Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
10 листопада 2025 р. Справа № 520/23215/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.04.25 по справі № 520/23215/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу індексації грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з лютого 2022 року по липень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з лютого 2022 року по липень 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу індексації грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з лютого 2022 року по липень 2024 року, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що у період з 09.07.2022 по 24.03.2023 були відсутні норми, які б визначали порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором, у зв'язку з чим у відповідача не виникало обов'язку щодо надання відповідних пільг.
Отже на переконання відповідача, за таких обставин військовий збір правомірно утримувався з грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача у спірний період.
Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивач в апеляційній скарзі зазначає, що даний вид допомоги виплачується виключно в межах фонду грошового забезпечення. Тобто виплата даного виду допомоги не є обов'язком військової частини, а її розмір, у разі прийняття рішення про її виплату, не є сталим та визначається в кожному конкретному випадку.
Оскільки позивач був звільнений з військової служби до вирішення питання про виплату йому допомоги для вирішення соціально-побутових у 2024 році, тому підстави для її нарахування та виплати після звільнення відсутні. Крім того, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується не в обов'язковому порядку, а тільки за рішенням командира військової частини та в межах фонду грошового забезпечення, тобто є дискреційним повноваженням.
Отже, відповідач вважає, що за таких обставин підстави для нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу під час звільнення були відсутні.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути зменшений судом в залежності від розміру недоплаченої суми з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, як в редакції до 19.07.2022 року, так і в редакції після 19.07.2022 року.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення лише в частині відмовлених позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що якщо позивач при попередньому звільненні за власним бажанням не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, тому є особою, виняток для яких встановлено положеннями частин шостої-сьомої статті 15 Закону № 2011-XІІ При повторному звільненні одноразова грошова допомога має бути виплачена за весь період календарної служби (з урахуванням періоду попередньої служби).
Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 від 08.07.2017 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.07.2016, відповідно до якого вислуга років позивача в календарному обчисленні складає 08 років 08 місяців 13 днів та зі змісту наказу відомо про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивач не набув, так як звільнився у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Окрім того, позивач звільнявся з військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка знає про те, що під час попереднього періоду служби позивач не набув права на цю виплату.
На переконання позивача, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України допущено протиправну бездіяльність, що полягає в не включенні до загальних виплат, визначених у наказі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 187 від 17.07.2024 виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повну календарну вислугу років, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме 11 років 01 місяць 06 днів.
Позивач та відповідач не скористались своїм правом та не надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзиви на апеляційні скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , 24.02.2022 року призваний до лав Національної гвардії України за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 689677 від 07.05.2024 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІІ групи.
04.06.2024 ОСОБА_1 подано рапорт по команді командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: «Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)» та просив на день виключення зі списків військової частини виплатити всі належні при звільненні грошові кошти: грошове забезпечення, компенсацію за невикористану щорічну та додаткову відпустки, включаючи додаткову відпустку для УБД, одноразову грошову допомогу при звільнені, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу, індексацію грошового забезпечення за період проходження служби, надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби, грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я, одноразову грошову допомогу мобілізованому, щомісячну премію відповідно до вимог абзацу другого статті 2 Указу Президента України від 14 лютого 2022 року № 53/2022 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства», премію за загальний внесок у результати служби, компенсація вартості за неотримане харчування за період проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.07.2024 № 40 о/с звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 187 від 17.07.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті в повному обсязі грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023; щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року та стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів; щодо ненарахування та невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу індексації грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з лютого 2022 року по липень 2024 року; щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік; щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щодо не нарахування та невиплати позивача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна задоволенню не підлягають, оскільки у даних правовідносинах права та інтереси позивача не були порушені.
Колегія суддів переглядаючи дану адміністратину справу в межах доводів апеляційних скарг сформувала наступні ключові питання які постали перед судом у цій справі:
1. Чи були наявні правові підстави для отримання позивачем одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за Законом № 2011-XII)?
2. Чи мав позивач право на звільнення від сплати військового збору відповідно до Закону України №2308-ІХ від 19.06.2022, який встановив пільгу для військовослужбовців на період воєнного стану, та чи повинна військова частина була повернути (компенсувати) утримані 1,5% з його грошового забезпечення за відповідні періоди служби?
3. Чи мав позивач право на виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Інструкції №200 та рішення Міністра оборони №183/уд від 16.01.2024, враховуючи, що йому встановлено інвалідність ІІІ групи, пов'язану із захистом Батьківщини?
4. Чи порушила військова частина обов'язок провести повний грошовий розрахунок з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу (17.07.2024), та чи повинен відповідач сплатити позивачу середній заробіток за період затримки виплат відповідно до статей 116-117 КЗпП України?
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо аргументів ОСОБА_1 викладених в апеляційній скарзі на підтримання своє позиції стосовно ненарахування та невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як військовослужбовцю який звільнився зі служби за станом здоров'я, а саме за 11 років 01 місяць 06 днів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 (далі по тексту - Порядок №460) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Отже, позивач, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а не у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
При цьому, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунку за 28 місяців служби за призовом під час мобілізації.
Відповідно до п.2 Порядку №460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, вказаним пунктом встановлено виключення щодо врахування періоду попередньої військової служби для розрахунку одноразової грошової допомоги, але за умови, що при попередньому звільненні з військової служби такі особи не набули права на отримання грошової допомоги.
Отже, для зарахування періоду попередньої військової служби під час нарахування одноразової грошової допомоги позивача необхідна наявність невиплати останньому під час попереднього звільнення з військової служби такої допомоги.
Проте, позивачем не надано доказів наявності вказаних обставин ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.
Отже, у даній частині спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.
Щодо аргументів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
Відповідно до пп. 14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), заробітна плата для цілей цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
До всіх виплат, право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
Надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, колегія суддів робить висновок, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування при розгляді даної справи.
Відповідно до пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у статті 165 ПК України, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (підпункт 165.1.10 пункту 165.1 статті 165 ПК України).
Абзацом першим підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 3 і 4 пункту 170.13 прим. 1 статті 170 ПК України.
Законом України від 18.06.2015 №548-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" доповнено підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Законом України від 19.06.2018 року №2463-VIII «Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відносин, пов'язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях абзац другий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено у наступній редакції: «Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 2 підпункту 1.7 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2015 №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором».
У постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №650 від 22.08.2018) вказано наступне.
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:
- в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;
- у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів вважає, що до введення в Україні режиму воєнного стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь: 1) в антитерористичній операції; 2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС). На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався.
Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» (далі Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".
У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Пунктом 1, 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Кабінету Міністрів України невідкладно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.
Слід зазначити, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.
Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023 року, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором (Офіційний вісник України, 2016 р., № 3, ст. 187; 2018 р., № 68, ст. 2308) внесені зміни, а саме:
Назву постанови викладено в такій редакції:
1.Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.
2. У постановляючій частині:
1) після абзацу третього доповнено постанову новими абзацами такого змісту:
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.
У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;
2) абзац шостий після слів операції Об'єднаних сил (ООС) доповнити словами , здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Отже, тільки із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким встановлено пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.
Відтак, у періоді з березня 2022 року до березня 2023 року діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з березня 2023 року до дати звільнення позивача зі служби вже діяв порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ.
Враховуючи вказані обставини, хоча у періоді з березня 2022 року до березня 2023 року був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-ІХ, але позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.
Законом №2308-ІХ встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців Державної прикордонної служби України, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі - Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.
З огляду на відсутність нормативно-правового акту, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, колегія суддів вважає можливим застосовувати роз'яснення, наведені в Окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.
При цьому, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 187 від 17.07.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та наказів Головнокомандувача Збройних сил України від 13.03.2022 № 84, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184, від 01.08.2022 №212, від 01.09.2022 №237, від 01.10.2022 №262, від 01.11.2022 №282, від 02.12.2022 №311, від 02.01.2023 №1, від 01.02.2023 №47, від 01.03.2023 №52: з 24.02.2022 по 31.12.2022, з 03.01.2023 по 10.02.2023.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію сум військового збору за вказані періоди.
Отже, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію утриманого військового збору 1,5 % з грошового забезпечення в періоди з 09.07.2022 по 31.12.2022 та з 03.01.2023 по 10.02.2023.
Щодо аргументів апеляційної скарги відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Як передбачено у ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм же та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
У відповідності до положень п.1 розділу ХХІV Порядку №260, військовослужбовцям, окрім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За п.7 розділу ХХІV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, який передбачений в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого й визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (окрім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачено п. 9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч.4 ст.9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою №704 і Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Таким чином, Законом №2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
Згідно рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому).
Відповідно до п. 1-2 розділу ХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.
Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.
Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.
Колегією суддів встановлено, що позивачем подавався рапорт від 04.04.2024 року, в якому зокрема ОСОБА_1 просив виплатити матеріальну допомогу.
Відповідачем рішення комісії за результатами розгляду рапорту позивача суду не надано, пояснення з цього приводу відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рапорт позивача не було розглянуто комісією, як того вимагає положення Інструкції № 200 та не прийнято відповідне рішення.
Дійсно, за результатами розгляду рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік рішення комісії не виносилось, по рапорту відповідач наказу не прийняв, чим здійснив протиправну бездіяльність.
Так, позивач просив захистити його порушене право шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік.
Проте, колегія суддів враховуючи, що за результатами розгляду рапорту позивача відповідач відповідне рішення не прийняв, дійшла висновку, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням висновків суду.
Щодо аргументів апеляційної скарги відповідача стосовно безпідставності стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно зі 117 КЗпП України (у редакції до внесення змін Законом України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин; далі - Закон №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 187 від 17.07.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з 17.07.2024 року.
16.08.2024 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснила розрахунок при звільненні з позивачем, що підтверджуються квитанцією від 16.08.2024.
Тобто, відповідач не провів з позивачем в день виключення зі складу військової служби остаточний розрахунок.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня. Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
Враховуючи, що відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем при звільненні, колегія суддів зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП.
Водночас, суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №813/356/16, від 06.08.2020 у справі №813/851/16.
Так, позивачем у позові не зазначено конкретної суми компенсації яку він просить стягнути з відповідача.
Оскільки відповідачем ще не здійснено повного розрахунку з позивачем на виконання рішення суду, не визначено належну суму, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні з урахуванням задоволення позову у цій справі, не нараховано та не виплачено таку суму, відтак, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відсутні дані щодо дати кінцевого розрахунку, що в свою чергу безпосередньо впливає, як на визначення періоду затримки розрахунку з позивачем при звільненні, так і на саму суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка повинна буде стягнута з відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку є передчасною, а тому в цій частині апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права після повного розрахунку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернутись до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року по справі № 520/23215/24, в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітоку за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 18.07.2024 по 16.08.2024 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі № 520/23215/24 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби станом на 17 липня 2024 року - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітоку за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 18.07.2024 по 16.08.2024.
Ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов