Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна
10 листопада 2025 р. Справа № 440/1959/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1959/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.01.2025 № 163750031773 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, а саме: з 10.06.1992 по 02.08.1993 на посаді комерційного директора Спільного підприємства зі змішаною формою власності "Україна-Русь"; з 15.08.1993 по 31.12.1993 на посаді керівника служби підготовки Товариства з обмеженою відповідальністю "Таня ЛТД" код; з 18.08.1994 по 07.04.1999 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОТЕХ" ЛТД; з 01.07.1996 по 30.09.1996 за сумісництвом на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Компанія УКРАГРОНАФТОТОРГ" згідно з довідкою № 7 від 15.01.1997 року ТОВ "Компанія УКРАГРОНАФТОТОРГ" та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набув стаж, достатній для призначення пенсії за віком. Однак, відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії з посиланням на відсутність у позивача необхідного стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 частково задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 16.01.2025 № 163750031773.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 та зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи: з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 440/1959/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в матеріалах справи наявні документи компанії "Украгротех ЛТД", які не відповідають п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р № 637 із змінами. Вказує, що не зараховано період роботи з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, оскільки в підставі запису про прийняття/звільнення зазначено контракт, а в матеріалах справи відсутні такі документи (п. 2.27 Інструкції №58), тому можливо буде розглянути зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи лише після підтвердження первинними документами.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 09.01.2025 позивач звернувся до структурного підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.01.2025 №163750031773 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, оскільки в підставі запису про прийняття/звільнення зазначено контракт, а в матеріалах справи відсутні такі документи;
- період роботи з 01.07.1996 по 30.09.1996 згідно з довідкою від 15.01.1997 № 7, оскільки вказана довідка не містить підстави видачі. Крім того, відсутні документи, передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (із внесеними змінами), а саме: особові рахунки (підтвердження первинними документами).
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди: з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, оскільки наявні відповідні записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 03.08.1983. З урахуванням чого дійшов висновку про те, що спірне рішення ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 16.01.2025 № 163750031773 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи: з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (тобто в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У пункті 20 Порядку № 637 зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 03.08.1983 містить запис про роботу позивача:
- з 10.06.1992 по 02.08.1993 на посаді комерційного директора,
- з 15.08.1993 по 31.12.1993 на посаді керівника служби підготовки,
- з 18.08.1994 по 07.04.1999 на посаді в.о. директора.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Слід зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а .
У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу у врахуванні стажу у зв'язку з наведеними неточностями є безпідставною та необґрунтованою.
Отже, із урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди: з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, запис наявний у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 03.08.1983.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, в таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене вище, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 16.01.2025 № 163750031773.
З урахуванням наведеного вище та меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 та зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи: з 10.06.1992 по 02.08.1993, з 15.08.1993 по 31.12.1993 та з 18.08.1994 по 07.04.1999, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 440/1959/25 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий