «СК «Перша» склала 126 грн, що підтверджується поштовими квитанціями як про направлення рекомендованого листа №1800200023030, так і про придбання поштового конверта (а.с.24 зворот).
Із роздруківки руху коштів по банківській картці № НОМЕР_5 за 03.09.2024 суд встановив, що 03.09.2024 о 15 год 39 хв ПрАТ «СК «Перша» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29760,04 грн як страхове відшкодування (а.с.56). Водночас у судовому засіданні представник позивача адвокат Батюк О.О. визнав той факт, що 29760,04 грн - це сума страхового відшкодування, що отримала позивачем ОСОБА_1 безпосередньо на свій картковий рахунок, проте банківською установою, що емітувала банківську картку, якою користується позивач і на яку ПрАТ «СК «Перша» здійснило перерахування суми страхового відшкодування, було знято 50 грн в рахунок комісії. Отже, загальний розмір страхового відшкодування, що отримала позивач ОСОБА_1 від ПрАТ «СК «Перша» становить 29 810,04 грн. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що страхове відшкодування було виплачено позивачу без врахування податку на додану вартість.
Із висновку експерта №033/2024 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, що складений судовим експертом Кипою С.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування експлуатаційного зносу складників становить 65 172,62 грн, в тому числі ПДВ 9597,62 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням експлуатаційного зносу складників становить 33 956,65 грн, в тому числі ПДВ 4394,96 грн (а.с.32-54).
Також із означеного письмового доказу, що безпосередньо суд дослідив під час судового засідання, встановлено, що під час огляду судовим експертом автомобіля марки Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , що мало місце 01.08.2024 за адресою: м. Черкаси, вул. Ватутіна, 42, були присутніми: ОСОБА_4 (представник власника) та ОСОБА_2 (водій, з вини якого сталась 23.07.2024 дорожньо-транспортна пригода). Протокол підписаний представником ОСОБА_1 . ОСОБА_4 без будь-яких зауважень чи заперечень; водночас ОСОБА_2 від підпису протоколу огляду транспортного засобу відмовилася (а.с.41).
Із акту прийому-передачі виконаних робіт та платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3796637102.1 від 01.08.2024 суд встановив, що судовий експерт Кипа С.М. надав ОСОБА_1 послуги з виготовлення судової автотоварознавчої експертизи по визначенню розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 . За означену послугу судового експерта позивачем ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_5 4500 грн (а.с.55, 55 зворот).
Також, із досліджених безпосередньо в судовому засіданні письмових доказів, що знаходяться на а.с. 25-29, суд встановив, що 27.07.2024 ОСОБА_1 здійснила направлення як ОСОБА_2 , так і Черкаському відділенню ПрАТ «СК «Перша» засобами поштового зв'язку повідомлень про технічний огляд автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , 01 серпня 2024 року о 10 год 00 хв в м. Черкаси по вул. Квітковій,4, що були вручені адресатам 29.07.2024. Вартість поштових відправлень склала 175 грн.
Крім того в судовому засіданні, що відбулося 03.11.2025, суд безпосередньо дослідив акт здачі-приймання наданих послуг №М-01427 від 01.08.2024, рахунок №М-01427, що складений ПП ОСОБА_3 , а також платіжну інструкцію на переказ готівки №0.0.3796641420.1 від 01.08.2024, зі змісту яких встановив, що 01 серпня 2024 року приватний підприємець Лопатін М.В. надав позивачу ОСОБА_1 послуги зі зняття-встановлення переднього бамперу на автомобілі Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 ; вартість означеної послуги склала 800 грн, що були сплачені ОСОБА_1 01.08.2024 (а.с.30, 30 зворот, 31).
Як повідомив представник позивача ОСОБА_1 адвокат Батюк О.О. в судовому засіданні необхідність виконання означених робіт ПП ОСОБА_3 була обумовлена необхідністю судовому експерту Кипі С.М. повно і всебічно оглянути пошкоджений автомобіль позивача з метою виявлення можливих прихованих дефектів, що неможливо зробити лише візуальним оглядом пошкодженого транспортного засобу.
Із листа позивача ОСОБА_1 , що адресований відповідачу ОСОБА_2 , суд встановив, що позивач запропонувала відповідачу в позасудовому порядку відшкодувати збитки, завдані в результаті пошкодження належного їй автомобіля, що сталося внаслідок ДТП, винною у скоєнні якого визнано відповідача (а.с.57). Вартість послуг поштового зв'язку щодо направлення листа позивачем відповідачу склала 55 грн, що підтверджується поштовим чеком про відправлення рекомендованого листа №1800212248932 (а.с.58).
Також у судовому засіданні була досліджена довідка Черкаської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги №392 від 19.09.2024, зі змісту якої суд встановив, що 23.07.2024 о 20 год 07 хв ОСОБА_1 , 1970 року народження, обслуговувалась бригадою ЕШМД у зв'язку з гіпертинзивним кризом (а.с.66).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов наступних висновків.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31 215,97 грн, що є різницею між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування експлуатаційного зносу (65172,62 грн) та вартістю відновлювального ремонту того ж транспортного засобу з врахуванням експлуатаційного зносу складників (33956,65 грн), то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Аналогічний висновок щодо застосування положень ст. 22 ЦК України у взаємозв'язку із положеннями ст. 1192 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц (провадження №61-9687св18), яка, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується місцевим судом під час ухвалення судового рішення у цій аналогічній справі.
У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази тому юридичному факту, що, пошкоджений під час ДТП, що мало місце 23.07.2024, автомобіль марки Ford Fusion, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , відновлений позивачем, станом на час розгляду справи судом, а тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду конкретної позовної вимоги з призми вартості матеріалів і робіт, необхідних для відновлення означеного автомобіля позивачем у майбутньому.
На підтвердження розміру матеріального збитку, що завданий відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження належного їй автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , стороною позивача долучено до позовної заяви копію висновку експерта №033/2024 за результатами судової автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП 23.07.2024, що складений судовим експертом Кипою С.М. (далі - Висновок №033/2024).
Відповідно до резолютивної частини Висновку №033/2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування експлуатаційного зносу складників становить 65 172,62 грн, в тому числі ПДВ 9597,62 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням експлуатаційного зносу складників становить 33 956,65 грн, в тому числі ПДВ 4394,96 грн (а.с.32-54).
Частиною 1,2 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Водночас, ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами1,2,3 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 1 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні Висновок №033/2024, суд дійшов висновку, що цей письмовий доказ є засобом доказування, у розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України, та відповідає критерію належності доказів, поданий позивачем разом із позовною заявою, та містить інформацію, що стосується предмету доказування.
Частинами 1,5 ст.106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що Висновок №033/2024, який складений на замовлення позивача, містить інформацію про те, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також те, що висновок підготовлено для подання до суду, тому суд дійшов висновку про застосування даного засобу доказування до спірних правовідносин з призми саме висновку експерта.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961) у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 755/7666/19 зроблено висновок, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа, винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З аналізу означених норм матеріального права, а також висновку Верховного Суду щодо застосування положень ст.1194 ЦК України в аналогічних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач як фізична особа, майно якої пошкоджено внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , має право на компенсацію всього розміру матеріального збитку, що завданий внаслідок пошкодження її майна (вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням експлуатаційного зносу).
Як встановлено у судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування експлуатаційного зносу складників становить 65 172,62 грн, в тому числі ПДВ 9597,62 грн, а з врахуванням експлуатаційного зносу складників становить 33 956,65 грн, в тому числі ПДВ 4394,96 грн.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону 1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20), у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 та у постанові №591/1861/22 (провадження № 61-2507св23) від 12 липня 2023 року, що застосовуються судом на виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Як встановлено судом, ані позивач ОСОБА_1 , ані її представник адвокат Батюк О.О., під час розгляду справи не надали належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, щодо зменшення вартості відновлювального ремонту на суму ПДВ (20%), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє.
Суд, зменшуючи вартість відновлювального ремонту на суму ПДВ, також керується тим, що положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, визначено, що доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Тобто, після того як позивач відновить транспортний засіб у надавача послуг з ремонту автомобіля, який є платником ПДВ, а також понесе витрати зі сплати ПДВ, саме ПрАТ «СК «Перша» як страховик, що застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 як водія «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , з вини якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, на виконання пункту 36.2 статті 36 Закону №1961 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, зобов'язане буде здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі, що не перевищує суми податку на додану вартість.
Таким чином, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір майнової шкоди в сумі 26 013,31 грн (55575 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля, власником якого є позивач, без урахування експлуатаційного зносу та ПДВ згідно Висновку №033/2024 (65172,62 грн - 9597,62 грн) - 29561,69 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля, власником якого є позивач, з урахування експлуатаційного зносу та без ПДВ згідно Висновку №033/2024 (33956,65 грн - 4394,96 грн)).
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача розміру майнової шкоди в означеному контексті підлягає частковому задоволенню в сумі 26013,31 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 800 грн у рахунок компенсації вартості робіт, виконаних ПП ОСОБА_3 , а також 356 грн - у рахунок витрат на поштові відправлення, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, 01.08.2024 приватний підприємець ОСОБА_3 надав позивачу ОСОБА_1 послуги зі зняття-встановлення переднього бамперу на автомобілі Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 ; вартість означеної послуги склала 800 грн, що були сплачені ОСОБА_1 01.08.2024 (а.с.30, 30 зворот, 31). Суд також встановив, що необхідність проведення означених вище робіт ПП ОСОБА_3 була необхідною для встановлення всього обсягу механічних пошкоджень автомобіля позивача внаслідок ДТП, що мало місце 23.07.2024, в тому числі і прихованих дефектів, під час огляду пошкодженого автомобіля судовим експертом ОСОБА_5 .
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У п.72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено правовий висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Оскільки положеннями Закону №1961 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов'язок страховика компенсувати потерпілій особі вартість залучення фахівців, крім оцінювачів та експертів (п.34.4 ст.34 Закону №1961), для сприяння в повному огляді пошкодженого автомобіля, в тому числі і з метою встановлення оцінювачем/експертом прихованих дефектів, тому суд дійшов висновку, що 800 грн, сплачені позивачем ПП ОСОБА_3 за зняття/встановлення переднього бампера на автомобілі Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , підлягають відшкодуванню відповідачем як винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою з метою відшкодування позивачу в повному обсязі шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Відносно 356 грн витрат, понесених позивачем на сплату послуг оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта», то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, позивачем понесені витрати на сплату вартості послуг оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта», що пов'язані з направленням рекомендованими листами як заяв, так і повідомлень на адресу ПрАТ «СК «Перша» та відповідача ОСОБА_2 , у липні та жовтні 2024 року (а.с.23, 24, 24 зворот, 26, 26 зворот, 28, 28 зворот, 58).
Частинами 1-3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З аналізу означеної норми матеріального права суд встановив, що витрати позивача на оплату вартості послуг оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» щодо направлення рекомендованими листами заяв та листів на адресу як ПрАТ «СК «Перша», так і ОСОБА_2 у липні, жовтні 2024 року, не є збитками в розумінні положень ст.22 ЦК України.
За змістом ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням наведеного, витрати позивача на оплату поштових відправлень підлягають стягненню з відповідача у випадку, якщо їх понесення пов'язане з розглядом справи.
Означений висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, що викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 18.09.2023 в справі № 759/5806/20 (провадження № 61-300ск23).
Беручи до уваги, що витрати позивача на сплату поштових відправлень в частині направлення повідомлення про технічний огляд транспортного засобу як відповідачу (а.с.26) на суму 85 грн (а.с.26 зворот), так і страховику (а.с.28) на суму 90 грн (а.с.28 зворот), а також вимоги відповідачу про сплату збитків (а.с.58) на суму 55 грн (а.с.58), є такими, що пов'язані з розглядом справи, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на поштові відправлення в сумі 230 грн.
Водночас витрати позивача на сплату поштових послуг про направлення цим учасником справи на адресу ПрАТ «СК «Перша» заяви про відшкодування збитків внаслідок ДТП (а.с.22, 24) в сумі 126 грн (а.с.24 зворот) стягненню з відповідача не підлягає, оскільки означені витрати не пов'язані з розглядом справи №711/6855/25, оскільки були необхідними для своєчасної виплати страхового відшкодування, розмір якого не є предметом розгляду судом конкретної цивільної справи.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, то суд зазначає про таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом національного законодавства (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02, рішення у справі «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98).
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (рішення у справі «Антипенко проти російської федерації» від 15 жовтня 2009 року, заява № 33470/03, постанова у справі «Пшеничний проти російської федерації» від 14 лютого 2008 року, заява № 30422/03).
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження її особистого автомобіля з вини відповідача ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи.
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом з мотивувальної частини позовної заяви, а також із пояснень представника позивача у судовому засіданні, завдання моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 позивач пов'язує з тим, що в наслідок пошкодження автомобіля позивача з вини відповідача, ОСОБА_1 не має можливості використовувати означений транспортний засіб у повсякденному житті, що з урахуванням її фізичного стану (особа з інвалідністю ІІ групи), негативно вплинуло на якість її повсякденного життя.
На переконання суду, будь-яка нормально реагуюча людина відчуває достатньо сильні душевні страждання внаслідок протиправного пошкодження її цінного майна. До такого цінного майна належить, в тому числі, особистий транспортний засіб, який дає людині можливість швидко і комфортно пересуватися в будь-який час на власний розсуд.
У даному випадку транспортний засіб позивача був пошкоджений з вини саме відповідача ОСОБА_2 , проте відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу повністю не відшкодувала завдану позивачу майнову шкоду. Разом з тим, ані позивач, ані її представник не пояснили суду, з яких саме конкретних розрахунків чи обставин вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
Згідно керівних роз'яснень, що викладені у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи достатньо сильний ступень пошкодження майна позивача, категорію пошкодженого майна, відсутність повного відшкодування завданої шкоди понад рік, суд вважає достатнім стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Щодо прохання позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення судової експертизи в розмірі 4500 грн, то суд зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджується як факт замовлення позивачем складення судовим експертом автотоварознавцем Кипою С.М. Висновку №033/2024, так і факт його складення означеним судовим експертом та сплата позивачем за виконану роботу останнім в сумі 4500 грн (а.с.32-55).
Пунктом 2 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 5 ст.139 ЦПК України визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, у загальному розмірі 42 371,97 грн, проте судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в розмірі 31243,31 грн, що складає 73,74% від ціни позову (31243,31 грн / 42 371,97 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню вартість Висновку №033/2024, що складений за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, у сумі 3 318,30 грн, тобто 73,74% від його вартості (4500 х 0,7374).
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
У п.30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 в справі № 922/2604/20 зроблено правовий висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №24/07-24 від 24 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 як клієнтом та Батюком О.О. як адвокатом (а.с.67); 2) ордеру серії СА №1114659 від 03.03.2025 (а.с.15); 3) опису робіт, виконаних адвокатом (а.с.76).
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Батюком О.О. в справі щодо стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.
Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивачем були пред'явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 42 371,97 грн, які судом задоволені частково в розмірі 31 243,31 грн (26013,31 грн - матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5000 грн - моральна шкода, та 230 грн - витрат на поштові відправлення), що складає 73,74% від ціни позову (31243,31 грн / 42 371,97 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 73,74%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 7374 грн (10000 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,7374 (розмір задоволених позовних вимог)).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 7374 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останній надавались професійним адвокатом.
Щодо стягнення судового збору, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу позовної заяви звільнена на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки у встановленому законом порядку є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 , що видане 09.10.2013 Пенсійним фондом України (а.с.17).
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, адже є особою з інвалідністю ІІ групи, беручи до уваги, що судовий збір за подачу позовної вимоги майнового характеру з ціною позову 42 371,97 грн становить 1211,20 грн, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , оскільки 1% ціни позову є меншим, аніж означений розмір прожиткового мінімуму, а також те, що позовні вимоги задоволені частково, тобто в розмірі 73,74% (31243,31 грн / 42 371,97 грн), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 893,14 грн, що складає 73,74% від розміру судового збору, що підлягав сплаті за подачу конкретної позовної заяви (1211,20 грн х 0,7374).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 23, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, ст. 2, 12, 13, 43, 76, 77, 80, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 139, 141, 244, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 26 013 (двадцять шість тисяч тринадцять) гривень 31 (тридцять одна) копійка, 5000 (п'ять тисяч) гривень - моральної шкоди, 230 (двісті тридцять) гривень - витрат на поштові відправлення, витрати на складення висновку судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) гривень 30 (тридцять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7374 (сім тисяч триста сімдесят чотири) гривні, а всього 41 935 (сорок одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) гривень 61 (шістдесят одна) копійка.
У іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) гривні 14 (чотирнадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 10 листопада 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко