Справа № 500/4367/25
10 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Шеремета Мирон Михайлович, звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті грошової компенсації за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій яка передбачена п.12 ч.1 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ та статті 16-2 ЗУ "Про відпустки" за 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, за 2021 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31 грудня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій яка передбачена п.12 ч.1 ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ та статті 16-2 ЗУ "Про відпустки" за 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, за 2021 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31 грудня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, щодо не виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яку позивач за період з 2016-2024 роки не використав.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що згідно листа УКЗ ГУНП в Тернопільській області № 95359-2025 від 04.08.2025 колишньому співробітнику ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 за період проходження служби у ГУНП в Тернопільській області з 2016 року по 2025 рік відпустка, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII не надавалась. Крім цього, зазначає, що позивач додаткову відпустку, як учасник бойових дій, за спірні періоди не використовував, так як не звертався із рапортом до керівництва про її надання. Таким, чином, вимоги позивача суперечать вимогам Закону України "Про Національну поліцію", так як позивач хоче, щоб йому виплатили грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не лише за 2024 рік (рік звільнення), а і за попередні роки, а саме: за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки (арк. справи 15 - 27).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 28.07.2025 доставлено відповідачу через електронний кабінет 28.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.9.2016 (арк. справи 5 зворот).
Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 493 о/с від 17.12.2024 позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (арк. справи 8).
У відповідності до вказаного наказу, визначено вислугу років на день звільнення, яка складає 25 років 08 місяців 12 днів (календарана) та 31 рік 02 місяці 13 днів (пільгова). Крім того, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2020 рік в кількості 15 діб, за 2021 рік в кількості 1 доби за 2022 рік в кількості 33 доби. за 2024 рік в кількості 3 доби.
Водночас, у зазначеному наказі відсутні відомості щодо виплати позивачу грошової компенсації за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
На заяву позивача від 28.05.2025 щодо надання інформації про кількість не використаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідач листом від 05.06.2025 № 80901-2025 повідомив позивачу, що за період з 2016 по 2024 роки позивач мав право на додаткову оплачувану відпустку кількістю 14 діб, як учасник бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак не використав, так як не звертався із рапортом до керівництва про її надання (арк. справи 9).
Також, на заяву позивача від 18.06.2025 щодо виплати компенсації за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідач листом від 19.06.2025 № 88118-2025 повідомив позивачу, що виплати компенсації за не використані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, законодавством не передбачено (арк. справи 10).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача, щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР визначено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У свою чергу, абзац 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР установлені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Надання додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності передбачено вимогами статті 16-2 Закону № 504/96-В. Зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.
Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Згідно з абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
В той же час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та у постанові від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.
Відповідно до матеріалів справи позивачу за період проходження служби у ГУНП в Тернопільській області з 2016 року по 2024 рік відпустка, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII не надавалась.
Разом з тим, відомості про отримання позивачем компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки під час звільнення у матеріалах справи відсутні.
У контексті викладеного, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області позивачем не використано усі дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а тому позивач при звільненні зі служби набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2024 роки відповідно.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті грошової компенсації за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" за 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, за 2021 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" за 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, за 2021 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31.12.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 40108720).
Головуючий суддя Юзьків М.І.