10 листопада 2025 р. Справа № 520/7763/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., по справі № 520/7763/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління в Хмельницькій області від 12.01.2024 року № 205150013856 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 08.08.2001 року по 31.12.2002;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.10.2023 року.
В обґрунтування позову зазначив, що позивачу неправомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у задоволенні адміністративного позову стажу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного від 14.10.2024 року по справі № 520/7763/24 та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом норм процесуального права. Вказав, що аналіз ч. 2 ст. 77 КАСУ дає підстави для висновку, що обов'язок доказування правомірності власних дій, бездіяльності та/або рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, при цьому, процесуальним законом на суд покладено обов'язок вживати активні дії задля з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі витребування документів за власної ініціативи.
Також зазначив, що відмовою у призначенні пенсії стало часткове неврахування даних довідки ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 № 55970/6/20-40-24-16-17 виключно з тих обставин, що така не містить підстави її видачі, однак, така підстава для незарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, як відсутність у довідці податкового органу про періоди підприємницької діяльності, підстав її видачі - чинним законодавством не передбачена. Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, в силу п. 2 ст. 11 Закону №1058-IV підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, водночас, незарахування спірного періоду до страхового стажу, як свідчить спірне рішення відповідача відбулось не внаслідок несплати позивачем єдиного соціального внеску.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача суду не надав.
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою та пакетом документів з питання призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2023 року № 205150013856 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Підставою вказаного рішення вказано недостатність страхового стажу ОСОБА_1 .
Відповідно до Рішення № 205150013856 за наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж особи склав 27 років 04 місяці 25 днів.
До страхового стажу не було зараховано період допомоги по безробіттю з 08.03.2000 по 02.03.2021, оскільки запис в трудовій книжці заповнено не коректно, а саме при початку виплати допомоги по безробіттю внесено дата 08.03.200.
Надалі позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та необхідним пакетом документів.
Рішенням Головного управління в Хмельницькій області від 12.01.2024 року № 205150013856 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Зі змісту вказаного рішення встановлено, що страховий стаж позивача розраховано на рівні 27 років 05 місяців 26 днів.
До страхового стажу не зараховано період перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 08.08.2001 по 31.12.2002, оскільки довідка від 02.11.2023 №55970/6/20-40-24-16-17 видана ДПС у Харківській області не містить підставу видачі довідки.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем у спірний період підприємницької діяльності, а тому суд виснував про відсутність у відповідача правомірних підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду підприємницької діяльності позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
З матеріалів справи, зокрема довідки Головного управління ДПС у Харківській області №55970/6/20-40-24-16-17 від 02.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку як фізична особа-підприємець в Первомайській ДПІ з 02.08.2001 по 03.12.2003 року. З 08.08.2001 по 31.12.2002 - спрощена система оподаткування (єдиний податок); з 01.01.2003 по 03.12.2003 - загальна система оподаткування.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Як зазначалось вище, відповідачем, за підсумком розгляду заяви позивача про призначення пенсії, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії 12.01.2024 року № 205150013856, мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу, що становить 27 років 05 місяців 26 днів, через неможливість зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 08.08.2001 по 31.12.2002, оскільки довідка від 02.11.2023 №55970/6/20-40-24-16-17 видана ДПС у Харківській області не містить підставу видачі довідки.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить такої підстави для не зарахування періоду роботи (здійснення підприємницької діяльності) до страхового стажу як не зазначення підстави видачі довідки.
Крім того, відповідно до наданих відповідачем пояснень на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/7763/24 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 02.08.2001 по 31.12.2002 на спрощеній системі оподаткування, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана підстава не зазначена у оспорюваному рішенні ГУПФУ в Хмельницькій області в обгрунтування неврахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.08.2001 по 31.12.2002 р.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що 06.09.1996 набрала чинності Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 11-1 від 06.09.1996 (далі - Інструкція №11-1, чинна у період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 08.08.2001 по 31.12.2002).
Відповідно до п. 2.7 Інструкції №11-1 платниками обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Пунктом 4.1, 4.7 Інструкції №11-1 передбачено, що відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування: для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п. 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
Згідно з пунктом 18.4 Інструкції № 11-1 платники внесків, зазначені в пп. 2.2, 2.3, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов'язані зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду протягом трьох років.
Пунктом 19 Інструкції № 11-1 визначено відповідальність платників внесків.
Відповідно до пункту 17.1 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 7.7 Інструкції № 11-1 орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток № 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.
Отже, у період з 06.09.1996 сплата внесків до Пенсійного фонду була обов'язковою в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та не використовують працю найманих працівників. За порушення порядку сплати внесків до Пенсійного фонду Інструкцією №11-1 передбачено відповідальність. При цьому обов'язки щодо видачі довідки згідно з додатком №4, контролю за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 08.08.2001 по 31.12.2002 перебував на обліку як фізична особа-підприємець за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок).
Крім того, з урахуванням законодавства, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді з 08.08.2001 по 31.12.2002, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, яка була затверджена постановою правління ПФУ від 06.09.1996 №11, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду з 08.08.2001 по 31.12.2002, пенсійний орган був зобов'язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.
Натомість, пенсійний орган таку перевірку не здійснив та не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, зокрема, документи, які подавалися платниками відповідно до вимог Інструкції №11-1, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків.
Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження притягнення позивача до фінансової відповідальності за не сплату страхових внесків за вказаний спірний період ведення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає про передчасність рішення Головного управління в Хмельницькій області від 12.01.2024 року № 205150013856 про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування вказаного рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Суд першої інстанції означеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про правомірність рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Разом з тим, щодо способу захисту права слід зазначити таке.
Судовим розглядом встановлено, що оспорюваним рішенням Головного управління в Хмельницькій області від 12.01.2024 року № 205150013856 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який розраховано на рівні 27 років 05 місяців 26 днів.
При цьому, згідно з оспорюваним рішенням до страхового стажу не зараховано період перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 08.08.2001 по 31.12.2002, оскільки довідка від 02.11.2023 №55970/6/20-40-24-16-17 видана ДПС у Харківській області не містить підставу видачі довідки. Вказано, що для зарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 08.08.2001 по 31.12.2002 позивачу необхідно надати довідку оформлену належним чином.
Між тим, відповідно до наданих відповідачем пояснень на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/7763/24 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
період роботи з 01.04.2001 по 15.05.2001 в СООО «Нива», оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу;
період здійснення підприємницької діяльності з 02.08.2001 по 31.12.2002 на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2003 по 03.12.2003 на загальній системі оподаткування, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Однак, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив виключно з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу через не зарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 08.08.2001 по 31.12.2002 та не надав жодної оцінки щодо підстав не зарахування періодів роботи позивача з 01.04.2001 по 15.05.2001 в СООО «Нива» та здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 03.12.2003 на загальній системі оподаткування.
Колегія суддів зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто повним, чітким та передбачуваним, що дає можливість особі, якої воно стосується зробити однозначний висновок, що всі її аргументи почуті, на них дано вичерпну відповідь, а підстави відмови ґрунтуються на конкретній нормі закону.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 520/7763/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Головного управління в Хмельницькій області від 12.01.2024 року № 205150013856 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова