Справа № 692/1107/25
Провадження № 1-кп/692/96/25
10.11.2025
06 листопада 2025 року с-ще Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
за участю: секретаря ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченої ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12024250000000489 від 17.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
У провадженні Драбівського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
До початку підготовчого судового засідання від захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання у якому захисник просив повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке обґрунтоване тим, що всупереч вимогам ст. 293 КПК України, йому та обвинуваченій ОСОБА_4 було вручено не справжню копію обвинувального акту неуповноваженою особою, а саме слідчою ОСОБА_6 , яка вручила не справжню копію обвинувального акту на 20 арк. та копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 10 арк. в одному примірнику кожному. Вказав, що надана обвинуваченій та захиснику копія обвинувального акту підписана прокурором, однак не скріплена печаткою, натомість наданий суду обвинувальний акт скріплено печаткою відповідної прокуратури. Тому вважав, що вручені захиснику та обвинуваченій копії обвинувального акта є несправжніми.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вказане клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав. Надав пояснення, що в цілому відповідають змісту його клопотання. Вказав, що йому було надано несправжню копію обвинувального акту, не затвердженого прокурором, оскільки копія обвинувального акту не містить відтиску печатки. Посилався на правову позицію Верховного Суду у справі № 344/5091/13-к від 29.08.2018. Вважав, що йому вручили не підсумковий документ. Зазначив, що йому було надано копію обвинувального акту на 20 сторінках, натомість сторінки 8 у цьому акті немає, а наявні дві сторінки № 9. Вважав, що прокурор такий акт не перевірив. Зазначив, що не було дотримано вимог щодо вручення обвинувального акту, оскільки такий акт було вручено не прокурором, а слідчою ОСОБА_6 та вважав неможливим виправити вказаний недолік у суді. Вказав, що наявна в матеріалах справи розписка не свідчить, що обвинувальний акт йому вручив прокурор та що такий акт ідентичний тому, що наявний у суді.
Обвинувачена ОСОБА_7 клопотання захисника підтримала.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала. Щодо неналежного вигляду обвинувального акту вказала, що у наявних у неї матеріалах справи є обвинувальний акт, затверджений прокурором, який складено відповідно до вимог КПК. Зазначила, що Верховний Суд вказує на можливість вручення обвинувального акту прокурором у судовому засіданні. Щодо відсутності печатки вказала на відсутність чітких прямих норм, які вказують на необхідності її наявності у обвинувальному акті. Вважала відсутніми докази щодо неналежного вручення обвинувального акту. Також вважала не доведеним твердження про вручення обвинувального акту неуповноваженою особою та неналежного змісту. Зазначила, що наявна розписка про вручення обвинувального акту свідчить про протилежне.
Суд, вислухавши клопотання, думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Підстави для повернення обвинувального акту прокурору визначені в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключений перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.
У ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог. Отже, суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, для чого є необхідність встановлення невідповідності такого акту положенням цієї статті. При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Щодо твердження захисника про вручення йому копії обвинувального акту, який є несправжньою копією, оскільки не затверджений прокурором, так як не містить відтиску печатки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
У ч. 3 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підпису слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта, зокрема, шляхом проставлення печатки, у ст. 291 КПК України не зазначено.
Наданий суду обвинувальний акт затверджено начальником відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 07 серпня 2025 року з проставленням його особистого підпису та відтиску печатки та підписано особистим підписом старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_6 .
Наданий захисником екземпляр обвинувального акту затверджено вказаним прокурором ОСОБА_8 07 серпня 2025 року з проставленням особистого підпису та без відтиску печатки та підписано особистим підписом старшим слідчим ОСОБА_6 .
Щодо посилання захисника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 344/5091/13-к, то суд звертає увагу, що у вказаній справі Верховний Суд вважав безпідставним посилання захисника на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та не підписаний прокурором. Верховний Суд вказав, що згідно ч. 1 зазначеної норми закону обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, яким закінчується досудове розслідування та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити формулювання обвинувачення в остаточному вигляді. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив. Скріплення печаткою підпису прокурора, що затверджує обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу. Саме підписання обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статусу офіційного документу і свідчить про належне його затвердження прокурором.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У той же час у справі № 344/5091/13-к Верховний Суд не робив висновків щодо застосування норм ст. 291 КПК України в частині затвердження обвинувального акту прокурором та не вказував на обов'язковість у такому акті відтиску печатки, а тільки провівши аналіз обвинувального акту вважав його належно затвердженим прокурором.
Тому посилання захисника на висновки Верховного Суду у справі № 344/5091/13-к не можуть бути прийняті судом.
Оскільки екземпляр обвинувального акту захисника підписано як прокурором, який його затвердив, так і відповідним слідчим, суд не вбачає порушень вимог законодавства у цій частині.
Враховуючи викладене, твердження захисника про не справжність копії обвинувального акту, оскільки йому була вручена копія без відтиску печатки прокуратури, не заслуговує на увагу та не може бути прийняте до уваги судом.
Також жодним чином не підтверджено, що надана захиснику копія обвинувального акту не є підсумковим документом. Незважаючи на таке посилання, сторона захисту жодних належних доказів цього твердження не надала, а сторона обвинувачення таке твердження істинним не визнала.
Щодо відсутності однієї з сторінок у копії обвинувального акту суд зазначає, що у наданому захисником екземплярі обвинувального акту дійсно відсутня сторінка № 8 та наявні дві сторінки № 9. Проте жодним чином не доведено, що у екземплярі, який було вручено обвинуваченій ОСОБА_4 , відсутні відповідні сторінки згідно переліку, таким чином сторона захисту має належний екземпляр обвинувального акту, оскільки доказів протилежного суду не надано.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 18 червня 2024 року по справі № 183/1682/22 наголосив на можливості вручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та їхнім захисникам у підготовчому судовому засіданні за певних умов. Таким чином відсутність певної сторінки обвинувального акту можна виправити шляхом вручення прокурором такого акту у підготовчому судовому засіданні, проте захисник від такого отримання відмовився.
Що ж до вручення обвинувачені та її захиснику копії обвинувального акта та копії реєстру матеріалів досудового розслідування слід зазначити, що наданими суду у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України розписки начальнику відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 07.08.2025 шляхом проставлення особистого підпису підтвердили отримання вказаних матеріалів. Дані розписки не містять жодних відомостей чи зауважень ОСОБА_4 або ОСОБА_5 , що матеріали було їм вручено неналежною особою, зокрема, слідчою ОСОБА_6 та неналежної якості.
Таким чином обставини, на які посилався захисник ОСОБА_5 у клопотанні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
У ньому повно та послідовно викладені фактичні обставини інкримінованого діяння щодо обвинуваченої, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація цього діяння.
Доводи, на які посилається захисника як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, не є підставою для повернення обвинувального акту, в розумінні положень кримінально-процесуального закону, тому суд приходить до висновку, що клопотання не є належним чином обґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1, 291, 293, 314, 369-372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 10 листопада 2025року.