10 листопада 2025 р. Справа № 520/19792/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.09.25 по справі № 520/19792/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 15.11.2024 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024 року.
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 15.11.2024 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №520/19792/25 з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у правовідносинах, які пов'язані з отриманням компенсації вартості належного, але неотриманого речового майна строк звернення до суду є спеціальним, та становить один місяць з моменту результатів процедури досудового врегулювання спору. Так, відповідач на вирішення запиту, поданого в інтересах позивача зі спірного у справі питання надав листа від 24.06.2025. Позов подано через Електронний суд 24.07.2025 про що свідчить відмітка, яка автоматично формується системою на позовній заяві та скріншот з електронного кабінету (реєстрація позову відбулась на наступний день 25.07.2025), тобто, в межах місячного строку після отримання позивачем відповіді на звернення. Відтак, позивач вважає, що строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, не пропустив та виконання вимог суду у спосіб надання заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП у нині чинній редакції є неможливим, оскільки строкове питання даних спірних правовідносин ст.233 КЗпП не вирішується.
Відповідач своїм правмо на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до копії витягу з наказу (по особовому складу) від 15.11.2024 № 580 ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом 2 пункту 176 (за віком), виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення .
10.06.2025 представник позивача - адвокат Коломойцев М.М. звернувся до ГУ ДСНС України в Харківській області із адвокатським запитом щодо надання довідки вартості належного, але недоотриманого позивачем речового майна.
24.06.2025 ГУ ДСНС України в Харківській області листом "Про надання відповіді" № 65050-6327/65131 направлено на адресу представника позивача копію виписки з картки обліку майна особистого користування №173/48 на ОСОБА_1 .
24.07.2025 позивач через свого представника звернулась з позовом до Харківського окружного адміністративного суду, в якому оскаржує бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 15.11.2024 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024 року.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий поза межами строку звернення до суду, а підстави, вказані представником позивача у заяві, визнаються судом неповажними.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі № 809/1087/17, від 22.11.2018 року у справі № 815/91/18.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, спірні відносини пов'язані з проходженням позивачем публічної служби (військової служби), зокрема з приводу виплати компенсації за неотримане речове майно, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії, застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов'язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів з метою своєчасного оскарження невиплати при звільненні грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно, як і доказів, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що подання відповідачу адвокатського запиту від 10.06.2025 в інтересах позивача та отримання листа від 24.06.2025 у відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Колегія суддів не заперечує, що позивач після звільнення його зі служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
Колегія суддів вказує, що Верховний Суд у постанові від 10.02.2025 у справі №240/5940/24 наголошував, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту наказу від 15.11.2025, вбачається, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту, додаткову винагороду та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, тобто позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки в наказі не зазначено про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стосовно доводів апелянта, про те, що у правовідносинах, які пов'язані з отриманням компенсації вартості належного, але неотриманого речового майна строк звернення до суду є спеціальним, та становить один місяць з моменту результатів процедури досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
З аналізу наведеної норми вбачається, що сторони повинні в обов'язковому порядку здійснити досудове врегулювання спору у випадках, прямо передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків. Отже, суд вправі очікувати від позивача попереднього проведення заходів досудового врегулювання спору лише у разі встановлення законом обов'язковості таких заходів.
У свою чергу, колегія суддів зауважує, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані інші нормативно-правові акти з приводу публічної служби не містять норм щодо обов'язковості досудового врегулювання спорів, які виникають у справах про компенсацію вартості за неотримане речове майно, або про обов'язковість досудового врегулювання спорів між суб'єктами владних повноважень та особами публічної служби.
Постанова КМУ від 16 березня 2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" лише встановлює порядок звернення для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Колегія суддів вказує, що у даному випадку відсутня законодавчо закріплена обов'язковість досудового врегулювання спору між сторонами.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що строк звернення до суду з даною позовною заявою обраховується з моменту результатів досудового врегулювання спору, оскільки, як зазначено вище, у даному випадку відсутня законодавчо закріплена обов'язковість досудового врегулювання спору між сторонами.
Верховний суд в постанові від 30.10.2024 по справі №240/12915/25 вказав, що направлення позивачкою до відповідача заяви та отримання (або не отримання) від відповідача відповіді, не є моментом, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивачка виявила зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
При виключенні зі списків особового складу 15 листопада 2024 року, позивачка звернулася з заявою до відповідача лише 10 червня 2025 року, тобото майже через 7 місяців, після виключення зі списків особового складу, позивачка почала вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав.
Триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом 24.07.2025 позивач, в інтересах якого звернувся його представник пропустив передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції, що строк звернення до суду в даній справі становить три місяці, не впливають на правильність вирішення питання про повернення позовної заяви.
Колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті ухвали, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 520/19792/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова