Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6393/25
Провадження 2/711/2928/25
03 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацька Н.М.
за участі секретаря судового засідання Мелещенко О.В.,
представника позивача згідно довіреності Блізнецова М.Є.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
Позивач ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
В обґрунтування позову вказує, що Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».
Квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується, абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК).
За послугу гарячого водопостачання плата за вказаною адресою не нараховується. Нараховується тільки плата за абонентське обслуговування (ГВП) та функціонування систем ГВП.
Згідно інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради відповідачі зареєстровані за вказаною адресою протягом всього спірного періоду.
Відповідачі, фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово - комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Позивач указує, що заходи досудового врегулювання спору з відповідачами не проводились, оскільки чинним законодавством такого обов'язку на позивача не покладено.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі (відповідачі) зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги позивачу, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність письмового договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачами сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів) від оплати послуг у повному обсязі.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідачі своєчасно та не в повному обсязі з січня 2013 року не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ), місця загального користування (МЗК), абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, а також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2025 складає 10405,09 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 32333030.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачам нараховано 3% річних та інфляційну складову боргу.
Тож, інфляційна складова боргу, яка підлягає до стягнення з відповідачів за період заборгованості за розрахунками позивача становить 1087,90 грн. та розмір 3% річних за вказаний період прострочення - 302,09 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внески у розмірі 10405,09 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 1087,90 грн., три відсотки річних у розмірі 302,09 грн. А також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представником адвокатом Залозним С.М. 21.08.2025 до суду подано відзиви на позовну заяву аналогічного змісту від кожного відповідача окремо.
Так, відповідачі не погоджуються із наведеним позивачем обґрунтуванням порушених цивільних прав позивача та правових підстав позову на підставі наступних норм права та доказів. Так, позовна заява складена з порушенням процесуальних вимог, а саме: не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Жодних заходів для їх встановлення позивач не вжив, у позовній заяві не вказав (порушено вимоги п.2, ч.3, ст.175 ЦПК України). Позивач не перевірив за РНОКПП відповідача наявність електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС та безпідставно вказав у позовній заяві, що йому невідомо про наявність електронного кабінету у відповідача.
Указано, що позивачем порушено порядок подання доказів: позовна заява підписана представником ПрАТ «Черкаське хімволокно» Оксаною Гребенюк (з підтвердженням повноважень представника), а у додатках до позовної заяви додано документи адвоката Олександра Плахи, отримані ним на його адвокатський запит у іншій справі № 711/6393/25. Засвідчення вказаної відповіді юрисконсультом 1 категорії, представником ПрАТ «Черкаське хімволокно» Оксаною Гребенюк, що є порушенням ч.ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК. Крім цього, доданий до позовної заяви аркуш паперу з назвою «Тарифи на опалення та підігрів води, грн.» не містить жодної інформації про автора вказаного документу, не містять підпису виконавця або засвідчення належним чином копії доданого доказу. Враховуючи викладене, додані до позовної заяви документи, подані з порушенням порядку подання доказів (ст.ст. 78, 79, 83, 95 ЦПК України).
Викладаючи обставини для обґрунтування своїх вимог та для формування змісту позовних вимог позивач надав лише оригінал листа-розрахунку по ОР № 32333030 за період з січня 2013 року по квітень 2025 року за підписом економіста з договірних та претензійних робіт першої категорії юридичного відділу з питань забезпечення діяльності теплопостачання та збуту ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» Алли Паніченко, підтвердження її повноважень не надано. Указаний лист-розрахунок вважає внутрішнім документом підприємства у вигляді спрощеної таблиці з умовним визначеннями, який не містить інформації про джерело походження внесених до нього цифр. Жодної інформації на обґрунтування заявлених позовних вимог, у вигляді стягнення заборгованості за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентське обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків - лист-розрахунок по ОР № 32333030, адреса АДРЕСА_3 за період з січня 2013 року по квітень 2025 року - не містить, як і не містить обґрунтованого розрахунку боргу. Розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних по о/р НОМЕР_1 зроблений за період з грудня 2013 року по січень 2022 року. Зазначає, що період, з якого неустойка (штрафи, пеня) не нараховується починається з 17.03.2020 і завершується з 31-го дня після дати офіційного зняття карантину. Постановою Кабіну Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (СОVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який у подальшому було продовжено, який діє по цей час. В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України Постановою від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Таким чином, вказані нарахування мали бути здійснені до 17 березня 2020 року. Тобто, позивач не вірно здійснив для відповідача розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних, тому вказана вимога не підлягає до задоволення.
У прохальній частині позовної заяви позивач не зазначив конкретний період стягнення заборгованості за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентське обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків та стягнення нарахованої інфляційної складової боргу та 3% річних; позивач не додав до позовної заяви укладений між позивачем та відповідачами договір про надання житлово-комунальних послуг.
Крім того, у позовній заяві позивач вказав взаємовиключну правову позицію. Так, у одній частині своїх мотивів позивач вказав, що з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України, у іншій частині позовної заяви позивач вказує - не дивлячись на відсутність укладеного між позивачем та відповідачами договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідачі зобов'язані оплатити усі фактично спожиті ними комунальні послуги у повному обсязі. З якого часу позивач вважає укладеним/неукладеним з відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води - позивач не вказав. Мотивуючи реєстрацію відповідача за вказаною адресою з 2004 року, позивач визначає спірний період з 2013 року без належного обґрунтування вказаного. Позовна заява не містить належного обґрунтування щодо дотримання/порушення сторонами конкретних умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Позивачем до позовної заяви не додано інформацію про власників квартири АДРЕСА_2 , мотивуючи позовні вимоги лише інформацією про зареєстрованих за вказаною адресою осіб. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не надав. Позивач, без належних підстав, солідарну відповідальність поклав на двох відповідачів лише за фактом їх реєстрації за вказаною адресою. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не є власником 1/2 зазначеної квартири разом із відповідачем ОСОБА_2 , та, відповідно, не є єдиними споживачами спірної послуги (заборгованості), доказів іншого позивач не надав.
Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному житловому будинку. Позивач не додав до позовної заяви Договір між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку на підтвердження фактичного надання спірних житлово-комунальних послуг. Колективного споживача спірних житлово-комунальних послуг, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач, до участі у справі не залучив. В обґрунтування своєї позиції у справі позивач не вказує, що багатоквартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 , обладнане/не обладнане окремим приладом обліку теплової енергії та приладом - розподілювачем теплової енергії. У випадку, якщо його/їх встановлено: дату (час) такого встановлення позивач не вказав; свідоцтво про повірку, відповідно до вимог законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, приладу комерційного обліку обліку відпуску та споживання теплової енергії позивач до позовної заяви не надав; акт про готовність до роботи та прийняття в експлуатацію після технічного огляду вузла обліку відпуску та споживання теплової енергії позивач, до позовної заяви також не надав. Таким чином, до позовної заяви доказів встановлення, обслуговування, заміни вузлів приладу комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води у будинку АДРЕСА_1 позивач не надав.
Посилаючись на Методику розподілу, позивач не зазначив застосований ним конкретний пункт та розділ Методики розподілу. На обґрунтування своєї позиції позивачем до позовної заяви не долучив: проект на будинок АДРЕСА_1 з визначенням площі будинку та МЗК (місць загального користування) та/або результати енергоаудиту на вказаний будинок, у якому розміщена квартира АДРЕСА_4 ; письмове повідомлення про прийняте рішення співвласників будинку АДРЕСА_1 про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту. Позивачем не підтверджено факт поставки теплової енергії та гарячої води до будинку АДРЕСА_1 у період з січня 2013 року по квітень 2025 року. Акти подачі та припинення подачі теплоносія, Акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуги) на житловий будинок АДРЕСА_1 , із зазначенням її обсягів, у період з січня 2013 року по квітень 2025 року до позовної заяви не надано.
Позивачем не додано до позовної заяви рішення виконкому Черкаської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Черкаси за вказані періоди, рахунки на оплату наданих комунальних послуг. Рахунки та Акти передачі-прийняття теплової енергії за період з січня 2013 року по квітень 2025 року, а також рахунки та Акти надання послуг з абонентського обслуговування, за період з січня 2013 року по квітень 2025 року, відповідач не отримував. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Приватним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» у визначених розмірах.
Вважає, що обов'язок доведення обставин щодо заявлених позовних вимог покладається саме на позивача.
Разом з тим у відзивах зазначено, що позивачем заявлено позовні вимоги зі спливом позовної даності. Позивач звернувся з позовом до суду у липні 2025 року (без зазначення конкретної дати складання позовної заяви). У прохальній частині позовної заяви позивач не зазначив конкретний період стягнення заборгованості за указані в ній послуги.
У описовій (мотивувальній) частині позовної заяви позивач обґрунтовує свою позицію періодом з січня 2013 року по квітень 2025 року (включно). Таким чином, строк позовної давності за вказаними позовними вимогами сплив у січні 2016 року. Заяву про поновлення строку позовної давності та про поважність причин пропуску строку звернення до суду разом із позовною заявою позивачем не подано.
Крім того, у своїх відзивах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремо кожний заявляють попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно у розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. кожен, які складаються з гонорару адвоката за: складання відзиву на позовну заяву у порядку ст.178 ЦПК України (6 000,00 грн. 00 коп), складання заперечення у порядку ст.180 ЦПК України (6 000,00 грн. 00 коп.), тощо. Вказані витрати розраховані на підставі Додаткової угоди № 1 від 20 серпня 2025 року до Договору-доручення про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року. При цьому заявляють, що докази понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції будуть подані згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У свою чергу представником позивача за довіреністю Блізнецовим М.Є. 11.09.2025 до суду було подано відповідь на відзив, у якому вказує, що 01.09.2025 стороною позивача було отримано відзиви на позовну заяву. На підтвердження наявної заборгованості стороною позивача до позовної заяви надано Лист-розрахунок по ОР № 32333030. Вказаний лист-розрахунок, підписаний економістом з договірних та претензійних робіт І категорії юридичного відділу з питань забезпечення діяльності теплопостачання та збуту ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», як спеціалістом відповідальним за даний напрямок роботи. Враховуючи правову позицію, яка міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 р. у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій, наданий стороною позивача лист-розрахунок необхідно вважати належним та допустимим доказом по даній цивільній справі.
У своїй постанові від 17.12.2020 року (справі № 278/2177/15-ц) Верховний Суд дійшов висновків про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наданий стороною позивача лист-розрахунок по ОР № 32333030 являється первинним документом бухгалтерського обліку, який в силу вимог чинного законодавства, являється належним доказом, який підтверджує заборгованість відповідачів.
Відповідачі, не сплачуючи повну вартість використаних послуг, спричинили виникнення заборгованості, яка є предметом даної позовної заяви.
Вважає, що відповідач мав повну можливість дізнатися про розмір заборгованості в поза судовому порядку. Зазначення стороною відповідача обставин не надання рахунків на оплату комунальної послуги, актів тощо спрямоване не на повний та всебічний розгляд даної цивільної справи, а на безпідставне затягування розгляду справи. Відповідачі зобов'язані були врегулювати спірні правовідносини в поза судовому поряду, не чекаючи пред'явлення позовної заяви. Стороною відповідача не спростовано, лист-розрахунок наданий позивачем, який в повному обсязі підтверджує розмір спожитих послуг та розмір наявної заборгованості. Таким чином, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо наявності/відсутності договору укладеного між споживачами та надавачем житлово-комунальних послуг. Зауважує, що між споживачами житлово-комунальних послуг по житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 та надавачем послуг (ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ») було укладено договір, шляхом акцепту споживача до Договору публічної оферти, який розміщений на офіційному веб-сайті позивача.
Указує, що відповідачі являються дієздатними особами, які зареєстровані в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , відтак, в силу вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», останній користується нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідачі зобов'язані сплатити наявну заборгованість протягом всього заявленого періоду. З огляду на вказане, позивач просить долучити дану відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи та задовільнити зазначені позовні вимоги у повному обсязі.
У подальшому, відповідачем ОСОБА_1 17.09.2025 до суду подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому указує на не повідомлення та не направлення іншому відповідачеві відповідь на відзив позивачем. Заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві, позивач залишив поза увагою. Враховуючи викладене, відповідач вважає відхиленими та спростованими аргументи позивача, викладені ним у відповіді на відзив, а позовні вимоги не доведеними належними та допустимим доказами.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23.09.2025, судом прийнято та приєднано до матеріалів справи відзиви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.08.2025, відповідь на відзив від 11.09.2025 та заперечення на відповідь на відзив від 17.09.2025.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі Кондрацької Н.М.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03.11.2025, частково задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів та поновлення пропущеного строку, долучено до матеріалів справи акт обстеження від 26.02.2025, у долученні документів щодо встановлення теплового обліку відмовлено.
Представник позивача Блізнецов М.Є. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив від 11.09.2025. Додатково зауважив, що лічильник у будинку, де зареєстровані відповідачі, установлено у 2016 році. Після того, як було встановлено порушення у роботі лічильника, було здійснено перерахунок (1356,50 грн.) за останні 12 місяців, від того місяці, коли було зафіксовано порушення. Наразі лічильник є речовим доказом у кримінальному провадженні, його вилучено та згідно ухвали слідчого судді на нього накладено арешт.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та заперечував щодо їх задоволення на підставі доводів викладених у відзиві на позову заяву та запереченні на відповідь на відзив, що приєднані до матеріалів справи. Пояснив, що він є зареєстрованим у квартирі та є співвласником квартири, його частка складає 1/3. У квартирі проживають періодично усі співвласники. Послуги позивачем відповідачу не надаються та йому не відомо про обсяги таких послуг. Розрахунок заборгованості заперечує. Не вважає, що повинен надавати свій контррозрахунок. До цього ж вважає, що для такого потрібно більше інформації, йому не зрозуміла абревіатура у наданій таблиці. Повідомив, що звернень від нього до позивача не було, оскільки він не є споживачем послуг. Додав, що він не має доступу до місць загального користування. Звернув увагу на те, що лічильник не був повірений. Повідомив, що позивач повинен довести свої вимоги та їх обґрунтувати.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Представник відповідачів адвокат Залозний С.М. у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Основні засади організаційних, господарських відносин між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (яка діяла на час виникнення правовідносин, але втратила чинність на час розгляду справи по суті).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього ЗУ).
Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги ( п. 1ст. 1 Закону № 1875-ІV).
У судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000, № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно з наведеним вище, ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2004 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено відомостями з департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 17.07.2025 та 21.07.2025.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 стверджував, що, зокрема, є співвласником 1/3 квартири. ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явилась, отже у суду відсутня можливість з'ясувати обставину перебування у її власності квартири або її частки.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку; ч. 1 ст. 5 спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги, а відповідно до п. 2 ст. 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином система опалення, як інженерна система будинку, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників (мешканців будинку), належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам, які зобов'язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
Відповідно до копії Акту прийняття вузла обліку теплової енергії, 25.11.2016 прийнято в експлуатацію вузол обліку теплової енергії Multical 602 завод.№ 78186675 за адресою АДРЕСА_1 . Проведено технічний облік теплової енергії та встановлено, що вузол змонтовано відповідно до проекту. Зафіксовані показники на день приймання. Надано дозвіл на експлуатацію.
Повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 55, ст. 1803).
Згідно зі Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24ТСЧ/14 від 03.10.2024, засіб Multical 602 завод.№ 78186675 відповідає вимогам ДСТУ 9111:2021, та свідоцтво є чинним до 03.10.2028.
Сторонами не заперечується, що квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи ЦО та теплопостачання.
Плата ж нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК).
Нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Згідно указаних Правил надання послуг з постачання теплової енергії, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (Методика розподілу)».
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 45 вищезазначених Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
За послугу гарячого водопостачання по даній квартирі оплата не нараховується.
Позовних вимого щодо указано не заявлено.
Так, відповідним рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.09.2019 № 1021 встановлено розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Нарахування ж плати за опалення місць загального користування Проведено за тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України за 2014-2018 роки та рішень Черкаської міської ради за 202рік.
Отже, згідно з розрахунком Черкаської ТЕЦ, заборгованість відповідачів по о/р НОМЕР_1 , відкритому за вказаною адресою: АДРЕСА_3 , за абонентське обслуговування теплової енергії (ТЕ) та місця загального користування (МЗК), по внескам за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019 з січня 2013 станом 01.05.2025 становить у розмірі 10405,09 грн.
Відповідно до копії акту обстеження теплового господарства споживача від 26.02.2025, вбачається, що при обстеженні теплового господарства житлового будинку по АДРЕСА_1 та контрольної перевірки комерційного вузла обліку теплової енергії зі зняттям архівних даних було виявлено: на подаючому та зворотньому трубопроводах на датчиках температур помітне пошкодження на пломбувальному тросі, а саме деформація та розтягування, а також намотування біля пломбувального гвинта термодатчика. Внаслідок цього гвинт, який фіксує термодатчик в гільзі відпущений, що дає змогу вільно рухатись датчику, відповідно регулювати замір температури, теплоносія для обчислення спожитої (температури) теплової енергії. Даний факт порушення свідчить про втручання в роботу комерційного приводу обліку що спричинило некоректну його роботу. Некоректна робота лічильника зафіксована в його чи архіві. Споживачеві буде проведено перерахунок за безобліково використану теплову енергію.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь - які звернення відповідачів до позивача, щодо надходження/ненадходження розрахункових листів про оплату за послуги теплопостачання, відсутності опалення у місцях загального користування, холодних труб/відсутності опалення у під'їзді за спірний період.
Так, згідно Правил надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на |опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики 1 розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 № 315 (Методика розподілу)».
Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що згідно акту від 26.02.2025 було встановлено факт помітного пошкодження термодатчика трубопроводу, і дане порушення свідчить про втручання в роботу комерційного приводу обліку, що спричинило некоректну його роботу.
З огляду на викладене, встановити з якого часу здійснено указане пошкодження та перестали надаватись послуги неможливо.
Як вбачається з п. 21 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії несанкціоноване втручання у роботу вузлів комерційного обліку забороняється. Якщо встановлено факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла комерційного обліку, зазначений вузол вважається таким, що вийшов з ладу.
Датою початку несанкціонованого втручання в роботу вузла комерційного обліку може бути, зокрема, дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол обліку; перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); дата останньої контрольної перевірки виконавцем, але не більш як 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол обліку. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу.
Крім того, слід зауважити, що заборгованість відповідачів за абонентське обслуговування (ТЕ), МЗК та внески, яку просить стягнути позивач на свою користь згідно наданого розрахунку виникла за період з 01.01.2013 по 01.04.2025 року, тобто до встановлених актом від 26.02.2025 обставин.
Варто звернути увагу вкотре, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Так, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.
Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов'язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов'язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
За змістом ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 статті 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 2 ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Разом з тим пунктом 45 вищезазначених Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті «Черкаське хімволокно» дійсно розміщено публічний типовий договір на послугу та ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР про надання послуги з постачання теплової енергії (https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu та https://khimvolokno.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/Typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslug-z-postachannya-teplovoyi-energiyi.pdf).
Окрім того суд звертає увагу на те, що також на офіційному веб-сайті (https://khimvolokno.com.ua/) наявні роз'яснення для мешканців (споживачів) щодо нарахування вартості послуг з опалення місць загального користування, інформація про опалювальний сезон, тарифи для населення тощо.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. До того ж, проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в Черкаській обласній газеті «Нова Доба» (випуск від 23.11.2017 № 47). Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги надавачу таких послуг. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, з моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення (МЗК), відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд звертає увагу, що споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об'єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019.
Положеннями ст. ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 543 ЦК). Отже, при єдиному солідарному обов'язку декількох боржників перед кредитором (пасивне солідарне зобов'язання), останній вправі вимагати виконання від будь-якого боржника (або від усіх них сумісно), причому не тільки в частині боргу, а й в повному обсязі.
Що стосується застосування строку позовної давності, про що вказують відповідачі у відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом з тим, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що ці зміни до ЦК України внесені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, які набрали чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно.
Тобто, карантин, введений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі- COVID-19), на території України тривав до 30.06.2023.
Виходячи з наведених вище положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023.
Водночас, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Судом взято до уваги, що на час розгляду справи, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05години 30хвилин 24.02.2022, строком на 30діб та у подальшому продовжено строк його дії з 05години 30хвилин 10.11.2024 строком на 90діб. Також, Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження указу Президента України щодо продовження в Україні строку дії воєнного стану з 08.02.2025 на 90 діб, тобто до 09.05.2025, який наразі продовжено. Тобто, воєнний стан в Україні діяв на момент подачі цього позову до суду і триває по теперішній час.
Таким чином, суд вважає, що доводи сторони відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними, враховуючи викладене та приписи п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за О/Р № НОМЕР_1 , до стягнення з відповідачів підлягає борг з 01.01.2013, який станом на 01.05.2025 (квітень 2025 року включно) складає 10405,09 грн.
Саме за такий період позивач просить стягнути заборгованість та указає на це у поданій до суду позовній заяві.
Однак, з огляду на вказані положення законодавства, суд вважає, що позивачем під час розрахунку заборгованості не враховано пункти 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не правильно визначено період заборгованості з 01.01.2013, а не з 12.03.2017.
Тож за підрахунками суду заборгованість відповідачів за період з 01.03.2017 по 01.05.2025 становить 9226,53 грн., яка підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач ОСОБА_1 , зокрема як у судовому засіданні, та у відзиві, як і відповідач ОСОБА_2 , заперечує доступ до місць загального користування, при цьому не визначаючи, які конкретно місця йому не доступні і якими він не користується. Суд зважає, що оскільки будинок, де зареєстровані відповідачі є багатоквартирним, то, відповідно, у ньому і наявним є місце загального користування - сходова клітка, та ймовірно підвал, горище.
Більш того, у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас суд вважає підтвердженою ту обставину, що позивач належним чином надавав послуги відповідачеві, оскільки згідно з п. 47 індивідуального договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відповідно до частин 1 та 4статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Отже, оскільки у матеріалах справи не має доказів того, що сторони складали акти-претензії, суд використовує презумпцію, що позивач належним чином надавав відповідачу житлово-комунальні послуги.
Також щодо наданого позивачем разом з позовом розрахунку заборгованості слід зауважити, що відповідачі з таким не погоджуються звертаючи увагу на те, що з нього не зрозуміло в якому порядку він здійснювався, разом з тим, будь-якого іншого розрахунку заборгованості (контррозрахунок) відповідачі не надають.
Таким чином, відповідачі не спростували належними і допустимими доказами розмір нарахувань заборгованості.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за розрахунковий період заборгованості до 01.02.2022 року у розмірі 1087,90 грн. та 3 % річних за вказаний період у розмірі 302,90 грн., у зв'язку із простроченням відповідачами оплати за абонентське обслуговування та місця загального користування. При цьому, відповідачами, окрім незгоди з нарахуваннями позивача в цілому, не було подано до суду свого контрозрахунку.
З приводу заперечення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначених у відзиві на позовну заяву, щодо заборони стягнення інфляційних нарахувань 3% річних у період воєнного стану в Україні, який введено з 24.02.2022 та діє і на час винесення рішення суду, зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.
Оскільки правовідносин, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, то на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України.
Суд не приймає до уваги твердження відповідачів та їх представника, що зазначені у відзиві, про заборону нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у період дії карантину, оскільки відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями, а отже на них не поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, однак вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
Щодо інших посилань відповідачів, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, варто зазначити, що у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно з ч. ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Верховний Суд 23 жовтня 2019 року (справа №917/1307/18) розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Так, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Суд у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
У подальшому, у Постанові КЦС ВС від 20.11.2024 (№ 686/28882/23 (61-13125св24) указується, що у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Використаний в національній системі термін "більша переконливість доказів" означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2023 року у справі № 991/1786/22 (провадження № 22-ц/991/1/23).
Враховуючи принцип змагальності, сторона відповідача зобов'язана підтверджувати свої заперечення належними, допустимими та достовірними доказами. Для підтвердження таких недостатньо лише зазначення формальних припущень щодо недостовірності наданих стороною позивача доказів.
Отже, відсутність належного спростування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин, на які вони посилаються, без належного їх доведення, саме по собі не є підставою для відмови у позовних вимогах, оскільки це суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах.
Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідачі за отримані житлово-комунальні послуги не сплачували, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку про те, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов'язані були оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, а тому, позовні вимоги є підставними, з урахуванням застосованого строку позовної давності, відповідно позов підлягає до часткового задоволення.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Щодо доводів відповідачів та їх представника, викладених у відзиві, суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року)
З огляду на факти справи, доводи сторін та згадані вище висновки, суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, та немає необхідності аналізувати будь-які інші аргументи представника відповідача, які по суті не мають вирішального значення та зводяться до незгоди з позовними вимогами.
Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, представником відповідачів, відповідачами у відзиві, зважаючи на пояснення відповідача у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Черкаської ТЕЦ підлягають до часткового задоволення, а саме до стягнення з відповідачів підлягає заборгованість за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків у сумі 9226, 53 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 354, 71 грн., та 3% річних у розмірі 146, 51 грн., а всього 9727,75 грн.
Крім того, статтею 141 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції № 627 від 23.06.2025. Будь - яких відомостей щодо наявності пільг у відповідачів щодо звільнення від сплати судового збору до суду не надано.
При цьому, за результатами розгляду справи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задоволено частково на суму 9727,75 грн., що за підрахунками суду становить 82,5 % від заявлених позовних вимог.
Відтак, з огляду на вказане, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог у загальному розмірі 2498,10 грн.(3028,00*82,5% =2498,10 грн.), у рівних частках по 1249,05 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - задоволити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за послуги абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентського обслуговування (ГВП), функціонуваня систем ГВП, внесків у сумі 9226, 53 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 354, 71 грн., та 3% річних у розмірі 146, 51 грн., а всього 9727,75 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) судовий збір у розмірі 2498,10 грн., по 1249,05 грн. з кожного.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення буде складено 10.11.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька