Справа № 420/30053/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 у переведенні її з 01.07.2025. з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу»;
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 01.07.2025. з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.08.1986. по 27.07.2002. та з 18.11.2010. по 15.06.2017., обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 мала стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та виплатити заборгованість, яка виникне у зв?язку з цим.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що перебуває на обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальних умовах. В періоди з 20.08.1986 по 27.07.2002 та з 18.11.2010 по 15.06.2017. позивачка працювала на посаді секретаря Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, віднесеної до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування. Станом на 01.05.2016. позивачка має стаж роботи на вказаній посаді більше 10 років (21 рік 4 місяці і 19 днів). Маючи вищевказаний стаж роботи секретарем сільської ради, позивачка вважає, що має право на призначення їй пенсії за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 1616.112.1993 № 3723-XII, з урахуванням стажу державної служби у вищевказані періоди її роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування. Проте, листом від 19.08.2025. № 1500-0307-8/140178 відповідач повідомив про відсутність необхідного стажу та підстав для призначення пенсії позивачці відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначаючи, зокрема, що враховуючи те, що у Позивача відсутній стаж роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 у розмірі 20 років, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області були відсутні законні підстави для призначення Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889. Таким чином, Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області правомірно відмовило Позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/30053/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила переглянути розмір її пенсії з дати звільнення з 15.06.2017, так як вона працювала та не отримувала пенсію як особа місцевого самоврядування.
Листом від 22.03.2023 № 6051-5257/М-02/8-1500/23 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, що оскільки відсутній необхідний стаж на посадах державної служби станом на 01.05.2016, то немає підстав для переходу на пенсію за віком згідно Закону №889.
12.08.2025 року ОСОБА_1 через представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила перевести її з 21.02.2023. (дати первісного звернення) на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723- XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посаді секретаря сільської ради, віднесеної до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.08.1986. по 27.07.2002. та з 18.11.2010. по 15.06.2017.
Листом від 19.08.2025 № 1500-0307-8/140178 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, що за документами пенсійної справи ОСОБА_1 , стаж роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, складає 14 років 10 місяців 15 днів (до стажу державної служби можливо врахувати лише період з 20.08.1986 по 04.07.2001). Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 до 4 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Оскільки заявниця на день набрання чинності Законом № 889 має менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723, і на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) не обіймала посади державної служби маючи не менш 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723, підстав для переходу на пенсію за віком згідно Закону № 889 немає.
Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.
Тобто, до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 року по справі № 569/350/17, від 03.07.2018 року по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 року по справі № 591/6970/16-а.
Згідно записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 20.08.1986 року обрана секретарем Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, та 16.05.1994 року прийняла присягу державного службовця.
Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус.
Відповідно до статей 1-2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу (ст.11 Закону №2493).
Також, згідно записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 05.07.2001 року, вже після набуття чинності Законом №2493, прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та їй присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 15 Закону №2493 при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Суд акцентує увагу відповідача, на тому, що стаж державної служби до 01 травня 2016 року обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, який втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку, до стажу державної служби зараховувалася робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених КМУ до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Крім цього, відповідно до пункту 3 цього Порядку до стажу державної служби включався також, зокрема, час роботи на посадах службовців, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Таким чином, суд вважає, що період роботи (служби) позивача ОСОБА_1 на посаді секретаря Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Більш того, на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, 01.05.2016 позивачка обіймала посаду секретаря Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області.
Відтак, позивачем дотримані всі умови, які визначені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
За таких підставі, суд дійшов висновку, що суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у здійсненні ОСОБА_1 переходу на пенсію за віком згідно ЗУ «Про Державну службу» є протиправною.
При цьому, позивач також просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 01.07.2025. з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов??язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 20.08.1986. по 27.07.2002. та з 18.11.2010. по 15.06.2017., обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 мала стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та виплатити заборгованість, яка виникне у зв?язку з цим.
Відповідно до п. 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 4, 5, 6 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заросту плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.3 Порядку рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняттю рішення про призначення пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про призначення пенсії та документів поданих до неї.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у переведенні позивача з 01.07.2025. з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», слугувало те, що посада, яку обіймала позивач не відноситься до категорії посад державних службовців.
Отже, дотримання позивачем під час звернення із заявою про перерахунок пенсії, інших вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсійним органом не перевірялось.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вищеокреслених підстав.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 у переведенні її з 01.07.2025. з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу».
3. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 10.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко