Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол
10 листопада 2025 р. Справа № 440/4925/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/4925/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазоіл"
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗОІЛ", звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11661438/43889159 від 20.08.2024 року;
-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 05.09.2023 року, виписану та подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗОІЛ".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОІЛ» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11661438/43889159 від 20.08.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної №28 від 05.09.2023.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 05.09.2023, подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗОІЛ", датою її подання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗОІЛ" витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управлінням ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що на дату реєстрації податкових накладних ТОВ «НАФТОГАЗОІЛ» (43889159) було внесено до переліку ризикових платників податку (рішення від 05.09.2023 №30513).
Вказав на те, що в рішенні Комісії ГУ ДПС у Полтавській області від 20.08.2024 № 11661438/43889159 зазначено, що Комісією ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено в реєстрації ПН 05.09.2023 № 28 у зв'язку з надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства, а саме: надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів контрагентам покупцям, які складено з порушенням п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Крім того, апелянт послався на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Також, апелянт зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що не дотримано позивачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач, Державна податкова служба України не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу приписів ч. 4 ст. ст. 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" (ідентифікаційний код 43889159) зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності - 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 56/.
Відповідно до витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №2011274500059 ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" з 01.12.2020 зареєстроване як платник податку на додану вартість /а.с. 172/.
ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (переоформлення) №990614202300412, терміном дії з 19.04.2023 до 19.04.2028 /а.с. 172/.
31.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОІЛ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОНЕФТЬ" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №31082023-1 /а.с. 36 зворотній бік -38/.
Відповідно до п. 1.1.-1.2. зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту -"Товар". Номенклатура Товару, його кількість, ціна, умови поставки та оплати встановлюються Сторонами за погодженням в Додатках до цього Договору - Специфікаціях, а також вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар.
Одиниця виміру: метричний літр/метрична тонна.
Згідно з п. 1.4. договору кількість Товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних до цього Договору. Загальна кількість Товару, що поставлена Покупцю за цим Договором, визначається сукупною кількістю всіх партій Товару згідно з видатковими накладними до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється погодженими партіями, згідно із Специфікацією на поставку тієї чи іншої партії Товару. Специфікація вважається узгодженою та оформленою належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою з врахуванням умов п. 8.7 Договору з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку Покупця.
В погодженій Специфікації Сторони визначають кількість Товару, ціну, умови його поставки та оплати по кожній окремій партії Товару, що поставляється за даним Договором. Додатки, оформлені належним чином, є невід'ємною частиною цього Договору.
Факт Поставки Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані представниками обох Сторін.
Відповідно до п.3.1 - 3.3. договору загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого Товару Покупцем впродовж всього терміну дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках -фактурах і накладних документах, а також у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію Товару.
Покупець зобов'язується оплатити, з дотриманням умов визначених у відповідній Специфікації, повну вартість Товару (у тому числі ПДВ), визначену у Специфікації до цього Договору, а також в накладних документах на Товар - видаткових накладних, актах прийому-передачі на кожну окрему партію Товару.
Платіжні документи за даним Договором оформлюються згідно вимог чинного законодавства України, з обов'язковою вказівкою номера і дати підписання Специфікації до Договору, згідно з якою здійснюється оплата (проплата грошових коштів за Товар).
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника.
Відповідно до специфікації №12 від 05 вересня 2023 /а.с. 40, 80/, яка є додатком №1 до договору поставки №31082023-1 від 31 серпня 2023 постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар за цінами і в обсягах, наведених у таблиці: вид товару - Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 (код УКТ ЗЕД 2710124512), кількість (літри) - 32493, пункт призначення - м. Новомосковськ, вул. Північна, 4В, ціна без ПДВ (грн/л) - 34,17, сума без ПДВ (грн.) 1110285,81 грн, сума ПДВ - 222057,16 грн, разом з ПДВ - 1332342,97 грн.
Відповідно до пунктів 2-6 специфікації: умови оплати: розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом оплати із перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Продавця; умови поставки: СРТ пункт призначення; термін поставки згідно з даною Специфікацією - 05 Вересня 2023 року; ціна Товару в даній Специфікації вказана з урахуванням вартості транспортування; дана Специфікація є невід'ємною частиною Договору і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення їх печатками.
ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" поставило покупцю ТОВ "ДНІПРОНЕФТЬ" товар бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 (код УКТ ЗЕД 2710124512) в кількості 32493 літрів, ціна без ПДВ 34,17 грн, сума без ПДВ - 1110285 грн, всього 1110285,81 грн, сума ПДВ - 222057,16 грн, всього із ПДВ 1332342,97 грн, що підтверджується видатковою накладною №288 від 05 вересня 2023 року /а.с. 39, 79 зворотній бік/.
За фактом настання першої події - відвантаження товару, позивачем складено податкову накладну №28 від 05.09.2023 на загальну суму 1332342,97 грн, в т.ч. ПДВ- 222057,16 грн /а.с. 31/, яку направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно інформації, зазначеній у квитанції від 05.10.2023, направленій ДПС України через "Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України" на адресу ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ", відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 05.09.2023 №28 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник "D" =.2060%, "Р" = 0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 32/.
ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" направлено повідомлення № 9 від 16.08.2024 про подання пояснень та копій податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, в тому числі щодо податкової накладної № 28 від 05.09.2023, до якого додано 18 додатків /а.с. 115/, зокрема, письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних /а.с. 34-36/.
До вказаного повідомлення долучено, зокрема, договір поставки №31082023-1 від 31.08.2023 /а.с. 115 зворотній бік/, видаткові накладні, специфікації, ТТН /а.с. 36 зворотній бік-41, 79 зворотній бік-80/.
20.08.2024 Комісією Головного управління ДПС у Полтавській області прийнято рішення №11661438/43889159 від 20.08.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №28 від 05.09.2023 у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства /а.с. 43/.
У графі "Додаткова інформація" рішення зазначено, що надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів контрагентам-покупцям, які складено з порушенням п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Позивач, вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11661438/43889159 від 20.08.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11661438/43889159 від 20.08.2024 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №28 від 05.09.2023 не ґрунтується на вимогах законодавства, винесене без урахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до абзацу першого п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами першим, другим п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Зокрема, п. 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов'язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
В силу приписів пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (п. 8 Порядку № 1165).
Відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за N 1245/34213) затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 4 Порядку прийняття рішень № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до п. 6 Порядку прийняття рішень № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Як передбачено п. 7 Порядку прийняття рішень № 520, письмові пояснення та копії документів платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів вважає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних та/або у повідомленні про надання додаткових пояснень, податковий орган зобов'язаний вказувати конкретні обставини, яких мають стосуватися пояснення платника податків та зазначати конкретні документи, які необхідно надати для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами моніторингу поданої ТОВ «НАФТОГАЗОІЛ» на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних спірної податкової накладної контролюючим органом позивачу було надіслано квитанцію, у якій зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 05.09.2023 №28 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (Додаток 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник "Р"=.2060%, "Р"=0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (підпункт 2 пункту 11 Порядку № 1165).
Колегія суддів вказує, що у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання його ризиковим. Нечітке формулювання п. 8 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області № 30513 від 05.09.2023 ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку через постачання товарів (послуг) платнику податку, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податків та накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.
Колегія суддів наголошує, що наведена обставина хоча і є передумовою для зупинення реєстрації податкових накладних відповідно до п. 6 Порядку №1165, проте не створює безумовних підстав для відмови у реєстрації такої податкової накладної у ЄРПН.
Разом з тим, контролюючим органом в повідомлені про зупинення реєстрації податкової накладної не було визначено які конкретно документи чи пояснення слід подати ТОВ «НАФТОГАЗОІЛ» відповідачеві для усунення сумнівів щодо реальності задекларованих позивачем операцій. Крім того, у квитанції відсутній розрахунок за критерієм підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.
Отже, в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.
Таким чином, вказані обставини, призводять до прояву суб'єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов'язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.
Зупинення реєстрації податкових накладних не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.
Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законними.
Оскільки, у надісланій квитанції була відсутня вказівка на перелік документів, що мали бути надані з метою підтвердження обґрунтованості складення спірної податкової накладної, платник податку надав документи на власний вибір.
Так, 16.08.2024 за вих. № 9/08-24 від 16.08.2024 позивачем було подано письмові пояснення, до яких позивач долучив документи щодо проведених господарських операцій, а також пояснення, копії договорів, первинні бухгалтерські документи. До вказаного повідомлення долучено, зокрема, договір поставки №31082023-1 від 31.08.2023 /а.с. 115 зворотній бік/, видаткові накладні, специфікації, ТТН /а.с. 36 зворотній бік-41, 79 зворотній бік-80/.
Отримання відповідачем наведених вище документів підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та не заперечується відповідачем.
Таким чином, у контролюючого органу станом на час розгляду комісією документів були письмові пояснення позивача з доданими документами, які ним долучено на власний розсуд з метою підтвердження відповідної господарської операції.
Дослідивши документи що надавалися контролюючому органу на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зазначеної у податкових накладних від 02.01.2024 №1, від 05.01.2024 №3 колегія суддів зазначає, що надані документи та пояснення стосовно здійснених господарських операцій, містять достатні відомості для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
В подальшому, 20.08.2024 Комісією Головного управління ДПС у Полтавській області прийнято рішення №11661438/43889159 від 20.08.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №28 від 05.09.2023 у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У графі "Додаткова інформація" рішення зазначено, що надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів контрагентам-покупцям, які складено з порушенням п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Так, колегія суддів звертає увагу, що подією, за якою позивачем складено податкову накладну №28 від 05.09.2023 є факт відвантаження товару (нафтопродуктів), що підтверджується видатковою накладною №288 від 05 вересня 2023 року /а.с. 39, 79 зворотній бік/.
Вказану видаткову накладну було направлено контролюючому органу разом з поясненнями. Зауважень щодо оформлення видаткової накладної контролюючим органом не наведено.
Щодо доводів апеляційної скарги, що платником надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) контрагентам-покупцям, які складено з порушенням п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 7.5.6 Інструкції № 281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Згідно з п. 7.5.7 Інструкції № 281/171/578/155 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції № 281/171/578/155 відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності всіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Суд враховує, що за своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
Тобто, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт поставки (реалізації) товару.
Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18, від 27.05.2021 у справі № 815/3170/16 та від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 02 березня 2023 року у справі№804/644/16,від 27 вересня 2023 року у справі №380/14750/21, саме наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
За приписами пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Дослідивши зміст копії ТТН від 05.09.2023 №288/1 /а.с. 41, 80 зворотній бік /, судом встановлено, що в ній міститься інформація, зокрема, про: транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер); автомобільного перевізника, водія (ПІБ, номер посвідчення водія); замовника та вантажовідправника; підписи водія (його ПІБ) про отримання вантажу та підписи особи (відповідальної особи вантажовідправника), яка дозволила відпуск; пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, інформацію про вантаж (в тому числі про одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну суму, масу).
Не заповнення у ТТН відомостей про номер резервуару, з якого відпущено нафтопродукт, не є істотним недоліком ТТН та не може бути єдиною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, складеної за фактом відвантаження товару.
Суд зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Суд наголошує, що позивачем подано до контролюючого органу документи, достатні для встановлення підстави для складення податкової накладної № 28 від 05.09.2023 та її реєстрації.
Таким чином, ГУ ДПС у Полтавській області в ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови в реєстрації спірної ПН в ЄРПН.
При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.
Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.
Суд зауважує, що будь-які рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд, викладеною в постановах від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.05.2022 у справі № 500/3703/20.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області 11661438/43889159 від 20.08.2024 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 28 від 05.09.2023.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" №28 від 05.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подачі, колегія суддів зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, обов'язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданих платником податків податкової накладної №28 від 05.09.2023 покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику - ДПС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11661438/43889159 від 20.08.2024 , та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "НАФТОГАЗОІЛ" №28 від 05.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Доводам апеляційної скарги про т, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної колегія суддів не надає оцінку, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі №440/4925/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління ДПС у Полтавській області.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 440/4925/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло