10 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 335/6063/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22 серпня 2025 року (суддя І. П. Соболєва) у справі № 335/6063/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення від 17.01.2025 №76, прийняту відносно позивача і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з прийнятою постановою незгодний та вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки мав при собі електронний військово-обліковий документ (ВОД). ВОД у письмовій формі він раніше здав. Під час перевірки документів фото та відеофіксація не велася. Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без участі позивача.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення позивач власноручно зазначив, що ВОД він забув вдома.
Акт від 14.01.2025 про відсутність військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) підписаний позивачем.
Позивачем не доведено факт того, що 14.01.2025 під час перевірки військово-облікових документів він мав при собі такий документ.
За змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає як за відсутність військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке
передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Суд вказав, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
Оскільки факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що він має електронний військово-обліковий документ у відповідному застосунку на телефоні з 27.06.2024 та цей документ підтверджує факт наявності у позивача станом на дату перевірки у нього документів електронного військово-облікового документа, який за своєю юридичною силою прирівняний до паперового. Зауважує, що у нього не було при собі військово-облікового документа серії НОМЕР_1 в паперовому вигляді по незалежним від нього причинам, а отже відсутній умисел позивача на вчинення порушення. Вважає, що вимагати пред'явити документи має право не будь-який працівник ТЦК та СП, а саме уповноважений на це працівник ТЦК та СП.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2025 № 76 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. через те, що 14.01.2025 року о 09.20 годині в районі провулка Ягідний в м. Запоріжжя він не мав при собі та відмовився пред'явити свій військово-обліковий документ на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом від 14.01.2025 № 76 про адміністративне правопорушення 14.01.2025 року о 09.20 годині в районі провулка Ягідний в м. Запоріжжя позивач не мав при собі та відмовився пред'явити свій військово-обліковий документ на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у протоколі зазначені пояснення позивача, викладені та підписані ним, про те, що ВОД він забув вдома. В протоколі позивач розписався про роз'яснення йому прав та про те, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто 17.01.2025 о 09.00 годині в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 1.
Відповідно до акту від 14.01.2025, складеного представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача виявлена відсутність військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі). Вказаний акт підписаний позивачем.
Згідно з розпискою № 51, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача прийнято на зберігання військово-обліковий документ НОМЕР_1 для уточнення облікових даних. Розписка дійсна до 11.06.2024.
До відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.06.2025 № 4/3331 надана завірена копія військового квітка НОМЕР_1 на ім'я позивача.
На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 06.06.2025 повідомив, що строк зберігання відеозапису факту перевірки ВОД складає 30 днів. Тому не може бути наданий такий відеозапис перевірки ВОД у позивача. До відповіді також доданий військовий квіток НОМЕР_2 на ім'я позивача, виданий 14.01.2025.
Позивач вважаючи, що спірна постанова відповідача від 17.01.2025 № 76 підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Статтею 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.6 ст.22 цього Закону у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також відповідно до п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, що триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що спірною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2025 № 76 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. через те, що 14.01.2025 року о 09.20 годині в районі провулка Ягідний в м. Запоріжжя позивач не мав при собі та відмовився пред'явити свій військово-обліковий документ на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військовооблікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Матеріали справи містять роздрукований військово-обліковий документ позивача, який 27.06.2024 оформлено позивачем в електронній формі згідно приписів Порядку №559.
Скаржник зазначає, що вищевказаний військово-обліковий документ був у нього станом на дату перевірки документів.
Колегія суддів з'ясувала, що повноваження представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу щодо пред'явлення позивачем військово-облікового документа підтверджено витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.01.2025 року №14.
Колегія суддів зауважує, що у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред'явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В свою чергу, як правильно встановив суд першої інстанції, у протоколі про адміністративне правопорушення позивач власноручно зазначив, що ВОД він забув вдома. Крім того, Акт від 14.01.2025 про відсутність військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) підписаний позивачем без зауважень. Отже, такі документи спростовують доводи позивача про наявність у нього та надання представникам відповідача під час перевірки військово-облікового документу.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо здачі ним військово-облікового документу НО №5245842, адже після цього позивач 27.06.2024 оформив військово-обліковий документ в електронній формі, який мав бути наявний у позивача для виконання ним приписів ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII.
Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, підтверджується належними доказами, як то правильно з'ясовано судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови 17.01.2025 №76.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22 серпня 2025 у справі № 335/6063/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10.11.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров